Виступ "Сучасний погляд на патріотичне виховання"

Виступ на тему:

«Сучасний погляд на патріотичне виховання»

Народ, який думає вперед на один рік, - вирощує хліб. Народ, який думає вперед на десять років, - вирощує сади. Народ, який думає вперед на сто років, - виховує молоде покоління!

В умовах сьогодення, перебування України в стані війни через повномасштабний напад російської федерації, виявлення великої кількості "патріотів", які зрадили Україну, особливо важливу увагу заслуговує дослідження питання національно-патріотичного виховання. У першу чергу мова йде про необхідність формування настроїв такої суспільної думки, які б унеможливлювали існування сумнівів стосовно важливості незалежного майбутнього, необхідності утримання своєї суверенності та територіальної цілісності, укорінення принципової суспільної і національної позиції вільного українця, а також врахування всіх необхідних, належних європейських та міжнародних стандартів.

Ідея національно-патріотичного виховання дітей та молоді також полягає в повазі до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України), активної участі у громадсько-політичному житті країни, верховенстві права, поваги до прав людини, готовності до природоохоронної діяльності, толерантного ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей, готовності захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Таким чином, національно-патріотичне виховання дітей та молоді - це комплексна, системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, закладів освіти, сім'ї, громадських, благодійних, релігійних організацій та інших інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов'язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема патріотичного виховання особистості набуває особливої значущості. Це обумовлено тим, що патріотизм є ціннісною основою будь-якого суспільства і виступає не лише чинником інтеграції нашої нації, а й істотним мотивом саморозвитку і розкриттям всіх потенційних можливостей кожної людини у духовній, економічній і соціально-політичній сферах.

 Патріотизм (грец. πατριώτης – співвітчизник, грец. πατρίς та лат. patria – батьківщина) – громадянське почуття, змістом якого є любов до Батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності .

ТРЕНДИ МОЛОДІ, ЩОБ РОЗВИВАТИ ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

1. Готові до змін. Отже, відкриті до нового та не обтяжені досвідом, який може зупинити на шляху до нових можливостей.

У цьому контексті мені пригадується загадка: “Як ви думаєте, чому яблуко кругле?”. Філософська відповідь така: яблуко кругле для того, щоби коли воно падає з дерева, могло максимально далеко відкотитися від материнського дерева і знайти простір, у якому матиме можливість розвинути власну повноцінну крону й використати свій потенціал.

Так само підлітки часто бунтують, роблять усе наперекір батькам. Але я визначаю це як готовність до змін – вони випробовують світ, відкриті до нового, щоби знайти своє місце, не обмежуючись страхами та досвідом батьків чи інших дорослих.

2. Ризикують. Так вони шукають емоції, можливість завоювати авторитет у середовищі, привертають увагу.

Ідеться про ризиковані ігри. Наприклад, трюки на даху чи на велосипеді. Усе це дуже важливо для підлітків. Підлітковий мозок виробляє значно більше ендорфінів – тобто підлітки більш яскраво переживають усі емоції.

 Коли молода людина постійно перебуває в середовищі інших однолітків, вона схильна робити більш ризиковані вчинки, ніж якби вона була наодинці чи в компанії дорослих.

Ми можемо використовувати це на користь і давати такі завдання, які б допомагали створити можливості, щоби ці ризики не шкодили, а допомагали розкривати нові горизонти й відкривати нові речі, які, на перший погляд, лякають. Але щоби це все було не травматичним.

3. Формується особистість.

• Мозок формується під завдання, які часто виконує. Тому ми маємо створити середовище, яке б стимулювало дітей виконувати такі завдання, які допомагатимуть у майбутньому. Наприклад, привчати до інтелектуальної діяльності, аналізу, ухвалення рішень, емоційної стійкості, фізичної витривалості.
• Визначають свою роль у суспільстві. Це – про передумову професійного розвитку, визначення сильних сторін, які допоможуть реалізуватися в майбутньому.
• Пізнають сильні сторони.

На сьогоднішній день, емоційний прояв патріотизму виявляється у готовності української молоді відстоювати незалежність своєї держави.

 Саме молодь забезпечує соціальну мобільність суспільства та постає джерелом ініціативи та вдосконалення всіх сфер суспільного життя. Тільки їй належить особлива відповідальність за долю країни.

 В наш час необхідною умовою включення молоді у суспільне життя є розвиток її самоорганізації та соціальної активності.

 Соціальна активність – це сукупність форм людської діяльності, свідомо орієнтованої на рішенні завдань, які постають перед суспільством, соціальною групою в цей період. Соціальна активність може проявлятися у різних сферах: трудовій, громадсько-політичній, культурній.

 Сьогодні важливого значення набувають пошуки і розробки сучасних підходів до створення якісно нових основ у виховній діяльності з підростаючим поколінням, орієнтованих на оновлену структуру його цінностей і інтересів, відповідних найважливішим тенденціям розвитку нашого суспільства.

“Як організувати патріотичне виховання. 30 порад, ідей і ресурсів

”https://nus.org.ua/articles/yak-organizuvaty-patriotychne-vyhovannya-30-idej-porad-i-resursiv

Патріотизм виступає в єдності духовності, громадянської та соціальної активності особистості, яка усвідомлює свою єдність з державою.