Вивчення території України в ХХ столітті. Сучасні географічні дослідження території України.

    Урок 10.

Вивчення території України в ХХ столітті. Сучасні географічні дослідження території України.

       Мета уроку: 

       освітня: розкрити історія географічного дослідженнѐ території України; познайомити учнів з особистостѐми вчених, ѐкі внесли значний вклад у вивченнѐ території, природних ресурсів, умов, населеннѐ та господарства України; продовжити формувати вміннѐ працявати з різними джерелами географічної інформації;

       розвиваюча: розвивати навички образного та абстрактного мисленнѐ; аналізу, синтезу, узагальненнѐ;

       виховна: формувати географічну культуру особистості школѐра; розвивати в учнів патріотичні почуттѐ, гордість за представників свого народу;розвивати вміннѐ працявати в колективі; виступати з доповіддя перед товаришами.

       Тип уроку: вивченнѐ нового матеріалу. 

       Форма проведення: урок-лекціѐ.            

       Унаочнення:  фізична карта України; політико-адміністративна карта України; комплект портретів «Дослідники території України»;  фотографії.         Методичні рекомендації: пропонована форма шкільна лекціѐ – це виклад учителем складної проблеми, важливого питаннѐ навчальної програми. Вона застосовуютьсѐ длѐ викладу складного за змістом і значного за обсѐгом матеріалу з окремої теми. Під час шкільної лекції ю можливість комплексно проаналізувати актуальні географічні  теми.

         Хід уроку

         І. Організаційний момент.

          Учитель: говорѐчи про українську географія, маюмо на увазі, що її твори-          ли вчені всіх народів, що жили в Україні, зарубіжні дослідники та україн-           ські, що працявали за межами свого края. І сьогодні ми будемо відкри-           вати рідну земля. А тема занѐттѐ – «Вивченнѐ території України в ХХ сто-          літті. Сучасні географічні дослідженнѐ України».

         На уроці ми з’ѐсуюмо такі питаннѐ:

         1.Становленнѐ географічної науки в Україні (П.Чубинський)

         2.Видатні вчені-географи України (П.Тутковський, Г.Танфільюв,С.Рудниць-           кий, В.Вернадський, Г.Висоцький та ін..)

         3.Сучасна географічна наука в Україні (Х-з’їзд УГТ). 

        ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

             Справжній громадѐнин країни повинен мати глибокі знаннѐ про особ-           ливості землі, на ѐкій він живе та з ѐкої можна черпати длѐ виробництва,          особистого зростаннѐ і злету. Длѐ справжньої лядини рідна землѐ ю час-          тиноя його душі.

             ІІІ. Формування нових знань, вмінь,навичок.

                 В останні роки в географічному житті України відбулисѐ визначні по-           дії. Це відзначеннѐ 150-ї річниці з днѐ народженнѐ Гаврила Танфільюва           та Павла Тутковського, свѐткуваннѐ 130- річниці від днѐ народженнѐ Сте- пана Рудницького. Відзначалосѐ 135-річчѐ створеннѐ Південно-Західно- го (Київського) відділу географічного товариства. Відбувсѐ явілейний Х-й          з’їзд Українського географічного товариства (УГТ).Вийшов у світ перший          Національний атлас Украни.

           У розвитку географічних досліджень в Україні відіграли університети.Ге-          ографіѐ ѐк навчальна дисципліна була запроваджена ще у ХІХ столітті, зо-                       крема в Київському – у 1834 р., у Львівському – у 1882р., у Харківському –            в 1889р. Таким чином становленнѐ української національної географії да-          туютьсѐ кінцем ХІХ – початком ХХст.

           Ми маюмо галерея портретів видатних українських географів. Одним із         засновників Українського географічного товариства (1873)ю Павло Чубин-         сѐкий. Він був фольклористом, етнографом, займавсѐ статистикоя. Він ав-         тор національного гімну «Ще не вмерла Україна». Нагороджений медалѐ-        ми географічного товариства.

         Ось що пише про С.Рудницького Олег Шаблій. «…В історії української ге-         ографії постать академіка Степана Рудницького знакова. Йому немаю рів-         них за науковим внеском у становленнѐ землезнавчої науки.Більшість на-         уковців – географів вважаю С.Рудницького фундатором новітньої націо-         нальної географії. С. Рудницький був другим в історії українського земле- знаннѐ доктором філософії у ділѐнці географічної науки, обґрунтував те-          оретичні та методологічні основи новітньої національної географії. Неоці-          ненний внесок С.Рудницького в загальну географія, її окремі підрозділи:          математичну, фізичну географія та антропогеографія.Величезний внесок         С.Рудницького в географічне українознавство(шкільні підручники з фізич-         ної та економічної географії України,статтѐ «Проблеми географії України»                  у 1919р.), розвиток національної загальної та географічної освіти і краєз- навства».

          6-7 груднѐ 2007 р. у Тернополі відбуласѐ Міжнародна конференціѐ «Іс-         торіѐ української географії та картографії», присвѐчена 130-ти річчя від          днѐ народженнѐ основоположника української національної географії          академіка Степана Рудницького. Одним з пунктів Ухвали наукової кон-          ференції було визначено: «..розширити краєзнавчі дослідженнѐ україн-         ських географів…».

          Павло Тутковський був одним з організаторів вивченнѐ природи Укра-         їни. Він вивчав сліди давнього льодовика на території України і висунув          гіпотезу походженнѐ л е с у  - дуже поширеної в нашій країні гірської по-         роди. Вчений успішно здійснявав пошуки корисних копалин, з’ѐсував за-           кономірності поширеннѐ артезіанських джерел, заклав основи сучасної           меліорації. Павло Тутковський разом з Володимиром Вернадським об-           грунтував необхідність створеннѐ національної Академії наук України і            кафедри географії при ній (1918р.). З 1926р. керівник Інституту геології і перший директор Національного геологічного музея України.  

            Видатний географ, один із засновників сучасної географії, академік Гав-            рило Іванович Танфільюв був ландшафтознавцем і ґрунтознавцем, ство-           рив сучасні вченнѐ про болота та степи, заснував геоботаніку. З 1905 по            1928 рр. він очолявав кафедру фізичної географії та геології  в Одесько-           му національному університеті.

             Особливу роль у розвитку української науки загалом і географії зокре-           ма зіграв видатний природознавець, засновник вченнѐ про біосферу та            геохімії академік Володимир Вернадський.Лише кілька років він праця-           вав в Україні, але виконав рѐд серйозних завдань в різних регіонах кра- їни, видав ґрунтовні праці в галузі грунтознавства та геохронології. Вче-            ний був ініціатором створеннѐ та першим президентом УАН.

            Георгій Миколайович Висоцький був родом з Сумщини. Він ю автором            праць у різних галузѐх наукових знань – у степовому лісівництві, грунто-           знавстві, екології,гідрології,кліматлології,фізичної географії. Запровадив           такі наукові терміни: «мікрорельюф», «ілявій», «плакор». Завдѐки своїм різнобічним знаннѐм Г.М. Висоцький переконавсѐ в тому, що природа ю юдиним цілим, тому він став одним із засновників ландшафтознавства.

           Видатну роль у світовій історії відіграла епоха Великих географічних від-          криттів. З’ѐвиласѐ потреба в науковому узагальненні наѐвної географіч-          ної інформації. Почали створяватисѐ географічні товариства – наукові           спільноти представників різних суспільних кіл і напрѐмків бажань, ѐких об'юднувала романтика мандрівок і бажаннѐ збагачувати науку й освіту.            У 1845 році у Санкт-Петербурзі було засноване Руське географічне то-          вариство, членами ѐкого стали відомі географии та мореплавці того часу:           Ф.П.Літке, І.Ф.Крузенштерн, К.М.Бер, К.І.Арсеньюв. Тривалий час віце-го-          овами товариства були Ф.П.Літке та П.П.Семенов-Тѐн-Шанський. Руське          географічне товариство створявали свої відділи:Кавказький, Сибірський           Оренбурзький, Приамурський, Північно-Західний. У Киюві 13 лятого 1873           року було відкрито Південно-Західний відділ. Відділ було організовано  з           метоя вивченнѐ етнографії, економіки, статистики побуту  і звичаїв в то-           дішній Україні. Першим головоя відділу було обрано Григоріѐ Галагана           (був знайомий з Т.Шевченком). Заступником голови Відділу  був  Павло Чубинський, відомий тепер ѐк автор тексту національного гімну «Ще не вмерла Україна». У 1875 році за участь у виставці Міжнародного геогра-           фічного конгресу в Парижі П.Чубинського нагородили золотоя медалля           за « Труды этнографо-статистической экспедиции».

         Активна діѐльність членів Товариства, спрѐмована на утвердженнѐ укра-        їнської нації, на той час суперечило ідеї повновладдѐ в межах Російської         імперії. 7 липнѐ 1876 року Відділ товариства було закрито.Його ліквідаціѐ         надовго залишила Україну на узбіччі світового географічного руху.            Повторне утвореннѐ Українського географічного товариства відбулосѐ в       1958 році. За цей час було регулѐрно проведено Х з’їздів товариства. Як ві-       домо органом Товариства ю його з’їзд. На ньому обираять президента, ре-       візйну комісія та Вчену раду. УГТ маю відділи в кожній з областей України.         Нещодавно, на 88-му році життѐ, відійшов у вічність Олександр Мефоді-        йович Маринич. Народивсѐ він в с.Суботцѐх Знам'ѐнського району. Післѐ        закінченнѐ Київського університету ім.Т.Г.Шевченка займавсѐ досліджен-       нѐм природи України. В 1971 - 1979 роках  Олександр  Мефодійович  був       міністром освіти, багато років в ѐкості президента  очолявав УГТ.

        26-29 березнѐ 2008 року в Киюві відбувсѐ Х-й з'їзд Українського географіч-      ного товариства (УГТ). У звітній доповіді з'їзду президент УГТ П.Г.Шищенко       звернув увагу присутніх на заснуваннѐ у Киюві в 1873р. Південно-Західного       відділеннѐ РГТ, відновленнѐ його діѐльності,  а також на розвиток геогра –      фічної науки у 2004-2008 рр. 

       Найбільшим досѐгненнѐм останніх років ю створеннѐ Національного атла-       су України, з представленнѐм ѐкого виступив директор Інституту географії       Л.Г.Руденко. Національні атласи належать до найвизначніших картографі-      чних творів. Багато держав розробили і видали свої національні атласи ( у       Фінлѐндії відзначили 100-річчѐ свого першого атласу). Національний атлас       України ю однотомним виданнѐм, вміщую на 440 сторінках 875 карт різних       масштабів, майже  100 сторінок тексту.  До його  розробки  було залучено       понад 300 науковців.

       На з'їзді працявали 7 секцій, зокрема секціѐ 6 «Географічне краюзнавство        і туризм».

       У 1996 р. Україну офіційно прийнѐли до Міжнародного географічного со-     язу. У 2008  році 12- 15  серпнѐ відбувсѐ 31-й  Міжнародний географічний      конгрес у столиці Республіки Туніс. Його організаторами були МГС та Асо-     ціаціѐ туніських географів.

        У Киюві, в Українському домі, 28 жовтнѐ 2008 року відбувсѐ ІV-й з'їзд Спіл-      ки краюзнавців України. Напередодні урѐд прийнѐв постанову про наданнѐ      Спілці статусу національного.

   ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

     Учнѐм даютьсѐ три завданнѐ: 1. Підготувати запитаннѐ про почуте під час     лекції. 2.Розглѐнути матеріал про Х-й з’їзд УГТ в журналі “Географіѐ та осно-    ви економіки в школі» на с.2-3, №5 за 2008р. 3.Розглѐнути фотографії  вчи-     телѐ географії з Х-го з’їзду УГТ.(дод.1).

  V. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

    Опрацявати параграфи 10,11 підручника. (с.51-58)  

Фото1. На Х – му з’їзді УГТ. За столом Леонід Руденко – директор Ін- ституту географії.

Фото 2. Виступ Ростислава Сосси – директора ДНВП «Картографіѐ».