Виступ " Соціалізація дитини з інтелектуальними порушенями"

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДИТИНИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

 Проблема соціалізації дітей з особливими потребами недарма постає надзвичайно гостро. Річ не лише в тому, що дітям необхідний  комфорт у соціальному середовищі, вони також повинні віднайти своє місце в ньому,  щоб мати можливість не тільки повністю розкрити власні можливості, а й бути корисними.

Тривалий час вважалося, що діти  з інтелектуальними порушеннями неспроможні, та й не повинні навчатися й виховуватися в колективі серед здорових однолітків. Тому вони знаходилися або вдома,  під наглядом лікарів та батьків, або в спеціалізованих закладах і були повністю ізольовані від соціуму.

З’явилося таке поняття, як “інклюзивне навчання.” Воно дає право особливим дітям на освіту, причому можливість одержувати її за місцем проживання в загальноосвітньому закладі. Безумовно, для школи цей процес навчання є новим і складним, адже він повинен відповідати потребам всіх учнів. Для цього вчителі змінюють навчальну програму. Щоб забезпечити рівні можливості вихованців, просто необхідно змінити й відповідні ресурси.

   Надати можливість кожній дитині розкритися в інклюзивному середовищі – це важливе актуальне завдання сучасної освіти. Великі сподівання покладаються на звичайного педагога: він турбується про те, щоб діти з ООП мали змогу відвідувати школу, отримувати базові знання, розвиватися і відчувати себе в соціумі комфортно.

Соціалізація – це один з важливих чинників повноцінного розвитку особистості та її ефективного функціонування в соціумі. Відповідно до найпоширенішого визначення, соціалізація (від лат. socialis – суспільний) розглядається як активне засвоєння особистістю соціального досвіду, тибсоціальних ролей, норм, цінностей.

   В процесі соціалізації   дитина проходить певні етапи:

• адаптація (пристосування до соціуму);
• індивідуалізація (усвідомлення своїх можливостей);
• інтеграція (намагання знайти своє місце в суспільстві).

Успішне проходження цих етапів можливе лише в інклюзивному середовищі.

Педагогічний супровід особливих дітей здійснюють вчитель – психолог, класний керівник, соціальний педагог, дефектолог,  асистент вчителя. Метою такого супроводу є:

• виявлення відповідності інтелектуального розвитку і вікової норми;
• рівня розвитку когнітивної та емоційно – вольової сфер;
• наявності мотивації до навчання;

 У процесі соціалізації дітей з ООП виникають проблеми відношення суспільства і держави до таких осіб. Це проявляється у створенні системи спеціальної освіти. Багато дітей отримали в житті емоційні травми, що позначається на їх поведінці та негативно впливає на особистість. І все ж таки глибокий аналіз рівня соціалізації дітей з ООП показав, що більшість із них мають низький рівень, вони замкнуті, важко йдуть на контакт, не мають друзів, соромляться своїх вад.

Фахівці вважають, що саме сім’я є основним фактором соціалізації  дитини. Саме з сім’ї вона виносить у доросле життя розуміння про моральні цінності, поведінку, взаємовідносини між людьми. Тому вирішальне значення в розвитку дитини відіграє психологічна зрілість її батьків. Побудувати повноцінну національну школу без активної участі й підтримки сім’ї неможливо. Хвору дитину не можна розглядати поза сім’єю і суспільним середовищем.

 Перебування дитини в освітньому закладі є другим етапом соціалізації особистості. Особлива дитина почуває себе комфортно лише в класному колективі. Тут відбувається її індивідуальне зростання, тут вона виховується. А мудрий педагог і вихователь, звичайно ж, не зупиниться лише на використанні примітивних форм роботи, а весь час буде в творчому пошуку ефективних педагогічних методів. Вирішити ці питання допомагають постійні спостереження за особливостями психофізичного розвитку дитини з ООП.

 Третім етапом   соціалізації є адаптація і дитини, і її сім’ї власне у суспільстві (пошук інших сімей з подібними проблемами, встановлення контактів, пошук своєї «соціальної ніші»).

Сьогодні, в епоху стрімкого розвитку технологій, сучасна людина поставлена в такі умови, які вимагають від неї в повній мірі переосмислити та пізнати своє життя по – новому. Отже, і освіту людина повинна створити теж нову. А її зміст має бути доступний, відкритий та спрямований на дослідження, відкриття таємниць життя, прагнення людини, її життєвих здобутків. Лише завдяки соціалізації особлива дитина може використати свої потреби, застосувати свої можливості, хист, налагодити відносини з суспільством. Тільки соціалізована дитина почуває себе в житті впевнено.

 Отже, можна виділити 5 основних чинників успішної соціалізації дитини з ООП в умовах інклюзивної освіти:

• толерантне ставлення (сприяє зростанню самоповаги, впевненості у власних можливостях, не виділяти серед інших дітей.);
• сприяти тому, щоб кожна дитина відчувала себе прийнятою;
• доброзичлива атмосфера (взаємодія з іншими дітьми, наслідування їх соціального досвіду);
• індивідуальний підхід (сприяє врахуванню особистого потенціалу дитини);
• співпраця з корекційними педагогами (ефективність навчання та виховання);
• спільна діяльність вчителя та батьків (налагодження ефективної співпраці).