Виступ на батьківських зборах в ДНЗ на тему: "Дитячі капризи"

Добрий день. І сьогодні хочу розповісти Вам про розповсюджене явище - дитячі капризи.

Капризи дитини м`ягко кажучи не дуже приємні, але дуже розповсюджені. І перше запитання, яке виникає у мами: «Що таке капризи, причини, що можна і не можна робити?».

Дитячі капризи –це нерозумні і недоцільні дії, крики, плач, істерика, вимоги виконання бажання дитини (часом абсурдні і зовсім не потрібні). Часом до голосового супроводу додаються рухи: трасіння ручками, падання, штовхання ногами чи биття.

Перші капризи з`являються у дитини досить рано, 1 - 1, 5 роки, вона починає злитись, кричати, тупати ніжками і вимагати. Така неприваблива поведінка не є ознакою зіпсутого характеру. Як говорить психолог Олена Дороніна : «Капризи можуть свідчити про банальне дитяче розчарування, наприклад : у дитини немає сили підняти якусь важку річ і дитина упирається, починає вередувати і кричати».

Особливо яскраво проявляються капризи в період вікової кризи.

Вік від 3 до 4 років це саме такий період, він не дає можливості вербально висловити свої емоції та їх описати і пояснити, тому дитина через крики, капризи, ниття намагається виразити свою потребу  в любові та увазі. Часто діти намагаються маніпулювати батьками. Це випадки, коли дитина знає, що буде довго капризувати, то мама, тато поступиться і зробить так як хоче малюк. Кращий засіб не йти на поводу в дитини, якщо це можливо, просто вийти з кімнати. Повернутись лише тоді коли дитина заспокоїться.

Основні причини капризування дитини є :

1. Не задоволення потреби пізнавати і досліджувати.
2. Погане самопочуття (хвороба, прорізування зубів, незручний одяг, утома, нудьга, страх, гнів, ревнощі).
3. Гіпероопіка, коли дитина не знає слова «НІ».
4. Виховання дитина за шаблоном, книжкою, прикладом.

Буває дитина на людях поводить себе добре, у садочку до неї ніяких зауважень, а вдома перевертає хату, або постійно чимось незадоволена  - це говорить про те, що дитина відчуває емоційну напругу чи внутрішній дискомфорт дома. Тоді дитина своїми капризами,  виражає  протест і хоче примирити батьків, щоб на неї переключили увагу (навіть коли батьки не кричать один на одного) задля зняття наруги. Коли  дитина не доотримує увагу, коли в дома напружена скандальна ситуація і батьки  не владу між собою, але на людях вони примирені тому дитині нема сенсу демонструвати  свою неадекватну поведінку, немає сенсу привертати до себе увагу в людному місці.

Коли дитина починає капризувати або впадає в істерику тоді батькам слід дотримуватися такого алгоритму дій:

1. Заспокоїтись самим. Якщо ви будете не спокійні, то ви не зможете заспокоїти дитину.
2. Встановити зоровий контакт з дитиною. Це варто зробити щоб дитина перейняла емоційний фон, для цього потрібно, кілька хвилин просто подивитись на дитину, обійняти її, і дати їй зрозуміти, що ви біля неї, ви її розумієте та підтримуєте.
3. Називати емоції дитини. Наприклад : я знаю, що ти засмутився (-ась), або тобі не приємно, бо ти дуже хотів (-а) певну іграшку, а не було змоги її отримати, я б також засмутилась в такій ситуації будучи на твоєму місці. Намагайтеся бути максимально щирими та відкритими.

Чого не варто робити коли дитина на піку емоцій:

1. Не давати вказівок, що вона має робити. Наприклад : НЕ говорити  заспокойся, досить, це ніякого ефекту не несе; не варто казати стань, стій рівно, а потрібно мінімально дій, а максимально розуміння.
2. Не змінюйте свого рішення і не виконуйте вимоги дитини аби тільки зупинити істерику. Батьки ви цим лише усугубляєте ситуацію і дитина з кожним випадком починає все більше кричати,  більше нервувати.
3. Не брати дитину на руки, щоб заспокоїти. Не потрібно думати, що скажуть оточуючі, це дуже поширена проблема матусь, які думають : «Ось візьму на руки, він заспокоїться або щоб люди не дивились косо». Батьки такими діями не дають дитині самостійно переживати власну певну емоцію. Коли дитина самостійно навчиться переживати певні власні емоції, є таке слово в російській мові «горювати», тоді дитині буде легше в дорослому житті справлятися з емоціями, з складними ситуаціями і правильно на них реагувати.

Ще  кажуть що ми складаємося з того, що ми їмо.

Головна порада, щодо харчування дитини схильної до капризів, нервовості : уникати ароматизаторів, барвників та консервантів, а також відволікати її від солодощів і фастфуду, які збуджують нервову систему. Тоді дитина буде спокійнішою і здоровішою, якщо на столі будуть щодня овочі, горіхи,  свіжі та сушені фрукти, знежирені кисломолочні продукти, крупи, цільно-зерновий хліб, домашня випічка та фруктові десерти з мінімум цукру. Проявіть фантазію і подавайте корисні продукти у цікавому вигляді або ж у яскравій упаковці.

 На останок. Повірте, усі діти капризують і хоча б раз пробували істерити, тут є ще один момент, якщо ви стали свідком такої сцени в магазині чи деінде, найкраще, що ви можете зробити для дитини і для мами, просто не звертати увагу. Пам`ятайте істерика та каприз шукає глядача.

 Мами, а вам бажаю витримки, щоб правильно зреагувати на емоції дитини.  Як пише біблія : «Терпеливий у гніві набагато розумніший», тому давайте у таких ситуаціях будемо розумніші за дітей.