Вони розстріляні не в однім такім яру

Вони розстріляні не в однім такім яру

Мета

*  розглянути ще одну трагедію жертви Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства, викрити людиноненависницьку політику нацизму;

*  формувати історичну пам'ять сучасників;

*    виховувати в учнів усвідомлення того, що мир, життя і злагода між людьми — найвищі на землі цінності;

*  розвивати пізнавальну активність, вміння критично аналізувати історичні та літературні факти, робити власні висновки;

* виховувати почуття патріотизму й національної свідомості.

                                      Очікувані результати

- учні зможуть тлумачити «голокост»,

- встановлювати причини виникнення «голокосту»,  виявляти винуватців трагедії;

- удосконалювати навички дослідницької діяльності: обґрунтовувати, систематизувати, класифікувати;

- продукувати ідеї, висувати гіпотези в умовах проблемної ситуації;

- проявляти незалежність судження, нестандартність мислення;

- передавати здобуту теоретичну інформацію іншим в доступній формі;

- давати власну оцінку Голокосту та подібним історичним явищам.

                                        Необхідні матеріали

стенди Музею історії школи с. Червона Кам'янка

Микола Мащенко "Дитя єврейське", видавництво "Дух і література", К.,2008

презентація «Бабин Яр – це наша незагойна рана…», комп’ютер, екран, проектор

 відеоролик на пісню Н.Болтянської «Бабий Яр»

 О.Розенбаума «Долгая дорога лета»

Віртуальна виставка "Бабин Яр: пам'ять на тлі історії"

 документальний фільм "Бабин Яр у пошуках пам'яті"

Анотація

  На основі прочитаного твору  Миколи Мащенко "Дитя єврейське" подивитися на сучасне життя і спробувати зробити висновок в готовності людства не повторювати страшних подій пов’язаних з Голокостом і спроможності пам’ятати й шанувати трагічні долі людей цього страшного періоду історії. Учасники заходу, на основі документальних матеріалів спробують проаналізувати безвихідь жертв, дати оцінку діям тоталітаризму і врахування тих подій на їх майбутнє життя, ставлення до інших народів.

                                                            Хід  заходу

Презентація «Бабин Яр – це наша незагойна рана…»

Метроном. На фоні

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Вересневе ридання.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Як надія остання.

Чорні тіні летять у важкій тишині,

У своїй самотині.

Понад осінь летять, понад ночі і дні,

Ці тіла журавлині.

І несуть недосяжність на кожнім крилі,

І зникають у мреві.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Ці плачі вересневі.

Документальний фільм "Бабин Яр у пошуках пам'яті" (епізод)

**Учитель**

Є тематичні уроки історії про трагічні сторінки окремих народів, держав. Констатуємо факти, сухі цифри, аналізуємо, а завтра забуваємо.

Сьогоднішня наша розмова не про когось одного, що у полі не воїн. Ми будемо говорити, висловлювати власні почуття про кохання й ненависть, дружбу й зраду, родину й державу, патріотизм і безчестя. І всі ці складові людського буття об’єднала  Друга світова війна.

Та будь вона неладна. Скільки горя й страждань вона принесла людям, родинам, народам. Як вона намагалася роз’єднати й знищити тих, хто умів і любив життя. Але людство довело зворотне – велике бажання творити заради ближнього.

І нам на допомогу прийшла документальна історія порятунку однієї єврейської дитини в смертну годину для багатьох тисяч київських євреїв. І це не тільки данина пам’яті про жахливу історію Бабиного Яру, що вразила світ своєю жорстокістю. По суті, це сьогоднішня розмова про сучасні системи насильства. І говоримо про це ми сьогодні не просто, щоб не забути згадати, а щоб це ніколи більше не повторилося не лише в долі євреїв, а будь-якого іншого народу, який хотіли б принизити, образити, знищити. То ж до справи, друзі. Ми з вами сила, адже разом.

**Учитель**

Друзі, як ви ставитеся до ситуації, що склалася? Чи готові ви розділити долю з Ідою, або з долею таких , як вона?

**Учень**

«Я не хотів бути на місці головної героїні твору. Не кожен таке зможе винести, витерпіти. Але,не геройствуючи, якби трапилося, то вчинив би за законами гуманізму: рятувати дитину, людину від зла, лиха, жорстокості».

**Учениця**

А перед очима у Іди знову й знову спливає "Чорна ріка людського горя довжиною в десятки кілометрів тужно котилася улицями Києва: євреїв вели на розстріл до Бабиного Яру. У супроводі німецьких солдатів, поліцаїв з собаками ішли тисячі людей поєднаних одним смертельним гріхом: усі мали нещастя народитися євреями.

Міцно скуті єдиною на всіх бідою, йшли в суворому мовчанні, зажурено прощалися з життям. Іноді хтось не витримував цієї жахливої дороги назустріч загибелі, кидався тікати хоч у смерть, але не в ту, загальну для всіх, а в свою особисту. І тоді передсмертне заціпеніння розшматовували на дрантя автоматні черги, вигуки конвоїрів, несамовите гарчання собак. Втікачі падали під кулями, а ріка людська, зіщулившись, пропливала повз убитого далі - живі заздрили мертвому: його муки вже, хвалити Бога, скінчилися".

**Учениця**

А мені на згадку приходе доля не героїні твори, а вірної патріотки українського національного руху: «21 лютого 1942 року гітлерівці розстріляли в київському Бабиному Яру активістів Організації українських націоналістів, найвідоміша серед яких — Олена Теліга, поетеса й референт ОУН із культури, що входила до Української Національної Ради, організувала й очолила Спілку українських письменників. А днем раніше там стратили її чоловіка — віртуозного бандуриста з Кубані, ветерана Армії Української Народної Республіки й інженера-лісівника Михайла Телігу. Але вона не тільки не боялася загинути, а й, навпаки, мріяла про це у вірші «Лист».  Вона прагнула спонукати своєю жертовністю співвітчизників до боротьби за Вітчизну, за яку безстрашно гинуть молоді, тендітні та вродливі жінки.

Відеоролик на пісні Н.Болтянської «Бабий Яр»

**Учень**

Сутичка між героями показує як силу, так і безсилля завойовника, що зі зброєю в руках не в змозі протистоятии слабкій жінці, що бореться за життя, як може: "Ти мені демонструєш, які ви, єврейки, стійкі, непокірливі, а я покажу тобі, як ми, німці, вміємо ламати навіть залізну витримку, викорчовувати з корінням найменшу непокору.  Європа впала перед нами, світ плазує перед нами, а ти одна хочеш устояти?"

І знову тотальний контроль, що тримає в стаху не лише мирних жителів, а й військових, що змушені  заради порятунку вбивати ближнього, при виконанні військового обов’язку.

**Учень**

А слова головної героїні твору звучать пророче і з викликом для майбутніх поколінь.

• Благаю, повірте своїй матері… Жодного злочину я не скоїла і зрадницею не була. Просто ВОНИ відібрали у мене подвиги, за які ви пишались би своєю матір’ю. Але їм нізащо не відібрати в мене того, що я їх звершила. Навіть після смерті. Вони вже сьогодні називають мене трупом. Але коли-небудь і трупи заговорять… Жахливою  буде помста мерців.

Не зруйнувати, не знищити найдорожче, найцінніше, що є – це родинні стосунки. Жодна влада, що робить таке,  не заслуговує на її шанування й возвеличення.

Та й жодна держава без шани до гуманізму й толерантності ніколи не збудує демократичного суспільства.

**Учитель**

То чи винна держава у появі Голокосту та інших антигуманних проявів суспільного буття?

**Учениця**

Я змінила своє ставлення до держави через тоталітаризм. Він легко твориться, та знищити його дуже й дуже складно. Й будуючи демократичне суспільство ми постійно наштовхуємося на спроби підігнати нас під стандарт, змусити думати системно. Жертви Голокосту показали нам, як у таких складних умовах потрібно не просто вижити, а й зберегти пам’ять про рідних, близьких. Адже завдяки їм не втрачається зв'язок поколінь, пишеться історія цілого народу, без якого жодна держава існувати не в змозі. Її або завоюють, або вона ліквідується.

**Учитель**

Готуючись до нашого спілкування я попросила вас самостійно підібрати матеріал і у віршованій формі висловити своє бачення історичної події. Не лише як трагедії єврейського народу, а й… Слухаємо наших друзів.

Переглядаючи документальні матеріали слухаємо Станіслава Шпурика, Юлію Самаріну, Дар’ю Караповську

Віртуальна виставка "Бабин Яр: пам'ять на тлі історії"

**Станіслав Шпурик**

А кажуть «хомо сапієнс» - людина…

Але у вчинках дуже схожа на тварину,

Бо через славу та погані гроші,

вона народи цілі убивати може!

Євреї канули в фашистських гетто,

Татари кримські вислані були!

Проте нічого змусити не можна

забути ці прокляті дні!

Так пам’ятаймо це завжди і всюди,

І будьмо справжніми, шляхетними людьми!

І думаймо не лише про долю власного народу,

а й зберігаймо усі нації другі.

**Юлія Самаріна**

Бабин Яр

Була війна, були і полонені,

Людей розстрілювали в Бабинім Яру,

І день, і ніч нацисти безсердечні

Шукали серед тіл хоч душечку живу.

Була війна, були також там діти

Їх затоптали в тім страшнім яру.

Уже давно там виростають квіти,

Питають в Господа: «Чому я не живу?»

Була війна, були на ній матусі,

Вони страждали, слізьми сіяли журбу,

 Не дочекались онучат бабусі,

Вони розстріляні не в однім такім яру.

**Дар’я Караповська**

О життя, бурхливе і пісенне,

Ти таїш багато у собі

Небезпек незвіданих для мене

У наступній праці й боротьбі,

Та нітрохи не страшить мене це.

За найкраще я піду  у бій,

Все здобуду, що бажає серце,

Все віддам Вкраїні дорогій.

**Учитель**

Нині Бабиного Яру фактично немає, його зрівняли із землею. Тут проклали дороги й трасу метрополітену Дорогожичі, телевежу, спорткомплекс, побудували житлові квартири, розбили парк. Лише верхів’я урочища Бабин Яр у межах вулиць Дорогожицької, Мельникова, О. Теліги та Оранжерейської залишилося незабудованим – як свідчення трагедії світового масштабу, місце історичної пам’яті.

Ми вивчаємо Бабин Яр не для того, щоб підкреслити чиюсь національну значимість, а для того, щоб ніхто і ніколи не забував газових камер, жахливих медичних експериментів над живими людьми, сотні великих та малих бабиних ярів.

Ми вивчаємо Бабин Яр, щоб не зрадити нашу пам’ять, яка стікає кров’ю, щоб зробити неможливою реабілітацію фашистів, нацистів та їхніх поплічників.

Ми вивчаємо Бабин Яр, тому що хочемо, щоб всі почули правду про мужніх борців з нацизмом.

Ми вивчаємо Бабин Яр, щоб із вірою та надією дивитися у майбутнє.

Ми вивчаємо Бабин Яр, тому, що це була трагедія всього українського народу.

Бабин Яр болітиме нам до скону. Бабин Яр болітиме нашим дітям, нашим онукам, нашим правнукам. Бабин Яр – це наш вічний біль. Бабин Яр – це наша незагойна рана.

О.Розенбаума «Долгая дорога лета»