Виступ на тему " Інтерактивні форми навчання"

У сучасних умовах позашкільні заклади стають невід'­ємним компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості учня, його соціальній адаптації та самореалізації в суспільстві. Позашкільні заклади, що працюють у соціально-культурній та освітній сферах, доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учня. Вони виступають гнучкими виховними інфраструктурами, спроможними здійснювати виховання громадянина незалежної держави України - творчої особистості, здатної вдосконалювати себе та свою країни.

Сьогодні навчально-виховний процес у позашкільних навчальних закладах передбачає охоплення таких галузей знань і практичної діяльності, які виходять за межі уроку, підручника, навчального плану школи. Тому педагогічним працівником цих закладів повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи.                                                                                                 Інтерактивні технології можна представити як різновид активних методів навчання. Сутність інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне, навчання в співпраці).

Педагогічний словник дає таке визначення: «Інтерактивне навчання (від лат. Interaction – взаємодія) – навчання, побудована на взаємодії учнів з навчальним оточенням, навчальним середовищем, що служить сферою засвоєння знань».

Поняття «інтерактивне навчання» уявляє собою переклад англомовного терміну interactive learning, який означає учіння (стихійне чи спеціально організоване), засноване на взаємодії, і навчання, побудоване на взаємодії.

Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Інтерактивне навчання засноване на прямій взаємодії учнів (тих, хто навчається) з навчальним оточенням. Навчальне оточення, чи навчальне середовище, виступає як реальність, в якій учасники знаходять для себе область засвоєного досвіду. Якщо розглядати інтерактивне навчання глибше, то мова йде не просто про залучення емпіричних спостережень, життєвих вражень учнів у якості допоміжного матеріалу, ілюстративного доповнення. Досвід учня-учасника слугує центральним джерелом навчального пізнання. В традиційному навчанні ведучий (тренер, викладач, учитель) виконує роль «фільтра», що пропускає через себе навчальну інформацію, в інтерактивному – роль помічника в роботі, одного з джерел інформації.

Основою роботи в інтерактивному навчанні є досвід, який мають учасники. Ключ, що запускає механізм переробки досвіду, - питання ведучого. Від цих питань досвід учасників продовжував би залишатися не переробленим.

Отже, інтерактивне навчання ґрунтується на власному досвіді учасників, але будувати свою роботу здебільшого навколо сприймання досвіду на слід, оскільки, сприймати – не означає розуміти. Об’єм досвіду, його інтенсивність – тільки передумова для його інтенсивного, глибокого осмислення, тобто для сприймання власне навчальних результатів. Забезпечити цю умову потрібно, але обмежуватися нею не потрібно.

Наступними важливими складовими інтерактивного навчання є активність і ініціатива.

Питання забезпечення активності вихованця під час гурткового заняття не є безперечною, тому що існує багато прийомів та способів із допомогою яких педагог може підтримувати високу активність учнів, але  вони все ж будуть залишатися пасивними глядачами і слухачами.

Як правило активність поділяють на фізичну, соціальну і пізнавальну.

Приклади фізичної активності. Учасники: змінюють робоче місце, пересідають; говорять; пишуть; слухають; малюють тощо.

Приклади соціальної активності. Учасники: задають питання; відповідають на питання; обмінюються думками тощо.

Саме позашкільна освіта, при наявності у дитини зацікавленості від природи, має всі умови для подальшого її розвитку: раннє систематичне тренування за індивідуальною програмою, своєчасне залучення до самостійних експериментів і наукової роботи (МАН), участі у конкурсах, фестивалях, змаганнях, виставках, наукових дискусіях і ділових іграх.

Активні методи і форми організації позашкільної освіти забезпечують кожній дитині гармонійний розвиток власних здібностей у вільний від навчання час. Навчально-виховний процес у позашкільних закладах базується на певних загальних основах. Різноманітні за профілем гуртки, клуби, секції, що працюють за програмами відповідного профілю і відрізняються від шкільних предметних програм своєю мобільністю, допомагають учням поглибити отримані у школі знання з певних предметів, підготуватися до професійної діяльності, як практичної так і наукової.

Саме в позашкільному закладі, де функціонують гуртки різного профілю, діти та підлітки у вільний від навчання час можуть вивчати улюблений предмет для свого задоволення, або з метою поглиблення знань. Діяльність навчального гуртка ґрунтується на передумовах, які мають важливе педагогічне значення:

- учасники мають спільні інтереси;

- група вивчає одну дисципліну (предмет);

- група зазвичай дуже маленька ( 15 чоловік);

- учасники записуються добровільно;

- не ставиться ніяких умов щодо рівня освіти, тому він може дуже відрізнятися у кожного учасника;

- не передбачається ніяких оцінок або екзаменів;

- група зустрічається регулярно (2-3 дні в тиждень).

Те, що гурток охоплює невелику кількість учасників, є гарною передумовою для встановлення контактів і співробітництва під час навчання. При цьому всіх учасників об'єднують спільні інтереси до вивчення предмета. Це підвищує їх мотивацію. Результати досліджень дозволяють стверджувати, що застосування нових форм роботи в творчих об'єднаннях позашкільних закладів допомагають зробити вихованцям життєвий вибір та підготувати дітей до самостійного життя.

Інтерактивні форми методичної роботи дають змогу активізувати особистісний потенціал керівників гуртків, створити умови для пошукової дослідницької діяльності.

  Інтерактивні форми навчання педагогів сприяють досягненню мети навчання і обираються відповідно до навчальних потреб. До найбільш поширених інтерактивних форми , які використовуються під час навчання педагогів позашкільного закладу, належать: лекції-дискусії, лекції-презентації, дискусії, соціально-психологічні тренінги, рольові ігри, моделювання ситуацій, мозковий штурм, психодрама, проективне малювання, творча вправа. Зазначені методи та інші вправи забезпечують своєрідну базову модель, до якої „добудовуються” майбутні перспективи особистісного розвитку і професійного вдосконалення педагогів. У такому активному процесі відбувається не просто засвоєння певної інформації на заздалегідь задану тему, а розгорається „саме життя”, де учасники „проживають” конкретну подію, сплановану, структуровану, концентровану.

Важливими під час проведення тренінгових вправ є вміння, пов’язані з самореалізацією особистості (орієнтація на себе), та вміння, які забезпечують ефективний взаємозв’язок з іншими людьми (орієнтація на інших).

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, занять, відмінні від планових, для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення між предметних зв'язків, усунення перевантаженості учнів. Нетрадиційні форми проведення уроків дають можливість не тільки підняти інтерес учнів до досліджуваного предмета, але й розвивати їхню творчу самостійність, навчати роботі з різними джерелами знань.

Такі форми проведення занять «знімають» традиційність уроку, пожвавлюють думку. Однак необхідно відзначити, що занадто часте звертання до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, тому що нетрадиційне може швидко стати традиційним, що в остаточному підсумку приведе до падіння в учнів інтересу до предмета.

Серед найбільш розповсюджених форм можна виділити наступні:

• Пізнавально-розважальні ігри: заняття-кросворд; пізнавально-пошукова гра «Острів скарбів», заняття-гра («Знайти помилку», «Сходження на вершину знань», «Космічний корабель», «Морський (повітряний ) бій»), заняття - «круглий стіл», заняття-пошук, заняття-бліц-турнір, заняття - взаємонавчання, заняття-гра «Аукціон» тощо.

• Заняття-сценарії популярних телепередач: заняття-телепередача, заняття - гра («Брейн-ринг», «Поле чудес», «Телеміст», «Що? Де? Коли?», «КВК», «Відгадай мелодію»), заняття-спортивна гра, заняття-естафета тощо.
• Заняття-професійно-рольові ігри: заняття-суд, заняття-зліт представників різних професій, заняття-ранок у фермерському господарстві, заняття-робота конструкторського бюро, заняття-картинна галерея тощо.
• Заняття-пошуки: заняття-подорож, заняття-дискусія, заняття-диспут, заняття-дебати, заняття-мозаїка, заняття-захист проектів, заняття-екскурсія, заняття-прес-конференція, заняття-документальний практикум, заняття - дослідження тощо.
• Заняття-драматизації: заняття-фантазія, заняття-спектакль, заняття - віршовано-музичний конкурс, заняття-казка тощо.

Інтерактивне навчання передбачає таку організацію пізнавальної діяльності, в ході якої:

•                    створюються психологічно комфортні умови навчання, при яких учасник відчуває свою успішність, інтелектуальне зростання;
•                   учасники залучаються до активного обговорення нової інформації;
•                   забезпечується можливість індивідуального сприйняття навчальної інформації;
•                   реалізовується спільна діяльність у режимі рівноправного спілкування;
•                   формуються навички діалогового спілкування, самостійного мислення і поведінки.

Висновок:  Отже, можна зробити висновок, що за умови творчого підходу керівника гуртка, використання інтерактивних методів та застосування різних форм та методів роботи, або їх елементів в організації навчально-виховного процесу, можна досягти позитивних результатів у навчанні. Навіть найкраща методика може бути неефективною, якщо її застосовувати без змін, а використання нових педагогічних підходів та методів навчання сприяють формуванню особистості, здатної до творчості.

Для керівника гуртка важливо думати нестандартно. Творчість - це звільнитися від стереотипів, навчитися бути наївним, веселим та фантазувати, враховуючи особливості групи. Найбільшою перешкодою для новацій у діяльності є цензор, який притаманний кожній людині. Якщо метою гуртка є набуття нових знань і звичайні методи не дають бажаного результату в навчальній діяльності групи або окремого учасника гуртка, можна досягти набагато більшого, якщо ввести новий або незвичайний елемент. Творчий керівник гуртка ризикує впроваджувати нові форми роботи, але звичайно не слід експериментувати з новими формами лише тому, що вони нові. Якщо нова ідея не приносить результату, необхідно шукати нових підходів. Для роботи в навчальному гуртку керівник має, спираючись на власний досвід, намагатися застосовувати варіативні, нетрадиційні форми роботи.