Мені це потрібно, адже Я - такий який ти!

Мені це потрібно, адже

 Я - такий як ти!

Мета: Ознайомити гуртківців з проблемами людей з особливими потребами, виховувати в дітей співчуття, доброту, прагнення допомогти тим, хто потребує допомоги, прищеплювати навички тактовного ставлення до людей з особливми потребами. Формувати у дітей навички культурної в повсякденному житті та досвід моральних взаємин у колективі.

Обладнання: стільці, хустки, вирізані сніжинки по кількості дітей (чи будь-які речі  майже однакові на вигляд), книжки, коробочки від ліків чи косметичних засобів, де з іншої сторони нанесений шрифт Брайля, картинки, демонстрація деяких слів, абетки).

Рекомендації: вживати термін «інвалідність» не можна, не акцентуючи увагу, краще вживати наступні висловлювання - люди з особливими потребами, з порушеннями здоров’я, діти з особливими освітніми потребами, люди з інвалідністю та ін.

Хід заняття

Сьогодні ми з вами поговоримо на дуже цікаву тему.

Як ви думаєте що це таке? Коли воно є, - марно тратимо, не дбаємо, а коли його не стане - віддали б усе, щоб повернути назад. (Здоров’я)

Діти, а як ви розумієте слово «ЗДОРОВ’Я»

Відповіді дітей

На запитання «Що таке здоров’я?» сучасна наука налічує близько 300 визначень.

  Здоров’я - це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне та духовне благополуччя.

Здоров’я — це одне з основних джерел радості, щасливого і повноцінного життя.

Здоров’я можна зобразити у вигляді квітки із чотирма пелюстками.  (Психолог разом з дітьми обговорює і замальовує квітку. Це може бути і паперова заготовка). Перша пелюстка - це фізичне здоров’я, друга - соціальна складова, третя - психічна і четверта - духовна. (Психолог відриває одну пелюсточку квітки) Якщо зірвати хоча б одну пелюсточку, ця квітка не буде повноцінною, так само як і людина, утративши хоча б якусь зі складових здоров’я. Сьогодні ми поговоримо про людей з порушеннями здоров’я, людей, які маючи різні вади, продовжують жити, досягати успіху, уміють радіти життю.

За допомогою гри ми познайомимося як можна радіти  і пристосовуватися до життя різним особливим людям.

Діти діляться на дві команди.

Давайте з вами спробуємо помірятися зростом зі своїм сусідом, а тепер долонькою. Ви помітили, що і долоньки у кожного свого розміру і по зросту ви  всі різні.

Вправа «Сніжинка»

Мета: показати на практиці, що всі люди є рівні і водночас унікальні.

Психолог: Ось ми з вами вже помірялися зростом і розміром своїх долоньок і з’ясували, що ви трішки відрізняєтеся один від одного, але ви всі займаєтесь однією справою  (займаєтесь в гуртку).  Часто буває так, що ми сприймаємо яку-небудь групу, наприклад етнічну, як ціле і не замислюємося про те, що кожний її представник – зовсім унікальний і неповторний. Наприклад, нам може здаватися, що «всі китайці на одне лице». Однак якщо ми ближче познайомимося з конкретною людиною з цієї групи, більше дізнаємось про неї, то її індивідуальність, неповторність будуть очевидними. Давайте спробуємо проілюструвати унікальність всього існуючого на практиці. Напередодні зими до нас у зал завітали перші сніжинки. Вони неповторні і унікальні.

Завдання: візьміть будь-ласка кожен по сніжинці. Придивіться до неї, яка вона гарна і білосніжна? Кожна сніжинка неповторна, особлива, унікальна. У природі не існує однакових сніжинок, тому перед початком подорожі нашої сніжинки придивіться до своєї сніжинки, адже пізніше вам буде потрібно її віднайти.  (діти уважно розглядають сніжинки). А найбільше наша сніжинка полюбляє літати, то ж ми зараз з вами спробуємо, щоб наші сніжиночки закружляли у своєму танку.  (Діти на рахунок 1,2,3 дмухають на свої сніжинки). А тепер спробуйте віднайти свою сніжинку. (Діти шукають кожен свою сніжинку).

• Чи важко було віднайти свою сніжинку? Які виникали труднощі?

 Відповіді дітей:

Психолог: Отже,  ніби вони всі однакові, але в той же час ви намагалися знайти відмінності і запам’ятати, і віднайти  свою сніжинку, що ще раз підтверджує, що все в світі має свої відмінності. Поспостерігайте на прогулянці  як падають справжні  сніжинки, ніби вони всі однакові, але ж ні, як немає однакової сніжинки, так і немає жодної однакової людини.

В наш час є досить багато людей, які мають різні порушення і називають їх людьми з особливими потребами. А скільки людей залишається травмованими в мирний час, потрапляючи в аварії, катастрофи!  Землетруси, бурі, повені — ці різні стихійні явища також можуть спричинити втрату здоров’я людини. А в зоні АТО скільки бійців отримують серйозних ушкоджень…

Тож ми зараз з вами спробуємо уявити як їм складно жити, але люди з особливими потребами можуть стати прикладом, взірцем і для багатьох здорових, тому що вони цінують життя, кожну його хвилинку, які своєю  мінливістю, наполегливістю, життєлюбністю показують нам, як потрібно жити. Вони працюють, вчаться, активні у суспільному житті, займаються спортом, виступають на параолімпіадах і займають призові місця.

Зокрема до нас на Україну приїзджав неодноразово відомий оратор і письменник Нік Вуйчіч, який своїм власним прикладом показує силу жаги до життя. Фото Нік Вуйчіч

А тепер уявіть, що вам зав’язали темною хустиною очі та залишили так ходити цілий день. Чи легко вам буде пересуватися квартирою, вулицею, школою? Чи зможете в повній пітьмі знайти необхідну для вас річ? (Відповіді дітей.)

Але люди, позбувшись зору, не втрачають інтересу до життя, вони, перемагаючи біль, знаходять сили йти далі. Дійсно, втрата зору - це складне випробовування. 

Вправа «Поводир»

Мета: показати наочно як складно людям, які втратили зір.

Обладнання: хустки, стільці.

Завдання: Робота в парі. Одній дитині зав’язують очі, а інша не притримуючи за руки, лише даючи словесні команди (ліворуч, праворуч, два кроки і тд.) повинна допомогти іншій дитині дійти на іншу сторону перешкод зі стільців. Потім діти міняються місцями.

-Які складності виникали? (відповіді дітей)

Якщо ці люди не бачать, то це не означає, що вони не вміють ні читати, ні писати. Навпаки вони можуть, але пишуть по шрифту Брайля, доречі вони не пишуть, а друкують. Ми можемо бачити його нанесеним на ліках, на деяких косметичних засобах.

Спробуйте відчути на даних вам зразках (коробочки від ліків)

Цей шрифт для сліпих придумав Луі Брайль ще в далекому 1829 р.. Букви в шрифті Брайля складаються із крапочок. Книги друкуються на спеціальних станках. Люди ж друкують на папері спеціальним приладом грифелем (на вигляд як шило). Друкують зліва на право, а читають з права на ліво, це тому, що  текст читається на зворотній сторінці по опуклостям від проколотих з іншого боку відміток. (Демонстрація алфавіту шрифтом Брайля)

Ще є люди, які погано чують, тобто зі втратою слуху. Їм дуже важко орієнтуватися. Вони говорять за допомогою мови жестів, ще називають дактильна мова. Ви неодноразово бачили, що коли ідуть новини, то внизу екрана здійснюється сурдопереклад за допомогою жестів, а людина яка веде переклад називається сурдоперекладачем. Багато жестових знаків показують цілі слова, але є Дактильна абетка. (Демонстрація деяких слів, абетки )

Практичне завдання:

Вправа: «Перешкоди»

Мета: донести в доступній формі про можливості людей з порушенням ОРА.

Обладнання: стільці, книги.

1.Спробувати пройти смугу незначних перешкод зі стільців на одній нозі.

2.Спробувати взяти книгу без рук зі столу чи парти і перенести на іншу, відкривши на відповідній сторінці. (для перших класів уже книга лежить)

- Чи складно було виконувати? (відповіді дітей)

Уявіть скільки в нас виникло складностей, а ці люди пристосовуються, і навіть у кого немає рук пишуть за допомогою ніг, гортають сторінки, пишуть, чистять зубки і тд. Тому не потрібно бути байдужим до цих людей і коли їм потрібна наша допомога, наприклад у переході вулиці, необхідно допомогти.

Вправа «Вередливий кубик»

Завдання: Підборіддям без рук перенести кубик на інший стіл. Одна частина команди переносить в одну сторону кубики, а інша  назад.

• Чи легко було виконати завдання?

Ми з вами познайомилися з різними особливостями людей і в деякій мірі зрозуміли як їм жити. А як ви гадаєте як вони почувають себе? Чи складно їм пересуватися? Виконувати повсякденну роботу?

В законі України про освіту прописано: «Кожна дитина має право на освіту», тому як ви вважаєте  дітки з особливими освітніми потребами які вчаться в школі разом з вами легко пристосовуватись. І наше завдання з вами допомогти їм пристосуватися до життя, стати добрими товаришами.

- Діти, всі ми однакові і в той же час  різні! І ви повинні поважати, цінувати людей, піклуватися про тих, хто чимось обділений, кому в житті пощастило менше.

Запам’ятайте!!!

• Розмовляючи з людиною або дитиною з інвалідністю, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до тих, хто її супроводжує, або до сурдоперекладача, присутнього під час розмови.
•    Коли вас знайомлять з людиною  з інвалідністю, цілком природно потиснути їй руку – навіть ті, кому важко рухати рукою або хто користується протезом, цілком можуть потиснути руку (праву чи ліву), що цілком припустимо.
•    Коли ви зустрічаєтесь з людиною, яка погано або взагалі не бачить, обов’язково називайте себе і тих людей, які прийшли з вами. Якщо у вас спільна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого зараз звертаєтеся, і назвати себе.  Обов’язково попереджайте вголос, коли ви відходите осторонь (навіть якщо відходите не надовго).
•    Якщо ви пропонуєте допомогу, чекайте, поки її приймуть, а потім запитуйте, що і як робити. Якщо ви не зрозуміли, не соромтеся перепитати.
•    Звертайтеся до дітей з інвалідністю на ім’я,  а  до підлітків і старших - як  до дорослих.
•    Спиратись або повиснути на чийомусь інвалідному візку – це те саме, що спиратися або повиснути на його  власникові. Інвалідний візок – частина недоторканого простору людини, яка його використовує.
•    Розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячими, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не поправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника.
•    Говорячи з людиною, яка користується інвалідний візком або милицями, розташуйтеся так, щоб ваші та її очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовникові не доведеться закидати голову.
•    Щоб привернути увагу людини, яка погано чує помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй просто в очі, говоріть чітко, хоча майте на увазі,  що не всі люди  які погано чують, можуть читати по губам. Розмовляючи з тими хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло і вас було добре видно, щоб вам нічого не заважало і ніщо не затуляло вас.
•    Не знічуйтеся, якщо випадково сказали «Побачимося» або «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути. Передаючи що не будь у руки незрячому, у жодному разі не говоріть: «Помацай це». Натомість вживайте слова: «Поглянь на це».

Вправа «Долоньки побажань»

Кожна група  – це своєрідна сім’я зі своїми правилами.  Ви як ті бджілки, які підтримують один одного. То уявіть, що ваше завдання здійснити підтримку цим особливим  діткам, тому спробуйте намалювати свої слова підтримки і побажань цим діткам на «Долоньках побажань». Презентація «Долоньок побажань».