Виступ на тему «Шляхи адаптації молодого вчителя до роботи у сучасній школі».

Міністерство освіти і науки України

Херсонська спеціалізована школа I-III ступенів № 54 з поглибленим вивченням іспанської та інших іноземних мов Херсонської міської ради

ШКОЛА МОЛОДОГО УЧИТЕЛЯ

Виступ на тему «Шляхи адаптації молодого вчителя до роботи у сучасній школі».

Виступ

вчителя іспанської мови

Фотєєвої Ю. В.

ХЕРСОН 2018

Як відомо, у системі професійної підготовки майбутніх учителів у ВНЗ у студентів здебільшого формують комплекс теоретичних знань, які лише частково забезпечують виконання різних видів професійної діяльності. Відтак до середніх загальноосвітніх закладів і навчальних закладів нового типу потрапляють учителі, які підготовлені не до успішного розв’язання завдань професійної діяльності, а тільки до опанування й усвідомлення сутності такої праці.

Професійна адаптація молодого вчителя виявляється у його пристосуванні та звиканні до характеру, режиму та умов праці, в оволодінні фаховими знаннями, вміннями і навичками, у формуванні  професійних якостей особистості, які потрібні для успішної фахової діяльності, і включає в себе такі компоненти:

– адаптація до змісту діяльності;

– адаптація до умов діяльності;

– адаптація до  колективу колег;

– адаптація до стосунків із керівництвом;

– включення в первинну (малу) групу колег;

– включення у процеси саморозвитку (розвиток мотивації, оволодіння професійними знаннями, становлення професійних умінь, навичок та ін.).;

 – адаптація до стосунків з учнями та їхніми батьками.

Адаптація молодого вчителя в сучасному педагогічному просторі здійснюється через:

•  продуманий відбір навчальних закладів різних типів і вчителів, які мають високий професійний рівень,
•  ієрархічно організовану сукупність технологічних засобів, детермінованих загальною концепцією педагогічної діяльності,
•  включення різних форм і видів діяльності вчителя, спрямованих на створення оптимальних умов для професійного самоутвердження і самовираження,
•   принцип наступності професійної підготовки і її неперервності, що дозволяє молодим фахівцям без особливих внутрішніх бар’єрів почати трудовий шлях у постійно змінюваних умовах діяльності сучасної школи.

Адаптація молодих учителів до специфіки педагогічної праці дає їм можливість раціонально використовувати час, планувати різні види діяльності, швидко виробляти установку на працю за певних умов. Виокремимо основні функції професійної адаптації молодих учителів.

Психологічна функція періоду професійної адаптації полягає у виробленні в молодих учителів певного діяльнісного біоритму, звички працювати в один і той же час. Розвивальна функція виявляється у змістовному наповненні інформації, з якою доводиться активно працювати, та активними методами, прийомами, формами роботи на уроці і в позаурочний час із учнями, колегами, батьками. 

Стимулювальна функція найбільше виявляється в самостійній свідомій роботі молодих спеціалістів.  Взаємовідвідування уроків із подальшим обговоренням стимулює молодих учителів показати якнайкращі результати.

Культурологічна функція професійної адаптації виявляється в процесі творчої самореалізації особистості у професійно-педагогічній діяльності вчителя, яка спрямована на засвоєння, передачу та створення культурних цінностей.

Підсумковим показником індивідуального саморозвитку, професійного самовираження і самоактуалізації є розробка елементів авторської методичної системи  (програми, дидактичних матеріалів, різних типів вправ, оригінальних методичних ідей і гіпотез, нетрадиційних прийомів роботи тощо), а також підготовка і захист власних проектів.

Для успішної адаптації молодого вчителя в шкільному соціумі йому важливо знати вікові психологічні особливості дітей,  усвідомлювати, що в процесі педагогічного спілкування між учителем і учнями можуть виникати різноманітні нестандартні ситуації. Учитель обов'язково повинен любити предмет, який викладає, оскільки байдужість і формалізм сховати від учнів неможливо. 

Між уроками вчителеві дається невелика пауза у вигляді перерви, у ході якої він повинен підготувати все необхідне для наступного уроку, переорієнтуватися на інший клас, іншу тему, і, звичайно ж, відпочити. Це досягається, як правило, швидким переключенням уваги вчителя. Учителеві доводиться постійно стояти обличчям до класу, що передбачає готовність учителя до спілкування з учнями. Корисно під час уроку переміщатися по класу, у деякі хвилини опинятися в кінці класу, щоб дати собі невеликий перепочинок, розслабитися.

Педагоги довели, що вчитель на початку уроку повинен відчути стан учнів класу для того, щоб утомлених - підбадьорити, збуджених - заспокоїти, сонних - «розбуркати». Треба відзначити, що, заспокоюючи інших, учитель заспокоює і себе.

Учитель на уроці спілкується з цілим класом, тому, як правило, характеризуючи клас, він використовує загальні «епітети», наприклад: «гамірливий клас», «спокійний клас» і т. ін. Безумовно, така особливість роботи породжує визначений індивідуальний стиль спілкування вчителя з класом у цілому. Однак треба пам'ятати, що на уроці необхідно виробити й індивідуальний підхід до кожної дитини. Якщо вчитель знає, як підійти до учня, як подивитися і підказа­ти, легше досягається і групова взаємодія.

Проблеми професійної адаптації пов’язують, як правило, з дефіцитом практики роботи з отриманими знаннями як із засобом нової діяльності, що обумовлює тривалий період предметної адаптації молодого фахівця, а брак досвіду соціальної взаємодії і спілкування потребує ще й соціальної  адаптації. Змістом предметної адаптації стає формування професійного мислення фахівця, а соціальної — входження в колектив фахівців, оволодіння умінням соціальної взаємодії і спілкування, спільного ухвалення і реалізації рішень.