Війна більшовицької Росії проти УНР

Війна більшовицької Росії проти УНР 10-й клас Історія України Автор: вчитель історії і правознавства ЗЗСО «КСЛІ» Гук Олександр Іванович

Перша радянсько-українська війна Грудень 1917 – березень 1918 рр. Збройний конфлікт між Радянською Росією та Українською Народною Республікою (УНР) контроль над українськими землями, колишніми південно-західними губерніями Російської імперії Мета “Ми вирішили знову вам допомогти”. Карикатура

Привід до війни Ультиматум Раднаркому Росії «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» Офіційна назва 17 (4) грудня 1917 р. Володимир Ленін (Ульянов) Лев Троцький (Бронштейн) Підписали документ 48 годин на виконання умов – або війна

Основні положення Ультиматуму

20 (7) грудня 1917 р. Відповідь Генерального Секретаріату на ультиматум РНК Підписали документ Володимир Винниченко Симон Петлюра «Генеральний Секретаріат в заяві Народних Комісарів про те, що вони визнають Українську Республіку, вбачає або нещирість або ж суперечність самим собі. Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення аж до відокремлення і в той же час робити грубий замах на це право…»

Основні положення “Відповіді…”

Основні положення “Відповіді…”

«Війна декретів» Закони УЦР і розпорядження Генерального Секретаріату “ Яєчня з цибулею”. Гроші Центральної Ради. Поява в грудні 1917 року після проголошення УНР. Назва походить від кольорової гами. Напис на трьох мовах: російській, ідиш, польській Заборона вивозу хліба до Росії; створення власної грошово-валютної системи.

Скасування заборони на вивіз хліба; проголошеня нечинності будь-яких постанов Генерального Секретаріату проголошення на території України чинності декретів Раднаркому Росії. «Війна декретів» Декрети Народного Секретаріату Територія УНР Центральної ради (на яку претендувала Радянська УНР ) позначена зеленим кольором

Початок війни Комісія для керівництва війною Володимир Ленін (Ульянов) Лев Троцький (Бронштейн) Йосип Сталін (Джугашвілі) 5(18) грудня 1917 р.

6(19) грудня 1917 р. Початок війни Микола Криленко, 1932 р.

Сили сторін Більшовики 60 тис. Частини регулярної російської армії, червоногвардійці Москви, Петрограда, загони моряків, місцеві загони Червоної гвардії

Керівний центр більшовиків в Україні Володимир Антонов-Овсієнко - брав участь у розробці плану бойових дій більшовицьких загонів проти УНР Михайло Муравйов - командував більшо- вицькими загонами, що наступали на Київ Григорій Орджонікідзе – прибув до Харкова у другій половині грудня 1917 р.

Сили сторін Гайдамацький Кіш Слобідської України (командуючий – Симон Петлюра); Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців (командуючий – Євген Коновалець); підрозділи генералів Удовиченка,Прісовського, Ковенка. Центральна Рада 60 тис. Плакат УНР: « Згинуть наші воріженьки як роса на сонці, запануєм і ми браття у своїй сторонці!» Велика розпорошеність військ по території України

Підготовка Центральної Ради до оборони 15(28) грудня 1917 р. Члени комітету Симон Петлюра Микола Порш Вадим Єщенко

Підготовка Центральної Ради до оборони 18(31) грудня 1917 р. Полковник Юрій Капкан Головно-командувач всього українського війська Відсутність ефективних результатів

9 (22) грудня 1917 р. Хід бойових дій Захоплення більшовицькими військами Харкова Будинок дворянських зборів в Харкові на Миколаївській площі (сучасна площа Конституції). В цьому будинку була проголошена радянська влада в Україні

Середина грудня 1917 р. Хід бойових дій Червоногвардійці

25 грудня 1917 р. (7 січня 1918 р.) Початок загального наступу більшовицьких військ Хід бойових дій Захоплення Катеринослава Пролетаріат України виступив активним суб’єктом агресії проти УНР і відіграв вирішальну роль у встановленні радянської влади в Україні

14 (27) січня 1918 р. Хід бойових дій «Ешелонна війна» Просування більшовиків лініями залізниць і встановлення контролю над великими промисловими й транспортними центрами розраховуючи на допомогу робітничих загонів у цих містах

Хід бойових дій Командуючий більшовицькою армією Михайло Муравйов - фактичний командуючий. Він у своєму наказі відверто говорив: «Цю владу (радянську) ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів» Юрій Коцюбинський – формальний головнокомандуючий (маріонетка)

Спроба зупинити більшовицький наступ на Київ 16 (29) січня 1918 р. Бій під Крутами Хід бойових дій Станція Крути – на залізничному прогоні між Ніжином і Бахмачем

Володимир Винниченко з книги «Відродження нації»: «…Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас. Єдиною активною мілітарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва, яке гаряче стояло за українську державність, розуміючи за нами ту державність так само, як і ми її розуміли»…

Хід бойових дій Бій під Крутами Сили сторін

Українського Народного університету; Київського університету ім. св. Володимира; Української 2-ї гімназії Кирило-Мефодієвського братства. Перша сотня Студентського куреня Українських Січових Стрільців ( 116 добровольців) Хід бойових дій Бій під Крутами «За волю України. Полеглим синам в борні під Крутами» — київський плакат 1918 року Очолював сотню: старшина (сотник) Андрій Омельченко.

Із звернення «До українського студентства»:«Нова Рада» від 11(24) січня 1918 р. «Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-"большевицька" грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська фракція центру Університету св.Володимира кличе студентів-українців усіх вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хочуть придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою героїчною працею. Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам'ятає, що в цей час злочинно бути байдужим… Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати, може, останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували — Українській державі! Записуйтесь до «Куреня Січових Стрільців», який формується з студентів Університету св. Володимира та Українського Народного Університету, звідки, мабуть, ми будемо розподілені серед декотрих українських військових частин, для піднесення культурно-національної свідомості та відваги…"

близько 9 години ранку розпочався наступ; бій тривав більше ніж 5 годин; українці відбили кілька атак - зазнали значних втрат; відступ через брак набоїв і загрозу оточення. Аверкій Гончаренко - здійснював загальне керівництво боєм, вивів оборонців з-під Крут і звітував на ст. Бровари С. Петлюрі Хід бойових дій Бій під Крутами Хід бою

багнетна атака студентської сотні; невдача українських вояків; значні жертви (загинув командир сотні – Андрій Омельченко). Хід бойових дій Бій під Крутами Хід бою Бій під Крутами Фото з обкладинки книги Крути. Січень 1918 року «Бій під Крутами» – Олександр Климко, 1936р.

Хід бойових дій Бій під Крутами Катування і розстріл більшовиками 27 полонених українських студентів Григорій Піпський - учень 7-го класу зі Старосамбірщини. Перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів. Остання прижиттєва світлина

Хід бойових дій Бій під Крутами Втрати Реконструкція бою під Крутами, 2008р. Фото: Микола Лазаренко

Хід бойових дій Бій під Крутами Результат Тимчасове призупинення просування військ Радянської Росії на Київ Леонід Перфецький. «Бій під Крутами», акварель УНРівський кулеметник. Реконструкція бою під Крутами. Фото: Анатолій Карась

Дмитро Дорошенко - колишній голова Генерального секретаріату Центральної Ради УНР : «Коли з боку Бахмачу і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі ані єдиної військової частини. Тоді зібрали нашвидкуруч загін зі студентів і гімназистів старших класів і кинули їх - буквально на забій - назустріч прекрасно збройним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на "позиції". В той час, коли хлопці (які у більшості не тримали ніколи в руках рушниці) безстрашно виступили проти більшовицьких загонів, що насувалися, начальство їх, група офіцерів, залишилася в потягу і влаштувала тут пиятику у вагонах; більшовики без зусиль розбили загін молоді і погнали його до станції. Побачивши небезпеку, ті, що знаходилися в потягу, поспішили дати сигнал до від'їзду, не залишившись ні на хвилину, щоб захопити з собою когось з бігучих... Шлях на Київ був тепер абсолютно відкритий…»

Вшанування пам'яті героїв Крут 19 березня 1918 р., м.Київ Урочисте перепоховання полеглих студентів на Аскольдовій могилі Похорон героїв Крут Символічна могила і дерев'яний хрест крутян на Аскольдовій могилі у Києві Михайло Грушевський: “… учинок київської молоді героїчний”.

На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів-українців, Славних молодих... На Аскольдовій могилі Український цвіт! — По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? Квітне сонце, — грає вітер І Дніпро-ріка... На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. На Аскольдовій Могилі Поховали їх. Павло Тичина, 1918 рік Вшанування пам'яті героїв Крут «Пам'яті тридцяти» Перепоховання загиблих під Крутами на Аскольдовій могилі

Вшанування пам'яті героїв Крут Січень 2003 р. Малюнок Андрія Данковича до акції «Вшануємо героїв Крут»

Вшанування пам'яті героїв Крут 25 серпня 2006 р., біля села Пам'ятне Борзнянського району, Чернігівської області Меморіал пам'яті героїв Крут Монумент битви під Крутами(автор Анатолій Гайдамака). Копія однієї з колон портику Червоного корпусу заввишки 10 метрів Символічна могила загиблих героїв Крут

Мета: відтягування українських сил з антибільшовицького фронту; прикриття прямої агресії радянської Росії проти УНР. Хід бойових дій 16 (29) січня 1918 р. Початок більшовицького повстання в Києві (завод «Арсенал») Київський завод «Арсенал». 1918 р.

Хід повстання Повсталі захоплюють залізничну станцію Київ-товарний - наступ до центру міста — вул. Великої Васильківської та Хрещатика; червоногвардійці Подолу - захоплюють Старокиївську поліцейську дільницю та готель «Прага» неподалік від Центральної Ради; 17(30) січня - початок загального страйку, припиняє роботу водопровід, електростанція, міський транспорт. Ян Гамарник – один з керівників Січневого повстання

Проблеми Центральної Ради проти повсталих воювали лише окремі підрозділи Богданівського, Полуботківського, Богунського полків, Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, Вільне козацтво; не було єдиного командування; неспроможність залучити на свій бік 20 тис. вояків старої російської армії і більшість киян. Хід повстання Євген Коновалець — полковник Корпусу Січових стрільців. Київ, 1918 р Євген Коновалець — полковник Корпусу Січових стрільців. Київ, 1918 р Євген Коновалець — полковник Корпусу Січових стрільців. Київ, 1918 р Євген Коновалець — полковник Корпусу Січових стрільців. Київ, 1918 р.

Гайдамацький кіш Слобідської України під командуванням Симона Петлюри; Гордієнківський полк - привів з Північного фронту полковник Всеволод Петрів. Хід повстання Переломний момент Прибуття до Києва Старшина 3-ї сотні 1-го Запорізького кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка, 1918р.

штурм військами С.Петлюри заводу “Арсенал”; розстріл 300 повстанців. 4 лютого (23 січня) 1918 р. Придушення більшовицького повстання у Києві Пам'ятник учасникам Січневого повстання, м.Київ

Наслідки повстання Кадр з фільму «Арсенал» (1929, режисер О.Довженко) Корпус заводу «Арсенал», пошкоджений артилерією

Невдача спроби швидкого захоплення міста; 5-денний обстріл Києва з важких гармат; наказ М.Муравйова №9 – заклик нещадно знищувати усіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх «ворогів революції». Хід бойових дій Взяття Києва 23-26 січня ( 5-8 лютого) 1918 р. Червоногвардійський загін, який брав участь у боях у Києві

Із доповіді Муравйова про штурм Києва Я наказав артилерії стріляти по висотних і багатих палацах, по церквах і попах... Я спалив великий будинок Грушевського, і він упродовж трьох діб горів яскравим полум’ям Зі спогадів Муравйова Ми йдемо огнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв місто, бив по палацах і церквах... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума (Києва) просила перемир’я. У відповідь я наказав їх душити газами. Сотні генералів, а може і тисячі, було вбиті без жалю...Так ми помстилися. Ми могли зупинити жагу помсти, але ми не робили цього, бо наше гасло — бути безпощадними 1. Завдяки чому більшовикам удалося захопити Київ? 2. Яку політику проводив Муравйов у захопленому місті?

26 січня (7 лютого) 1918 р. Виїзд Малої ради й Ради Народних Міністрів Прапор УНР. 1918 р. Житомир у 1919 р.

26 січня (7 лютого) 1918 р. Вступ більшовицьких військ до Києва Особливості: встановлення радянської влади; початок “червоного терору”. Закінчення Української революції Місця боїв січовиків із більшовиками в Києві у січні 1918 р

“Червоний терор” у Києві Жертви - від 3 до 5 тис. осіб Андрій Полупанов – матрос, перший радянський комендант Києва представники інтелігенції, офіцери та генерали,цивільні громадяни

30 січня(11 лютого) 1918 року Переїзд Народного секретаріату з Харкова до Києва спроби припинити репресії в місті; відсутність авторитету серед киян; після від'їзду військ М.Муравйова стабілізація ситуації. Нагрудний знак більшовиків - учасників подій жовтня 1917 - січня 1918 рр. у Києві

Початок лютого 1918 р. Захоплення більшовицькими військами більшої частини України і Криму Загони Української Центральної Ради обороняли позиції на лінії Житомир-Коростень-Сарни Червоногвардійці в Києві. Січень 1918 р. Червоноармійці в автомобілі. Крим, 1918 р.

Причини поразки Центральної Ради

Висновки