Передумови

цікавого уроку

А. Ейнштейн: "Уміє вчити той, хто вчить цікаво".

Учитель сердито запитує учня, чому він щохвилини дивиться на годинник.

- Тому, - відповідає учень, - що я турбуюся, як би дзвоник не перервав такий разюче цікавий урок.

 Як зробити урок цікавим? Що треба для того, щоб урок вдався, сподобався учасникам, щоб його запам’ятали і він був результативним?

Дуже важливо зробити, щоб процес навчання не перетворювався для учнів у нудне й одноманітне заняття. Адже наявність в учнів інтересу до предмета є передумовою до появи складнішого  його різновиду - пізнавального інтересу. А пізнавальний інтерес сприяє активності учнів під час уроків і зростанню якості знань.

 Який він, цікавий урок? Учитель скаже: це коли діти добре відповідали, багато що опрацьовано тощо. Але я не впевнена, що учні дадуть аналогічну відповідь. Для учнів урок цікавий, якщо він не нудний і якщо здається, що він швидко закінчується. Тож нам – фахівцям – треба його так організувати.  Для цього вчитель має необмежені можливості обирати технологію, методи та прийоми, адаптовані відповідно до особливостей класу, організовувати індивідуальну, групову, фронтальну роботу. А ще використати комп’ютер, магнітофон, телевізор, а тепер уже й проектор.

Відомий дидакт  Щукіна Г.І. вважає, що цікавий урок можна створити за рахунок наступних умов:

• особистості вчителя (часто навіть нудний матеріал, який пояснює улюблений учитель,  добре засвоюється;
•  змісту навчального матеріалу (коли дитині просто подобається зміст даного предмета);
• методів і прийомів навчання.

Якщо перші два пункти не завжди нам підвладні, то останній – поле для творчої діяльності будь-якого педагога.

Для проведення цікавого та ефективного уроку вчитель може і повинен використовувати такі стратегії навчання:

• інноваційні освітні технології ;
• нестандартні  уроки чи нестандартні цікаві завдання;

• ігрові форми роботи;
• засоби мультимедіа;
•  міжпредметні зв’язків;

Цей перелік можна продовжувати. Зупинимося на деяких можливостях зробити урок цікавим.

Інноваційні освітні технології  ( інтерактивні, інформаційно-комунікаційні, проектні тощо), вони  вже в силу своєї новизни зацікавлюють учнів, стимулюють їх активність (оскільки їх ми розглядали на попередніх засіданнях педагогічної ради, то немає сенсу повторюватися); Усі вони націлені на ефективний і цікавий урок.

Нестандартні уроки 

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних уроків належать: 

1. Уроки змістовної спрямованості тобто, засновані на змісті програмового матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.

2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

3. Уроки міжпредметні. Мета їх — «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси).

5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості їх у опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.

6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами).

7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Вони викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки-подорожі, уроки-дослідження . Пов'язані з виконанням певних ролей, відповідним оформленням, витівками.

9. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ.  

Гра сама по собі захоплива, але найголовніше – вона наближає тематику уроку до внутрішнього світу учня, отже, стимулює навчальну діяльність

Наприклад,  урок у 6 класі з теми «Відсотки» під назвою «Бізнес-гейм». Учнів класу поділено на три команди, і весь урок вони працюють за груповим методом. Кожна команда сидить за окремим великим столом. Ідея уроку полягала в тому, що учні — гості, які приїхали у місто «Відсоток», а вчитель — бізнесмен, мешканець цього міста, знайомить їх з ним і його мешканцями. Під час цієї мандрівки з учнями трапляються цікаві пригоди — вони витрачають і заробляють гроші, займаються бізнесом, а допомагають їм у цьому відсотки. Урок краще проводити в кінці теми, щоб діти були знайомі з усіма типами задач на відсотки.

Варто пам'ятати, що, готуючись до уроку будь-якого типу , треба дотримуватись таких правил:

Залучати всі види пам'яті для осмисленого засвоєння теми уроку.

Не повідомляти те, що діти можуть збагнути самі, лише підвести їх до цього.

Розумно використовувати роздатковий матеріал та ігрові атрибути (не перевантажувати стіни класу наочністю - дивлячись на них, дитячі очі повинні відпочивати).

Не грати заради самої гри, кожна гра повинна чогось навчати, мати пізнавальний і розвивальний ефект.

Навчальним матеріалом впливати не тільки на розум, свідомість, а й на почуття, емоції дітей.

Обов'язково робити поетапний підсумок уроку, щоб викликати почуття задоволення від досягнутого.

Варто пам’ятати, що ефективність нестандартних уроків забезпечується тільки за умови володіння вчителем методикою їх проведення та вмілого використання таких уроків у цілісній системі, а не тільки на випадок показового заняття, і обов'язково в поєднанні з традиційними формами роботи.

Сприяють зацікавленості й нестандартні  завдання.  Вони відрізняються від традиційних своїм зв’язком з творчою діяльністю. Є й інші їх ознаки:

- самостійний пошук учнями  варіантів розв'язання поставленої навчальної проблеми;

- незвичні умови роботи;

- активне відтворення раніше отриманих знань у незнайомих умовах.

Наприклад, прийом, який дозволяє з’ясувати, що знають учні про матеріал, який збираються вивчати. Прийшовши в клас, учитель роздає учням  папірці й пропонує записати слова, які стосуються теми, що будуть вивчати. За п’ять хвилин учні записують і підраховують, скільки слів вони записали. Їх кількість у кожного буде різна, залежно від учня. Можна деякі зачитати. Учитель і учні знатимуть, яким колом понять вони володіють. Далі йде робота з навчальним матеріалом. За кілька хвилин до кінця уроку варто прийом повторити, тільки записувати на зворотному боці папірця. Кількість понять збільшується. Якщо цей прийом використовувати час від часу, то він покаже особливості засвоєння програми і дасть можливість узагальнити вивчене протягом уроку.

Нестандартні завдання можуть бути у вигляді  проблемних ситуацій, рольових і ділових ігор, конкурсів і змагань й інших завдань із елементами цікавості.

Як показує  досвід, вони допомагають оживити урок. Незвичайність завдань викликає в школярів подив на початку їх виконання, радість від своєї роботи, задоволення побачити її результати, все це  пробуджує  інтерес як до досліджуваного  питання, так і до навчального  предмета взагалі.

Як доказ хочу навести розповідь учня, вичитану мною з Інтернету.

 «Сьогодні зі мною на рівному місці трапився дуже цікавий випадок. На уроці англійської нам дали виконати одну вправу за граматичними правилами. Все просто, з першого погляду. Проте в двох реченнях, які потрібно скласти, треба було описати те, про що жалієш, що хотів би, щоб трапилось по- іншому. Я не зміг скласти ці два речення! Просто я не знайшов жодного моменту в своєму житті, про який міг би жаліти... Усвідомлення цього в ту мить подарувало мені неймовірну радість та задоволення!» (приємно за дитину), але  далі учень пише «А висновок такий - ходіть на уроки англійської, там багато цікавого.»

Використання засобів мультімедіа. 

Засоби мультімедіа – це усі засоби для запису та відтворювання звуку, фото та відео зображення. Вони надають можливість подавати  інформацію в незвичайній формі.  Це можуть бути: 

·       презентації PowerPoint ;

·       розвиваючі предметні комп’ютерні ігри;

·        відео ролики (до речі їх можна об’єднати, тобто відео матеріали вставити у презентацію);

·       діафільми;

·       фотографії;

Відео ролики особливо допоможуть для демонстрації  дослідів, слайд-шоу, музичний супровід перетворить його на цікавий кліп.

За допомогою цих засобів можна подати  різноманітну  інформацію, текст, звук, нерухомі, або діючі зображення.  

  Мультимедіа використовується для посилення навчального ефекту,  унаочнення, для підключення одночасно декількох каналів представлення інформації, для доступнішого пояснення навчального матеріалу.

 Наприклад, технологія опорних конспектів В.Ф. Шаталова набуває абсолютно нової якості, коли на екрані в заданому режимі з'являються фрагменти «опори». У будь-який момент учень може за допомогою гіперпосилань перейти до деталізації кожного інформаційного блоку, «пожвавити» матеріал, що вивчається, за допомогою анімації і т.д.

Доведено, що при усній подачі інформації (традиційний урок) учень здатен за хвилину прийняти та опрацювати біля однієї тисячі  умовних одиниць інформації, а при підключенні органів зору до 100 тисяч таких одиниць!  Звісно, помилково буде думати, що чим більше комп'ютерної  наочності, тим краще. Важливо правильно організувати урок: розподілити час перегляду, опрацювання теми та закріплення. Практика показує, що, завдяки мультимедійному супроводу занять, вчитель економить до 30% навчального часу, порівняно з  роботою  біля класної дошки.

Проте  за найоптимістичнішими підрахунками фахівців лише близько 10% вчителів регулярно використовують в своїй повсякденній діяльності електронні засоби.

Налагодження  міжпредметних зв’язків.

Міжпредметний зв’язок – один із найважливіших принципів освіти.  Такий зв’язок активує пізнавальну сферу учнів, сприяє замисленню, синтезу, засвоєнню та узагальненню знань із різних предметів.  Наприклад, математика дуже тісно переплітається із фізикою, хімією, історією. Фізику можна з легкістю зв’язати з музикою, хімією, літературою, кресленням. Якщо уважно подивиться, то усі предмети мають значно більше спільного, ніж це здається. До того використовуючи цей прийом ми розвиваємо творче мислення учнів, формуємо їх пізнавальну активність, самостійну зацікавленість до знань. 

Наприклад, здійснюючи міжпредметні зв’язки з уроками біології, на уроці фізики учні отримують таке завдання.  «Протягом усієї своєї історії людина вчилася у природи. Наведіть приклади використання принципів і властивостей біологічних систем для розв’язання інженерних завдань». Учні знаходять відповіді: - кажан – ехолокація; - будова кістки – Ейфелева вежа; -будова соломини – Останкінська телевежа.

  Ніхто не заперечуватиме, що основою шкільного навчання була, та ще довго буде триєдина система «Учитель-дошка-крейда», але якщо  додати до цього нетрадиційні форми та методи, новітні технології, то отримується та унікальна формула, яка дозволить досягати найвищих результатів, а заодно й зробити урок цікавим .

 А щоб не склалася думка, що наша ціль – тільки  веселити й розважати учнів, хочу навести дуже доречний вислів К.Д. Ушинського:

«Зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися, що надокучите учням, та пам'ятайте, що не все може бути цікавим, а є й нудні речі, і вони мусять бути. Привчіть дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не захоплює, — робити заради задоволення виконувати свій обов'язок.»