Власне ( учнівське) продовження казки " Червона шапочка" .Вчитель Федевич Н.І.

… Вона вискочила у вікно і чимдуж помчала по лісовій дорозі. Як же дівчинка шкодувала, що не послухала матусю, ой як шкодувала. Тим часом вовк , не бажаючи випустити ласий шматок із своїх лап,  не біг, а мчав навздогін Червоній шапочці. Ось- ось і наздожене свою жертву страшний вовчисько. Та на щастя дівчинки цією ж лісовою дорогою ішов мисливець разом зі своїм вірним собакою. Побачивши перелякану , знесилену дитину, а позаду неї   лихого сіроманця із роззявленою пащею, мисливець не розгубився, а миттю зняв з плеча рушницю та вистрелив. « Бабах» - пролунало на весь ліс. Однак вовк виявився надто спритним звірем і зумів ухилитися від пострілу та заховатися у лісових хащах. Та не збирався відступати мисливський собака, на те він і мисливський.  Почав переслідувати  сірого злочинця. Це була справжнє переслідування, коли однин мчав крізь хащі , а інший наздоганяв. Після довгого поєдинку сильнішим виявився собака. Наздогнав він ворога, тримав до тих пір , поки не прийшов господар – мисливець та покарав хижого вовчиська так , що  той більше ніколи не переслідував маленьких дівчаток у лісі.

Червона шапочка разом з мисливцем та його вірним другом повернулися до бабусі, де вона їх пригостила смачним чаєм із лісових трав. Після історії у лісі, Червона шапочка та її мама, забрали бабусю до себе , щоб більше не доводилося дівчинці ходити далеко від дому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЯКУЄМО

 

 

 

 

 

ВАМ ЗА

ВСЕ

 

 

 

 

 

 

БАЖАЄМО

 

 

 

ВАМ

 

 

ЩАСТЯ

 

 

 

 

 

 

ТЕРПІННЯ

 

 

 

 

 

 

ЗДОРОВ’Я

 

 

 

УСПІХІВ

 

 

 

 

ВИБАЧТЕ

 

 

 

 

 

 

НАС

 

 

 

 

 

 

 

ЗА

 

 

 

 

 

НАШІ

 

 

 

 

ПОМИЛКИ

 

 

 

 

НА

НИХ

 

 

МИ

 

 

ВЧИМОСЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

НЕЗАБУТНІ

 

 

 

 

 

МИТІ

 

 

 

 

 

 

НАШОГО

 

 

 

 

 

 

ШКІЛЬНОГО

 

 

 

 

 

 

ЖИТТЯ