Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало»

План-конспект уроку української літератури у 8 класі               № 54

Тема :   Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало». Проблема свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії, людини в суспільстві, її знеосіблення.

Мета: удосконалювати вміння учнів визначати тему, ідею, проблеми художнього твору, характеризувати образ-персонаж, бачити красу зображеного, висловлювати влас­ну думку щодо прочитаного; роз­вивати образне мислення, пам'ять, уяву, зв’язне мовлення дітей; ; утверджувати неповторність кожної людської особистості та її право на внутрішню свободу  

Тип уроку :  закріплення вивченого матеріалу

Епіграф:                            У кожного є  три характери: той, який йому приписують;

                            той, який він сам собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді.

                                                                                                                    В.Гюго        

Життя – це шанс. Скористайся ним. Життя – це краса. Милуйся нею. Життя – це мрія. Здійсни її…

                                                    Матір Тереза

Хід уроку

І. Організаційна частина. Повідомлення теми та мети уроку.

Мотиваційний етап.

II. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Розповідь вчителя.

«Білий кінь Шептало» – одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли після епохи жорстокої цензури література як один з видів мистецтва вперше розвивається в умовах практично повної свободи. Знято будь-які обмеження. В основі твору – алегоричні образи, які допомагають зрозуміти, хто є хто.

2. Робота над змістом твору. Бесіда. «Карусель запитань та відповідей».

1. Хто головний герой оповідання?

(Головний герой оповідання – білий кінь Шептало).

2. Що втілює письменник в алегоричному образі  коня?

(Суперечливу особу періоду «застою»).

3. Які приємні спогади допомагають героєві у важкому повсякденному житті?

(Спогади про безтурботне дитинство, роки, які «пахли молоком і конюшиною»).

4. Що розповідала мама про гордих білих коней?

(... «від дідів і прадідів працювали на помості», а люди захоплювалися їхньою гордовитою поставою й аплодували їм).

5. Чи змінилося життя  білого коня?

(Білий кінь потрапив до «бригадного стовпища», яке сприймається нами як натовп безликих персоналій. Проте він переконаний, що потрапив до стайні тільки завдяки якомусь випадку, химерній долі).

6. Чому Шептало втрачає своє «я»?

(Переконує себе в тому, що до всього треба звикати, «супроти вітру не побіжиш, то краще, розумніше» прикидатися скореним, а вільним бути лише в душі).

7. Коли виявляється твердість характеру Шептала?

(Протест проти приниження: ««хлопчисько чіпкими руками пригнув голову коня, спритно накинув недогнуздок і владно сіпнув до себе»).

8. Як почував себе на волі кінь?

(Прекрасно, описи природи допомагають розкрити внутрішній світ героя: «небо над Шептало напнулося, тріснуло навпіл; трави заворожили його своєю духмяністю»).

9. Що змусило коня повернутися до стійбища?

(Він не хотів бути білим конем, а тому шубовснувся в калюжу і став сірим. Як усі!)

10. Що стало алегоричним образом тогочасної системи?

(Стайня, яка клмкала його до себе).

За допомогою алегоричних образів письменнику вдалося правдиво відтворити вплив епохи тоталітарного режиму на людину – її поведінку, погляди, світосприйняття, місце у суспільстві. Ця жахлива епоха наче зомбувала людину, відбиваючи у неї бажання жити і розвиватися вільно, самостійно, без принижень і знущань.

3.Характеристика  художнього образу коня Шептала

1. Чим білий кінь Шептало вирізнявся з-поміж інших? Яким ви його уявляєте?

2. Які якості притаманні героєві? Які думки завжди снують у його голові?

3. Чому він часто тримався  поодалік від табуна? Чи є щось спільне у поглядах Шептала і решти коней?

4. Яка найзаповітніша мрія Шептала?

5. Простежте за зміною почуттів героя і в яких епізодах це видно?

6. Як автор ставиться до свого героя? У чому він бачить його трагедію?

8. Яке ваше ставлення до головного героя?

Прочитайте уривок від слів "Думка про роботу..." до "...і спішно переходив на чвал".

• Шептало не любить будь-яку роботу чи тільки певну? Як ви до цього ставитесь?
• Чому Шептало хоче виправдати конюха? Які аргументи він для цього шукає? Як це ха­рактеризує білого коня?
• Простежте етапи духовного зламу Шеп­тала (епізод від слів "Ще коли його, молодого і гордого..." до кінця абзацу).

Прочитайте уривок від слів "Степан ви­йшов з конюшні..." до "... його повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай".

• Чому саме "подорож до колодязьного ко­рита" найбільше гнітила Шептала?
• Як узгоджується прагнення волі й са­мостійності зі словами Шептала: "І як цей Сте­пан терпить? Я навів би порядок. Водопій - то водопій, нічого витанцьовувати, ніби в цирку"?
• Про яку обмеженість коней роздумує Шептало?
• У чому полягала суть "тихої, непомітної боротьби", яку вів білий кінь? Це справді була боротьба?
• Зіставте думки Шептала про конюха "...нас з тобою таких тільки двоє" з його цитованою оцінкою Степана і такими словами: "Степан - всесильний, милостивий і злий". Зробіть висновок.
• У чому полягала "тремтлива ілюзія волі та влади"? Прокоментуйте появу у вислові по­няття "влада".
• Чому ласкаве й закличне іржання Шеп­тала викликало у Степана лють?

Прочитайте уривок від слів "На косогорі Шептало зупинився..." до "...помчав через гу­сячу царину у лугову синь".

• Чиїми очима подано опис вечора? З'ясуйте роль цього пейзажу.
• Прокоментуйте фразу "Шептало бездум­но, із звичною покірністю ступив кілька кроків за босим хлопчаком і раптом із болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю".
• Чому саме "поблажливо-зверхній дотик" хлопчикового пужална став "останньою крап­лею" для терплячого й покірного Шептала?

1. Прочитайте уривок від слів "Незабаром форкання коней..." до "...шкодуючи, що втолив спрагу".

• Розкажіть про відчуття волі, яке охопило Шептала на лузі.
• Якими художніми засобами скористався автор, щоб передати почуття білого коня?

• Наведіть 4-5 підтверджень, що "це були найкращі хвилини Шепталового життя".       Прочитайте уривок від слів "Раптом не­бо напнулося..." до кінця оповідання.

• Яку гірку правду відкрив для себе Шеп­тало?
• 3 якими протилежними почуттями спри­ймає герой грім і блискавку? Що перемагає і чому?
• Які два шляхи подальшої поведінки були в нього? Який із них він обрав і чому? Як ви ставитеся до цього вибору?
• Якими аргументами кінь обґрунтовує своє повернення до Степана?
• Кому належать слова про "нерозумну .блуканину" Шептала? Прокоментуйте їх.

4.Розповідь вчителя «Про білого коня».

Кінь світлий, майже рожевий колір голови, тулуба, кінцівок (максимально світлий варіант слонової масті), грива та хвіст – білі, шкіра рожева, райдужна оболонка світла (блакитні очі). Вчені університету Уппсалу з’ясували, що забарвлення білих коней – результат генетичної мутації у міру дорослішання тварин. Справа в тому, що всі коні мають подвійну копію певної ділянки ДНК. Білих коней фахівці поділяють на 2 види: власне білих (при народженні такі види мають рожеву шкіру і білу шерсть) і сірих – такі тварини при народженні можуть мати будь-який колір з домішкою сірого волосся. З віком і в процесі линьки сірі коні біліють і можуть стати білими остаточно. Люди почали приручати коней тому, що їх залучали тварини білого кольору. Тому й почали свідомо розводити коней такої породи.

Існує певний зв'язок між зовнішнім виглядом коня і його темпераментом. Білі коні «флегматичні й зніжені». З давніх часів відомо, що тварини з білою або світлою шкірою ніжніші, ніж темношкірі. Біла шкіра ніжніша, її капілярна мережа більш розвинена, а барвний пігмент, що слугує деяким захистом тканини, відсутній. Так, білі й блідо-жовті (булані) коні в молодості частіше й сильніше занедужують на мітому, а в зрілих літах – на інфлюенцу, ніж коні з темною шкірою.

2. Виступ аналітичних груп.

«Білий кінь у слов’янській міфології».

У святковому ритуалі давніх слов’ян однією з емблем був білий кінь, що біжить по небу. Наші предки шанували білого коня, якого вважали священним. Він уособлював Світанок. На острові Ругії колись стояв храм Світовида. При цій святині жрець утримував білого коня, на якому було заборонено верхи їздити, бо це був священний кінь. Досі зберігся звичай переможця  – полководець в’їжджає в місто через тріумфальну арку на білому коні.

На сьогоднішній день існує вислів: «на білому коні в’їхати» – тобто з’явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху.

Міф про Спасителя.

В останній місяць свого життя Спаситель сідає на білого коня, летить і день і ніч по рідній землі, збирає біди і лиха і знищує, їх енергією свого життя. Коли він приїздить до тієї гори, де перейде прямо в небо, весь народ збирається туди, хоч зором, хоч рукою, хоч віддалік торкнутися Спасителя, а він витікає по краплині в свою землю, свій люд, забираючи з собою все лихо. І на горі-зникає під урочистий спів хору жерців. Кінь багряніє, як зоря і зникає в небі. Кажуть старі люди, що Спасителі з’являються серед нас і до сьогодні. Але зло набрало такої сили, що ми не знаємо, де він є, і чи є. А на останньому шляху чигає на нього фізичне вбивство, аби не звершив своєї справи. Та Спасителі долають всі перепони, навіть смертну межу і звершують свою справу. Якби не це – наш народ уже б давно поглинула пітьма.

Спасителі все частіше беруть на себе всі лиха рідної землі і люду. А ми не вміємо гідно поцінувати їх подвиг...

«Символічний образ білого  коня у Святому Письмі»

В Об’явленні  святого Івана Богослова сказано: «І побачив я небо відкрите. І ось кінь білий, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він праведно судить і воює. Очі Його – немов полум’я огняне,  а на голові Його – багато вінців. Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. І зодягнений був Він у шату, забарвлену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже. А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон (19:11-14) І він має на шаті й на бедрах Своїх написане ймення: «Цар над царями, і Господь над панами» (19:16).

Всі ці  слова (образи ) свідчать про те, що Він є Слово і Слово є Господь. Іде мова про духовний зміст Слова.  Символічний  образ «відкрите небо» означає, що священний зміст видно тим, кому небеса відкриті, тобто віруючим в Господа і тим, що Його люблять. Білий кінь символізує розуміння духовного змісту Слова. Небесне військо, яке слідувало за Ним на білих скакунах, символізує тих, хто розуміє духовний зміст Слова. Білі і чисті одежі означають любов і віру. Ім’я, написане на одежі і бедрах, є символ істини і блага.  Білий кінь трактується як розуміння Слова Божого і означає розумоосяжні предмети.  Кінь і вершник  часто згадуються в пророчих розділах Слова, але те, що кінь символізує мудрість, а вершник – того, хто володіє розумом, до цього часу не було відомо. Оскільки кінь означає розум, при згадці про коней в Слові духи і ангели, які перебувають з людьми, тут же усвідомлюють, що мова іде про розум. Коні, які сяють подібно вогню, являються вибраним духам інших сфер, коли ті духи набувши мудрості підносяться на небеса.     

«Увіковічення у пам’ятниках»

Квадрат – перший кінь, якому за життя поставили бронзовий пам’ятнику у натуральну величину. Монумент встановлено на першому державному кінному заводі в Горках під Москвою (сульптор Е.Гіляров). Це кінь-чемпіон орловської рисистої породи. Він став батьком більше, ніж шестистам коням, які успішно виступають на іподромах світу.

Пам’ятник Троянському коню.

Фігура коня знаходиться  на тому місці, де, як вважають учені, знаходилася давня Троя. За легендою, художник Епей зі своїм учнем створив знаменитого коня за допомогою богині Афіни Паллади.

У графстві Кент в Англії встановили скульптуру гігантського білого коня - статуя перемогла в британському конкурсі арт-проектів Ebbsfleet Landmark Project. Ідея встановити в Кенті скульптуру коня, який  в 33 рази більше за реальну тварину, належить Марку Уоллінджеру. Величезна скульптура підноситиметься над землею на 50 м. Білий кінь впродовж сотень років є символом графства Кент і використовується в емблемі його місцевої ради.

Пам’ятники коням встановлено у Воронежі, Вологді, Новгороді, Сочі (кінь в пальто). Кінь є емблемою святих Георгія, Мартіна, Маврикія, Віктора; дикі коні - емблема святого Іполита.

6. Бесіда.

-Ч и співпадає втілення автором в образі коня благородності, життєвої мудрості, з досліджуваною характеристикою білого коня?

ІІІ Підсумок уроку.

Білий кінь Шептало – це алегоричний образ. Автор зображує людину у стані внутрішнього роздвоєння. Підсвідомо вона хоче бути вільною,  не хоче приймати рабську долю, бути «як усі», опирається «сірій» буденності, але зазнає поразки у цій боротьбі. Людина змирилася зі звичним станом речей. Так і білий кінь, повертається додому, але навіть і подумати не зміг, що рідне подвір’я вже зачинене для нього. Проте він вирішив все-таки тут залишитися, тому «скільки зміг, просунув голову між двох жердин та й собі задрімав...»

Складання сенкана

Кінь.

Розумний, благородний.

Мучиться, страждає, надіється

Вирватися чимскоріш на волю

Шептало.

У чому полягає суть порушеної автором проблеми знеособлення людини в
суспільстві?"

• Шептало - раб і каліка?

• Чи була в білого коня можливість зберег­ти своє Я?
• Хто винен у духовному каліцтві Шеп­тала?

ІV.  Домашнє завдання.

Підготуватися до написання твору.