"Водограй" В. Івасюка "

Водограй

вірш: Володимир Івасюк

музика: Володимир Івасюк

Він:

Тече вода, тече бистра, а куди — не знає,

Поміж гори в світ широкий, тече, не вертає.

Обоє:

Ми зайдемо в чисту воду біля водограю

І попросим його щиро — хай він нам заграє…

Приспів:

Ой водо-водограй, грай для нас грай.

Танок свій жвавий ти не зупиняй.

За красну пісню на всі голоси

Що хочеш, водограю, попроси.

Струни дає тобі кожна весна,

Дзвінкість дарує їм осінь ясна.

А ми зіграєм на струнах твоїх,

Хай розіллють вони радісний сміх.

Вона:

Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста,

Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто.

Він:

Краще я зберу всі води й зроблю з них цимбали,

Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.

Приспів.

1970

Задум «Водограю» навіяв Володі косівський водоспад Гук. Пісня народжувалася в муках творчості, довго викликала невдоволення. Володя вносив зміни в сюжет пісні, ремствуючи на свою безпорадність, замкнувся в собі, але сторонньої допомоги не приймав. Через якийсь час знову повернувся до задуму та реалізував його. В цій пісні — вираз нестримного буяння молодості, нев’янучої, веселої, жагучої.

На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів: головного режисера Василя Селезінку та звукооператора Василя Стріховича, яким повідомив про дві нові пісні. Прем’єра пісень відбулася в програмі «Камертон доброго настрою». Для запису Володя запросив до студії оркестр ансамблю «Карпати» Валерія Громцева. Солісткою була молода учителька музики Олена Кузнєцова, яка володіла гарним сопрано. Стріхович із Селезінкою були дуже вимогливі. Володимир з Оленою заспівали дуетом, зробили дванадцять дублів.

І ось настало свято Володиної музики та поезії. Торжество шестирічної творчої роботи — 13 вересня 1970 року. Пополудні з Театральної площі Чернівецька телестудія перед багатотисячним натовпом на всю Україну транслює «Червону руту» і «Водограй». На площі й сусідніх вулицях зупиняється транспорт… Після цього виступу мільйони людей вбачатимуть у піснях Івасюка вираз своїх почуттів.

Родина вдома не відходила від телевізора. Після трансляції син підійшов до батька та запитав, як звучав «Водограй». На що батько відповів: «Хотілося танцювати під його музику».

І вже вдруге, як і «Червоній руті», ансамбль «Смерічка» відкрив цій пісні широкий шлях у світ. У виконанні Назарія Яремчука та Мирослави Єжеленко «Водограй» став кращою піснею СССР на конкурсі «Пісня–72».

http://www.ivasyuk.org.ua/songs.php?lang=uk&id=vodograj