ВИСТУП НА НАУКОВО –ПРАКТИЧНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ

 

 

«КОМПЕТЕНТНИЙ ВИПУСКНИК ШКОЛИ»

 

 

 

Вчитель  основ здоров»я

Боса Т.Г.

 

 

Березень

2012

 

Найціннішим скарбом прогресивного суспільства в період розвитку сучасних технологій є молоде покоління. Сьогодні школа відповідає за формування здорової особистості та розвиток життєвих компетенцій учнів на основі впровадження інноваційних педагогічних технологій.

Шкільний вік – пора інтенсивного становлення особистості, становлення свідомого "Я". В цей період у дитини закладаються якості, які потім усе життя визначатимуть її світосприймання, характер мислення, творчі здібності, вчинки, поведінку. Шкільні роки – це не підготовка до життя, а саме життя. Сьогодні випускник школи повинен бути фізично, психічно, соціально, морально здоровою особистістю з високим рівнем громадянської відповідальності, яка готова до самостійного вибору власного шляху в житті та компетентним в усіх сферах діяльності, щоб вміти вирішувати глобальні завдання, які ставить перед ним інформаційне суспільство ХХІ століття. Державі потрібна ініціативна, креативна й конкурентноздатна особистість, яка здатна до саморозвитку, має бажання та спроможність реалізувати себе творчо.

XXI століття -  період стрімкого зростання значення  науки й освіти в житті людства, і це значення  зростатиме пропорційно їх здатності вирішувати конкретні життєві проблеми людини. Обновилася  функція школи: не тільки навчання і виховання, але і соціалізація школяра - формування особистості, яка буде здатна отримувати глибокі знання, професійні навички, вільно орієнтуватися у світі, саморозвиватися і самостійно приймати правильні, морально-відповідальні рішення в умовах мінливого світу. 

Пріоритетними  якостями випускника  на сьогоднішній день є  компетентність, комунікабельність, психологічна стійкість. Освічена людина в сучасному суспільстві не тільки і не скільки людина, що володіє знаннями, а  яка вміє цілеспрямовано здобувати  знання і при  потребі  застосовувати їх  у будь-якій ситуації.Тому одним із перспективних напрямів реформування освіти  є впровадження компетентнісноспрямованого підходу.  

Запровадження такого  підходу в освіті почалося в  70-ті роки ХХ ст. в США та у 80-ті роки в розвинених країнах Європи. Це було  пов’язано з невідповідністю традиційної системи освітніх послуг соціальному замовленню.

         Зауважувалося, що більшість випускників навчальних закладів виявляються навченими , але не готовими до виконання професійних обов’язків, вирішення реальних професійних та життєвих проблем.

Стало зрозуміло, щотрадиційнасередняосвіта  не дастьвирішення тих освітніхзавдань, якіпостають перед школою у XXстолітті. 

Як відомо із відгуків сучасних  українських випускників та їхніх батьків, знань, отриманих під час навчання у школі, достатньо. Але школа недостатньо навчала самостійності, не було можливості самореалізуватись, недостатньо було в навчанні ситуацій практичного спрямування, на яких учні мали змогу «програвати» життєві ситуації, самостійно знаходити вирішення проблем, що виникали; учні не навчились упевнено орієнтуватися в інформаційному просторі, відчули недостатність правової культури. Не навчила школа розбиратись у людях. У формуванні життєвих планів школа допомогає приблизно чотирьом цілим і семи десятим % випускників.

Тобто, школа зосереджує  увагу на формуванні у своїх учнів предметних компетентностей. І при цьому залишає їх наодинці з життєвими проблемами, недостатньо працюючи над формуванням ключових життєвих компетентностей.

Компетентність-  це здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. 

Поняття компетентності передбачає сукупність фізичних та інтелектуальних якостей людини і властивостей, необхідних для самостійного й ефективного виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в конструктивній взаємодії з іншими. Отже, компетентність — це не тільки і не стільки знання, а знання плюс уміння і навички користуватися цими знаннями.

Актуальним завданням модернізації сучасної  середньої освіти України  у ХХІ ст. є  підвищення якості підготовки випускників.І основоюцьогопроцесумає стати компетентніснийпідхід. Цезумовлено: 1. Широким визнаннямкомпетентнісногопідходу у країнахЄвросоюзу, активнимсхваленнямєвропейськимипрацедавцями. Цейпідхідперебуває в русліБолонськогопроцесу (на щонеобхіднозвернутиособливуувагу, аджесьогоднішніучні - цезавтрашністуденти та майбутніфахівці).

2.                 Цейпідхіддаєможливістьврахувати й адекватно відобразитивимогиXXIстоліття до особистості, їїжиттєвоїкомпетентності, розкрити і розвинутинавички, необхіднілюдині у сучасномусвіті.

3.                 Методичнимиперевагамикомпетентнісногопідходу є визначеність, зрозумілістьйого понять і категорій, наявністьперспективнихосвітніх методик та європейськогодосвідуйогореалізаці.

4.                 Значні теоретичні та практичні здобутки в упровадженні та реалізації компетентнісного підходу, мають і вітчизняні науковці.  Компетентність має три  складові:

1.     Знаннєва (когнітивна);

2.     Емоційно-ціннісна складова;

3.     Діяльнісна складова.

Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами  до навчання, як 

q Особистісно зорієнтований (потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі “для всіх” на суб’єктивні надбання одного учня, які можна виміряти);

q діяльнісний(може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі  виконання конкретним учнем певного комплексу дій).  Перехід до компетентнісного підходу означає:                                 

        а) переорієнтацію з процесу на результат освіти в  діяльнісному вимірі;                                       

        б) зміщення акценту з накопичування кількості знань, умінь і навичок на формування й  розвиток в учнів здатності  практично діяти,  застосовувати  досвід  успішних  дій у конкретних  ситуаціях. 

Що означаєпереорієнтацію на компетентністий підхід в освіті?  

•         Мета уроку повинна задаватися в діяльнісній формі.  Наприклад,

•         Після цього уроку ви навчитесь…

Наприклад,емоційно-ціннісна складова компетентності може визначатись так:

Після цього уроку ви навчитесь:  особисто формулювати…, оцінювати…; висловлювати ставлення… Соціальна компетентність:

Після сьогоднішнього уроку ви отримаєте досвід: 

•         виконання типових соціальних ролей: громадянина, члена сім’ї, споживача…,

Загальнокультурна:

•         Навчитесь аналізувати й оцінювати досягнення національної, європейської та світової культури…

При переорієнтації на компетентісний підхід результатинавчальноїдіяльностірозглядають як особистідосягненняучня.  Важливим стає не наявність у нього певної кількості знань, а здатність застосовувати компетентності в навчанні та житті.

Про такий  підхід   до формування змісту освіти йдеться в Державних Стандартах освіти, його реалізовано  в  Критеріях навчальних досягнень.

          Цінормативнідокументинацілюють нас на таке:

Слід відмовитися від так званої енциклопедичності змісту шкільного навчання і формувати в школярів передовсім ті знання, які є необхідними для виконання практичних, ситуативних, особистісно - орієнтованих комунікативних завдань.

Оскільки життя сьогоднішнього суспільства є складним і багатогранним, щоб стати успішною людиною, учень має набути компетентності у різних його сферах: політичній, економічній, духовній, соціальній тощо. Тому в  теорії компететнісного підходу до навчання висувається положення про систему компетентностей, які формуються у школярів за роки навчання. Таку систему складають:

q навчальна (уміння здобувати інформацію, виділяти головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на практиці; складати алгоритм навчальної діяльності; здійснювати навчальну діяльність у взаємодії; прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля до його досягнення; формулювати, висловлювати, доводити власну думку; здатність навчатися протягом усього життя, підвищувати професійний рівень);

qздоров’язберігаюча (здатність зберігати фізичне, соціальне, психічне та духовне здоров’я – своє та інших людей); 

q соціальна (здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях); 

qзагальнокультурна (спроможність аналізувати й оцінювати досягнення науки й культури; знати рідну й іноземні мови,інтерактивно їх використовувати; опановувати моделі толерантної поведінки, створювати умови для конструктивної співпраці в умовах культурних, мовних і релігійних відмінностей між людьми та народами; застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему загальнолюдських цінностей); 

q компетентність щодо інформаційних і комунікаційних технологій (уміння використовувати джерела інформації, зокрема ІКТ, для власного розвитку, технічна компетентність, уміння раціонально використовувати комп’ютер для пошуку, опрацювання й систематизації, зберігання й передавання  інформації, оперувати технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства); 

qгромадянська  (здатність орієнтуватися в проблемах суспільнополітичного життя, здійснювати захист своїх громадянських прав та інтересів; взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й суспільству);

q підприємницька (здатність співвідносити власні економічні інтереси з наявними матеріальними, трудовими й природними ресурсами,інтересами інших людей та суспільства; бути готовим активно діяти, організовувати власну трудову й підприємницьку діяльність і працю колективу; змінюватись і пристосовуватись до нових потреб ринку праці; оцінювати власні професійні можливості та здібності; складати й  реалізувати плани підприємницької діяльності, приймати економічно обґрунтовані рішення; презентувати інформацію про результати власної економічної діяльності)

 

Ключовікомпетентностідосягаються  в процесінавчання через усі без виняткупредмети й виховні заходи.  За набуттяключових компетентностей відповідальна не тільки школа: на їхформуваннявпливаютьсім’я, масмедіа, релігійні та культурніорганізації.

Компетентність людини – це загальна життєздатність, що базується на знаннях, досвіді, ціннісних орієнтирах і здібностях.

 

Можна сформулювати загальні рекомендації щодо впровадження компетентісного підходу в навчанні:

§  Перевагу надавати особистісно зорієнтованому навчанню. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу.

§  Самовираженню, самореалізації особистості допомагає проблемне навчання.

§  Застосовувати  інтерактивнітехнології, які  є універсальними для розвитку життєвих компетентностей, формують уміння колегіально вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра.

§  Створювати ситуації вибору: моральної оцінки на основі прочитаних творів або життєвих ситуацій; застосування тестових та різнорівневих завдань, що дають дитині право вибору, вчити їх обирати потрібний варіант, рівень; диференційовані домашні завдання.

§  Учити дітей висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку товариша, узгоджувати та доходити до порозуміння.

§  Залучати учнів до використання комп'ютера як потужного інструмента здобуття та обробки інформації. (Формування ІК компетентностей).

§  Важливою умовою навчання і першим кроком до формування компетентності учня є правильна  мотивація (самомотивація).

§  Залучення дітей до гурткової роботи.

§  Проведення тренінгів і заходів у формі ситуативних занять.

§  Необхідно давати й періодично змінювати громадські доручення, обговорювати їх виконання, підводити підсумки роботи.

Під час навчання у загальноосвітній школі в учня має бути сформований певний рівень готовності до дорослого життя, певна сукупність характеристик, так би мовити, життєва компетентність, що має забезпечити молодій людині здатність орієнтуватись у сучасному суспільстві, швидко реагувати на запити часу, ефективно та успішно самореалізуватисьза шкільними дверима.

         Проблема виховання школяра як соціально компетентної особистості набула сьогодні важливого значення. Ми розуміємо, що дуже важливо сформувати у кожного учня оптимальний, притаманний йому рівень компетентності, який передбачає здатність самостійно і творчо приймати обґрунтовані рішення стосовно теперішнього й майбутнього  на основі здобутих в школі знань, умінь та навичок, цінностей і досвіду і відповідати за них.

Яким буде світ у середині нинішнього століття, важко уявити. Тому школа як простір життя має готувати своїх вихованців до змін, розвиваючи в них такі якості, як мобільність, динамізм, конструктивність. Отже, знання як самоціль має поступитися місцем знанню як інструментові життя, що забезпечує молодій людині можливість жити в гармонії з власною природою та довкіллям, суспільством, окремими людьми, можливість оволодіти новими технологіями.

 

Сьогодні школа повинна і може допомогти дитині правильно зрозуміти життя, бо життя школи, на відміну від сім’ї , є більш діловим, конкурентним середовищем. Школа – це передусім простір життя дитини, тут вона не готується до життя, а живе. І тому важливо вибудувати виховний процес  так,щоб він сприяв гармонізації стосунків між дітьми і вчителями, школою та родиною.

Головні риси випускника - творчість, активність, відповідальність, толерантність, освіченість. А головн якостями – обізнаність, конкурентоспроможність, демократичність, цілеспрямованість.

Самовизначення є важливою проблемою для людини на всьому її життєвому шляху, а для випускника воно виступає центром його життєвої ситуації.  Йомунеобхідні відповідні якості, здатність організувати своє життя, вибрати власний життєвий напрямок, організувати життя як ціле, тобто  стати творцем власного життя.