Виступ на методсекції "Опрацювання нових освітніх навчальних програм на основі ДСПТО"

Опрацювання

нових освітніх навчальних програм

на основі ДСПТО

Підготувала

викладач  спецдисциплін

Млинко Л.Й.

Тернопіль

Перехід економіки України на ринкові відносини, широке запровадження  інформаційних та гнучких виробничих технологій потребують значного підвищення якості професійної підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей промислового та  сільськогосподарського виробництва, будівництва й сфери послуг. Істотно підвищуються вимоги роботодавців до рівнів компетентностей  робітників, здатності їх до самоорганізації і самореалізації у професійній діяльності, готовності до розв’язання виробничих і соціально-економічних завдань.

Це вимагає від науковців  та педагогів-практиків розроблення та впровадження у навчальний процес професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) відкритих систем професійного навчання та гнучких технологій навчання, зокрема, модульної.

      Відповідно до Концепції розвитку професійно-технічної  освіти в Україні, забезпечення якості робочої сили та підвищення її конкурентоспроможності на ринку праці потребують застосування гнучких модульних технологій професійного навчання.

Чому? Як це доводить практика?

Розрізнена навчальна інформація, яка поступає від різних предметів, ускладнює для учнів її систематизацію і, як наслідок, затрудняє формування  в їх свідомості цілісної картини.

Кожний предмет є замкнутим цілим із своїм особливим матеріалом, який часто вивчається безвідповідно до матеріалу іншого предмета. Практика свідчить, що використання міжпредметних зв’язків не в змозі гарантувати логічної послідовності у вивченні теоретичних знань та відпрацювання їх на уроках виробничого навчання.

Предметне навчання, як правило, носить інформаційно-репродуктивний характер: учні одержують готові знання, а формування вмінь і навичок досягається шляхом відтворення зразків діяльності, що не забезпечує ефективність зворотних зв’язків і, як наслідок, ускладнюється процес управління навчанням учнів, що призводить до зниження його якості.

Поява модульного підходу в  прохтехосвіті – спроба зменшити рівень дії протиріч, що виникають при використанні традиційних методів професійної підготовки. Це дозволяє спрямувати професійну підготовку на одержання професії взагалі, а не на виконання конкретної роботи, що перешкоджає працевлаштуванню випускників ПТНЗ, задовольнити вимоги конкретних підприємств, фірм, виробництв і технологічних процесів, врахувати індивідуальні особливості учнів, які оволодівають професією.

Модульне навчання припускає чітку структуризацію змісту навчання, послідовний виклад теоретичного матеріалу, забезпечення навчального процесу методичним матеріалом і системою оцінки та контролю засвоєння знань, що дозволяє корегувати процес навчання.

Слайд 1

Слайд 2

Центральним принципом МСН є принцип модульності: навчальний матеріал (МЕ) потрібно формувати із відносно укрупнених фрагментів, кожен із яких повинен мати змістовну, логічну, смислову та методичну цілісність і моделювати (описувати) певну предметну область поля професійної діяльності, а також визначати алгоритми навчально-пізнавальної та навчально-виробничої діяльності.

У кожному рівневому модульному блоці передбачають виконання комплексних робіт з метою контролю визначення практичних умінь і навичок учнів на відповідність певному рівню запланованої кваліфікації. При виконанні практичних робіт особливу увагу приділяють раціональній організації робочого місця, дотримання правил безпеки праці, якості виконання робіт відповідно з вимогами ОКХ і технологічних стандартів.

Методику модульного навчання  формує концепція компетентності.

Слайд 3

Таблиця

Проаналізувавши дану в таблиці інформацію, бачимо:

переваги модульної системи  професійного навчання:

 • інтенсифікація та особистісна орієнтація навчального процесу;

 • підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу;

 • гнучкість навчальних планів та програм;

 • підвищення практичної спрямованості та логічної послідовності змісту навчання;

 • стимулювання саморозвитку учнів;

 • чіткий поточний контроль засвоєння знань, умінь та навичок;

 • об’єктивність оцінювання знань.

 • професійну компетентність,

Але як і у кожному новому починанні, наявні

Недоліки модульного навчання професій узагальнено можна сформулювати так:

 • трудомісткість і складність розробки навчально-програмної документації й змісту дидактичних модулів;

 • недостатнє фінансування ПТНЗ;

 • наявність в ПТНЗ навчальних груп із різними термінами навчання;

 • відносно слабкий рівень початкової підготовки учнів;

 • відсутність програм комп'ютерного забезпечення модульного навчання;

Слід зауважити‚ що в основу концепції модульної системи професійного навчання покладено модулі трудових навичок. Впровадження системи модулів трудових навичок підвищує ефективність професійної підготовки завдяки вгіленню спеціально  і розроблених навчальних елементів та  які дають  можливість учням самостійно навчатися. Особливість модульної системи професійного навчання — принципово новий підхід до його організації. Якщо в традиційній системі зміст навчального матеріалу поділяється на предмети, розділи, теми. Теорія досить часто відокремлена від практики. То в модульній системі своєрідними дозаторами навчального матеріалу виступають конкретні трудові навички, які має опанувати слухач, набуваючи професію. 

Впровадження модульної системи навчання передбачає поєднання функцій викладача і майстра.

Модульна система дає можливість засвоювати знання завершеними блоками.

Тому до психолого-педагогічного забезпечення модульної технології належить складання модульних навчальних програм і модульного планування.

Складовими ДСПТО є : ОКХ, навчальні модулі (НМ) та система підсумкового контролю за якістю опанування кожного навчального модуля. Розроблення стандарту  починатиметься із визначення змісту навчальних модулів. Професія є сукупністю видів робіт, зміст яких відображається у кваліфікаційній характеристиці або професійному стандарті. Отже, ОКХ складатиметься із окремих модулів, в  яких окреслюватимуться ці види робіт або трудові функції. Наприклад, для професії «Лицювальник-плиточник» модулі ОКХ співпадатимуть з кваліфікаційними характеристиками розрядів.

На першому етапі навчання учень опановує базові професійні знання та , притаманні професії або групі професії однієї галузі, без яких неможливе подальше оволодіння професією.

У межах базового навчального модулю в учнів формуються та розвиваються необхідні для працевлаштування соціально-психологічні, професійно важливі та ділові якості, зміст яких обумовлений змістом ключових компетентностей професійного стандарту. Тут мають набуватись базові знання та уміння з охорони праці, пожежної та електричної безпеки. Практично більшість навчальних дисциплін, які віднесених до загальнопрофесійної підготовки, складають базовий навчальний модуль. Після успішного завершення навчання за базовим навчальним модулем учень має право опановувати  навчальним модулем нижчого рівня.

Другий етап професійної підготовки кваліфікованих молочих спеціалістів являє собою процес оволодіння сукупністю навчальних модулів, кожний з яких поглиблюватиме професійні компетентності у конкретній професії або групі професій. На цьому етапі можна набувати професійну компетентність також за навчальними модулями.

Отже, алгоритм формування змісту навчального модуля буде таким:                                                              1) визначення стратегічної мети модуля – формування професійної компетентності на рівні певного кваліфікаційного розряду (наприклад, мета 1-го модуля для лицювальника-плиточника – формування здатності виконувати найпростіші роботи під час лицювання);                                                     2) планування результатів навчання – засвоєння знань, умінь та компетенцій щодо виконання трудових операцій, характерних для виду роботи (трудової функції);                                                                  3) визначення переліку трудових операцій для виконання цієї функції згідно з кваліфікаційною характеристикою або професійним стандартом; на нашому прикладі – підготовка поверхонь, встановлення та кріплення плиток тощо;                                                                                                                    4) здійснення аналізу навчальної літератури з метою відбору дидактичних одиниць професійно-теоретичної та, пов’язаної з нею, професійно-практичної підготовки, вибір об’єктів праці;                                                                      5) планування рівнів засвоєння дидактичних одиниць, їх систематизація.                                                                         Отже, модульно-компетентнісний підхід у підготовці кваліфікованих робітників виник як поєднання компетнтнісного підходу до  модульного принципу розроблення навчальних планів та програм. Застосування модульної системи дасть змогу, особливо у найближчій перспективі, під час прискорення технологічних та структурних змін в економіці гнучкіше реагувати на потреби підприємств у кваліфікованих кадрах.