Виступ на конференції "Навчально-виховна модель громадянської освіти".

                                   Доценко Людмила Леонтіївна

                               Комунальний заклад «Харківська загальноосвітня                               

                                      школа І-ІІІ ступенів № 63

                        Харківської міської ради Харківської області»

                                     вчитель історії, вчитель вищої категорії

Навчально-виховна модель громадянської освіти.           

Постановка проблеми. Демократична громадянська освіта є важливою складовою становлення громадянського суспільства в Україні, що передбачає істотну трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості людей. Громадянська освіта є важливою складовою навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. Це складний і багатоаспектний процес, що вимагає системного залучення політичних, наукових та практичних освітніх і виховних зусиль.

Мета дослідження полягає у створенні навчально-виховної моделі громадянської освіти учнів як одного з найважливіших завдань сучасного виховання людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство стане осередком реалізації її творчих можливостей, задоволення особистих та соціальних інтересів.

Виклад основного матеріалу. Нормативною базою громадянської освіти в Україні, що сформована протягом останніх років є певна сукупність правових актів різної юридичної сили, що врегульовують суспільні відносини в галузі освіти.

Закони України «Про Освіту» (1991 р.) і «Про загальну середню освіту» (1999 р.) містять загальні положення щодо ролі освіти у вихованні громадянина, окреслюють засади та принципи освіти, що безпосередньо відповідають завданню розвитку демократичної громадянськості підростаючого покоління. [5] У Законі «Про загальну середню освіту» вперше згадується поняття громадянської свідомості як засади загальної середньої освіти. Цей закон також формулює завдання загальної середньої освіти, серед яких на першому місті стоїть завдання виховання громадянина України. [7]

Деякі з визначених цим документом завдань безпосередньо розкривають зміст громадянської освіти: «виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина; реалізація права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй. [7]

Національна доктрина розвитку освіти (2002 р.), вбачає мету державної політики щодо розвитку освіти у «створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти». У доктрині підкреслюється значення освіти для формування цінностей громадянського суспільства, а також необхідність виходити за межі національного громадянства і виховувати в молоді відчуття приналежності до європейської та світової цивілізації. [9]

У « Концепції громадянської освіти у школах України» зазначено, що громадянська освіта - це навчання людей тому, як жити за умов сучасної держави, як дотримуватись її законів, але водночас і не дозволяти владі порушувати їхні права, домагатися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства. [8. С. 25].

Цікавою з погляду нашого дослідження є наукова праця О. Алексєєвої, у якій підкреслено, що метою громадянського виховання є формування громадянської позиції молоді, яка виявляється в ціннісно-правовому зв’язку і гармонійних відносинах із суспільством на основі знання й дотримання прав і обов’язків як з одного, так і з іншого боку [1. С. 34].

Вивченню питань розвитку громадянськості школярів присвячені дослідження В. Малєнкова та О. Сухомлинської.[16] Проблематика громадянського виховання розкрита в роботах П. Вербицької, М. Рагозіна, І.Тараненко, К.Чорної та ін.                                                                                                                 

Одним із найактуальніших завдань  сучасної освіти і виховання в  Україні є створення умов для формування людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство є осередком для розкриття її творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів. Це може забезпечити система громадянської освіти, що має на меті  підготовку молоді до активної участі  в житті демократичного суспільства і формування її громадянської компетентності. [5.С.2 ]

Громадянська компетентність є інтегративною характеристикою особистості, яка включає й певний рівень психологічної готовності до активного здійснення суспільного життя – громадянськості. [10]

Поняття та шляхи формування громадянської компетентності учнів проаналізовані у працях Р. Даля, В. Зікратова, Х. Мюнклера, О. Пометун [11].

Громадянська компетентність на думку вчених-дослідників відноситься до ключових. Ключова компетентність є об’єктивною категорією, що фіксує певний рівень розвитку в особистості суспільно визнаного комплексу знань, умінь, навичок, ставлень, орієнтацій. Відтак і громадянську компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів, що складається з сукупності знань, умінь, навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві, обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, батьківщиною і державою. [10]

Громадянинові демократичного суспільства властиві толерантність, повага до загальнолюдських та демократичних цінностей. Він повинен бути патріотом своєї держави, знати та свідомо виконувати свої обов'язки. Звичайно, сучасна школа докладає немалих зусиль, щоб учні, здобуваючи освіту, обирали для себе активну життєву позицію. Проте в умовах інтенсивного розвитку науки, суспільства варто дещо переглянути усталені підходи до навчання.

На мою думку, було б доречним проводити уроки громадянськості саме в музеї школи, бо там живе історія. Сприятиме формуванню особистості, якій притаманні демократична громадянська культура,  і введення курсу «Основи правознавства» вже з 5 класу, завершуючи його у випускних класах, що дасть змогу учням отримати знання про особливості становлення демократії в Україні,  про права i обов'язки громадянина України.

   В умовах демократизації сучасної системи освіти закономірним стає пошук шляхів удосконалення змісту навчального процесу, надання йому сучасного європейського характеру. Громадянська освіта – один з предметів, покликаних модернізувати сучасну школу, основною метою якого є навчання демократії. Громадяни не народжуються демократичними. Демократії треба вчитися. Уроки громадянської освіти та позакласна діяльність мають бути спрямовані на розв'язання проблеми виховання громадянина України, яка "тривалий час ще залишатиметься однією з найактуальніших проблем виховання" - підкреслила академік АПН України О. В. Сухомлинська. [16.С.8] Громадянська освіта має стати важливим чинником утвердження демократичних цінностей і порядків у нашій державі.                                                          У 1998 р. в Україні про ідеї громадянської освіти дізналась значна кількість освітян. Це стало можливим завдяки діяльності Ради Європи, благодійним та політичним, громадянським організаціям. На різноманітних семінарах для вчителів, методистів, наукових педпрацівників відбувалось ознайомлення з поняттями громадянської освіти в європейських країнах, формами запровадження в шкільну освіту цієї вкрай необхідної для нас програми – розвитку громадянської освіти. Протягом останніх років вжито чимало конкретних заходів для її практичного включення у шкільний курс навчання: випущено експериментальні підручники, у загальноосвітніх школах діють експериментальні майданчики, проведені конференції та семінари, в обговорення проблеми включилися засоби масової інформації, у т. ч. відбулися різноманітні дискусії навколо розроблених Академією педагогічних наук України проектів «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності» і «Концепції громадянської освіти в Україні»[8].

У 2001-2002 н. р., першому році ХХІ століття, уже з вересня впроваджено Міністерством освіти і науки України нові предмети: молодша школа – «Я і Україна», старша – «Людина і суспільство». Крім того, в рамках проекту «Освіта для демократії в Україні», що здійснюється за підтримки Міністерства освіти і науки України, творчою групою українських педагогів – членів Асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Доба» розроблено програму та навчально-методичне забезпечення курсу громадянської освіти «Ми - громадяни України» у 9 (10) класах загальноосвітньої школи. Цей курс уведено в 60-ти загальноосвітніх навчальних закладах України.                                                                                     Громадянська освіта не просто окремий предмет, а цілий комплекс заходів та інтегрованих знань, що базуються на вміннях і навичках, спрямованих на формування громадянина, здатного приймати свідоме рішення та впливати на життя суспільства. Цим вона й відрізняється від інших предметів, бо поєднує знання й паралельну практику в розв'язанні суспільних проблем, змодельованих на уроці, допомагає реалізувати себе в різних ситуаціях. З уведенням у навчальний процес такого предмета безсумнівно одне: шкільний курс повинен пробудити інтерес до тих процесів, які відбуваються у наш час в суспільно-політичному житті нашої країни. Попри те, що й назва предмета може звучати  по-різному, можуть бути відмінні методики та широта національних систем громадянської освіти, усе ж єдиною залишається мета – виховання громадянина, який вміє цінувати і готовий відстоювати ідеали свободи, демократичні цінності та права людини.

Громадянська освіта має на меті підготовку молоді до активної участі у житті демократичного суспільства і розвитку демократичної культури. Громадяни мають вчитися бути вільними, незалежними та творчими, критично мислити, знати свої права і обов'язки, уміти працювати в колективі, вести діалог та переговори.

Проблеми громадянського виховання дітей та молоді – це вічні проблеми, які знаходяться у центрі уваги педагогів, вихователів, вчителів, громадських та політичних діячів. Скільки існують держави, стільки й суспільство висуває й на свій розсуд вирішує питання мети, змісту, шляхів, засобів та методів виховання своїх майбутніх громадян. Особливо ця проблема актуалізується в переломні часи, коли кардинальні зміни в суспільстві змушують до зміни всього виховного процесу в цілому й до громадянського виховання в першу чергу.

Сучасні тенденції розвитку українського суспільства висунули на передній план педагогічного та й всього громадського життя проблему громадянськості і як якості суспільства, і як якості особистості. Українські педагоги не лише приступили, а й зробили певні кроки у розв'язанні цієї проблематики. Творчими групами й окремими  вчителями   розробляються  концепції  та  програми громадянського виховання дітей та молоді. В своїх пошуках розробники відштовхуються від власних світоглядних позицій, ідеологічних та ідейно-політичних уподобань, соціально-економічної ситуації та суто педагогічних реалій – віку дітей, форм їхньої організації, типів навчально-виховних закладів, рівня розвитку дитини тощо. Це лише перші кроки на тривалому й нелегкому шляху процесу формування майбутніх громадян України. І тут немає (і не може бути) одноманітного й уніфікованого підходу до вирішення цієї проблеми, про що свідчить і аналіз сучасних наробок: одні автори у своїх концептуальних підходах ставлять на перше місце у громадянському вихованні дітей та молоді в Україні державні інтереси, інші – інтереси особистості; перші висувають на передній план національну ідею та національні цінності, інші відштовхуються в першу чергу від загальнолюдських цінностей тощо.

Однак при всьому розмаїтті підходів до вирішення цієї складної комплексної всеохоплюючої проблеми педагоги спираються перш за все  на закони України, якими регулюється все суспільне життя країни. Вони виступають єдиною основою, фундаментом розбудови власне педагогічних положень, постулатів та канонів.

Правові, юридичні основи, якими керується у своєму житті держава, стали результатом як власних надбань, так і досвіду тих країн, розвиток яких відповідає або співзвучний принципам діяльності й перспективам розвитку нашої держави. Великий вплив сьогодні на внутрішнє життя України здійснює й міжнародне співтовариство через такі організації як ЮНЕСКО та Рада Європи. Їхня діяльність є могутнім поштовхом для розробки й розгляду різних виховних питань, і, в першу чергу, питання громадянського виховання.

У цій роботі пропонуються різноманітні форми реалізації громадянської освіти як шляхом запровадження окремих навчальних курсів та дисциплін, так і через інтегрування елементів громадянської освіти у зміст існуючих шкільних предметів.  Сьогодні, де які з цих навчальних курсів вже впроваджені в життя, а де які ще очікують свого часу.

І модель.  Запровадження окремих навчальних курсів та дисциплін.

Курси:

• Громадянська освіта (8-11 кл.)
• Людина і суспільство (10-11 кл.)
• Права людини (10-11 кл.)
• Практичне право (7-8 кл.)
• Конституційне право (8 кл.)
• Міжнародне гуманітарне право (10 кл.)
• Українознавство (5-11 кл.)
• Я і Україна (1-4 кл)
• Історія рідного краю (5-11 кл.)
• Народознавство (4-6 )
• Права дитини і перший крок (2-3 )

Факультативи:

• Політична соціологія
• Основи журналістики
• Психологія спілкування
• Україна і світ
• Маловідомі постаті славетних українців
• Правознавство України в особах
• Ми – громадяни України
• Демократичні традиції України
• Козацька демократія
• Козацька педагогіка
• Практичні поради громадянину.

ІІ модель. Інтегрування елементів громадянської освіти у зміст існуючих                                                                  шкільних предметів:

• корекція методів викладання у напрямку діалогізації, інтерактивності, партнерства;
• історія України та всесвітня історія (політологічний розвиток країн світу; політико-правові причини та наслідки суспільних рухів, повстань, заколотів, революцій; становлення демократичних держав; сучасні політико-правові процеси);
• Українська і зарубіжна література політичні та правові аспекти художніх творів: «Катерина» Т. Шевченка, «Бояриня» Л. Українки, «Царівна» О. Кобилянської, «Воскресіння» Л. Толстого – права жінок; «Діти підземелля» В. Короленка, «Пригоди Тома Сойера» М. Твена – права дитини та ін.);
• Українська мова (зразки ділового мовлення – судові позови, заяви, скарги, звернення і відкриті листи громадян; політико правове спрямування змісту навчальних та словникових диктантів, переказів та навчальних);
• іноземні мови: політико-правові традиції, державна влада та її структура, політичний плюралізм, правова культура країн;
• музика, хореографія, образотворче мистецтво (оспівування демократичних, гуманістичних цінностей і засудження дискримінації, диктату і терору);                                                                                

ІІІ модель. Організація позакласної та позашкільної діяльності в напрямку формування демократичних цінностей школяра:

• Молодіжні організації клубного характеру
• Секція права Малої Академії Наук
• Правозахисна дитяча організація школи («Світ дитинства»)
• Діяльність всеукраїнських дитячих організацій та об’єднань
• Історичне наукове товариство учнів
• Олімпіади з історії та права
• Етнографічні, фольклорні експедиції
• Правові турніри та конкурси
• Тиждень Права. Тиждень історії
• Заходи профілактики правопорушень.

Робота класного керівника:

• Година спілкування («Хто такий лідер?»)
• Модуль тренінгів «Допоможи собі сам»
• Диспути «Чи має право десятирічний учень на особисте життя?»
• Тестування («Я і ми: право на гідність»)
• Анкетування
• Співробітництво з міжнародними правозахисними організаціями
• Зустрічі з представниками влади та працівниками правоохоронних органів
• Конкурси правових плакатів
• Круглі столи («Як демократизувати нашу школу?»)
• Політичний клуб старшокласників
• Брейн-ринги («Козацька Феміда»)
• Батьківський правовий університет
• Правові конференції («Свобода і відповідальність», «Опозиція і влада»)
• Всеукраїнський творчий конкурс «Права дітей очима дітей»
• Правові та політичні реферати.

IV модель. Демократизація шкільного життя:

• Прес-конференції шкільної адміністрації «Вільний мікрофон»
• Хартія прав учнів, як складова частина шкільного Статуту
• Загально шкільні учнівські конференції
• Стипендії для най здібніших учнів
• Шкільні ЗМІ
• Шкільна правозахисна дитяча організація
• Волонтерський рух учнівської молоді
• Шкільний дискусійний клуб
• Шкільна психологічна служба
• Шкільна Рада.

Сучасному суспільству потрібна інформована та компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за власні вчинки.                                                                                    Державна система освіти, що відповідає за соціалізацію особистості, є важливим інститутом, який спроможний еволюційним шляхом забезпечити зміну ментальності, створити умови для виховання людини громадянського суспільства. Саме тому одним з головних освітньо-виховних завдань шкільної суспільствознавчої освіти є формування громадянськості як комплексу відповідних якостей та життєвих компетентностей особистості.

Висновки. Зміст громадянської освіти, що забезпечує формування громадянської компетентності особистості, є сукупністю:

•     громадянознавчих знань, що містять: філософсько-культурологічні та морально-етичні, політологічні, правові, економічні, соціальні;
•     громадянських умінь, що необхідні для ефективної соціалізації учня у політичній,  правовій, соціальній, економічній та ін. сферах суспільного життя та пізнання оточуючого світу протягом життя;
•     громадянських цінностей, ставлень, установок, серед яких можна виокремити загальнолюдські, демократичні, національні.

Таке бачення  змісту громадянської освіти дозволяє говорити про її інтегрований характер, а отже необхідність реалізації цього змісту засобами різних навчальних предметів.

Громадянська освіта сьогодні передбачає також посилення уваги учителів і науковців до розробки, адаптації й запровадження нових методик навчання та виховання, зокрема найкращих зразків вітчизняного і зарубіжного досвіду. Необхідною є також розробка критеріїв, змістового наповнення та методик оцінювання рівнів сформованості громадянської компетентності учнів на різних ступенях навчання у відповідності до базового еталона та вимог державного стандарту.

Вчителі різних навчальних предметів знаходять можливість теоретичні знання свого предмету втілити в практичних навчальних методиках, використовуючи інноваційні технології, і створити умови на своїх уроках близькі до життєвих нестандартних ситуацій, що допоможе майбутньому громадянину України пристосуватися до сучасних умов життя.                                           І, нарешті, найголовніше, що нам слід пам'ятати, впроваджуючи громадянську освіту в Україні : системи не змінюються самі  по собі , їх змінюють люди.

Література

1. Алексєєва О.В. Формування громадянської позиції сучасної молоді / О.В. Алексєєва // Педагогіка й психологія. – 2006. – № 2 (51). – С. 34.

2. Актуальні завдання громадянської освіти в Україні. [Електронний ресурс]: резолюція науково-практичної конференції на тему: «Формування громадянських цінностей учнівської молоді засобами суспільних дисциплін». — Режим доступу: www.novadoba.org.ua.

3. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування /  Н.М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К.: К.І.С.- 2004. – С. 47 – 53.

4. Вербицька П.В. Вчителі історії та суспільних дисциплін у добу змін /  П.В. Вербицька //Доба –2005. – №2(14). –    С.6 – 11 .

5. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова кабінету міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) – Інформаційний збірник та коментарі міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – К. «Педагогічна преса». -  2012. - № 4-5

5. Дух Л.І. Інформаційно-комунікаційні технології у викладанні громадянської освіти / Л.І. Дух // Робочі матеріали проекту «Громадянська Освіта-Україна». - 2007.

6. Закон України «Про освіту» (прийнятий Верховною Радою 3.05.91 р., зі змінами 23.12.2010 № 2856-VI) – www.rada.gov.ua

7. Закон України «Про загальну середню освіту» (зі змінами № 3701-VI  від 06.09.2011 р.) - www.rada.gov.ua

8. Концепція  громадянської освіти у школах України // Шлях освіти. – 2001. –№ 1. – С. 27.

9. Національна доктрина розвитку освіти в Україні (Указ Президента України № 347/2002 від 17.04.02 року) - www.osvita.ua

10. Овчарук О. В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / О.В. Овчарук // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С.- 2003. – 296 с.

11. Пометун О.І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки / О.І. Пометун // Вісник програм шкільних обмінів . – 2005. – № 23. – С. 18

12. Пометун О. І. Формування громадянської компетентності старшокласників засобами різних предметів [Електронний ресурс] / О. І. Пометун. — Режим доступу: www.civiced.org.ua.

13. Пометун О.І.  Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К. : Генеза.- 2009. – 328 с.

14. Позняк С. І. Дослідження громадянської освіти у країнах – членах Ради Європи / С.І.  Позняк // Шлях освіти. – 2005. – № 5. – С. 20.

15. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. Школа.- 1977. – Т. 5. Статті. – 639 с.

16. Сухомлинська О.В.  Громадянське виховання: спадщина і сучасність/ О.В. Сухомлинська // Шлях освіти. – 1999. -  № 4. - С. 8.