Водограй диктантів на уроках української мови

Водограй диктантів в початковій школі

Становлення сучасної освіти потребує постійного оновлення банку педагогічних методів і прийомів, які застосовує у своїй роботі вчитель початкових класів. В.О. Сухомлинський писав: « …Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію до подолання труднощів, бажання вчитися» Успішне оволодіння дитиною програмовим матеріалом неможливе без високорозвинених пізнавальних інтересів. А цього, в свою чергу, у вік високорозвинених технологій, важко досягти стандартними традиційними прийомами та видами робіт. Ця думка й спонукала  створити добірку нестандартних диктантів для учнів початкових класів. Адже диктанти – активна форма тренувальних вправ. Вона вимагає уваги, зосередженості, активної розумової діяльності. Диктанти є одним із найбільш ефективних засобів формування культури усного і писемного мовлення. А подані нижче нестандартні диктанти не тільки виконують навчальну функцію, а й сприяють розвитку в учнів початкової школи інтересу до навколишнього світу, розширюють кругозір учнів, спонукають до творчості, сприяють розвитку в учнів продуктивного мислення.

1. «Буксир».

 Учні працюють в парі «ведучий-ведений». Ведучий пояснює і контролює запис слів чи тексту у веденого, допомагає йому, «дублюючи» вчителя.

2. Абетковий.

 У процесі закріплення та систематизації знань.

 а) Перший учень називає словникове слово (чи слово на певну орфограму), що починається на А, другий на Б, третій на В…

 б) Перший ряд придумує слово на А, другий на Б, третій на В.

 (Можна в парі, ланцюжком…).

 Можна називати назви міст, річок, країн, квіток, рослин, звірів, іграшок…

3. Вибірковий.

 Учні записують не весь текст, а слова, словосполучення чи речення за завданням вчителя. Може ускладнюватися завданням записати слова у будь-якій формі чи зробити групування тощо.

 Мобілізує увагу, виключає можливість механічного списування, економить час уроку.

4. «Безперервний».

 Навчальний вид диктанту. Упродовж вивчення слів з «словничка-малючка» він проводиться під диктовку вчителя: поступово ускладнюється і урізноманітнюється робота над словниковими словами. Наприклад, на першому уроці дозволяється використовувати словники, задавати питання вчителю… На наступному – пишемо слова без словника, далі – з поясненням, потім – самостійно з пам’яті, і, нарешті, вводимо словникові слова у речення. Можна потім ще й організувати творчу роботу над текстом.

5. Знавці орфограм.

 За певний час (3-5 хвилин) учні повинні записати якомога більше слів на задану орфограму і прокоментувати їх.

 При перевірці учень дописує пропущені ним слова.

6. Енциклопедичний.

 а) Виписати з енциклопедії слова на задану букву, правило, тему і прокоментувати свою роботу. Можна ввести додаткові завдання. Наприклад, за вибраними словами скласти текст, окремі речення чи просто згрупувати.

 б) Можна дати завдання, попередньо дібрати по 5-10-15 слів з енциклопедії (можна тематичні чи поодинокі, не зв’язані темою слова), потім діти (групи) обмінюються словами, списують їх і дають коротке пояснення кожного.

 в) Чи вчитель диктує слова з тих, що дібрали учні, а учні дають коментарій з опорою на енциклопедію.

7. Графічний.

 Використовується для повторення, закріплення, узагальнення вивченого матеріалу. Вчитель диктує словникові слова, словосполучення чи речення з ними, а учень записує лише схеми, графічні знаки.

8. Аналітичний.

 Проводиться у процесі ознайомлення, вивчення та закріплення матеріалу.

 Залежно від віку дітей добираються 5-15 слів, у яких учні допустили найбільше помилок, слова групуються учнями за орфограмами, і вони пояснюють, де і чому було допущено помилку, добираючи відповідну схему-опору, правило, яке треба знати, щоб не допускати помилок у відповідному випадку.

9. Словниковий.

 Динамічний та ефективний вид роботи, дозволяє працювати, повторити, закріпити вивчені орфограми. Буває навчальним, попереджувальним, пояснювальним… та контрольним.

 Способи:

 а) під диктовку вчителя;

 б) за картинками-малюнками;

 в) за сюжетною картинкою (на визначену орфограму).

10. Перевіряю себе.

 Навчальний. Під час написання дозволяється користуватися словниками, довідниками, енциклопедіями, довідковою літературою; можна отримати консультацію у вчителя чи учня-консультанта: як написати і чому.

 Розвиває самоконтроль.

11. Евристичний.

 Використовується на будь-якому етапі вивчення матеріалу.

 Вчитель ставить питання, а діти знаходять слово-відповідь (чи речення) і, коментуючи та аргументуючи свою думку, записують його під диктовку.

12. Дубль-диктант.

 Навчальний диктант, використовується під час повторення, закріплення і узагальнення вивченого. Замість слів, що диктує вчитель, учні записують свої, але на ті самі орфограми.

 Наприклад: мороз[с] - холод[т] – оглушення приголосного в кінці слів.

13. Словниковий самодиктант «+1 буква».

 Учень, працюючи зі словником, виписує словникові слова у стовпчик за методикою «+1 буква». (Сходинки).

 Цю картку можна використовувати двічі. А можна за нею організувати роботу в парі, з наступною взаємоперевіркою; а можна розрізати на 2 і використовувати за бажанням вчителя і дітей. Можна пускати по партах для організації роботи «ланцюжком»… - на ваш розсуд.

14. Тематичний.

 Навчальний диктант. Зв᾽язний текст, що містить значну кількість слів

на певну орфограму, для опрацювання і закріплення навичок правопису конкретних груп слів і розстановки знаків пунктуації. Може використовуватися для перевірки знань учнів і взаємоперевірки.

15. «Я - вчитель».

 Різновид полегшеного диктанту. Учні не тільки перевіряють і оцінюють сусіда, але й проводять один з одним роботу над помилками; готуються до контрольної роботи.

16. Антидиктант.

 Навчальний вид диктанту. Сутність його полягає у тому, щоб усвідомлено робити помилки на місці кожної орфограми.

 Використовують невеличкі тексти (1-2 речення чи 4 рядки з вірша) або окремі слова. Такий диктант навчає бачити у слові орфограми, тобто визначати звук у слабкій позиції.

17. Звуковий.

 Вставити відповідний звук.

 Використовується у процесі вивчення дзвінких – глухих, ненаголошених голосних, чергування звуків у слові. Можна записати слово у транскрипції: [йак᾽ір], [д᾽ідус᾽], [йагн᾽а]…

 Краще проводити, як різновид зорового диктанту, з опрацюванням на дошці, чи тільки у зошитах, чи на картках тощо…

 Коментарій, пояснення, промовляння… - на вибір.

18. Голосні звуки.

 Вставити у запропоновані слова голосні звуки, записати слова. Слово з пропуском голосних може зачитуватися і записуватися на дошці (картках). Набір слів може бути довільний, це можуть бути словникові слова чи на певну орфограму. Для всіх однакові чи індивідуальні. З коментарем чи без.

19. Журналістський.

 Проводиться на будь-якому етапі вивчення матеріалу, але краще в період закріплення або повторення.

 Дітям дається додому завдання дібрати 10-30 слів з орфограмами, які вивчали, до теми статті, яку хотіли б написати. Тему вчитель може дати сам чи її обирають учні.

 Далі з усіх варіантів обирають один, записують набір слів, а потім за ними пишуть статтю до класної стіннівки (можна надіслати до дитячого журналу чи газети).

20. Вільний диктант.

 Проміжний вид (між диктантом і переказом).

 Учні вільно передають зміст окремих речень чи абзаців (частин) тексту. Можна передавати близько до тексту зміст, а можна – основний зміст. Робота має творчий характер.

21. Зворотній диктант.

 Учні диктують вчителеві слова, у яких допустили помилку чи не можуть самостійно прокоментувати їх правопис, а вчитель, записуючи їх на дошці, коментує всі орфограми. На роль вчителя може бути призначений найсильніший учень класу – знавець мови.

22. Дієслівний.

 Підсумковий, контрольно-перевірний диктант на систематизацію знань про дієслово. Слова можна брати одні і тіж для всіх завдань диктанту, а можна різні. Залежно від цього регулюється їх кількість.

 За наявності тематичного блоку дієслів можна потім побудувати речення чи текст на будь-яку тему, а можна прокоментувати записи, мотивуючи вибір відповідним правилом.

 P.S. Краще проводити за наявності таблиці, куди діти просто вписують слова.

 Таблицю можна спрощувати відповідно до програми певного класу початкової ланки школи.

ДІЄСЛОВО

23. «Розподільний».

 Навчальний та контрольний.

 Текст диктанту розподіляється по групах дітей, що заздалегідь утворені.

24. «Перехресний».

Учні працюють в парі, по черзі диктуючи слова чи речення. Перевіряти можна разом обидві роботи; кожний свою чи навпаки…

 Можна використовувати посібник, а можна «з голови».

25. Словниковий з підказкою.

 Навчальний. Використовується на першому етапі засвоєння матеріалу учнями. Вчитель диктує і паралельно вказує, у якій частині слова ¬ ,͡    , ˄, □ міститься орфограма. Може вказати розпізнавальні ознаки орфограми.

26. Письмо з пам᾽яті (самодиктант).

 Учень пише знайомий текст з пам᾽яті (за вибором вчителя чи за власним). Перед цим визначаються заголовки текстів для попереднього повторення чи ознайомлення вдома.

27. Поетичний.

 а) Дається блок-диктант слів – рим до вірша на 2-3 куплети. Діти мають скласти вірш. Записується ось так:

 Наприклад, так:

 б) Треба дібрати слово-риму до початку рядка вірша:

 в) Вчитель читає вірш, а учні записують ті слова, що він пропустив, відгадуючи їх за змістом і римуванням. Коментують, пояснюють.

28. Схематичний.

 1. Вчитель читає текст, а учні замальовують схеми до речень, а потім за схемами намагаються пригадати текст і відтворити його.

 Наприклад: картка-опора:

 Влітку я була у бабусі. Бабуся живе у селі. Біля села протікає річка. У дворі росте стара липа. На липі лелеки звили гніздо. Кожної весни вони повертаються додому. Лелеки приносять людям щастя. Не ображайте лелек!

 Спочатку учні записують схеми речень, а потім на другій стороні відновлюють текст з пам᾽яті.

 2. Можна до схеми вставити слова-опори, щоб полегшити учням справу.

 3. Можна у такий спосіб провести словниковий самодиктант (з використанням словничка чи без): дібрати слова до схем за карткою-опорою.

29. «Фотограф».

 Вчитель пише на дошці слова. Учень «фотографує» їх і пише з пам᾽яті. Потім звіряє написане («фото») із записом на дошці («негативом»).

30. «Ти мені – я тобі».

 Учні працюють в парі. Перший називає орфограму, другий придумує слова до неї, потім другий задає орфограму – перший добирає орфограму. Перевірка – за бажанням.

 Можна навпаки – перший називає слово, а другий коментує написання. Другий називає слово – перший коментує написання.

31. Важкі орфограми.

 Навчальний вид диктанту, різновид підготовленого. Спочатку опрацьовується детально увесь текст, а записують лише найважчі слова. Перед проведенням диктанту вчитель звертає увагу на те, які правила треба повторити.

32. Антонімічний.

 Учень по ходу замінює ключові слова у реченнях антонімами, творчо обробляючи текст. Можна підкреслити знайомі орфограми у тексті. Можна змінювати не слово, а все речення на протилежне за змістом.

33. Загадковий.

 Можна використовувати на будь-якому етапі вивчення матеріалу.

 Вчитель читає загадки, де відгадками є словникові слова. Діти записують їх, підкреслюючи орфограми, коментуючи тощо…

 Можна, навпаки, пропонуючи слова-відгадки, просити дітей дібрати і записати до них відповідну загадку.

34. Естафета.

 Можна використовувати як при закріпленні нового матеріалу, так і при систематизації знань з теми, при повторенні, за словесним матеріалом роботи над помилками.

 а) Вчитель диктує слова, у яких було зроблено помилки (чи просто на різні правила, які слід опрацювати). Учні по черзі коментують правопис слів.

 б) Учні першого ряду диктують по черзі слова, учні другого ряду коментують їх правопис, учні третього ряду – перевіряють і оцінюють роботу.

 в) Можна, щоб слова дібрала перша група дітей, 2-а група продиктувала, а третя – прокоментувала. Перша група виступає у цей час у ролі арбітрів – перевіряє роботу (і оцінює) перших двох груп.

35. Взаємодиктант.

 Не рекомендується проводити у процесі подачі нового матеріалу.

 Учні працюють у парах. Спочатку по черзі диктують одне одному слова чи текст, невеличкий за обсягом, а потім перевіряють у два етапи:

 1-й етап – кожний перевіряє зошит партнера;

 2-й етап – разом перевіряють по черзі обидва тексти (з опорою на текст підручника).

36. Оригінальний (різновид творчого).

 Слова добирають, групуючи, за певними ознаками, але так, щоб потім можна було скласти з них речення чи текст.

 Всі орфограми, правила, тощо коментуються.

 Наприклад:

 Маленький хлопчик пішов у ближній лісок. Він назбирав повний кошик смачних грибів. Під старим дубом він побачив нірку їжачка. Вона була дуже глибока, їжачок теж побачив хлопчика. Злякався і сховався до нірки. А хлопчик засміявся і залишив йому біля нірки три великих смачних боровика, їж, їжачок!

37. Відновлюючий диктант.

 Творчого характеру. Найчастіше використовується, як навчальний.

 Спочатку учнів знайомлять з текстом (словами), потім визначаються і виписуються словникові слова, словосполучення, речення з ними, за якими учні повинні відновити і записати текст диктанту.

38. Комбінований.

 Навчальний диктант. В одному випадку орфограми і пунктограми коментуються, у другому – попутньо, в третьому – після запису, в четвертому – зовсім не коментуються.

39. Ігровий.

 1. «естафетна паличка».

 Вчитель називає слово і кидає м’яч (чи передає паличку) і діти, передаючи м’яч (чи паличку), придумують слово на задану орфограму чи правило. Потім, пригадуючи послідовність, записують всі слова і підкреслюють орфограми.

 2. «Шифрувальники».

За опорами відгадати слово на певну орфограму чи правило.

3. «Знавці».

 За певний час (5 хвилин) учні повинні записати якомога більше слів на задану орфограму і прокоментувати їх. При перевірці, учень дописує пропущені ним слова.

 (Щоб було цікавіше можна задавати питання, щоб учні записували відповіді). На зразок «Що? Де? Коли?».

 4. «Чарівники».

 Виконати певні завдання зі словами (від іменника утворити прикметник, з однини – множину, тощо…).

 5. «Творці краси».

 Поширення речень за допомогою прикметників.

 6. «Будівельники».

 Записати однокореневі слова і розібрати слова за будовою.

40. Переклад.

 Дуже актуальний в умовах двомовності. Вчитель читає слова англійською, а учні роблять переклад спочатку усно, а потім (при повторному читанні) письмово. Коли слова введені в речення зв᾽язного тексту, то переклад робиться при повторному читанні кожного речення тексту. Коли диктант навчального характеру, то можна зробити орфографічний і лексичний розбір тексту.

41. Римовий.

 Вчитель читає слово, а учні добирають до нього співзвучне слово-риму. Можна дібрати так, щоб вийшов текст чи вірш, або просто речення чи прислів’я…

 Розвиває мовне чуття, методику мовлення.

42. Пояснювальний.

 Перехід від навчального до контрольного, коли учні самостійно записують диктант, а потім пояснюють орфограми і знаки. Проводиться, коли учні добре оволоділи матеріалом.

43. Синонімічний.

 Учень по ходу замінює ключове слово у реченні синонімами, творчо обробляючи текст. Можна підкреслити знайомі орфограми.

 Використовується на будь-якому етапі. Сприяє збагаченню словника, вдосконаленню мовлення.

44. Полегшений, диктант з «поблажками».

 Проводиться, як тренувальний, перед контрольним. Перевірка і оцінювання здійснюється учнями взаємно у парах.

45. Диктант-кросворд.

 З використанням словникових слів, слів на певну орфограму чи на різні, але згруповані за певними ознаками.

 Після відгадування можна проаналізувати, чим «цікаве» кожне слово.

46. Лідер.

 Проводиться на будь-якому етапі вивчення матеріалу або при закріпленні будь-якого блоку слів чи словникових слів.  Вчитель (учень) називає правило, і хто перший підняв руку, той і диктує 5-10-15 слів на це правило (букву-орфограму, словникових чи тематичних).

 Наприклад:

а) беремо слово «Іменник».

Учень записує слово і диктує: рід, число, відмінок, власний, загальний, істота, неістота, живий, неживий, предмет, явище, подія;

б) беремо слово «прямокутник».

Учень. Геометрична фігура, чотирикутник, чотири сторони, чотири кути, прямі, попарно рівні, протилежні, однакові, різні, периметр, площа, сума, великий, невеликий, більший, менший, форма, величина.