Виступ "Застосування тренінгових вправ у розвитку готовності педагога до інновацій"

Застосування тренінгових вправ

у розвитку готовності педагога до інновацій

Фактором, що утворює систему готовності педагога до інноваційної діяльності, є потреба в перетворенні, удосконаленні педагогічної діяльності через опосередковане відношення до своєї професії та до вихованців. Готовність педагога до інноваційної діяльності - це складна особистісно-професійна характеристика педагога, що визначає його спрямованість на розвиток власної професійної діяльності, активність і самостійність освоєння, творчу реалізацію, створення нових способів педагогічної роботи, що мають інноваційну спрямованість.

Серед компонентів готовності педагога до інноваційної діяльності виділяються:

• мотиваційний компонент - потреба та прагнення до професійного саморозвитку в області інноваційної діяльності, особистісного росту через підвищення освітнього рівня в питаннях інноватики. Характеризується відношенням педагогів до проблеми необхідності впровадження інноваційних технологій в освітній процес, стійким інтересом до теоретичних проблем, науковим дослідженням та практичної діяльності в області інновацій.
• когнітивний компонент - базовий рівень і якість знань, ступінь інформованості з питань інноватики. Характеризується рівнем теоретичних, практичних і методичних знань педагога, ступенем володіння та умінням оперувати основними поняттями, категоріями та закономірностями в області інноваційної діяльності.
• особистісний компонент включає здатність до адекватної оцінки себе як особистості, професіонала, суб'єкта освітнього процесу в області інноваційної діяльності, творчі здібності.
• діяльнісний компонент включає ступінь володіння вміннями та навичками в сфері інноваційної діяльності. Даний компонент характеризується вміннями перевести знання в область практичного застосування.

Пропоную деякі вправи тренінгу для розвитку готовності педагога до інновацій

Завдання:

• знайомство з основними поняттями тренінгу розвитку інноваційної готовності (свобода, креативність, взаємодія, відношення до ситуації невизначеності, варіативність, відповідальність, ініціативність, етапи творчого процесу, пошукова активність, латеральне і вертикальне мислення, креативний стрибок);
• усвідомлення і подолання бар'єрів, які заважають актуалізації творчих ресурсів.

Тренінг інноваційної готовності будується на наступних принципах:

1. Прийняття.
2. Невизначеність.
3. Системність.
4. Використання експресивних методів.

Принцип прийняття. Засобами створення безпечної та комфортної атмосфери виступають позитивний зворотній зв'язок і заборона на критику, які встановлюються в групі на етапі прийняття правил. Необхідно мати достатню мужність і впевненістю в собі, щоб пропонувати незвичайні творчі рішення, особливо в тих сферах, де дуже міцно вкоренилися звичні правила та установки. Система традиційної освіти з дитинства закладає в нас переконання, що помилки - це погано, їх треба уникати. Таким чином, з'являється страх сказати або зробити що-небудь невдало. Доцільно ставитися до помилок як до потрібних і навіть корисних елементів продуктивної діяльності. Людина, що не залежить від чужих оцінок, що не боїться помилятися та виглядати смішно, здатна сприймати речі неупереджено, ставити під сумнів добре знайомі правила.

Принцип невизначеності найчастіше присутній в інструкціях, де в більшості випадків не дається чітких правил виконання завдання, учасники вільні у пошуку шляхів рішення проблеми. Учасники мають унікальну можливість відчути та усвідомити свої емоції та думки, що виникають в цей момент.

Принцип системності. Розвиток інноваційної готовності впливає на світогляд, ціннісні орієнтації. У свою чергу установки особистості можуть істотно ускладнити або полегшити прояви інновативності. Тому в тренінги слід включати вправи на рефлексію, усвідомлення своїх установок, стереотипів, бар'єрів.

Принцип використання експресивних методів. Для досягнення цілей тренінгу можна залучати методи арт-терапії, експресивного самовираження.
Вправа «Одна команда»

Мета: емоційне піднесення, групове згуртування, усвідомлення обмежень, що заважають нам у вирішенні завдання.

Процедура проведення: одному члену групи дається м'ячик. Учасників не інформують наперед про те, що вони повинні встати зі стільців. Встановлюється ліміт часу на цю вправу (спочатку дається 15 секунд, потім - 10, потім - 3).

Інструкція: «Завдання полягає в тому, щоб м'ячик пройшов через руки всієї команди, але при цьому не можна передавати м'ячик тим, хто сидить поруч».

Питання для обговорення: що допомагало, що заважало виконати вправу?

Висновок. Головна мета - продемонструвати, як часто ми самі створюємо обмеження, що заважають нам чогось добитися. Ніхто не говорив, що люди повинні залишатися на одному місці, але практично завжди всі роблять цю помилку. Крім того, поспіх, як правило, не створює творчих рішень. Вставши з місця, учасники відразу ж знімають одне з обмежень - ніхто вже не сидить поруч один із одним. Вправа також в повній мірі демонструє те, що багато речей, які здаються спочатку неможливими, насправді не є такими.

Вправа «Мовчання»

На тренінгу тренер просто якийсь час сидить і мовчить. Задається ситуація невизначеності. За допомогою відеокамери фіксується поведінка, реакція учасників тренінгу (хтось активно з'ясовує, що сталося, хтось пасивно сидить і чекає, хтось займається своїми справами, не хвилюється про ситуацію, хтось погодить свої дії з діями інших, шукає вихід, прийнятний для всіх). Виявляємо тих, хто діє за ситуацією, а хто змінює ситуацію під себе, свої потреби.

Після вправи - обговорення (що відчували, що думали, що хотіли зробити).

Ситуацію невизначеності кожен переживає по-своєму, і для когось дана вправа задає цю невизначеність, а для когось ні. Тому при обговоренні та в письмовому самозвіті треба поставити питання учасникам «На скільки ця ситуація була для вас невизначеною?» Під час обговорення цієї вправи формуються нові установки (взаємодія в команді, вирішення проблеми, ініціатива в роботі з невизначеною ситуацією).

Вправа на згуртування групи та підтримку працездатності

«Ложка і мотузка»

Мета: зняття емоційних бар'єрів, згуртування групи, заряд енергії.

Процедура проведення: група ділиться на команди. Кожній команді видається ложка, прив'язана до мотузки.

Інструкція: «Вам необхідно протягнути мотузку зверху вниз під одягом кожного члена команди. Виграє команда, яка першою прив'язала вільний кінець мотузки до ложки ».

Вправа «Придумай історію»

Мета: розвиток творчого мислення, звільнення від рамок звичних поглядів.

Інструкція: «Під час перерви Вам потрібно прогулятися по будівлі, де проводиться тренінг або вийти на вулицю. Знайти предмет, який можна взяти з собою. Подумайте про опис предмета. Це може бути щось зовсім незрозуміле. Подумайте про предмет в стилі сенсаційного газетного заголовка, наприклад, «Гаманець з'їв мого хом'ячка» або «Щипці для розколювання горіхів з космосу». За п'ять хвилин напишіть коротеньку розповідь на цю тему. Вона може бути абсолютно серйозною, у вигляді газетної статті. Не витрачайте на це багато сил і часу, пишіть, якою би нісенітницею це не здавалося».

Питання для обговорення:

- Що допомагало, що заважало виконати завдання?

Вправа на згуртування групи та підтримку працездатності

«Ланцюжок скріпок»

Матеріали: скріпки (удвічі більше, ніж людей в групі)

Процедура проведення: група ділиться на дві команди. Учасники розташовуються в два ряди, кожному дається по дві скріпки. Мета змагання полягає в тому, щоб зібрати ланцюжок за короткий час. Перший учасник збирає дві перші ланки, потім передає їх наступному. Як тільки ланцюжок буде готовий, його потрібно передати в початок ряду, щоб він знову повернувся до першого учасника. Як тільки це відбудеться, команда якомога голосніше кричить: «Скріпка!»

Тренер не уточнює, повинні чи ні учасники з'єднувати свої дві скріпки, поки не отримають ланцюжок в руки. Прояв ініціативи прискорює процес.

Питання для обговорення:

• Як ця вправа узгоджується з цілями тренінгу?

Вправа «Чорний ящик»

Мета: активізація творчого мислення, генерація нових ідей.

Процедура проведення: попередньо в коробку поміщаються різні предмети так, щоб ніхто не бачив. Учасники закривають очі.

Інструкція: «Обмацайте предмети, висловіть вголос асоціації та метафори». Ведучий записує їх на дошці. «Тепер завдання для всієї групи: зв'язати з реальними проблемами та придумати рішення».

У вправі може брати участь вся група, обмацуючи предмети та пропонуючи різні асоціації.

Питання для обговорення:

- Що вдалося у виконанні завдання? Що сприяло успіху?

- Які виникли труднощі при виконанні завдання? З чим вони пов'язані?

Вправа «Ілюзіоніст»

Для вирішення нестандартної проблеми або завдання буває досить поглянути на неї з іншого боку. Один зі способів розвитку такої здатності - вирішення ситуаційних завдань-загадок. Умови в цих завданнях спеціально сформульовані так, що створюють в свідомості певний образ, від якого треба зуміти відійти при вирішенні. Для вирішення цих завдань не потрібні обчислення, потрібно тільки відійти від стереотипів, хоча саме це виявляється найважчим.

Інструкція: «Відомий ілюзіоніст Данилов називає рахунок будь-якого футбольного матчу до його початку й ніколи не помиляється. Як йому це вдається? »

(Відповідь: рахунок будь-якого матчу до його початку 0: 0).

Вправа «Колаж»

Мета: одночасна активізація правої та лівої півкуль мозку, уявлення та вирішення проблеми різними способами.

Необхідні матеріали: папір для колажу, журнали, клей, ножиці, фломастери та т.п.
Інструкція: «Покажіть такий світ, в якому ваша проблема вже вирішена або її не існує зовсім. Закінчивши колаж, подумайте, які в ньому є зачіпки для вирішення проблеми. Які асоціації вона викликає? Запишіть їх».
Питання для обговорення:

- Що ви бачите на своїй картині?

- Як ці асоціації можуть допомогти у вирішенні вашої проблеми?