2 червня о 18:00Вебінар: Оцінювання, само- та взаємооцінювання в умовах дистанційного навчання і не тільки

Виступ "Використання методу Storytelling на уроках словесності"

Про матеріал

Метод Storytelling полягає в нестандартності його проведення, це зразок інформаційно – ігрового проекту (відбувається формування практичних умінь навичок).Не секрет, що однотипність уроків знижує учнівську активність, притупляє увагу. Нестандартна форма методу передбачає одну з форм групового навчання, що сприяє реалізації комплексних цілей, засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю, вміння висловлювати особисту думку і враховувати думки інших, почуття обов'язку і відповідальності за результати. Учень, застосовуючи Метод Storytelling не лише сприймає певну інформацію, а бере активну участь у її засвоєнні, опановує засоби самостійного їх поповнення і розширення. Мета методу Storytelling: створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність, самостійність.

Перегляд файлу

Використання методу Storytelling на уроках розвитку зв'зного мовлення                                                вчитель української    мови та літератури

                                                                                    Перчак Леся Ярославівна

Анотація
   Метод Storytelling  полягає в нестандартності його проведення, це зразок інформаційно – ігрового проекту (відбувається формування практичних умінь навичок). Не секрет, що однотипність уроків знижує учнівську активність, притупляє увагу. Нестандартна форма методу передбачає одну  з форм групового навчання, що сприяє реалізації комплексних цілей, засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю, вміння висловлювати особисту думку і враховувати думки інших, почуття обов’язку і відповідальності за результати. Учень, застосовуючи Метод Storytelling не лише сприймає певну інформацію, а бере активну участь у її засвоєнні, опановує засоби самостійного їх поповнення і розширення.

Мета методу Storytelling: створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність, самостійність.

Навчальна мета: узагальнити й систематизувати основні відомості з мови та літератури; сформувати цілісну систему особистісних знань, структурувати вивчений теоретичний матеріал; удосконалити пунктуаційні вміння й навички; удосконалювати творчі вміння.

Розвивальна мета: розвивати мовленнєво – комунікативні вміння; розвивати творчі вміння самостійно розв’язувати нові пізнавальні завдання; удосконалювати мисленнєві дії аналізувати, порівнювати, систематизувати й узагальнювати, доводити й обгрунтовувати; за допомогою мовленнєво – комунікативного дидактичного матеріалу розвивати спостережливість, уважність, кмітливість як важливі елементи розумової діяльності людини.

Виховна мета:  виховувати в учнів самостійність, справедливість, доброзичливість, гуманність, старанність, наполегливість, бажання творчо працювати.

Рецензія

При проведені уроку із застосуванням Методу Storytelling  я дотримувалася загальнодидактичних вимог: намагалася визначити оптимальний зміст уроку відповідно до вимог шкільної програми, враховуючи підготовку учнів; вибрала найбільш раціональні методи, прийоми і засоби навчання, що могли забезпечити пізнавальну активність і творчий розвиток учнів.

При застосуванні даного методу я обрала саме роботу в малих групах. На мою думку, обраний метод відповідає  цілям і завданням, які стоять пред вчителем і учнями у новій українській школі. Виходячи з психологічних основ навчання, прагнучи забезпечити активну інтелектуальну роботу учнів використовувала даний метод завдяки  різним текстовий матеріалам, що станвлять певний інтерес для учнів.

При  застосуваннні  Метод Storytelling  як складової для розвитку мовлення учнів доречними було використання таких форм і прийомів:

1.Інформаційно – рецептивний: розповідь – пояснення, опис, бесіда, інстуктаж, повідомлення учнів, робота з ілюстраціями та наочністю (кубики   Storytelling  )

2. Репродуктивний – словесні, наочні і практичні методи, робота за зразком ( подання матеріалу в готовому викладі, контроль, самоконтроль, конкретизація і закріплення вже набутих знань).

3. Проблемно пошуковий – пошукова діяльність учнів ( постановка проблемного питання, розв’язання проблеми і проблемних завдань), евристична бесіда ( постановка взаємозв’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення, різноманітна самостійна робота учнів).

4. Навчально – дослідницький – самостійна творча ( дослідницька ) робота учнів на здобуття та розширення знань (активізація уваги та мислення, формування висновків).

   Метод Storytelling може повністю відповідати віковим особливостям учнів, бо історії, створені учнями, будуть змінюватися залежно від віку.

Найголовніше, на мою думку, те, що учні показали вміння та навички щодо створення цікавих історій, а також правильного застосування методу сторітеллінгу.

Успіх залежав від підготовки та попередньої системної і кропіткої роботи вчителя й учнів, а також змістовної роботи над розвитком зв’язного мовлення учнів.

Вдало організовано на уроці роботу з формування основних мовно – мовленнєвих умінь і навичок. Належна увага надавалась розвиткові мовленнєвої діяльності учнів ( читанню готової історії, говорінню, письму – запис готової історії), а також збагаченню словникового запасу учня. Удосконалювався граматичний, стилістичний, лексичний лад мовлення, проводилася робота над правильним інтонуванням і дотриманням орфоепічних норм. Зверталася увага на дотримання мовного режиму. Доцільно використано наочність і технічні засоби навчання, які знаходяться в кабінеті, бо застосування методу сторітеллінгу передбачає застосування аудіо візуалізації.

На уроці із застосуванням Метод Storytelling переважали індивідуальні, групові і масові форми навчання. Учні працювали творчо і тому досягли певних результатів. Учні оволоділи такими способами особистісного розвитку: умінням спілкування, співпраці і взаємодопомоги, самодисципліни, визначення завдання та його виховання, рефлексії тощо. Діти достатньо були завантажені роботою і в результаті отримали радісне відчуття успіху. На уроці виявлялися взаєморозуміння, доброзичливість, взаємопідтримка учнів між собою та вчителя й учнів. Ефективно було організовано самостійну роботу учнів у поєднанні з елементами самоосвіти та самовиховання. Діти почувалися співавторами уроку, були активними й відповідальними, використовували можливість робити вибір і відстоювати власну позицію, складали власну оцінку виучуваним фактам і подіям, здійснювали пошукову діяльність, висловлювали повагу до чужих поглядів, виявляли взаєморозуміння й взаємопідтримку. Результатом роботи на уроці стали створені учнями цікаві історії, які мали продовження.

Об’єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання й мовно – мовленнєві вміння учнів. Правильно здійснювався на уроці інструктаж щодо виконання домашнього завдання (диференційоване).

Відхилень від плану не було. Поставлені завдання вдалося реалізувати повністю. Вважаю, що мета уроку була досягнута і результати роботи учнів дають підстави це стверджувати.

  Раціонально використано час на уроці. Були дотримані правила педагогічного такту, етики, норми стосунків учителя й учнів. Доцільно й уміло поєднано фронтальну роботу з індивідуальною, колективну з самостійною. Вправно були заохочені індивідуальні здобутки в навчанні кожного учня. Атмосфера уроку сприяла у повній мірі показати учням свої знання, вміння і навички.

Вважаю, що урок із застосуванням Метод Storytelling проведено методично правильно і відповідно до новітніх впроваджень у межах НУШ.

У процесі створення історій  відбулося оволодіння знаннями саморозвитку, самоосвіти, самовираження кожного учня, розвиткові його мислення, емоційної сфери, збагаченню особистого досвіду.

 

МАЙСТЕР – КЛАС  «Сторітеллінг – ефективний метод навчання та виховання. Метод цікавої розповіді, або як уникнути одноманітності на уроці»

 

Головною особливістю сучасного закладу освіти є відкриті для всього нового педагоги. Стрімкі та широкомасштабні зміни, які відбуваються в освіті, вимагають мобільності від педагога, його готовності до змін у системі соціальної взаємодії.

На даний момент актуальними є прості у використанні, проте ефективні методи навчання та виховання, які не потребують тривалої підготовки та мають мінімальні вимоги до обладнання класних кімнат та кабінетів. Це позитивна тенденція: діти збираються разом зі своїм життєвим досвідом, світоглядом, почуттями; вони знаходяться в контакті один з одним з метою вирішення спільних завдань. Таким чином «особистість» вноситься в будь-яке спілкування, що дозволяє мотивувати учнів до більш глибокого рівня роботи («я роблю це для себе»).

Аби «нудні» та абстрактні процеси перетворити на захопливу діяльність, пропоную використати у своїй роботі ефективний метод «сторітеллінг».

 

   Слайд 2   «Словесна творчість – це могутній засіб розумового розвитку людини, перед якою відкривається світ . З того часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку  бачення світу, досягає якісно нового етапу у своєму, духовному розвитку. Ій хочеться у слові виразити захоплення, свій подив перед красою світу ».


В. Сухомлинський

 Слайд 3 Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідь історій.

Метод сторітеллінг (англ. Storytelling), або розповідання історій, був винайдений і успішно випробуваний на особистому досвіді Девідом Армстронгом, головою міжнародної компанії Armstrong International. Розробляючи свій метод, Девід Армстронг врахував відомий психологічний фактор: історії більш виразні, захоплюючі, цікаві і легше асоціюються з особистим досвідом, ніж правила або директиви. Вони краще запам’ятовуються, їм надають більше значення та їх вплив на поведінку людей сильніше.

 

    Переконана,  що ви  погодитеся: вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію –головні задачі, які стоять перед освітою.

Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. Розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується. Отже, сторітеллінг як вигадка казок, історій добре підходить для формування усного мовлення учнів.

Сторітеллінгом зацікавлені і педагоги, і психологи у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють правильні й більш якісні взаємостосунки.

 

Слайд 4 Види сторітеллінгу

Метод сторітеллінгу можна представити у такій класифікації:

1. Некомерційні види сторітеллінгу

 

-         Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування людей.

   Члени товариства хочуть передати майбутньому поколінню за допомогою історій перипетії їхніх релігійних вірувань, щоб вони зрозуміли через які труднощі, боротьбу або чудеса пройшла віра. Ми можемо читати історії про християнство, іудаїзм, індуїзмі, буддизмі.

    Також за допомогою історій можна розповідати дітям про правила поведінки у суспільстві, чому так важливо дотримуватися правил техніки безпеки та інше.

Як приклад, даний вид сторітеллінгу стане у нагоді при вивченні теми «Давня українська література» (Біблійні книги)

-         Соціальний – розповідь людей один про одного. Плітки відносяться до соціального сторітеллінгу. Люди діляться новинами про все і про всіх, починаючи з колег по роботі і закінчуючи знаменитостями. Ця форма сторітеллінга подобається людям, зрозуміла і зручна та об’єднує людей в групи за інтересами. Це заспокоює. Розпускаючи плітки про інших, ми забуваємо на час про свої проблеми. Іноді це може наштовхнути нас на думку про те, як поліпшити своє власне життя.

      У школі сторітеллінг про відомих людей може надихнути учнів та стати прикладом для побудови свого життя. Це можуть бути цікаві історії про життя видатних літераторів, науковців, митців, культурних діячів.

-         Міфи, легенди.

Міфи – особливий вид історій, які розповідають про можливе у правдивих подіях, але це важко підтвердити, оскільки ніхто не знає точно, звідки міф пішов спочатку. Міфи, казки відображають культуру і нагадують нам, чого слід уникати в житті, щоб бути щасливим. Два найпоширеніші міфи у студентів: наприклад, якщо викладач задає додаткові питання, він неодмінно завалює, Також всім відомі магічні дії ледарів, щоб отримати залік, треба покласти п’ятака під п’ятою і так далі.

-         Jump story –всі обожнюють слухати історії про містичні істот, привидів, НЛО, жахливих людей. Деякі з таких історій жартівливо називають «пригсторіями» (калька з англійського “jump story”), коли несподіваний кінець змушує вас підскочити від страху на стільці. Ці історії допомагають вам подолати власні страхи перед невідомим. А також, ви легко починаєте вірити в те, чого не існує в природі, в речі, які ми не розуміємо.

-         Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління до покоління і допомагають родині пам’ятати про своїх предків і знати причину, наприклад, чому ваша родина переїхала, або чому деякі члени сім’ї живуть окремо. Такі легенди можуть бути як хорошими, так і похмурими, але, тим не менш, завжди цікаво знати про те, ким були ваші далекі предки.

      -        Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.

-         Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, тому що подібні історії допомагають вам зрозуміти себе, визначити, ким ви є насправді, і почати розвиватися. Особисті історії можуть підказати вам, в якому напрямку рухатися, зрозуміти, як треба діяти через призму минулих помилок або відкриттів.

2.Комерційний сторітеллінг, тобто історії, які використовуються для створення свого бренду, для просування марки, товару, ідеї, для залучення людей. Комерційний сторітеллінг схожий із соціальним видом сторітеллінгу, при нагоді можна розповісти історію про перші 10 центів, які колись заробив Рокфеллер; а кого не зацікавить рекламний ролик бренду «Coca - Cola» з цікавою історією.  

 

Слайд 5 Основні функції сторітеллінгу

    Даний метод можна використати для розвитку в учнів  цілої низки компетентностей, які допоможуть випускнику школи бути конкурентоспроможними у сучасному світі, бо цей метод виконує певні функції, а саме:

1.     Мотиваційна функція. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.

2.     Об’єднуюча функція. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.

3.     Комунікативна функція . Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.

4.     Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.

5.     Утилітарна функція. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

    Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітеллінгу».

    Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

 

Слайд 6 Прийоми навчання розповіді історій

-         основні: зразок, план, аналіз;

-         допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;

-         специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо.

 

Слайд 7 Види розповідей на словесній основі

-         розповідь на тему, запропоновану вчителем;

-         розповідь за планом;

-         розповідь за запропонованим початком;

-         розповідь за опорними словами;

-         складання казки за власним сюжетом.

Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Усі історії мають починатися словами «ОДНОГО РАЗУ…»

Слайд 8  Героями історій можуть бути

  • людина     - тварина   - вигадана істота   - явище природи
  • символ     - предмет

Придумати героя можна дуже просто і легко, яскравий герой, з яким діти можуть себе асоціювати. Не варто починати історію поки не визначите для себе хто буде головним героєм, якими він буде володіти рисами характеру.  Герой не обов'язково повинен бути позитивним у всіх сенсах, але він повинен бути повністю сформований уявою дитини. Він може бути як живим, так і вигаданим, у нагоді стануть кубики сторітеллінг.

   Їх можна виготовити власноруч, достатньо придбати звичайні дитячі кубики і роздрукувати картинки, які можна розмістити на сторонах кубика. Діти, кидаючи кубик по черзі, спочатку визначають хто буде головним героєм, а потім доповнюють власну історію новими героями з якими трапляться цікаві і захоплюючі пригоди

 

Слайд  9 Структура історії

Вступ , експозиція – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контент історії.

Зав'язка – відбулось знайомство з головним героєм, вже вимальовується якась пригода.

Розвиток – герой долає перешкоди, йому допомагають друзі, герой намагається здійснити заплановане.

Кульмінація – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.

Розв'язка, висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.

 

 Слайд 10 Історія повинна містити:

  • співпереживання історії
  • метафори
  • ціннісні зміни героя
  • цікаві події
  • життєвий досвід

Історія повинна викликати емоції, адже головний постулат методу сторітеллінгу – «немає емоції – немає історії – немає результату ». Справжня історія повинна бути насичена життям, закриваєш очі і перед тобою виникає картинка, реальна, наповнена запахами, звуками, енергією, відчуттями, тобто деталями. Саме тоді, коли історія буде викликати щирі емоції: розуміння, радість, співчуття, гнів, подив, роздратування, сміх, злість, сумнів, впевненість – це буде дійсно цікава, захоплююча історія. Головне, щоб не було монотонності.

Уміння розповідати повчальні сюжети з історії, з життя видатних учених та митців, історії відкриттів у математиці, фізиці, біології та хімії – все це має стати не лише засобом активізації учнівської уваги на уроці, а й ефективним інструментом донесення та закріплення смислів у свідомості учнів.

Мистецтво сторітеллінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості. Даний метод можна застосовувати у викладанні різних предметів, а саме:

 

         Українська мова.   На одному з уроків запропонуйте кожному учню скласти розповідь на вільну тему, вживаючи, наприклад, не менше 20 дієслів чи прикметників. Або поміркуйте над спільною історією, де будуть використані всі відомі класу синоніми до слова «дім». Можна також поекспериментувати з молодіжним сленгом: пошукайте разом синоніми до слова «класно» та включіть їх в історію.

Для чого: Такі завдання значно збільшують словниковий запас, впливають на точність і чистоту мови. Розвивають усне та писемне мовлення. Також вправа ефективна, коли необхідно закріпити знання про окремі частини мови.

         Українська та зарубіжна література.     Запропонуйте учням обрати одного героя чи героїню з твору, який вони прочитали, та приготувати невеличкий виступ-розповідь на тему «Який я персонаж?». У виступ варто включити цікаві факти про героя, його пригоди і ту епоху, про яку учні дізналися з твору.

Для чого: Діти вчаться більш повно уявляти час та події, описані в літературному творі, аналізувати й зіставляти важливі факти, продумувати структуру публічного виступу. Для слухачів це теж має хороший ефект: імовірність того, що вони запам’ятають літературний твір і конкретні моменти з нього, значно зростає. Адже тепер в уяві закріпиться стійка асоціація: літературний твір — цікавий виступ когось з однокласників. Також вправа розвиває емоційний інтелект і здатність до емпатії.

         Математика.    Запропонуйте дітям створити короткі повчальні історії про взаємини цифр. Наприклад, на уроках, де учні вчаться додавати та віднімати, вони можуть розповідати про те, як дві цифри (наприклад, 8 і 2) посварилися, і почалися втрати для обох сторін (8-2=6). А потім цифри знову зустрілися і почали дружити (8+2=10). Можна використовувати історії й у старших класах. Запропонуйте учням поміркувати над запитаннями: «Про що мріє Х?», «Навіщо існує cos?», «Якими предметами могли би бути трикутник, коло?».

Для чого: Персоніфікація цифр, математичних символів та елементів допоможе дітям краще запам’ятати конкретні приклади, формули та способи розв’язування задач. Крім того, такі ігри-історії допомагають розрядити навчальну атмосферу, дати перепочити перед новою порцією інформації. Діти вчаться з думкою про те, що наука — ближча, ніж здається. Адже коло, наприклад, асоціюватиметься з тортом та історією, у якій воно фігурувало.

         Історія. Запропонуйте учням у невеликих групах (3-4 особи) підготувати 10-хвилинні виступи з теми, яку вони зараз проходять. Наприклад: «Один день з життя козака», «Як жилося князям Київської Русі?», «Як змінилися права жінок за останні сто років?». Обов’язкова умова: використання в історіях конкретних історичних дат, подій та героїв. Також можна попросити учнів поставити себе на місце відомих історичних персонажів та подумати над варіантами важливих рішень, які вплинули на хід української чи світової історії.

Для чого: Метод вчить повністю занурюватися в ті чи інші історичні періоди, переосмислювати значення подій, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, створює творчі асоціації: епоха — події, людина — епоха.

         Біологія. Запропонуйте дітям розповісти, яким звіром чи рослиною кожен хотів би бути та чому. Або попросіть їх скласти розповідь про те, якою «чарівною суперсилою» володіє їх улюблена тварина. Можна також запропонувати учням підготувати коротенькі доповіді на тему: «Кого з тих істот, яких вже немає на Землі, ви б хотіли повернути та чому?».

Для чого: Незважаючи на ігрову форму, такі історії сприяють систематизації знань про рослинний і тваринний світ, спонукають до аналізу, творчого підходу та мотивують самостійно дізнаватися цікаві факти, що не входять до програми.

         Іноземна мова. Перетворіть урок іноземної на прес-конференцію. Запропонуйте учням уявити себе, наприклад, відомими кінозірками чи спортсменами та поспілкуватися з «журналістами» (їх роль, звісно, зіграють однокласники) про своє минуле, сьогодення та плани на майбутнє. Звичайно ж, іноземною мовою. Умова: використання слів з лексичної теми, яку учні проходять у цей момент. У кожному новому запитанні від «журналіста» та в кожній відповіді від «зірки» мають бути використані мінімум два нових слова з поточної теми.

Для чого: Публічні виступи й підготовка до них допомагають краще запам’ятати та навчитися використовувати нову лексику й мовні конструкції. Крім того, такі вправи дозволяють зрозуміти логіку часових форм і мотивують вживати їх на практиці.

         Фізика та хімія. Біографії великих вчених та їх відкриттів рідко бувають нудними. Пригадайте разом з учнями, наприклад, Ньютона з його яблуком та запропонуйте вигадати свою версію розповіді на тему «Як це було?». Нехай учні складуть коротенький сценарій для фільму жахів, в основі сюжету якого — історії невдалих спроб та експериментів, що передували відомим винаходам.

Для чого: Діти вчаться аналізувати причини та передумови відкриттів, виклики, які стояли перед вченими. Починають розуміти, що в будь-якій науці та сфері діяльності завжди є людський фактор. Такі вправи мотивують пробувати і не боятися невдач. Дитина подумає: «Гаразд, вони змогли, значить, і я зможу».

"Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, – значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити."

 В. О.Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗРАЗКИ  КУБИКІВ  СТОРІТЕЛЛІНГ

 

1

 

doc
Додано
31 жовтня 2018
Переглядів
2520
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку