Виступ на засідання ПС

Доброго дня.  Зараз ми з вами поговоримо над темою , яка  безпосередньо є   однією із головних для нас –  це  навчальна діяльність . Мені хочеться спочатку розповісти вам притчу про навчання.

Жив на світі учень який  поставив перед собою мету – навчитися всього.  У навчанні йому не було рівних. Одного разу він зрозумів, що знає більше ніж вчитель тому він вирішив попрощатися , але попросив порекомендувати йому ще кращого. І йому відповіли, що немає  рівних учителю Вонгу. Учень довгі роки шукав зустрічі із цим мудрецем і через 20 років добрався учень до Гори Мудрості, де жив Вонг , але побачив його уже на смертельному ложі. Єдине , що встиг запитати Учень : «Як стати найосвіченішою й найрозумнішою людиною». І Вонг йому відповів : «Знай , нещасний, що нікого й нічого навчити неможливо».Учень довго сидів на Горі Мудрості, міркуючи над останніми словами  вчителя.  Минуло ще багато років і сивочолий Учень,  бавлячись  на лавочці зі своїми правнуками,  спостерігав, як діти грають у шахи. І звернувся із запитанням до наймолодшого : « Хто тебе навчив цієї гри?» І  хлопчик весело відповів : «Хто мене може навчити ? Я сам захотів і навчився.» У  ту ж саму мить Учень  збагнув  найбільшу таємницю, відповідь на яку він шукав усе своє життя.

Я думаю, що дана притча є дуже повчальною для всіх нас. І слова «Сам захочу  і сам навчуся» мають стати девізом нашого життя.

Чи є дана притча особисто для вас корисною?

Що б ви змінили в ній?

І саме ми, вчителі, як учень все життя вчимося, пізнаємо щось нове.

Мотивація учнів до навчання – це взагалі один з трьох китів, на яких базується освіта. І я не один рік працювала над цією проблемою, але можу сказати одне: перед кожним навчальним роком і перед кожним уроком шукаю щось особливе і незвичайне, ту родзинку, без якої не вдасться захопити учнів і мотивувати, зацікавити і спонукати, змусити діяти і досягати. Чому не спрацьовує супер прийом в одному класі, а у іншому  досить певного натяку і все … робота кипить, діти генерують ідеї… Та все тому, що світ змінився, змінилися люди і все навколо нас.

Сучасні діти потребують, щоб з ними говорили на рівних (вчора вони лише освоювали месенджери і вКонтакті, а сьогодні це ТікТок та Інстаграми…) Всі швидкісні переміни вимагають від нас самостійного підвищення свого  професійного та культурного рівня, здатності ставити й вирішувати задачі самовдосконалення та саморозвитку.

Для позитивної мотивації в учнів має дуже велике значення такі фактори як яскравість, новизна, цікавість, цікаве викладення , бажання отримати похвалу, нагороду, одержання задоволення від самого процесу пізнання, інтерес до знань, допитливісь тощо.  Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим. Учні мають відчувати себе рівноправними учасниками навчального процесу, співавторами уроку.

   Я намагаюсь, щоб мої уроки були  насичені практичною діяльністю, наочністю, комп’ютерними технологіями.  Завдання ставлю творчого  та пошукового  характеру. Спрямовую роботу на формування вмінь та навичок, на розвиток пам’яті, на уміння мислити, висловлювати свою думку.

   Забезпечую засвоєння і використання найбільш раціональних інтерактивних форм та методів  навчання та виховання,  інноваційних технологій .

Діяльність учителя надзвичайно багатогранна, коло 

обов’язків   дуже широке. Є і прикрощі, і невдачі, радість, і  перемоги. Але водночас –  це радість спілкування,  це бажання бути потрібним кожному своєму учневі, досягнення маленьких чи  великих висот у навчанні та вихованні. Кожен  з нас намагається відшукати свої шляхи вирішення  цих завдань  Усім  відома істина – діти початкових класів люблять учитись, але ми часто забуваємо, що діти люблять учитися добре! І тому головне завдання для мене,  як вчителя – створити  такі умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що «я знаю», «я вмію», «я можу».

       «Ти можеш!» — повинен нагадувати вчитель учневі.

 «Він може!» — повинен нагадувати колектив.

 «Я можу!» — повинен повірити в себе учень, говорив   В. Шаталов

                         Створення мотивації та ситуації успіху породжує радість, задоволення. А    вони є джерелом внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, ба¬жання вчитися, а також є підґрунтям для творчої співпраці вчителя з учнем і досягнення ними високих результатів.

Хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення великі зусилля.

Мотивація до навчання – одна із головних умов реалізації навчально-виховного процесу.

Відомо, що існує два види мотивації – внутрішня та зовнішня.

• Зовнішня мотивація виникає під впливом і тиском зовнішніх імпульсів - вимог, наказів, примусів - викликає зовнішній дискомфорт (учень зобов'язаний виконувати чиюсь волю); ця мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини.
• Внутрішня мотивація(усвідомлена)  виникає, «зароджується» під впливом внутрішнього дискомфорту (людина діє, щоб отримати внутрішнє задоволення, отримати позитивний психічний стан); її діяльність організовується за власною ініціативою, не залежить від чужої; ця мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу особистості.

Важливим фактором у формуванні внутрішньої мотивації є її формування на кожному етапі уроку, а саме:

початок уроку (вступна мотивація) - етап викликання вихідної мотивації (наукова мотивація: зв'язок з майбутніми і попередніми знаннями), (побутова мотивація: де в житті застосовується дане знання);

середина уроку (поточна мотивація) - етап підкріплення і посилення мотивації  (усвідомлення і розуміння, якими способами учень діє, вміє їх оцінювати, порівнювати, отримувати задоволення від процесу навчання);

кінець уроку (заключна) - етап завершення роботи (мотивації перспективи, кінцевого результату, засвоєння знань і умінь).

Навчання, яке ґрунтується на саме внутрішній мотивації, буде значно успішнішим, оскільки при її наявності дитина сама здатна працювати довше без будь-яких зовнішніх підкріплень.

Що традиційно

мотивує дитину у навчанні?

• Хороші оцінки.

• Схвалення.

• Успіх.

• Заохочення батьків та педагогів. Подарунки та бонуси.

• Перспектива випередити або наздогнати однолітків.

• Страх.

• Прогнози на майбутній успіх чи невдачу в житті та кар'єрі.

• Радість пізнання.

• Можливість самореалізації.

Найголовніше в будь-якому навчальному процесі - підтримання інтересу до предмета, який викладається. Дуже часто вчитель хоче максимального заглиблення в свій предмет і насичує завдання зайвою і важкою інформацією. І якщо на звичайному уроці в традиційній школі він може бачити безпосередню реакцію своїх учнів і коригувати подачу матеріалу, то у віртуальному - це можливо тільки постфактум, коли вчитель побачить результати під час виконання тестових завдань.

Досить часто можна спостерігати ситуацію, коли навіть найбільш наполегливі і здібні учні не хочуть виконувати завдань. А якщо вони і виконують його, то нерідко беруть відповіді з «готових домашніх завдань» та інтернету.

    Тож мало просто створити завдання. Потрібно зацікавити учнів, спонукати їхнє бажання навчатися.

Найгірший варіант завдання – «вивчити  параграф». Діти мають виявляти активність та ініціативу: пропонувати свої ідеї щодо форм та методів виконання завдань, використовувати різнотипні джерела для пошуку інформації (інтернет, відеоролики, картинки тощо).

Що ж робить завдання цікавим?

• Умотивованість виконання. Пояснення, що домашня робота є неодмінною складовою успішного навчання, яку практичну користь принесе  їм виконання саме такого завдання.

• Креативність та емоційність. Завдання мають спонукати учнів творити, генерувати власні ідеї та способи їхньої реалізації, викликати позитивні емоції.

• Дозованість та різноманітність. Визначення оптимальної кількості домашніх завдань для кожного класу, чергування великих та малих за обсягом завдань для того, щоб діти могли відпочивати і не втратили ентузіазму під час їх виконання.

• Зрозумілість. Не треба шкодувати часу для роз’яснення дітям суті та деталей завдання. Адже коли учні погано розуміють, що потрібно робити, вони можуть проігнорувати навіть найцікавіше завдання.

• Зворотній зв’язок. Якщо вчитель не оцінюватиме старань учня, той не знатиме, чи правильно він діє. Треба оцінювати самостійність, творчу активність дитини, забезпечити зворотний зв'язок з коментуванням відповідей, вказувати на помилки й надавати допомогу в пошуках правильних рішень. Дитину треба підтримувати, координувати її дії та стимулювати до подальшого розвитку.

   Настанову на успішне виконання завдання потрібно давати школярам на різних етапах навчальної діяльності, починаючи від цікавого і нетрадиційного формулювання теми заняття.

 Для створення ситуації успіху на своїх уроках я часто використовую такі висловлювання:

-  Це дуже важливо і у тебе неодмінно вийде...

-  Саме ти і міг би зробити таку справу...

-  І це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде — нічого страшного.

-  Я впевнена, що ти пам'ятатимеш про це...

-  Ти це добре зробиш!

-  Ось це… вийшло у тебе дуже гарно!

Формула успіху «Вчитися легко, коли вчитися цікаво»

Активно приміняю  метод дифференційованого навчання. Цей  метод дозволяє кажому учневі працювати в своєму темпі, дає можливість справитися з посильним для нього завданням , допомагає підвищенню інтересу до навчальної  діяльності.

    Велику увагу для розвитку мотивації приділяю інтерактивним методам навчання. Найчастіше використовую такі, як: «Мікрофон», «Асоціаціїативний кущ», « Навчаючи- вчусь» , «Робота в группах»,  «Робота в парах», «Незавершені речення», «Кубування» , «Кластер». Використовую прийоми мнемотехніки.

Для досягнення     емоційної єдності використовую на уроках ігрові технологіі: «День-ніч», « Заєць-вовк», «Земля-небо», подорожі, і т.д. які роблять навчання цікавим, створюють в учнів гарний настрій.

Важливо в роботі з дітьми не допустити винекнення ситуації, які доводять дитину до відчаю, до втрати віри в себе, свої сили. Тому створюю ситуаціїї: «Несподівана радість», «Загальна радість», прийоми «Драбина.

Хочу завершити свою розповідь також притчею : Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка – хто краще за всіх грає. Кожен інструмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. Але з'явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: „ Друзі, мелодія – це одне ціле. Нехай кожний прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде”. Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а потім усе краще залунала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки й величність контрабаса.

Як важливо, щоб оркестром хтось диригував. Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об'єднані однією метою та спрямовані єдиною волею в єдиному пориві...

   Такими майстрами, шановні колеги, є ми, а інструментами – наші учні. Ми з вами, хочемо того чи ні, є творцями  нового століття, і всі будемо працювати, щоб навчання стало радістю й задоволенням кожної дитини, щоб навчальне життя, в якому беруть участь й учні, й учителі, досягло гармонії.

Рекомендації вчителям:

• Будьте справедливими, реально оцінюйте можливості учнів, не занижуючи і    не завищуючи їх!

•   -   Допомагайте учням, якщо в них щось не виходить спочатку!

•   -  Створюйте оптимістичну установку для  покращення роботи на уроці!

•  -   Будьте впевнені в успіхах своїх  учнів!

•  Те, що ви побачили – це маленька частка того, що я використовую в навчально-виховному процесі для розвитку мотивації навчання.  А почуття успіху виникає тільки тоді, де наприкінці уроку вчитель може подумати: -  Я пишаюся своїми учнями і собою, бо це я їх навчив!