ЛІЧИЛЬНА ГЛАДЬ (ПРЯМА, КОСА, КАЧАЛОЧКИ)ТА ВІЛЬНА ГЛАДЬ (ХУДОЖНЯ, ДЕКОРАТИВНА, БІЛА)

Тема: ЛІЧИЛЬНА ГЛАДЬ (ПРЯМА, КОСА, КАЧАЛОЧКИ) ТА ВІЛЬНА ГЛАДЬ (ХУДОЖНЯ, ДЕКОРАТИВНА, БІЛА)

Мета:

• навчальна: забезпечити засвоєння учнями знань про різні види гладі, її призначення, регіональні особливості оздоблення виробів лічиль­ною та вільною гладдю; формувати уміння та навички розрізняти косу та пряму гладь за технікою виконання, вишивати лічильною гладдю;
• розвивальна: сприяти розвитку художнього смаку, творчого мислення;
• виховна: виховувати інтерес до мистецтва свого народу, його історії, шанобливого ставлення до традицій національної вишивки, бажання продовжити традиції; виховувати охайність і старанність під час вико­нання вишивальних робіт.

Обладнання, матеріали та наочність: зразки або фоторепродукції ви­шитих виробів, презентація «Українська вишивка. Лічильна та вільна гладь»; інструменти та пристосування для вишивання (сантиметрова стрічка; наперсток; ножиці для обрізування кінців ниток; нитковтягу- вач; вишивальні голки; гольник зі шпильками; п'яльці), тканина для ви­шивання лічильними швами, нитки, інструкційні картки.

Об'єкт праці: зразки швів лічильної гладі.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

                                  ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Перевірка наявності учнів; підготовленості їх до уроку, наявності робочого одягу. Створення позитивного емоційного настрою учнів.

 Вправа «Урок починається з усмішки»

Учитель пропонує учням стати в коло й узятися за руки.

Учитель. Діти, мабуть, я не відкрию вам таємниці: дружба по­чинається з усмішки. А ви всі — друзі, чи не так? Усмішку можна дарувати. Я до вас усміхнулась — вам стало приємно? А тепер пода­руйте усмішку одне одному. А ще я, потискуючи руку, передаю вам заряд успіху на занятті, а ви передайте його по колу одне одному. Отже, сподіваймося, що успіх у наших руках!

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1.Скільки видів швів налічує українська вишивка?

2. Головоломка

Учитель пропонує учням знайти на запропонованих картках і назвати один із видів швів української вишивки. А щоб дізнатися, що це за шов, слід скористатися також наданим шифром.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Дійсно, серед понад ста видів швів української ви­шивки, почесне місце посідають шви групи «Гладь».

Букети квітів розкладала На полотні свого життя,

Їх гладдю вдало вишивала,

Так прикрашала суть буття,

Щоб кращим стало і рівнішим...

Життя — у вишивці,

А вишивка — життя,

На полотні найтонші, найвірніші,

Розкладені жіночі почуття...

• Погодьтеся, кожна дівчина, жінка, мати, сестра, дочка хоче, щоб життя — буття її рідних стало «кращим і рівнішим», і багато хто з них вміє свої прагнення та найтонші, найвірніші почуття ви­класти, закодувати на вишитому полотні.

«Мені війнула в очі сивина,

Та я нічого не везу додому,

Лиш згорточок старого полотна І вишите моє життя,

І вишите моє життя на ньому.

Дмитро Павличко «Два кольори»

• Згодом і ви, оволодівши секретами вишивання, прикрашати­мете полотно свого життя різними візерунками, серед яких, можли­во, буде й вишивка гладдю.

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ

— Тема нашого уроку — «Лічильна та вільна гладь».

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Лічильна гладь

Гладь — це техніка вишивання прямими або косими стібка-

ми, які повністю або частково заповнюють площину узору.

Лічильна гладь або точна гладь — це одна з найдавніших тех­нік виконання. Лічильна гладь («лиштва») належить до групи по­верхнево-нашивних лічильних технік вишивання. Назва «поверх­нево-нашивні лічильні» техніки пояснює їх спосіб виконання, тобто вишивання на поверхні тканини, рахуючи нитки.

Характерною особливістю її є те, що виконують її накладанням паралельних стібків, віддалених один від одного на одну нитку. Під час вишивання з обох боків тканини утворюється однаковий малюнок.

Залежно від напрямку покладених стібків розрізняють види лі­чильної гладі: качалочкову, пряму, косу.

Пряма гладь

Пряма гладь характеризується тим, що стібки виконують пара­лельно до ниток тканини — основи або утоку (піткання). Кожен сті- бок прокладають через одну нитку тканини. В узорах пряму гладь поєднують з іншими лічильними швами. Ця техніка зустрічається майже в усіх регіонах України. Однак у кожному з них зберігають­ся специфічні особливості кольорового рішення, побудови компози­ції та способу виконання. Стібки кладуть вздовж ниток тканини по вертикалі або горизонталі.

В Україні таку гладь називають «лиштва», бо нею свого часу вишивали подоли жіночих сорочок — «лиштви». А, може, тому, що колись у давнину, вишивали узори нитками, які залишалися від ткання полотна, тобто лишками.

Коса гладь дістала таку назву завдяки способу її виконання. Стібки косої гладі вишивають під кутом 45° до ниток основи й утоку тканини. Як коса, так і пряма гладь має однаковий малюнок з обох боків і поєднується переважно з лічильними швами. Використову­ється для оздоблення чоловічих сорочок, жіночих блузок дитячого одягу та побутових речей.

Виконання стібків гладі з нахилом ліворуч і праворуч набувають красивого ефекту світлотіні. Ця техніка найбільш поширена на По­діллі, Середній Наддніпрянщині. Виконують узори косою гладдю переважно червоними і чорними нитками.

Качалочкова гладь

Качалочками називають такий шов гладі, у якому кожен сті- бок виконується через одну нитку тканини паралельно до попере­днього й охоплює однакову кількість ниток тканини. Стібки цієї гладі вишивають тільки вертикально — знизу вверх або зверху вниз. Їхні розміри залежать від характеру узору, товщини ниток тканини.

Узори вишивають яскравими, контрастними кольорами: черво­ним, синім, зеленим, жовтим, чорним та ін. З різнокольорових качалочок утворюють різноманітні композиції.

Вільна  гладь

Вільну гладь (гаптування) застосовували по всій Україні пере­важно для декорування суконного, полотняного та хутряного одягу (сорочок, хусток, свит, кабатів, бунд, кожухів, дівочих стрічок). На відміну від лічильної гладі, гаптування не було пов’язане з певною кількістю ниток. Унаслідок цього воно давало криволінійні форми рослинного орнаменту: квітів, пуп’янків, пагінців, листя, стебел. Поверхню узору густо зашивали паралельними стібками вовняни­ми чи бавовняними нитками, в результаті чого він виходив дещо опуклим.

Кожний вид вільної гладі розрізняється розмірами, зовнішнім виглядом, кольоровою гаммою. Але їх поєднує одне: стібки повинні щільно прилягати один до одного, щоб не проглядала тканина, інак­ше узор буде неохайним.

Біла гладь

Біла гладь — це одноколірна вишивка, але завдяки тому, що стібки лягають у різних напрямках, вона набуває багатьох від­тінків.

Малюнки для білої гладі мають невеликі деталі, які заповню­ються різними техніками, наскільки вистачає фантазії і вміння у вишивальниці. Краса залежить від тонкості та чіткості виконан­ня цієї техніки.

Білу гладь шиють двобічними стібками, що щільно прилягають один до одного за формою мотиву. Щоб гладь узору була випуклою, попередньо на елементах узору накладають прості стібки швом упе­ред голкою, які розміщуються в поперечному напрямку щодо осно­вного гладдєвого настилу.

Біла гладь складається з кількох технік — гладі з настилом, прикрашальних швів, дірочок, сіток, горошинок, вузликів тощо, інколи її поєднують з прорізною гладдю.

Художня гладь — це багатоколірна вишивка, схожа на малю­нок фарбами, тому що її вишивають нитками багатьох кольорів та відтінків.

Виконуючи художню гладь, потрібно вишивати стібки різної до­вжини для того, щоб між ними можна було прокласти стібки нитками іншого відтінку й утворити плавний тонований перехід: від світлого відтінку до більш темного, і навпаки, від темного — до світлого. При цьому враховувати напрям стібків, які повинні передавати об’ємність форми листочка чи пелюстки. Малюнки, виконані в техніці худож­ньої гладі, чудово прикрашають одежу, серветки і скатертини.

Декоративна гладь — це одностороння вишивка, яка скла­дається переважно з рослинних візерунків. Для вишивки за­звичай беруть нитки муліне або шовкові нитки в одне або два складання за умови, що фрагменти малюнка досить великі за розміром.

Вишивку ведуть одного кольору, але декількох тонів. Між тона­ми проводять чітку межу. Кожен елемент малюнка вишивають звер­ху. Стібки розташовують так само, як у шва вісімки, з тією тільки різницею, що на вивороті вони виходять не горизонтальним, а вер­тикальними для того, щоб нитки лягали більш щільно.

Коли вишивка одного тону закінчена, починається заповнення сусіднього елемента, відповідно, іншим тоном. Новий тон влива­ється в попередній у такий спосіб, щоб на вивороті стібки першого і другого тонів перетворилися на одну смугу.

Хвилинка відпочинку

Учитель. Всі ви знаєте, що очі від вишивки швидко стомлю­ються, тому я зараз пропоную вам відпочити і пограти в гру «Діво­чий ранок».

•    Вправа 1. Дівчинка вранці встала з ліжка і потягнулася (дівчата підняли руки догори, потягуючись).
•    Вправа 2. А тепер заправимо свої ліжка (протягнули руки вперед

0. декілька разів розвели їх в сторони).

•    Вправа 3. Не забудьте вмитися і почистити зуби (кругові рухи на­вколо обличчя та імітуємо чищення зубів).
•        Вправа 4. Розчісуємо волосся та заплітаємо косу (імітуємо рухи).
•        Вправа 5. Час одягнутися. Підняли руки, натягуємо сороч­ку. Обгортку зав’язуємо на талії. Одягаємо намисто (імітуємо рухи).
•        Вправа 6. Ставимо руки в боки і милуємося перед дзеркалом, по­вертаючись до нього то одним боком, то іншим.
•        Вправа 7. (Всі разом). Яка ж я гарна! І тепер я готова до роботи.

VI.ОСМИСЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з робочими зошитами для учнів. Стратегія «Знайди помилку»

Ученицям пропонується знайти неправильне ствердження.

1. Пряма гладь — двостороння, лічильна.
2. Коса гладь — одностороння, вільна.
3. Стібки косої гладі кладуть під кутом 90° до ниток основи.
4. Стібки гладі покладені впритул один до одного.
5. Стібки гладі кладуть через дві нитки тканини.
6. Лічильну гладь використовують для вишивання рослинного орнаменту.

VII.ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК

ПРАКТИЧНА РОБОТА «ВПРАВИ НА ВИКОНАННЯ ШВІВ «КАЧАЛОЧКИ», «ГЛАДЬ»

1. Аналіз завдань практичної роботи

Діти об’єднуються у три групи і отримують завдання за інструк­ційними картами.

1. група — виконання техніки «пряма гладь»;
2. група — виконання техніки «коса гладь»;
3.      група — виконання техніки «качалочка».

Після того як учениці виконають одну техніку, по одній з кож­ної групи підходять до іншої групи і діляться набутими знаннями і вміннями щодо ефективного виконання техніки, звертають увагу на можливі помилки. І так, «по ланцюжку» кожна група виконує всі три техніки.

2. Забезпечення необхідними інструментами та матеріалами

(Тканина, нитки, голки, ножиці.)

3. Правила безпечної праці, організація робочого місця та санітар­но-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи

Гра «Закінчи речення»

• Під час вишивання світло має падати на вишивку... (ліворуч).
• Перед роботою слід... (вимити руки) та... (одягнути спецодяг).
• Сидіти рівно, ноги поставити на... (підлогу).
• Через кожні 15 хв відпочити... (3 хв).
• Голки з ниткою зберігати в... (гольнику).
• Ножиці передавати... (кільцями вперед).

8. РЕФЛЕКСІЯ

Вправа «Незакінчені речення»

Учитель заздалегідь записує на дошці незакінчені речення і для підбиття підсумків уроку пропонує учням зачитати їх та закінчити.

• Сьогодні на занятті ми...
• Найбільше мені сподобалось...
• Раніше я не вміла, а тепер умію...
• Найбільші труднощі я відчула...
• Це мені знадобиться...
  

IX.МОТИВАЦІЯ ОЦІНОК ЗА УРОК, ВИСТАВЛЕННЯ ЇХ У ЖУРНАЛ, ЩОДЕННИКИ

X.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Обрати виріб для вишивання за наступним алгоритмом:

1. Банк ідей

1. Виріб для дому.
2. Виріб для себе.
3. Виріб для гімназії.
4. Виріб-подарунок.

2. Записати результати обмірковування

• Яке призначення твого виробу?
• За який час ти плануєш його виготовити
• Які матеріали є в наявності?
• На якому обладнанні та з якими інструментами ти вже можеш працювати?

3. Сформулювати мету й очікувані результати проектної діяльності. (Навіщо ти хочеш виготовити цей вишитий виріб?)
4. Провести дослідження, спрямовані на вибір об'єкта проектування.

(Зроби на чернетках зарисовки майбутнього виробу, покажи їх друзям, учителям, рідним. Поцікався їхніми думками, запиши позитивні й негативні відгуки, а також нові пропозиції.)

5. Визнач кращі ідеї для реалізації у власному проекті
6. Укажи назву твого вишитого виробу

Високий рівень: підготувати повідомлення або презентацію «По­єднання різних видів швів в українській вишивці.

XI.ПРИБИРАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

ЗАКРІПЛЕННЯ НИТКИ В ТКАНИНІ

Маленьким майстриням

Будь-який шов починають із закріплення нитки, до­тримуючи певних правил, а правила такі: не робити на нитці вузликів, ховати кінці нитки під стібками узору, не залишати на виворітному боці тканини довгі кінці ни­ток. У досвідченої майстрині виворітний бік тканини такий самий чистий, акуратний, як і лицьовий. Є декілька способів закріплен­ня нитки; який із них слід застосувати, залежить від ниток і узору. Якщо вишивають одинарною ниткою, то закріплюють її не так, як подвійну; для вишивки щільно прилягаючими стібками — своє пра­вило закріплення ниток.

1. Нитка одинарна: узор із густих стібків. Із лицьової сторони роб­лять декілька стібків «уперед голку» і залишають зовсім крихіт­ний «хвостик», потім вишивають узор — під густими стібками початкові стібки стають непомітними.
2. Нитка одинарна: малюнок із тонких ліній, наприклад вишивка стебловим швом. З лицьового боку по контурній лінії малюнка прошивають тканину стібком розміром 1-3 мм і витягують нит­ку, залишивши невеличкий «хвостик» (стібок утворився на ви­ворітній стороні тканини). Перший стібок закріпляють другим стібком, поклавши його поперек першого. Нитку туго затягують і відрізають «хвостик».
3. Нитка подвійна: узор будь-який. Нитку складають навпіл і про- дівають петлею у вушко голки. На лицьовому боці роблять один стібок розміром 1-3 мм, протягують нитку, залишивши невели­ку петельку (подвійний «хвостик»), голкою входять у «хвостик»

і туго затягують нитку. У всіх трьох варіантах після того як за­кінчиться нитка, її залишки ховають під вишите поле з лицьо­вого або виворітного боків.

Основні способи закріплення вишивальної нитки

1-й спосіб (закріплення нитки петлею)

Цей спосіб використовують під час вишивання у дві чи більше ниток.

1. Скласти нитку вдвоє.
2. Складені разом кінці нитки протягнути у вушко голки.
3. Голку вколоти у початковій точці вишивки і виколоти через 2-3 нитки.
4. Протягнути нитку, залишивши на поверхні петельку.
5. Голку протягнути в петельку.
6. Затягнути стібок.

2-й спосіб

Застосовують у вишивці у тому випадку, якщо кінець нитки можна закрити вишивальними стібками (гладь, хрестик тощо).

1. Голку вколоти у початковій точці з вивороту на лице. Протяг­нути нитку, залишивши з вивороту кінець завдовжки приблиз­но 10 см.
2. Коли робоча нитка закінчиться, залишений кінець засилити в голку і пропустити під стібками вишивки.
3. Зайвий кінець нитки обрізати.

3-й спосіб

Цей спосіб, як і попередній, можна застосувати у тому випадку, якщо місце вишивки будуть зашивати стібками (найчастіше гладь).

1. На місці майбутньої вишивки виконати кілька дрібних стібків шва «за голкою», закріплюючи нитку і залишаючи на поверхні зовсім маленький кінчик.
2. Виколоти голку в початковій точці вишивки.
3. Далі в процесі роботи закріплювальні стібки закривають виши­вальними.

2.Кінець нитки тримають лівою рукою. Виконують зовсім малень­кий стібок «за голкою». Протягуючи нитку на лице, закріплю­ють кінець нитки, який притримують.

5-й спосіб

Цей спосіб можна застосовувати у різних вишивальних техніках

під час вишивання в одну нитку.

1. Засилити нитку в голку. Кінець нитки завдовжки 1–1,5 см розділити надвоє.

2. Отримані кінці скрутити між собою великим і вказівним пальцем, утворюючи кільце.

3. Вколоти голку в початкову точку вишивки з лиця і виконати зовсім маленький стібок «вперед голку». Нитку протягнути, залишаючи на поверхні петельку.

4. Голку з ниткою протягнути в петельку і затягнути стібок.

ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ШВІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ВИШИВЦІ

Допитливим

Техніка вишивання має близько ста різних варіантів

і так само, як і гама кольорів, є особливістю певної місце­вості. З точки зору техніки та кольору розглянемо вишив­ки різних районів України.

Полтавські вишивки виконують хрестиком, плутаним хрес­тиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, прутиковою мережкою, виколюванням, довбанкою, верхоплутом, ланцюжком тощо. Візерунки виконують окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка — червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.

Техніка вишивання Харківщини та Луганщини має багато спільного з вишивками центральних областей, але для них властиві своєрідні поліхромні орнаменти, виконані хрестиком, грубою нит­кою, завдяки чому створюється враження рельєфності.

Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Ромболамана лінія геометричного мотиву повторюється кілька разів. Вишивають орнамент червоною ниткою по білому фону.

Для північної Волині характерні ромболамані лінії у вигляді стрічок горизонтального або вертикального напрямку, вишиті чер­воним по білому. У південних районах області переважають рос­линні мотиви, шиття хрестиком чи прутиком. Чорний колір у та­ких вишивках поєднується з найрізноманітнішими комбінаціями червоного.

Для Чернігівщини характерні білі вишивки із поєднанням прозо­рих швів із гладдю, інколи геометричний чи рослинний орнамент ви­шивають із невеликим вкрапленням червоного та чорного кольорів.

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, вось- мипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольо­ри — білий, коралово-червоний, відтінений чорним, трапляється жовтий і голубий. Виконують вишивку хрестиком, занизуванням, гладдю.

Південним районам України, де населення неоднорідне, влас­тиве поєднання орнаментальних мотивів та вишивальних технік різних місцевостей.

Подільські вишивки славні своїм колоритом та орнаментикою, складною технікою виконання. Для них характерні барвистість

і різноманітність швів. Найтиповіша подільська вишивка — ко­льорова мережка, у різних варіантах повторюються дві основні техніки — хрестик і низь, а також декоративний шов «качалоч- ка». Центральний мотив візерунка подільської вишивки — ромб, розміщений між двома горизонтальними лініями. Трикутник, що утворюється між лініями і ромбом, вишивають скісними лініями у вигляді завитків («баранячі роги»). В орнаментах переважає чор­ний колір із вкрапленням червоного, синього, жовтого чи зеленого.

На півдні Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нит­ками зі згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольо­ровими нитками. Такі вишивки рельєфні, із чудовим кольоровим ефектом.

На Львівщині використовують різноманітні типи візерунків, окремі з яких характерні для всього регіону, інші притаманні лише певним місцевостям. Колористично такі вишивки надзвичайно різ­номанітні.

На Буковині, крім геометричних та рослинних мотивів, вико­ристовують зооморфні, які вишивають гладдю або дрібним хрести­ком шовком, вовною, бісером, срібними чи золотими нитками, ме­талевими лелітками.

Гуцульські вишивки відзначаються різноманітністю геометрич­них та рослинних візерунків, багатством композицій, кольорових поєднань, здебільшого червоного з жовтим та зеленим, причому червоний домінує. Жовтого може бути кілька відтінків, що надає вишивці золотавого відблиску. Типовим для Прикарпаття є густе заливання тла, коли велика кількість дрібних елементів заповнює площину орнаменту і візерунок окреслюється тонкими просвітами.

Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різ­них техніках виконання. Переважає техніка «заволікання» і ви­шивання хрестиком, часто використовується вирізування і гап­тування. Кольорова гама вишивок широка: червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один із кольорів; поширені як білі, так і багатоколірні орнаменти.

Види швів

Українська народна вишивка вирізняється великим багатством технік виконання. Щодо способу нанесення вишивальними нитка­ми стібків розрізняють двосторонню й односторонню вишивки. До двосторонніх належать техніки «перебору», «поза голкою», «стебле- вий шов», «соснівка», «штапівка», «двостороння гладь», варіанти технік «виколювання», «вирізування», «мережання» та ін.

До односторонніх зараховуємо такі техніки, за яких вишиваль­ні стібки накладаються з виворітного або лицьового боку тканини. Це «низинка», «поверхниці», «плетінка», «кіска», «хрестик», «лан­цюжок» та ін. Часом використовують кілька технік вишивання в одному виробі.

Техніка виколювання передувала появі вирізування. Її своєрід­ність полягає в тому, що стібки щільно кладуться один біля одного, починаючи з центру, де утворюється голкою дірочка, і навколо неї застеляють площину у формі квадрата, ромба або круга.

Мережка — це своєрідна прозора ажурна вишивка, яку вико­нують тільки на тканинах полотняного переплетення, оскільки для виконання мережки необхідно витягти певну кількість горизон­тальних ниток, а вертикальні зібрати голкою в пучки й обметати нитками, окреслюючи певні орнаментальні мотиви: «стовпчики», «прутики», «павучки», «віконце» тощо. Залежно від техніки вико­нання мережки поділяються на «одинарний прутик», «подвійний прутик», «схрещений прутик», «черв’ячок», «одинарні стовпчики», «подвійні стовпчики», «гречка», «вівсяночка», «лучка», «одинарна», «подвійна лямівка» та «багаторядова ляхівка з настилом», «прутик

з настилом», «прутиком через чисницю» тощо.

Гладь двостороння відома пряма і коса. Щільно один стібок біля одного прямо або скісно нитки основи заповнюються порівня­но великі площини.

«Поверхниця» — техніка вишивання, за якої вишивальна нитка відповідно до узору щільно застеляє фон у вертикальному напрямі справа наліво. На лицьовому боці стібки вишивальної нитки верти­кальні, на виворітній — горизонтальні. Найчастіше зустрічається у вишивках Полісся, Поділля, Покуття.

Згідно з технікою «ретязь» стібки наносять зліва направо, по­чинаючи від першого хрестика. З його нижнього лівого кута прове­дений довгий стібок вверх направо, протягнутий навиворіт тканини за три нитки основи вправо від верхнього уколу першого хрестика. Він накриває хрестик. Далі справа наліво набрані три нитки на гол­ку, нитка витягнута в місце уколу правого верхнього кута першого хрестика. Так прокладені довгі діагональні стібки навхрест.

«Зерновий вивід» — техніка, на перший погляд, подібна до дво­бічної штапівки, тилу ромбовидної стрічки, «в Яночку». Під час вишивання технікою «зерновий вивід» стрічки з ромбиків у діаго­нальному напрямі всі стібки нанесені подвійно, один поверх одно­го. Спочатку нанесений перший горизонтальний подвійний стібок, який покривається другим. Послідовно чергуються зигзагоподібні ряди зернового виводу. Другий ряд виконують подвійними зустріч­ними стібками, утворюючи квадратики. У разі застосування цієї техніки вишивальна нитка притягнута, і в місцем уколів голкою утворюються дірочки. Ця техніка має ще назву «дірочкова».

Вишивку «хрестик» виконують двома перехресними діагональ­ними стібками. Чітко рухаються нитки основи тканини. Всі верхні стібки лежать в одному напрямі, нижні — в іншому. У разі правиль­ного виколювання на виворітному боці виходять рівні, прямі, пара­лельні стібки по вертикалі (коли спочатку шиються скісні стібки, півхрестики, а не цілий хрестик) і прямі суцільні стрічки по гори­зонталі (коли одразу вишивають цілий хрестик).

«Металівка», за якої спочатку наносять методом «поперед гол­ки» зліва направо стібки через три-п’ять ниток основи (один на ли­цьовому, другий на виворітному боці). Зворотнім ходом нитки праворуч нанесені стібки на проміжки лицевого і виворотного боків. Двічі стібки ніде не покриваються. Цю техніку на Волині називають стібок, на Поділлі — стебнівка.

«Ланцюжок» — техніка вишивання петельками, які виходять одна з одної, утворюючи ланцюжок, виконують голкою або гачком.

Під час вишивання голкою виводять нитку з виворітного боку на лицьо­вий, роблять петельку і проводять нитку навиворіт, вводячи голку в по­передній укол. Наступний стібок на лицьовий бік роблять у такий спосіб, щоб кінчик голки, потрапив у серед­ину петлі. Різновид петель довших, коротших, вужчих, ширших визначає характер ланцюжкової стрічки.

Шви українських вишивок поділяються також на основні й до­даткові. Основні шви є лічильні й декоративні.

До лічильних швів належать: пряма гладь, коса гладь, занизу­вання, набирування, низь, хрестик, зерновий вивід, виколювання, вирізування, верхоплут, різні види мережок.

Різноманітності орнаментів досягають поєднанням декількох швів в одному узорі. Наприклад, узор можна виконати такими швами: пряма гладь, вирізування, виколювання, зерновий вивід, ретязь, двобічна штапівка.

У декоративних швах (їх ще називають вільними) стібки вико­нують по мальованому контуру орнаменту. Отже, до декоративних належать шви, якими вишивають рослинні орнаменти. Це двобічна гладь, полтавська гладь, художня гладь, рушникові шви. Простими для виконання вважаються такі декоративні шви: строчка, стебло­вий шов, ланцюжок (або тамбурний шов), а також гладьовий шов качалочки, яким виконують геометричні та рослинно-геометризо- вані орнаменти.

Існують додаткові шви: крайовий шов, яким оформляють краї серветок і рушників; з’єднувальний шов (змережування), котрим можна з’єднати окремі деталі блузок, суконь, спідниць тощо; шов «зубцювання», яким оформлюють краї манжетів, рукавів, комірців; шов «пухлик» — збирання на нитку.

Щоб вишивання зразків і виробів українськими народними швами викликало творче задоволення, потрібно із самого почат­ку намагатися виконувати все чітко й акуратно. Краса україн­ських народних лічильних швів залежить від точної лічби ниток тканини. Рослинні орнаменти слід вишивати точно по контуру малюнка.