"Вогонь Шевченкових поезій". Сценарій шкільного конкурсу читців, присвяченого творчості Т.Г.Шевченка

Про матеріал


"Немає в світі поета,

який стільки важив би в житті

свого народу, як Шевченко" - так писав про митця слова М.Т.Рильський.

Даний захід присвячений творчості Т.Г.Шевченка і проводиться щорічно в школах з метою розширення знань учнів про життєвий і творчий шлях славного сина україни - Великого Кобзаря.



Перегляд файлу

Комунальний заклад

«Нікопольська середня загальноосвітня школа I-IIступенів №17»

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                 Сценарій  шкільного

                                                                                 конкурсу читців.

                                                               Підготувала

                                                                          вчитель   української

                                                                                 мови та літератури

                                                                                Лаврова  Ніна  Іванівна

 

                                                        Нікополь 2018

 

Мета:            Розширити знання учнів про життєвий і творчий шлях

                       Т.Г. Шевченка;

            розвивати навички читання віршів напам’ять;

           виховувати інтерес і повагу до рідної мови, любов і глибоку

           шану  до славного сина України – Великого Кобзаря.

 

Обладнання:  Портрет Шевченка, рушники, виставка творів Кобзаря і

про Т. Шевченка, фотографії, репродукції картин Шевченка.  

 

 

                                                            "Немає в світі поета,

                                              який стільки важив би в житті

                                               свого народу, як Шевченко".

                                                                                                  М. Рильський

 

(Звучить мелодія «Думи мої, думи мої…»)

 

Ведучий:           

                                          Щовесни, коли тануть сніги

                                          і на рясті  засяє веселка,

                                 Повні сил і живої снаги,

                                 ми вшановуєм пам’ять Шевченка!

 

Ведучий:        

Запрошуємо вас на слово щире, на торжество рідної мови. Сьогодні – надзвичайне свято, тут зібралися люди, яким дороге і рідне слово, і ім’я Великого Кобзаря.

 

 

 

D:\Фото\Конкурс читців-декламаторів\DSC06443.JPG

 

Ведучий:   Щовесни о цій порі  сходяться ті, хто хоче вшанувати великого Кобзаря, кому не байдуже українське слово.

 

Ведучий:                             Благословенна та година,

як народила мати сина

І нарекла його Тарасом...

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами земля,

яку сходив Тарас малими босими ногами,

земля, яку скропив Тарас  дрібними росами-сльозами.

 

Ведучий:

          На всіх континентах пісень його струни

          у чесних серцях і народів, і рас

             Бринять переможно, врочисто і юно –

             незмінні й  прекрасні у будь-який час.

 

Ведучий:

Він словом пророчим освітлював далі,

закриті страшними завісами хмар,

Він долю свою і талант свій без жалю

поклав на святий України вівтар.

Ведучий:

Його не зломили ні тюрми, ні пута –

в нім сила народу такого жила,

Якого ні смерть, ані злоби отрута,

як правду велику, здолать не змогла..

 

Ведучий:

Крізь пекло етапів, крізь муки заслання,

крізь ночі холодні і душі пусті

Проніс він священну ідею братання,

життя і безсмертя віддавши меті.

           Учасників конкурсу вітають баба Параска та баба Палажка

  Палажка.             Парасю, дивись, (показує пальцем)

дивись. Он якісь птахи сюди залетіли, а люди кажуть, що вони у теплі краї відлетіли. Та ще і папірці й папірці якісь тримають. А ну, дай-но лінзи свої протру.  ( протирає очі, читає напис): «Храм науки і добра».   То це ми до церкви прийшли?

 

Параска.       Не гніви Бога, Палазю. Схаменися, кругом себе озирнися, мізками воруши і здогадайся, куди  ми з тобою прийшли.

 

Палажка.        Парасю, чим я буду ворушити, сама ж добре знаєш, що я в дитинстві впала з припічка і того мій ніс задерся,а мізки розправились. А так я дівка файна, навіть не постаріла ні трішки.

 

Параска.        Певно, що так. Ти тепер як Алла Пугачова:  кругом тебе одні кавалери крутяться і кожний наступний молодший від попереднього.

 

Палажка.                 Та не відволікай мене своєю світською брехнею. Дивися (показує на зал), які тут люди файні. Це тобі не попсова тусовка. Всі сидять добрі, привітні, культурні. Справді, ніби не з нашого села.

 

Параска.         Яке село?  Яке село? Це ж місто Нікополь, славне місто, що стоїть  на  Дніпрі . А які в нім  зміни відбулися !  Красиві  будівлі, палац культури,   КСК, школи, гімназії, ліцеї.

 

Палажка.              А магазинів скільки… Давай влаштуємо собі шопінг

Параска.             І де ти слів таких нахапалася? Давай краще в гості до цього будинку попросимося. Дім, як палац, як казка. І називається він – школа.

 

Палажка.            А що там справді так класно, як ти говориш?

 

Параска.           Аякже. Ти що ніколи тут не була? Ой, прогавила ти свої молоді роки. Скільки там книжок різних: із малюнками, з картами, фотографіями… А як там навчають … у момент усі твої забаганки виконають.

 

Палажка.          Все, що захочеш.  Там же Інтернет є!

 

Параска.          А хто то такий? Їхній начальник?

 

Палажка.      Ну й село… Інтернет – це така мудра «махіна»   , яка тобі все, що хочеш, знайде.

 

Параска.         А…  То це поліція!

 

Палажка.       Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.

 

Параска.         Що, і залицяльника може той Інтернет найти?

 

Палажка.         Певно, що може. А в тебе що, лиш  такі запити?

 

Параска.            Та ні. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.

 

Палажка.           Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш квіти несу. Там у              них нині свято.

 

Параска.             Яке ще?

 

Палажка.          Річницю  святкують учні  школи №17 . Адже скоро виповниться  204 роки  від  дня народження  відомого українського  письменника ,Пророка, Кобзаря. Йду поздоровляти. Хочеш поділюся букетом і гайда зі мною.

 

Параска.          А кавалери там будуть?

 

Палажка.        Спеціально для тебе, кумасю, замовимо Інтернетом.

 

Параска.        Ну, то зачекай, причепурюся (дивиться в дзеркало). А, може, я їм свої творіння подарую. Зачекай, оціниш, чи підійде, як я їм так скажу  - добре буде? Слухай:      

Вітаю зі святом щиро нині,

 Щоби ви всі  були щасливі,

Щоб не було від глядачів відбою

Й подяки вам лились рікою.

Палажка.         А я продовжу:

Щоб кожному із вас, учасникові,

Дісталися дарунки суперові.

Тож зичимо: щоб балаканина ця збулася!

Вам  кланяються баби Парася і Палазя!

          (Кланяються і виходять)

D:\Фото\Конкурс читців-декламаторів\DSC06446.JPG

 

Учасників конкурсу запрошують до виступів.

Ведучі представляють кожного з них, оголошують назву поезії.

 

Ведучий: Перечитуючи «Кобза­р», ми щоразу торкаємося душею до палкого й нескореного серця поета.

Ведучий: Тарас Шевченко був одним із тих, кого ми називаємо провісником нового життя, народним пророком, титаном духу.

Ведучий:  Душею вболівав Тарас Шевченко за долю рідного народу. Тому й залишив він нам, нащадкам, духовний заповіт, що передається  з покоління в покоління, від роду до роду.

Виступи учасників конкурсу.

Ведучий: «Кобзар» Тараса Шевченка –  святиня, що лежить на столі поряд із хлібом, рядки з його поезій вишивають на рушниках.

Ведучий: Ім’я Тараса Шевченка стало символом України. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь.. Наснагу поет брав із невичерпного джерела – народної пісні.

Ведучий: Шевченків «Кобзар» –  книга, яку український народ серед успадкованих національних скарбів ставить на чільне місце.  У цій книзі доля селянки – кріпачки переплелася з долею України, боротьба гайдамаків та козаків - із боротьбою народу за  волю.

Виступи учасників конкурсу.

Ведучий:

Він зорею сіяє в прийдешнім віку,

сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

 височіє над світом великий Тарас.

Ведучий:

Ми не забули тебе, Тарасе, 

черпаєм правду в твоєму слові,

Ми вберегли  для нащадків наших

 вкраїнську пісню, вкраїнську мову.

 

 

 

 

Ведучий:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

 і голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

твоя, Тарасе, звільнена земля.

Ведучий:

У росяні вінки заплетені суцвіття,

до ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

тебе своїм сучасником звемо.

 

ОГОЛОШЕННЯ РІШЕННЯ ЖУРІ

НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ.   

 

Ведучий:  Шевченко – це наша душа, наша мудрість,  наша сила. Які б нещастя й муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, адже є в нього Тарас Шевченко, його слово, пісня й дума, його заповіт.

 

Ведучий:  Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить “Кобзар”,  хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його  вічним було в Україні. Хай освятяться душі наші великою мудрістю безсмертного генія великого народу!

 

 

 

1

 

docx
Додано
10 лютого 2018
Переглядів
4020
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку