IНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ВИШИВАННЯ. ВИДИ ВИШИВАЛЬНИХ ШВІВ

Тема:IНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ВИШИВАННЯ. ВИДИ ВИШИВАЛЬНИХ ШВІВ

Мета:

• навчальна: забезпечити засвоєння учнями знань про прийоми ви­конання швів «штапівка», «хрестик», «козлик», «оксамитовий», їхнє графічне зображення та застосування; формувати уміння виконувати ручні шви;
• розвивальна: сприяти розвитку моторики рук, координації рухів, око- міра;
• виховна: виховувати акуратність й старанність під час виконання ви­шивальних робіт.

Обладнання, матеріали та наочність: зразки або фоторепродукції ви­шитих виробів; зразки та схеми виконання швів «хрестик», «козлик», «оксамитовий»; папір у клітинку; голка; гольник; наперсток; нитки; ін­струкції з БЖ під час ручних швейних робіт; інструменти та пристосу­вання для вишивання (сантиметрова стрічка; олівець; нитковтягувач; вишивальні голки; голки для шиття; гольник зі шпильками; п'яльці; кі­лочок; наперстки; ножиці для розкроювання виробів із тканин; ножиці для обрізування).

Об'єкт праці: зразки швів «хрестик», «козлик», «оксамитовий».

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

 ХІД УРОКУ 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

• Перевірка наявності учнів; підготовленості їх до уроку, наяв­ності робочого одягу.
• Створення позитивного емоційного настрою.

Учитель заздалегідь записує на дошці вислів:

«Багато чого не зробиш, поки не вивчишся. Але багато слід зробити, щоб вивчитись. Ніхто не стає майстром, не тренуючись у майстерності».

(Ян Коменський)

Учитель. Діти, прочитайте, будь ласка, вислів, записаний на дошці, та скажіть, як ви його розумієте.

Учні пояснюють зміст вислову, після чого вчитель висловлює своє по­бажання.

Учитель. Тож я бажаю вам наполегливості, старанності та пра­цездатності на цьому занятті.

II.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Діти, над якою темою ми працювали на минулому за­нятті? (Бесіда з класом) Працюючи над нею, а також упродовж попе­редніх занять ви вивчили чимало слів — термінів. Тож я пропоную пограти в гру. Її умови дуже прості: ви по черзі, без обдумування, називаєте термін, який безпосередньо стосується розглянутих нами тем. З гри вибуває той, хто не зможе назвати слово.

Учні по ланцюжку називають терміни, засвоєні на попередніх заняттях.

Учитель. А зараз ми відступимо від правил гри і продовжимо її трохи інакше. Тепер я називаю вам термін, а ви повинні сказати, що він означає: орнамент, рапорт, композиція, вишивка.

III.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Українська народна вишивка — один із найстародавніших і найпоширеніших видів народного декоративно-прикладного мис­тецтва. В Україні так повелося, що з давніх-давен жінки дуже любили вишивання і ним прикрашали і одяг, і житло. Склались традиції, що без вишитої речі не було жодної хати, а без вишитого одягу — жодної дівчини, жінки. От і ми з вами з сьогоднішнього уроку будемо вивчати українську народну вишивку — ручні шви, які використовують у вишиванні.

За допомогою лише голки та нитки на простому полотні наро­джувались неперевершені узори вишивок.

Як сказав М. Т. Рильський:

 

Вишиває та співає І ніхто того не зна,

Де узор вона кінчає, Де ту пісню почина.

 

IV.ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ

Учитель. Кожна майстриня-вишивальниця вміла виконува­ти по декілька десятків оздоблювальних швів, знала секрети ви­шивання, один із яких — це наявність відповідних інструментів та пристосувань. Саме про це й піде мова на сьогоднішньому уроці.

Тема уроку — «Інструменти та пристосування для вишивання. Види вишивальних швів».

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Інструменти та пристосування для вишивання

Учитель. Назви деяких інструментів ви пригадаєте, якщо від­повісте на загадки:

• Маленький хлопчик, зліз на стовпчик, одягу не носить, їсти не просить. Личко рябе. Що воно таке? (Наперсток)

• Я блискуча, гостренька, маю вічко маленьке, за собою несу до­вгу — довгу косу. (Голка з ниткою)
• Два кільця, два кінця, а посередині цвях. (Ножиці)

• Дійсно, для вишивання треба мати ножиці, бажано із заокру­гленими доверху кінцями, набір голок з вушками різної величини. Наперсток потрібний у разі вишивання на товстому матеріалі, ко­ли необхідно сильніше натискати на голку.

Для вишивання необхідні також і п’яльці, ниткопротягувач. Під час підготовки до вишивання потрібні олівець, сантиметрова стрічка, шпильки, кілочок (див. додатковий матеріал до уроку).

 

2. Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги

й організація робочого місця. Первинний інструктаж з БЖ під час роботи з ножицями, голками та шпильками (див. додаток5)

3. Основні вимоги до умов вишивання

Вишивання, як і кожен вид діяльності, потребує правильної організації умов праці. Перш ніж почати вишивати, готують для цього місце. Стілець має бути зручним і мати спинку для сидіння. Під ноги бажано поставити невеликий стільчик 20-25 см заввишки. Сидіти треба прямо, притулившись до спинки стільця. Під час ви­шивання швидко втомлюються очі, тому потрібно забезпечити гарне освітлення. Бажано, щоб промені світла падали зліва. Вишивку слід тримати на відстані 25 см від очей. Найкраще вишивати за денного освітлення. Якщо вишивають увечері, то обов’язково користують­ся настільною лампою. За електричного освітлення значно більше втомлюється зір, до того ж змінюється колір ниток, тому добирати нитки для вишивання треба обов’язково за денного світла. Через кожну годину потрібно відпочивати протягом 5-10 хвилин, перево­дячи за можливості погляд на тло іншого забарвлення, ніж вишивка (найкраще на зелене або жовте). Перед початком і періодично в про­цесі роботи руки старанно миють із милом, бо пітні руки забруд­нюють робочу нитку і тканину. Щоб вишивка не забруднювалася, майбутній виріб тримають у спеціальній серветці.

в Види вишивальних швів

Учитель. У вишиванні швом називають техніку виконання вишивки. Назви більшості швів походять від способу накладання стібків на тканину: «хрестик», «ланцюжок», «козлик», «качалочка» тощо. У народній вишивці відомо понад 100 видів швів. Розрізня­ють поверхнево-нашивні («штапівка», «хрестик», «занизування» тощо) та прозорі шви (мережка: «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик»).

 

Відповідно до державних стандартів шви мають умовні позна­чення (графічне зображення).

А Шов «штапівка»

Шов «штапівка» належить до поверхнево-нашивної лічильної техніки вишивання. При цьому використовують білі нитки або ко­льорові, у тон вишивки. Стібки під час вишивання роблять неве­личкі, охайні, що надає узорам легкості, прозорості, розміщують паралельно ниткам основи чи утоку, інколи — навкіс. Цю вишивку найчастіше поєднують з іншими лічильними швами (частіше з лі­чильною гладдю) або використовують як допоміжну для обведення орнаменту. Штапівка відома в багатьох регіонах України, але осо­бливого розвитку набула на Вінниччині. На Чернігівщині «штапів­ку» сполучають з важкими елементами узорів. На Львівщині ця техніка дістала назву «стебнівка».

Техніка «штапівка» має багато різновидів:

«східці»; 

 «прутик»;

«обсотка»; 

 «пилочка» тощо.

«кривулька»;

Технологія виконання шва «штапівка»

Послідовність виконання роботи визначають за орнаментом.

Виконують шов «штапівку» за два прийоми:

• спочатку прошивають справа наліво через один стібок по узору;
• потім у зворотному напрямі виконують усі пропущені стібки.

При цьому маємо двобічну вишивку, у якої узор на лицьовому та

зворотному боках однакові. Щоб візерунок не спотворився, потрібно уважно лічити нитки тканини під час вишивання «штапівки». Для цього найкраще підходить канва або лляна тканина. Можна також позначити контур узору точками.

Двостороння вишивка штапівкою може бути прямою та косою. Усі стібки її є сторонами або діагоналями квадрата, умовно побудо­ваного на чотирьох нитках тканини.

Шов «хрестик»

Хрестик — одна з найпоширеніших технік в українській вишив­ці. Вишивати хрестиком почали в Україні значно пізніше, ніж ін­шими лічильними швами, але ця техніка стала найулюбленішою. Нею досить легко оволодіти, узори можна складати самому або пе­резнімати за допомогою клітинок чи міліметрівки. Технікою «хрес­тик» вишивають серветки, рушники, сорочки, картини тощо.

У різних регіонах України ця техніка має свої особливості колір­ної гами, композиції розміщення на виробах. Так на Слобожанщині хрестики вишивали червоними та чорними нитками або червоними та синіми. На Заході України вишивки хрестиком багатоколірні — чорними нитками в поєднанні із зеленими, коричневими, вишневи­ми, помаранчевими.

Хрестиком краще вишивати по канві, можна також за рахун­ком ниток на тканинах полотняного переплетення, по витягнутих уздовж і впоперек нитках так, щоб утворилися квадрати.

Починають освоювати цю техніку з найпростіших узорів, посту­пово переходять до складних, багатоколірних.

Технологія виконання шва «хрестик»

Шов виконують зліва направо. Краса цього шва залежить від точності та порядку накладання стібків:

• верхні стібки мають перетинати нижні в одному напрямі;
• шви мають бути однакової довжини;
• довжина стібків і товщина нитки повинні бути такими, щоб

не було видно тканини.

Різновидів хрестикових швів безліч, а ми будемо сьогодні зна­йомитися лише з деякими з них.

 Шов «козлик»

До хрестоподібних швів належать шви «козлик» та «оксамито­вий». Шов «козлик» нагадує козли для розпилювання дров. Звід­ти він і дістав свою назву. Існує багато варіантів цього шва. Ним не тільки вишивають квіти і листя, а й оздоблюють одяг і предмети побуту, підшивають краї виробів.

 

Технологія виконання шва «козлик»

Цей шов виконують зліва направо поперемінно знизу вгору, згори вниз. Під час виконання шва голка рухається горизонталь­но справа наліво. У місцях перехрещення кожен наступний стібок кладуть поверх попереднього. На лицьовому боці шов утворює ряд перехрещених стібків, а на звороті — два ряди паралельних штрихпунктирних ліній, утворених маленькими стібками.

Шов «козлик» є вузьким і широким. Це залежить від відстані між верхнім та нижнім його краями. За висотою шов від початку до кінця повинен бути однакового розміру. Виконуючи цей шов, необхідно стежити, щоб відстань між проколами голки була одна­ковою, нитку при цьому не затягувати, на виворітному боці стібки повинні бути однакової довжини й розташовуватися по паралельних прямих лініях.

Існує багато варіантів цього шва. Якщо шов «козлик» вишити різнокольоровими нитками у два, три і більше рядів, тоді він нази­вається «оксамитовий» або «шотландка».

Залежно від техніки виконання розрізняють:

• «козлик зі швом уперед голка»;
• «козлик зі змійкою»;
• «козлик із верхоплутом» тощо.

 Проведення хвилинки відпочинку (руханки)

Що, дівчатка, притомились?

Зараз ми відновим сили

Й разом руханку цікаву

Проведемо ми на славу!

Підніміться ті, хто зліва.

Підніміться ті, що справа.

Руки в боки ті, що зліва.

Руки вгору ті, що справа.

Покрутіться ті, що зліва.

Покрокуйте ті, що справа.

А тепер всі ті, що справа,

А за ними й ті, що зліва,

Одне одному всміхніться,

Адже в посмішці вся сила!

Відпочили? Тож сідайте

Й працювати починайте!

VI. ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК

ПРАКТИЧНА РОБОТА «ВПРАВИ НА ВИКОНАННЯ ШВІВ «ШТАПІВКА», «ХРЕСТИК», «КОЗЛИК», «ОКСАМИТОВИЙ»

1. Аналіз завдань практичної роботи

Прошивання швів на аркушах у клітинку за схемами та вказів­ками.

2. Забезпечення необхідними інструментами та матеріалами (див. об­ладнання до уроку)
3. Правила безпечної праці, організація робочого місця та санітар­но-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи:

а) організація робочого місця:

Ваші руки працьовиті,

Спритні і талановиті.

Лад, порядок вони знають,

Звично речі розкладають:

Все для правої — праворуч,

Все для лівої — ліворуч.

б) правила безпечної праці під час виконання ручних робіт тощо

БЖ під час роботи з голками, шпильками, ножицями

Перш ніж голку в руки брати,

Треба правила згадати:

Як із нею працювати,

Щоб проблем зовсім не мати.

В голок й шпильок гострі жала,

Їх не кидай де попало.

Пам’ятай, що при роботі Їх не слід тримати в роті.

Голку, завжди пам’ятай,

Без ниток не залишай,

Користуйся обережно І в свій одяг не встромляй.

Дуже добре звичку мати Голку в гольнику тримати.

Раптом голка поламалась.

Далі, щоб біда не сталась,

Ти шматочки всі збери,

В папірець їх загорни,

Викинь все це у сміття,

Прибери все до пуття.

Всі ножиці в руках тримали, безперечно Та можуть і вони бути небезпечні.

Хай знає учениця кожна,

Як працювати з ними можна.

Праворуч ножиці лежать.

Якщо їх треба передать,

Сама за леза їх візьми,

Кому даєш, до того кільця поверни.

Тканину будеш розрізати,

Повинна пальці так тримати,

Щоб раптом їх не зачепить.

Уважна будь! І від біди це захистить!

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційни­ми картками (див. додатковий матеріал до уроку)

Спочатку відміряють необхідну довжину нитки. Вона має бути приблизно вдвічі більшою відстані від пальців до ліктя. Відмірявши довжину, нитку обрізають.

Нитку в голку всиляють так. Кінець нитки скручують великим і вказівним пальцем. Голку тримають лівою рукою так, щоб вушко було вгорі. Скручений кінець нитки просовують правою рукою у вушко голки, захоплюють його і витягують. Декому зручніше вси­ляти нитку, тримаючи голку в правій руці. Для всиляння товстих ниток використовують спеціальний пристрій — ниткопротягувач.

 

 

У вишивках обидва боки ткани­ни (і лицьовий, і виворітний) мають бути чистими, гладенькими — без вузликів і кінців ниток. Тому вузли­ки на кінці вишивальної нитки ніко­ли не зав’язують. Нитку закріплюють кількома способами.

Вибирають той чи інший спосіб за­лежно від того — в одну чи дві нитки вишивають, яка вишивка — поверхне­во-нашивна чи ажурна і який узор на вишивці.

5. Контроль учителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вмін­нях учнів
6. Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий, якщо необхідно)
7. Підбиття підсумків практичної роботи:

• демонстрування кращих робіт;
• аналіз недоліків у результатах роботи та шляхи їх усунення;
• оцінювання результатів практичної роботи.

VII.РЕФЛЕКСІЯ

Самооцінювання навчальних досягнень

1	Самостійність роботи
2	Готовність до уроку (наявність інструментів, матеріалів, спецодягу)
3	Дотримання культури праці (не відволікався на розмови, не залишав робочого місця, не порушу­вав правил безпеки праці, по закінченні роботи прибрав робоче місце)
4	Якість виконаних швів

 

VIII.МОТИВАЦІЯ ОЦІНОК ЗА УРОК, ВИСТАВЛЕННЯ ЇХ У ЖУРНАЛ, ЩОДЕННИКИ

IX.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

▼ Підготувати тканину для вишивання лічильними швами (кан­ву), нитки, інструменти та пристосування для вишивання.

X.ПРИБИРАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

 

  ДОДАТКИ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Вправи на виконання швів «хрестик», «козлик», «оксамитовий»

Технологія виконання шва «Косий хрестик»

Цей шов однобічний, утворюється з двох діагонально перехре­щених стібків. Виконують його за два прийоми:

• в горизонтальному;
• вертикальному;
• діагональному напрямах.

 

1. Вишивання косих хрестиків по горизонталі

 

 

 

 

 

    Технологія виконання шва «козлик»

1. Закріпити нитку, відступивши 2-3 см від лівого зрізу тканини.
2. Намітити дві паралельних лінії, по яких буде рухатися голка. На одній із ліній буде знаходитися закріпка (наприклад, на нижній).
3. Уколоти голку по верхній лінії на шість ниток правіше закріпки.
4. Виколоти голку на три нитки лівіше від місця вколювання.
5. Відрахувати від закріпки вправо дев’ять ниток.
6. Виконати стібок по нижній лінії, уколоти голку.
7. Виколоти голку на три нитки лівіше від місця вколювання.
8. По верхній лінії від місця вколювання першого стібка відраху­вати вправо шість ниток тканини, уколоти голку.
9. Виколоти голку на три нитки лівіше від місця вколювання.
10.      Наступні стібки виконати в тій же послідовності.
11.      Закріпити кінець шва.
12.      Перевірити якість виконання (висота всіх стібків повинна бути однаковою, щоб верхні й нижні проколи голки утворювали дві паралельних лінії, стібки повинні бути виконані на однаковій відстані).

 

Технологія виконання «оксамитового» шва

1. Виконати шов «козлик».
2. Засилити в голку нитку іншого кольору (підібрати нитку за ко­льоровою гамою).
3. Закріпити нитку на дві нитки тканини праворуч від попередньої закріпки.
   

4. Виконати шов «козлик», зміщуючи його по верхній і по нижній лініях на дві нитки праворуч.
5. Закріпити кінець шва на дві нитки тканини праворуч від за­кріпки попереднього шва.
6. Перевірити якість виконання.

Шов «штапівка»

Має багато різновидів вишивальних швів — «східці», «кривуль­ка», «прутик»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ПРАКТИЧНА РОБОТА «ВИШИВАННЯ ШТАПІВКОЮ»

Інструменти та матеріали: тканина, нитки для вишивання, голка, дрібноклітинний папір для схем, прості й кольорові олівці, ножиці.

Послідовність виконання роботи

1. Добери узори для вишивання штапівкою.
2. Замалюй схему майбутньої вишивки на дрібноклітинному па­пері.
3. Познач початкову точку вишивання (справа внизу).
4. Закріпи нитку петлею в початковій точці вишивки.
5. Виший половину узору в напрямку справа наліво.
6. Поверни вишивку і виший другу половину узору, заповни усі проміжки між вишитими стібками.
7. Закріпи нитку і обріж зайвий кінець.
8. Припрасуй вишивку.

ІНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ВИШИВАННЯ

Маленьким майстриням

Голки

В давнину шматки шкіри або тканини зшивали не голками, а спочатку продірявлювали колючками або ж риб’ячими кістками. Відтоді голки дуже змі­нилися, і сьогодні їх виготовляють різних видів та розмірів. Але сама по собі голка — це чудовий оберіг, енергетичний провідник, який зашиває всі думки та мрії в полотні.

Для вишивання краще мати набір спеціальних вишивальних голок. Такі голки мають збільшене вушко, у яке легко затягувати нитку. Це дуже зручно, адже під час роботи доводиться часто змі­нювати нитку. До того ж затягнута в таке вушко нитка менше пере­тирається під час вишивання.

У наборі є голки різної товщини. Кожна голка має свій «особис­тий» номер: від 0 до 12. Чим товща голка, тим більший номер. Під­бирають голку відповідно до тканини і нитки. Чим тонша тканина, тим тонші мають бути нитка і голка. Занадто товста голка, проко­люючи тканину, залишатиме на ній отвори.

Якщо голка дуже тонка, нитка буде важко «йти» за голкою че­рез тканину і часто рватиметься.

Тонкими голками (№ 2-3) вишивають на маркізеті, батисті, крепдешині і тонкому полотні.

Голки середньої товщини (№ 4-5) необхідні для вишивання на лляних та бавовняних тканинах.

Товсті голки (№ 6-12) з великим вушком — «циганські» — по­трібні під час вишивання шерстяними і синтетичними нитками, а також ірисом і тасьмою.

Тонкими голками вишивають на маркізеті, батисті, крепдешині і тонкому полотні; середніми за довжиною і товщиною — на льня­них та бавовняних тканинах; товстими — на грубій тканині, зокре­ма на вовні.

Вушко голки має бути овальним, із гладенькими краями. Зруч­но вишивати голкою, що має видовжене вушко, бо в нього легко втягати нитку. Голки зберігаються в сухому місці, щоб запобігти корозії. За будь-якого вишивання голку слід вколювати між нит­ками тканини.

Підказка

1. Найкращий спосіб зберігання голок — «духмяна» гольниця. Із полотна зши­ти невеличкий мішечок (7 см), туго набити його тирсою і сухим листям м'яти.
2. Іржу з голки можна усунути, увіткнувши її декілька разів у гольницю з тирсою.
3. На щільній тканині легше вишивати «намиленою» голкою.

 

П'яльці

Це спеціальний при­стрій для натягування тканини. П’яльці є круг­лі, квадратні, прямокут­ні, із дерева, пластмаси, металу. Якісно зроблені, вони зручні в роботі й на­дійно тримають натягнуту тканину. Стібки в цьому випадку лягають рівні­ше й рисунок не переко­шується. Натягують тка­нину в п’яльці так. Перш ніж заправити тканину в п’яльці, потрібно знайти в ній нитку основи.                           

Якщо зберігся пруг, то це легко зробити: пруг і є показником нитки основи. У тому випадку, коли пруг у тканині відсутній, тка­нину необхідно розтягнути в різних напрямках і визначити, де вона менше всього розтягується — уздовж цієї лінії і проходять нитки основи. На менше кільце кладуть зверху тканину для вишиван­ня, зверху накладають велике кільце і натискують на нього. Після цього дуже туго натягують тканину в п’яльцях: спочатку по нитці основи, а потім — по нитці піткання й уважно перевіряють, чи не­має перекосів.

Квадратні п’яльці або спеціальну раму використовують для складних і великих за розміром вишивок. Раму встановлюють у на­хиленому положенні так, щоб можна було працювати обома руками з лицьового і спіднього боку вишивки

Підказка

1. Деколи заправляють у п'яльці мокру, злегка накрохмалену тканину; висиха­ючи, вона стискається і сильно натягується.
2. Невеликий клаптик тканини, для якого п'яльці є великими слід наростити будь-якою іншою тканиною за допомогою дрібних стібків. Закінчивши вишив­ку, допоміжну тканину слід відпороти.

Вишивання без п'ялець

Деякі шви зручніше вишивати без п’ялець, такі як «уперед гол­ку», «рядок», тамбурний та інші. Тканину затискають між великим і вказівним пальцями, потім вільно кладуть на вказівний, середній, безіменний і пропускають під мізинець.

Працюючи, тканину не натягують дуже туго: великим пальцем її притримують сильніше, а мізинцем — злегка, тоді не буде пере­косів в узорі.

 Наперсток

Щоб легше проколювати тканину і не поранити при цьому гол­кою пальці під час вишивання, користуються наперстком. Напер­стки є різних розмірів — з дном і без дна. Надівають наперсток на середній палець правої руки.

Зручно працювати ним лише тоді, коли він щільно прилягає до пальця, але не стискає його. Тому наперсток добирають точно за роз­міром середнього пальця правої руки так, щоб він і не був великий, і не стискував пальця.

Ножиці

Для вишивальних робіт потрібно мати три пари ножиці. Ве­ликими ножицями розкроюють тканину для виробів, ножицями середніх розмірів — обрізують кінці ниток. Маленькі, з гострими кінцями, ножиці (краще, коли вони мають не прямі, а ледь зігнуті вгорі леза) використовують для вирізування. Леза ножиць мають щільно змикатися і бути гостро наточеними.

 Сантиметрова стрічка

Сантиметрова стрічка — це стрічка із проклеєної тканини за­вдовжки 150 см із поділками через кожні 0,5 см. Сантиметровою стрічкою вимірюють довжину тканини, розміри деталей, обміряють фігуру людини.

 Шпильки

Шпильки — металеві стержні з гострим кінцем з одного боку й головкою — з другого, їх використовують для сколювання деталей під час розкроювання, пошиття та проведення примірки.

Кілочок

Кілочок — гострий металевий стержень з дерев’яною або пласт­масовою ручкою. Його використовують для видалення ниток наме­тування та виправлення куточків деталей.