"Володіння австрійських Габсбургів. Королівство Прусія"

Володіння австрійських Габсбургів. Королівство Пруссія.

План уроку Володіння австрійських Габсбургів 2. Реформи освіченого абсолютизму Марії Терезії та Йосифа ІІ 3. Прусське королівство. Фрідріх ІІ

Володіння австрійських Габсбургів Династія Габсбургів очолювала Священну Римську імперію і володіла значними територіями в Європі. Вони сягали від Іспанії на заході Європи до Карпатських гір на сході континенту. Однак у 1556 р. Габсбурги поділили свої володіння, і тоді виокремилися дві гілки династії: іспанські й австрійські Габсбурги. Австрійську гілку очолив Фердинанд І Габсбург (1556­ 1564 рр.).

Осередком держави Габсбургів були німецькі області: Австрія, Тіроль, Швабія. З півдня до них прилягали райони, заселені слов'янами. Загалом імперія була багатонаціональним утворенням, в якому жили народи, що розмовляли різними мовами, мали різні культурні традиції і рівень економічного розвитку. Саме тому згодом володіння Габсбургів назвуть «клаптиковою імперією»

Досягти почуття єдності в такій державі було складно. Проте в XVII ст. у володіннях Габсбургів відбувалося становлення централізованої Держави. До посилення влади короля Габсбургів спонукала близькість загрози Османської імперії. Столиця габсбурзьких володінь Відень протягом 1529-1683 рр. був під прицілом турків, які сприймали місто як ворота до Європи. Щоправда, підкорити місто туркам не вдалося. Зміцнювати владу короля змушувала й потреба протистояти Франції та іншим сусідам, які чекали слушного моменту, щоб відібрати в Габсбургів певні території. Опорою імператорської влади були середнє і дрібне дворянство та католицька церква, яку щедро обдаровували землею. Поступово міцніли й господарські зв’язки міжрізними куточками країни. На великий економічний центр перетворювався Відень — столиця держави. Усі ці чинники забезпечували міцність багатонаціональної Австрійської імперії

Реформи освіченого абсолютизму Марії Терезії і Йосифа ІІ. Розвиток Австрійської імперії в другій половині XVIII ст. був пов'язаний з діяльністю імператриці Марії Терезії (1740-1780 рр.) та її сина Йосифа ІІ (1780-1790 рр.).

Після смерті батька Марії Терезії довелося відстоювати своє право на престол у війнах за «австрійську спадщину». У результаті активної зовнішньої політики Марії Терезії до володінь Габсбургів увійшли й українські землі. За першим поділом Речі Посполитої вона здобула Галичину, згодом відібрала в Османської імперії Буковину. З 1765 р. правила спільно із сином Йосифом ІІ, однак у цьому дуумвіраті саме Марія Терезія відігравала провідну роль.

Марія Терезія з юних років цікавилася державними справами. Була вольовою жінкою. Імператриця була енергійною, діяльною, милою в поводженні з іншими людьми. Уміла налагодити відносини з будь-яким оточенням. Володіла неабияким хистом добирати собі здібних помічників. Марія Терезія була зразковою дружиною і матір'ю: мала 16 дітей, з яких 10 пережили її. Пам'ятник Марії Терезії в м. Відень, Австрія (робота скульптора Каспара Цумбуша, 1888 р.)

З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці.  Австрія і Чехія були об`єднані під владою одного канцлера.   Для успішного ведення війни проти суперників було здійснено військову реформу. Вербування найманців замінили рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 тис. до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати їхні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано цивільний (“Терезіанський кодекс”) і кримінальний (“Терезіанська Немезіда”) кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлена школа від церкви. Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням відстояти єдність своїх володінь.

Подальше посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу канцлерів, яких призначав імператор, урівняно в правах усі землі, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Керувався принципом «одне право на всіх» і встановив рівність підданих перед законом, незалежно від їх станової приналежності. Важливими реформами стали церковні. Йосиф постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив чисельність монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти. Запроваджена обов'язкова безкоштовна початкова освіта. Церковні школи було переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано “Вищій навчальній комісії”. Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів (“Йосифів законник”). Оголосив віротерпимість: припинилося переслідування протестантів; припинилося зневажання православної церкви, знищено єврейське гетто У 1781 р. було скасовано особисту залежність селян. Йосиф ІІ  1765-1790 

Діємо: практичні завдання Проаналізуйте схему й текст «Реформи Марії Терезії і Йосифа II» й дайте їм оцінку. Поясніть, чому ці реформи вважаються прогресивними для свого часу.

Королівство Пруссія 1525 – 1947 Фрідріх I — останній герцог Пруссії (1688—1701), перший прусський король (1701—1713). Брандербурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1688—1713). Представник німецької династії Гогенцоллернів. У XVIII ст. з-поміж інших німецьких держав піднеслася Бранденбурзько-Прусська держава. Бранденбург належав династії Гогенцоллернів, які на початку XVII ст. приєднали до своїх володінь Пруссію. Унаслідок Тридцятилітньої війни бранДенбурзький курфюрст (князь) збільшив свої володіння. Контроль над торговельними шляхами до Північного й Балтійського морів сприяв економічному розвитку Пруссії. Посиленню держави Гогенцоллернів сприяв також попит на продовольчі товари в Європі. Посилення прусської держави пов'язують з іменем курфюрста Фрідріха І, який у 1701 р. отримав титул прусського короля з рук імператора Священної Римської імперії.

Фрідріх - Вільгельм I — другий прусський король (1713—1740). Бранденбурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1713—1740). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Великого значення прусські королі надавали створенню сильного війська. Король Фрідріх-Вільгельм І, що уславився скупістю, створив майже 90-тисячну армію, яка проїдала левову частку бюджету держави. Іншою опорою короля були дворянипоміщики, яких називали юнкерами. Цей союз був вигідний обом: король захищав земельну власність юнкерів, а вони підтримували короля. Таким чином, у період правління Фрідріха Вільгельма І (1713-1740 рр.) остаточно сформувалася прусська система держави — військово-поліцейська монархія, що захищала інтереси юнкерства.

Фрідріх II 1740 -1786 До числа провідних держав Європи Пруссію вивів король Фрідріх ІІ (1740-1786 рр.). Прагнучи подолати відставання від розвинених країн, особливо Англії, король здійснив низку реформ у дусі освіченого абсолютизму. До слова, король був освіченим, знався на мистецтві й філософії. Це не завадило йому створити численне сильне військо (186 тис. осіб) з бюджетом 13 млн талерів, що становило 2/3 державних доходів.

Король проголосив повну віротерпимість. Було видано збірник законів “Фрідріхів кодекс”, за яким запроваджувався рівний для всіх і незалежний суд, скасовувалися тортури. Фрідріх також дбав про розвиток рільництва і промисловості (особливо військової). «Фельдфебель на троні». Кількість прусської армії зросла до 150 тис., а її утримання лягло тягарем на народ. Відкривалися банки, будувалися канали, шляхи, здійснювалося значне будівництво у Берліні та Потсдамі. Проводячи реформи, король не змінював соціальної структури суспільства. Дворяни залишалися панівною верствою. Він уважав, що дворяни — єдина опора армії, а армія — це головне. Для покращання становища поміщицьких селян він провів незначну реформу в Померанії: забороняв зганяти селян з землі і забирати їх наділи. У сфері освіти він піклувався про розвиток вищої, частково — середньої. У 1763 р. було запроваджена загальна обов'язкова початкова освіта, проте якість освіти в початкових школах була занадто низькою.

Проаналізуйте реформи Фрідріха ІІ й поясніть, яким чином вони сприяли зміцненню абсолютної монархії в Пруссії. Що дає змогу характеризувати ці реформи як правління в дусі «освіченого абсолютизму»? Поміркуйте, чому король вдався до скасування особистої залежності селян у власних землях, однак не зробив цього в межах усієї держави.

Завдяки активній і досить агресивній зовнішній політиці Фрідріху ІІ вдалося збільшити територію держави майже вдвічі. Він зміг відібрати в Австрії Сілезію, у Польщі внаслідок поділів — майже все узбережжя Балтійського моря. Загалом, Пруссія зробила істотний крок до могутності, однак це далося ціною виснаження її ресурсів. Поступово ставало зрозумілим, що німецьким землям потрібно об'єднуватися задля подальшого зростання. Також у ході боротьби за збільшення територіальних володінь і впливу вже за правління Фрідріха ІІ намітилося протистояння з Австрією Габсбургів.

Поміркуймо! Визначте характер зовнішньої політики Пруссії: вона була миролюбною чи агресивною? Чим це було зумовлено? 2. Навіщо, на вашу думку, прусським королям була потрібна сильна армія