ВЛАСТИВОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Тема: ВЛАСТИВОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Мета:

• навчальна: забезпечити засвоєння учнями знань про основні власти­вості тканин та їхній вплив на вибір тканини і ниток для виготовлення вишитих виробів; формувати уміння обирати матеріали для виготов­лення вишитих виробів;
• розвивальна: сприяти розвитку уваги, спостережливості, уміння ана­лізувати та співставляти, узагальнювати й робити висновки;
• виховна: виховувати уважність, акуратність, культуру праці під час ви­конання практичних робіт.

Обладнання, матеріали та наочність: колекції бавовняних та льняних тканин, зразки тканин і ниток для вишивання, обладнання для дослі­дження властивостей текстильних матеріалів рослинного походження.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

                                             ХІД УРОКУ 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

• Перевірка наявності учнів; підготовленості їх до уроку, наяв­ності робочого одягу.
• Створення позитивного емоційного настрою учнів.

Учитель. Діти, зверніть увагу на алгоритм, записаний на дош­ці. Я пропоную кожному з вас, скориставшись ним, дати собі уста­новку на успіх.

Учні, використовуючи вправу «Незакінчені речення», озвучують свою «установку на успіх». Наприклад: «Я хочу здобути нові знання», «Я можу бути уважним і працьовитим», «Я буду наполегливо працювати». Підсу­мовуючи вищеозначені «установки учнів на успіх», учитель висловлює побажання.

Я побажаю, діти, щоб вам хотілось вчитись,

Щоб ви могли багато корисного дізнатись,

Щоб дружно працювали і завжди успіх мали!

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Гра «Місткий кошик»

Учитель надає учням аркуші паперу з намальованим коши­ком і пропонує написати на ньому всі терміни, які діти пам’ятають із раніше вивчених тем. Головне — щоб «кошик був місткий і за­повнений». Невздовзі учитель зупиняє гру і просить одного з учнів зачитати слова. Учні викреслюють назви, які повторюються в їхніх записах. Переможцем виявляться той, у кого записано найбільше термінів.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель відзначає, що майже в усіх «кошиках» зустрічались терміни «волокно», «тканина», адже минулого уроку багато часу було приділено натуральним текстильним волокнам рослинного походження й тканинам — найпоширенішому виду конструкцій­них матеріалів. Учитель пропонує розглянути колекції лляних і бавовняних тканин, складених учнями, звертає увагу на те, що зовні зразки тканин у колекціях досить різноманітні, однак вони поєднані в одну групу тканин рослинного походження, отже, мають спільні властивості.

• Як можна впевнитись в тому, що тканини мають спільні власти­вості? (Звісно, провести дослідження, під час яких співставити

ці властивості та прийти до висновку.)

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ

• Тема уроку — «Властивості текстильних матеріалів рослин­ного походження».

     V.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Тканини є одним із видів конструкційних матеріалів

і найпоширенішими з текстильних матеріалів. Вони мають певні властивості (геометричні, оптичні, механічні, гігієнічні, технологіч­ні), які залежать від волокнистого складу, структури, особливостей їхньої обробки.

У швейній справі розглядають зазвичай такі властивості тка­нин: геометричні, механічні, фізичні, оптичні, технологічні (див. додатковий матеріал до уроку).

0. Дослідження

Обладнання: таблиці «Властивості тканин», керамічні підставки, сірники, пінцет, вода, лінійка, праска, прасувальна дошка.

Учні отримують таблиці, за змістом яких учитель характеризує властивості тканин, та проводять дослідження деяких із них (фронталь­ним способом).

Хід дослідження

1. Визначення міцності, зминальності зразків тканин (лляних і ба­вовняних)
2. Визначення термостійкості зразків тканин Результати дослідження записати в таблицю.

3. Визначення оптичних властивостей тканин (лляних і бавов­няних).

Результати дослідження записати в таблицю.

4. Визначення гігієнічних (гігроскопічність та намочуваність) і технологічних (зсідальність) властивостей тканин (лляних і ба­вовняних).

Результати дослідження записати в таблицю.

5. Висновок

Бавовняні і лляні тканини мають спільні властивості: вони гі­гроскопічні, термостійкі, досить міцні, мнуться, мають значну зсідальність, при горінні чути запах спаленого паперу (целюло­зи). Ці властивості тканин пояснюються відповідними власти­востями волокон: «Яке волокно, таке й полотно».

1. Ознаки та властивості тканин із різним переплетенням ниток (розповідь учителя)

• Залежно від виду ткацького переплетення, тканини можуть мати різні властивості.

2.   Осмислення учнями вивченого матеріалу

Проводять у формі діалогу та розгадування кросворду. Ключо­вим словом кросворду є товщина.

Питання для кросворду:

1. Як називають поперечні нитки тканини?
2. До яких переплетень належить полотняне переплетення?
3. Як називають поздовжні нитки на тканині?
4. Властивість, яка визначає масу тканини.
5. Відстань тканини від пруга до пруга.
6. Кількість метрів тканини, навита в куску.
7. Яка з тканин має на поверхні косий діагональний рубчик?

Відповіді. 1. Уток. 2. Простих. 3. Основа. 4. Щільність. 5. Шири­на. 6. Довжина. 7. Саржа.

                 Проведення хвилинки відпочинку

           Рухи діти повинні виконувати, сидячи за партами.

Треба, діти, нам хвилинку приділити відпочинку:

Простягніть вперед ви ніжки, потягніться, наче кішка,

 Помахайте головою, мов не згодні ви зі мною.

Вправо, вліво поверніться, до сусіда посміхніться.

Від роботи відпочили? Знов приймаємось за діло!

3.   Асортимент тканин і ниток для вишивання (розповідь учителя)

Вибір тканини для вишивання

 Асортимент — сукупність матеріалів, різноманітних за структурою та зовнішнім виглядом, виготовлених із різної си­ровини, але однакових за призначенням.

Матеріалом для вишивання є основа, на якій вишивають, — по­лотно, замша, шкіра тощо, а також те, чим вишивають, тобто нитки з льону чи конопель, бісер, вовняна пряжа. Народні майстри й ху­дожники вишивають на натуральних тканинах — полотні (часто домашнього виготовлення), маркізеті, крепдешині, батисті та ін.

Тип застосовуваної тканини для вишивання залежить від тех­ніки вишивання.

Вишивати можна на будь-якій тканині з різним переплетенням ниток. Для лічильної вишивки потрібна тканина з полотняним переплетенням ниток (лляне або бавовняне полотно, маркізет, бор­тівка), тобто така, на якій зручно лічити нитки. На такій тканині легко закомпоновується малюнок, можна завчасно зробити точні розрахунки. Є спеціальна вишивальна тканина, у якої нитки осно­ви й утоку однакової товщини.

Полотно — своєрідний священний холст, який несе в собі вели­кий потік позитивної енергії.

На тканинах із неполотняним переплетенням ниток вишива­ють по канві або малюнку. Узор розміщують уздовж ниток основи. У продажу є густа канва, на якій одразу можна вишивати виріб, але продається й розріджена. Таку канву потрібно пришити до тканини наметувальними стібками й вишивати водночас на канві й на тка­нині. При цьому треба стежити, щоб голка з робочою ниткою вхо­дила саме в отвори канви.

Закінчивши вишивати, поперечні й поздовжні нитки канви обережно висмикують. Під час роботи стібки легенько затягують, щоб після видалення ниток канви, вишивка лежала щільно на тканині.

1. Ретельно підбирайте кольоровий фон для вишивки. Ураховуйте все: який ко­лір переважає в узорі, чи буде він поєднуватись із кольором тканини, чи не зіллється кольоровий контур узору з фоном.
2. Для вишивки по наміченому малюнку (без рахунку ниток) годяться всі одно­кольорові тканини, що мають гладеньку поверхню (сукно, драп, шерсть, шовк, батист, маркізет).

Вибір ниток для вишивання

Учитель. Нитки для вишивання вибирають залежно від при­значення майбутнього виробу, характеру візерунка і способу його виконання. Для вишивання використовують найрізноманітніші нитки: бавовняні, льняні, шовкові, синтетичні, шерстяні, штапель­ні. Можна використати також нитки з тканини, на якій вишивають. Оскільки поздовжні нитки (основа) тканини міцніші, ніж поперечні (піткання), то для вишивання використовують саме нитки осно­ви. Відрізок тканини завдовжки 0,5 м ріжуть на тонкі смужки (за­вширшки 5-6 см). У кожній смужці поступово витягують поперечні нитки, а поздовжні залишаються для роботи, їх спочатку зволожу­ють, а потім або відпрасовують розтягуючи, або намотують вологи­ми на скляну пляшку і після висихання знімають.

Залежно від товщини ниток переплетення в тканині треба обрати кількість ниток муліне для вишивання. Для вишивання на крепдешині, маркізеті, батисті та інших тонких тканинах викорис­товують муліне (в одну ниточку) або шовкові нитки. У вишиванні можна використовувати природний і штучний шовк, але при цьо­му потрібно враховувати не тільки вид тканини, а й техніку виши­вання. Муліне у дві-три нитки і тонка нитка волічки (тонка вовня­на нитка) використовують під час вишивання на тонкій шерстяній тканині, шовковому полотні.

Нитки для вишивання слід перевірити на міцність фарбуван­ня: чи не линяють вони, бо інакше перше ж прання зіпсує готову річ. Для цього існує простий спосіб: намочити нитку, закласти її в білу тканину і пропрасувати гарячою праскою. Якщо тканина за­фарбувалась, нитки необхідно додатково обробити. Роблять це так: нитки намилюють господарським милом і заливають окропом. По­стійно помішуючи, протримати мотки у воді 10-15 хвилин. Після цього прополоскати декілька разів у холодній воді й востаннє — у розчині води з оцтом (на 1 стакан води 1 столова ложка оцту). Вибрати нитки із розчину, відтиснути і ще раз перевірити на міц­ність фарбування.

Якщо нитки все ще линяють, зробіть так: додайте в цей розчин ще оцту (норма та сама), опустіть у нього мотки і, безперервно по­мішуючи, доведіть до кипіння. Кип’ятіть 5-6 хвилин, ще раз пере­вірте на міцність, і, якщо нитки продовжують линяти, вишивати ними не можна.

Підказка «Вибираємо нитки для вишивання»

1. Нитки для роботи не відривають і, тим більше, не відкушують зубами; відрізу­ють нитку ножицями під гострим кутом.
2. Довжина робочої нитки не повинна бути понад 50 см. До речі, в давнину го­ворили: «Довга нитка — лінива дівка».
3. Підбирайте нитки для вишивання при денному світлі.

Естетичні поєднання таких кольорів:

• червоного — з чорним, жовтим, сірим, коричневим, бежевим, оранжевим і синім;
• синього — з блакитним, сірим, бежевим, коричневим, жовтим, охристим, червоним;
• жовтого — з коричневим, чорним, бежевим, червоним, оранжевим, сірим, голубим, синім, фіолетовим;
• зеленого — з темно-жовтим, лимонним, салатним, сірим, бежевим, корич­невим, жовтим, оранжевим, золотистим, чорним;
• фіолетового — з бузковим, бежевим, сірим, коричневим, жовтим, золо­тистим, чорним;
• коричневого — з бежевим, жовтим, чорним, рожевим, лимонним, черво­ним, голубим, синім, оранжевим, бузковим, золотистим, сірим, зеленим.

4.   Часом перед роботою нитки протирають прозорим воском — вони стають гладкішими.

     VI. ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК

ПРАКТИЧНА РОБОТА «ВИБІР МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИШИТИХ ВИРОБІВ»

1. Аналіз завдань практичної роботи

Обрати зразки тканин та ниток в залежності від техніки виши­вання:

1. варіант — для вишивання лічильними швами;
2. варіант — для вишивання вільними (декоративними) швами. Нитки слід підібрати за кольоровою гамою (не більше трьох ко­льорів) та перевірити на міцність фарбування.

2. Забезпечення необхідними інструментами та матеріалами

Інструменти та матеріали: зразки однотонних тканин з полот­няним і неполотняним переплетенням ниток, канви густої та роз­рідженої, ниток для вишивання (муліне, ірис, акріл тощо), лупа, ножиці, клаптики білої тканини, склянка з водою, праска, прасу­вальна дошка, таблиця «Поєднання кольорів».

3. Правила безпечної праці

• Організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи (див. додаток 1, 2).
• Ознайомлення з правилами безпечної праці під час роботи з електричною праскою (див. додаток 4).

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи

Послідовність виконання роботи

1. Уважно роздивись запропоновані зразки тканин та обери 2-3 із них для вишивання.

1. варіант — для вишивання лічильними швами;
2. варіант — для вишивання вільними (декоративними) швами.

2. Обери нитки для вишивання за товщиною та кольоровою гамою. Для цього скористуйся таблицею «Поєднання кольорів».
3. Перевір нитки на міцність фарбування: намочи нитку, заклади її в білу тканину і пропрасуй гарячою праскою. Залиш ті зразки ниток, які не линяють.
4. Обрані зразки тканин і ниток наклей у зошит.
5. Роботу виконуй з дотриманням правил безпечної праці.

5. Контроль учителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вмін­нях учнів
6. Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий, якщо необхідно)
7. Самоконтроль та взаємоконтроль учнів
8. Підбиття підсумків практичної роботи

7. РЕФЛЕКСІЯ

Вправа «Незакінчені речення»

Учитель заздалегідь пише на дошці незакінчені речення і про­понує учням зачитати та продовжити їх.

• Найцікавішим для мене на сьогоднішньому занятті було...
• Я дізналася для себе...
• Опрацьований на занятті матеріал мені знадобиться для...

VIII. МОТИВАЦІЯ ОЦІНОК ЗА УРОК, ВИСТАВЛЕННЯ ЇХ У ЖУРНАЛ, ЩОДЕННИКИ

IX. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Написати міні-твір «Вишивані вироби у нашій оселі».
• Принести вишиті вироби.
• Високий рівень: підготувати повідомлення або презентацію «Ви­шивка — традиційний вид декоративно-ужиткового мистецтва».
• Х. ПРИБИРАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

ВЛАСТИВОСТІ ТКАНИН

 Геометричні властивості

Товщина тканини залежить від характеру пряжі і ниток, їхньої звитості, переплетення, щільності та обробки. Товщина тканини впливає на вибір моделей, підбір швейних голок та ниток, на режим ВТО, на кількість полотен у настилі для розкроювання виробів і ха­рактеризує її теплозахисні властивості.

Найбільшу товщину мають тканини складних переплетень, а найменшу — тканини полотняного переплетення.

Ширина тканини впливає на вибір моделі, розкладання лекал під час розкрою і залежить від ширини ремізок ткацького верстату. Тканини випускають шириною 65-180 см.

Довжина — це кількість метрів тканини навитої в куску. Тек­стильна промисловість виробляє тканини різної довжини (від 10 до 150 м) залежно від виду та щільності. Чим товща тканина тим мен­ша її довжина в куску.

Щільність тканини залежить від товщини, характеру ниток і пряжі, виду переплетення, обробки. Щільність, як і інші власти­вості, впливає на процес виготовлення одягу. Важкі щільні тканини складні в обробці, вимагають більше зусиль при розкрої ніж легкі. Найважчі тканини — драп, шинельне сукно, найлегші — шифон, газ.

Механічні властивості тканин

Міцність тканини — важливий показник, що характеризує її якість. Міцність визначають на розривній машині лабораторним методом. Розривне навантаження — це найбільше зусилля, яке ви­тримує тканина до розриву. Тканини з високою щільністю і густим переплетенням мають високу міцність. Роздиральне навантажен­ня характеризує міцність тканини під час роздирання. Міцність тканини під час продавлювання характеризує однорідність будови тканини. В одязі навантаження відбуваються в місцях облягання — ліктів, колін.

Зминальність — це здатність тканини після деформації стис­нення і згинання утворювати різні замини, зморшки, складки, які можна прибрати тільки при ВТО. Визначають зминальність лабо­раторним способом на спеціальних приладах, але можна визнача­ти і органолептичним методом. Тканини рослинного походження мнуться більше, ніж тканини вироблені із пружних волокон. Змен­шити зминальність можна спеціальною обробкою.

Драпірувальність — це показник м’якості тканини та її здат­ності утворювати симетрично спадаючі округлі складки. Драпіру- вальність залежить від структури тканини та її щільності. Жорсткі тканини погано драпіруються. Драпірувальність впливає на вибір моделі, її призначення. Гарно драпіруються гнучкі, м’які тканини.

Зносостійкість — це здатність тканини протистояти руйнів­ним змінам зовнішнього вигляду і структури поверхні тканини. Причини зношування — це чищення, прання виробів, вплив дії світла, вологи, температури, поту та ін. Зносостійкість деталей мож­на підвищити за допомогою прокладних і допоміжних матеріалів.

Фізичні властивості

Фізичні властивості текстильних матеріалів — ті, за якими визначають гігієнічність одягу.

Гігроскопічність — здатність тканини змінювати свою вологість залежно від навколишнього середовища. Ця властивість важлива для білизняних тканин. Найбільшу гігроскопічність мають тканини з волокон льону, бавовни, натурального та віскозного шовку.

Намочуваність — здатність тканини вбирати вологу у разі за­нурення в воду, що важливо для рушників, постільної білизни. Щільні і грубі тканини повільніше вбирають і віддають вологу, ніж тонкі і нещільні. Це льон, бавовна, натуральний шовк.

Водотривкість — стійкість текстильних матеріалів до проник­нення в них води. Ця властивість необхідна для спеціальних тканин (плащових, пальтових, брезентових, наметових). Водотривкість за­лежить від характеру обробки тканини.

Повітропроникність — властивість тканин пропускати пові­тря. Залежить повітропроникність від волокнистого складу, щіль­ності, обробки тканини. Вона вища у тонких, не дуже щільних тканин.

Паропроникність — властивість тканини пропускати пару й за­безпечувати високі гігієнічні властивості виробу. Кращими ткани­нами, що мають добру паропроникність, є лляні, бавовняні й легкі віскозні.

Пилоємкість — це властивість тканини затримувати пил та інші забруднення. Тканини з гладкою поверхнею забруднюються менше, ніж пухнасті й шорсткі.

Пилопроникність — це здатність тканини пропускати пил крізь поверхню. Залежить від щільності, волокнистого складу, об­робки.

Вогнестійкість — здатність тканини утримуватись від перших спалахів відкритого полум’я. Це меблево-декоративні тканини, тка­нини для театральних штор і занавісок, для іграшок. Такі тканини обробляють спецречовинами.

Теплозахисні властивості — це здатність тканини зберігати тепло, яке виділяється тілом людини. Найкращі теплозахисні влас­тивості мають вовняні тканини невисокої щільності. Лляні тканини та тканини з целюлозних волокон вважають найбільш теплопровід­ними і холодними.

Оптичні (естетичні) властивості тканин

Колір тканини — це зорове сприйняття світла основних спек­тральних кольорів.

Поділяються кольори на дві підгрупи:

• ахроматичні — це безкольоровий, білий, сірий, чорний;
• хроматичні — це всі інші кольори спектру.

Колорит — це співвідношення всіх кольорів, які створюють за­барвлення тканини. Залежно від колориту і способу обробки, тка­нини є сурові, білі, гладко фарбовані, пістряво ткані, меланжеві, печатні. Колорит впливає на вибір моделі, розкрій і пошиття.

Блиск — це здатність тканини відбивати світло, яке падає на неї. Залежить блиск від структури волокна й ниток, щільності, ха­рактеру обробки, від гладкості поверхні тканини. Для збільшення блиску тканину мерсеризують, апретують, каландрують. Найкращі на вигляд тканини з м’яким, нерізким блиском.

Фактура характеризує загальний зовнішній вигляд тканини і залежить від будови пряжі і ниток, ткацького переплетення, спо­собу обробки. Фактура — це властивість тканини, яка залежить від моди і впливає на розкрій і пошиття одягу.

Технологічні властивості тканин

Опір тканин різанню необхідно враховувати під час розкро­ювання в масовому виробництві. Опір різанню залежить від волок­нистого складу, щільності, товщини тканин. Найбільший опір ма­ють тканини з великим вмістом синтетичних волокон, з плівковим покриттям, лляні, щільні, дуже апретовані. Найменший — з вовни та натурального шовку.

Ковзкість тканин може відбуватися під час розкроювання та зшивання. Залежить ковзкість від будови тканини, виду перепле­тення та характеру волокон. Найбільш ковзкі — шовкові тканини. Щоб запобігти ковзанню під час розкроювання в масовому вироб­ництві, треба між певною кількістю полотен настилати прокладки з полотен та використовувати затискачі.

Обсипальність — це здатність ниток випадати з відкритих зрі­зів з утворенням бахроми. Легко обсипаються нещільні тканини

з крученої пряжі атласного переплетення, тканини з натурального шовку, штучних і синтетичних ниток. Працюючи з такими ткани­нами, збільшують припуски на шви та обметують зрізи.

Розсувальність ниток у швах відбувається в процесі носіння одягу з нещільних тканин. Найчастіше нитки розсуваються в швах щільно облягаю чого одягу. Із тканини, які мають велику розсувальність, рекомендується шити одяг на підкладці, строчка пови­нна бути густішою, шов ширшим.

Прорубність — властивість тканини утворювати пошкоджен­ня під час виконання строчки. Прорубування може бути повним і частковим. Виникає воно внаслідок неправильно підібраних голок, швейних ниток і залежить від структури, щільності тканини, виду обробки пряжі і тканин. Щоб запобігти прорубуванню, слід змен­шити густоту стібків у швах, відповідно до виду тканини підібра­ти голки та швейні нитки. Тканини з ворсовою поверхнею та мало щільні майже не прорубуються.

Зсідальність — це зменшення лінійних розмірів тканини вна­слідок вологи і тепла. У більшості тканин зсідання настає після прання. Зсідання залежить від волокнистого складу тканини, її структури та обробки. Бавовняні та штапельні тканини перед роз­кроєм рекомендується декатирувати.

Бавовняні і лляні тканини мають спільні власти­вості: вони гігроскопічні, термостійкі, досить міцні, погано драпіруються, мають значну зсідальність. Ці тканини використовують для виготовлення постільної білизни, літнього одягу...

Шерстяні тканини не тільки красиві, а й міцні, мають висо­кі теплозахисні властивості, слабо зминаються, легко піддаються волого-тепловій обробці. Але мають недолік: високу пилоємність.

З таких тканин виготовляють зимовий та демісезонний одяг, покри­вала, ковдри, костюми...

Шовкові тканини м’які на дотик, мають приємний блиск, високу міцність. Вони легкі, мало мнуться, добре драпіруються. З них виго­товляють літній святковий одяг, дорогу постільну та нижню білизну...

Тканини з хімічних волокон мають різкий блиск, низькі тепло­захисні властивості, погану гігроскопічність. Вони погано драпіру­ються. Але вони легкі, не мнуться, дешеві.

Для здешевлення тканин і розширення їх асортименту нату­ральні волокна поєднують із хімічними. Так утворюються ткани­ни, які приємні на дотик, мають гарний блиск, добре драпіруються, не мнуться і порвняно не дорогі. Із тканин змішаних волокон виго­товляють одяг, портьєрне полотно, покривала...

У XIX ст. для вишивання використовували лляні, конопля­ні і вовняні нитки. Щоб отримати вишивальні нитки, ви­конували дуже складну і тривалу роботу. Спочатку виро­щували льон чи коноплі. Потім пряли з них тоненьку

і рівну нитку, щоб вона вільно проходила у вушко голки. Далі нитки вибілювали або фарбували. Для вибілювання нитки складали у бочки, посипали попелом, заливали кілька разів окро­пом і холодною водою. Прали в річці і старанно вибивали на камені. А вже потім сушили на сонці чи морозі. Фарбували нитки відвара­ми з дуба, кори вільхи, ягід бузини, цибулиння, сажею тощо.