Залежно від розвитку рівня техніки читання всіх, хто читає можна, умовно поділити на три групи:
● ті, що читають «вухами» — бачать, промовляють та слухають себе при читанні. Темп їх читання 150 слів за хвилину;
● ті, що читають «очима» — читають, не промовляючи про себе. Темп їх читання 600—800 слів за хвилину;
● ті, що читають «носом» — тобто використовують при читанні передчуття, зміст окремих слів, абзаців. Темп їх читання 1000 та більше слів за хвилину.
Вправи для формування мовчазного читання
«Ніч і день»
«Буксир»
«Віконце»
«Губи»
Різновиди читання вголос
Один учень читає, інший слухає, аналізує якість читання товариша, допущені помилки.
Читають два учні. Перший прочитує речення з певною швидкістю, інший читає теж саме речення, «наздоганяючи» першого.
Робота в парах. Перший рядок вірша читають учні першої парти, другий рядок – першої і другої парти, третій рядок – першої, другої і третьої парти.
За завданням учителя учні, використовуючи швидке читання та зорову пам'ять, знаходять певні частини тексту та зачитують їх.
Учні читають парами по рядах. Спочатку вгору, а потім повертаються назад.
Учні читають – гудуть, як бджоли. Можливі різні варіанти: колективно, в парах, по рядах.
При слові «кидок» діти починають читати. Коли пролунає «засічка» - школярі зупиняються, помічаючи олівцем останнє прочитане слово. Відводять погляд, відпочивають10-12 секунд. Вправа повторюється тричі.
Учень називає лише перші склади слів у будь – якому реченні. Всі відшукують шифроване повідомлення і читають правильно.
Учитель або учень, який має добрі навички читання, читає текст вголос. А учні пошепки читають разом із ним, копіюючи темп і правильність читання.
Діти читають текст. За умовним сигналом учителя зупиняються, піднімають очі. Сигнал учителя – учні знову продовжують читати.
Читають завдання за поданою вчителем вказівкою: повільно, швидко, дуже швидко і навпаки.
Вчитель викликає учня читати текст (уривок, абзац, речення). Учень читає і далі передає «м'ячик» кому бажає. «М'ячик» крокує класом, залучає до читання всіх учнів.
Такий вид роботи використовується, коли діти мають добрі навички читання поданого тексту. Виховується бажання продемонструвати зразкове читання.
Діти читають склади, слова з різним темпом та силою голосу:
- повільно й тихо;
- швидко й тихо;
- швидко й голосно;
- повільно й голосно.
Учень читає текст, «перестрибуючи» через одне слово. «Мисливець» (хтось із учнів) називає пропущені слова.
Школярі читають різні тексти у звичному для себе темпі. При слові «Старт!» вмикається метроном найвищої швидкості. Діти квапляться дочитати. Після вимикання метронома переказують опановане.
Учитель читає голосно, а учні те ж саме читають тихіше. Потім перша пара учнів читає голосно, друга пара трохи тихіше, третя пара ще тихіше і т. д.
Довільне читання.
Вчитель викликає учня, який обирає, з яким інтервалом він буде «їхати на самокаті» через один, два, три рядки. Школяр читає, пропускаючи певну кількість рядків. Весь клас повинен встигати читати за ним. Коли учень втомиться, він називає прізвище наступного гравця.
Вчитель навмисне не дочитує слова в реченні, їх ніби проковтнула «акула». Учні відшукують і читають речення правильно.
Текст прочитується таким чином, що останнє слово виявляється першим, передостаннє другим і т. д. Ця вправа відучує дитину від звичного стереотипу читання ліворуч — праворуч, розвиває тонкість рухів очей і є підготовчою для наступних вправ.
|
|
Написане прочитується справа наліво так, що кожне слово, починаючи з останнього, озвучується по літерах у зворотному порядку. Ця вправа створює передумови для усунення поширених помилок «дзеркального» читання. Тепер, відчувши і прямий, і зворотний порядок слів та чітко усвідомивши їхню відмінність, дитина припускатися помилок уже не буде.
Перше слово читається послідовно; друге — справа наліво; третє — як звичайно ; четверте — справа наліво і т. д. Багаторазово змінюючи дві принципово різні тактики читання, дитина чітко усвідомлює їхню специфіку й відмінності.Крім того, після зіткнення з важчим зворотним читанням у дитини формується установка на те, що звичайне читання — це порівняно нескладна, цілком посильна для неї справа.
Дитині дають речення або строфу вірша і рекомендують багато разів підряд вимовляти її вголос, без пауз і якнайшвидше. Із групою дітей влаштовують змагання так: кожна дитина повинна 10 разів швидко вимовити вголос подане речення.
Під час читання озвучується тільки друга частина слова. Ця вправа акцентує на кінець слова як важливу його частину. Вона сприяє зменшенню розповсюджених помилок, коли правильно прочитується лише початок слова, а кінець його або додумується, або читається з перекручуваннями.
Сторінка звичайного тексту перевертається «догори ногами». Завдання дитини — рухаючи очима вправо-вліво, прочитати текст. Кажуть, що дитина подорожує по переверненому світу, і їй украй важливо швидко навчитися в ньому орієнтуватися.
Речення пишуться на смужках паперу, потім смужки розрізаються так, щоб на кожному її шматку залишилося лише одне слово. Завдання дитини — переміщуючи шматки смужки з окремими словами, скласти їх так, щоб одержати зв'язне осмислене речення.
Вчитель пропонує спеціально підготовлений зв'язний текст або набір окремих речень, у якому поряд зі звичайними, правильними реченнями зустрічаються такі, що містять змістові помилки, які роблять описану ситуацію безглуздою та смішною. Наприклад: На дубі виросли смачні сливи. Завдання дитини — швидко виділити якнайбільше таких змістових помилок. При цьому можна вигадати якийсь казковий або фантастичний сюжет (наприклад, є така планета, де все майже як на Землі, але тільки там можливі такі події, що не бувають у нас).
Дитині пропонують картки зі словами, прочитання яких ускладнене різними лініями, штрихами і простими малюнками, які перетинають літери. Ступінь утруднення підбирається індивідуально для кожної дитини. Можна сказати дитині, що це злий чарівник навмисно замаскував слова, але їх, усупереч цій перешкоді, усе-таки необхідно прочитати , щоб позбавити сили злого чарівника.
Учням пропонуються картки зі словами, літери в яких написані не повністю, а без деяких їхніх частин. Дитині кажуть, що тут були написані важливі для всіх відомості, однак згодом написані слова частково зруйнувалися, необхідно всупереч цьому зрозуміти їх зміст. Літери щоразу руйнуються все більше.
Слова на картках написані так, що одне слово «накладається» на інше, перетинається з ним . Повідомляють, що сильний ураган перемістив усі слова, і дитині (казковому героєві) треба навести порядок та розставити все по місцях. Для цього треба назвати всі загублені слова. Кількість слів, щільність їхнього накладання одне на одне поступово зростають.
На рядок накладають чистий аркуш паперу так, щоб верхні частини літер було добре видно, а нижні не видно (щоб вони знаходилися під аркушем). Після прочитання першого рядка аркуш зсувається таким чином, щоб була прикрита нижня частина другого рядка, потім третього і т. д. Дитині пропонують, незважаючи на таку деформацію, все-таки спробувати прочитати текст. Починати можна з прикриття лише нижньої чверті рядка, поступово збільшуючи прикрите до половини і навіть більше.
Вправа аналогічна до попередньої, тільки в даному випадку чистий аркуш накладається на текст так, щоб верхня частина рядка була прикритою, а нижня відкритою. Читати треба тільки по нижніх частинах літер. Після того, як перший рядок прочитаний, чистий аркуш зсувають униз, прикриваючи верхню половину другого рядка і т. д. Вправа формує сильну ігрову мотивацію, що вимагає швидкого прочитання, швидкого схоплювання відразу кількох слів, а також важлива для формування словесно-логічної пам'яті.
Вчитель добирає текст або окремі речення із пропущеними в них словами. Ця вправа розвиває здатність одночасно з технікою читання здійснювати аналіз тексту, а також формує вміння висувати гіпотези про значення окремих слів. Дятла вважають санітаром ____ . Він добре лазить по _____, бо у нього короткі ноги з гострими _____. Хвіст _________ пташці опорою. Дзьоб у дятла _________ і __________ . Взимку ________ харчується _______ хвойних дерев, розбиваючи дзьобом ___________ .
Учні отримують 8—16 карток, на кожній з яких надруковане одне слово. Кажуть, що слова позначають загублені предмети і тепер треба їх швидко розставити по місцях. При цьому говорять, наприклад, що ліва частина столу — це школа, і туди треба покласти предмети, яким місце у школі (пенал, ручка, книжка), а права частина — зоопарк. Там повинні бути тварини (ведмідь, тигр, вовк). Переглядаючи картки, дитина повинна розподілити їх на групи. Залежно від рівня підготовки дитини можна пропонувати їй розкласти картки на 2, 3 або 4 групи. Слова заздалегідь повинні бути підібрані так, щоб вони легко класифікувалися.
Речення (спочатку коротке — із двох-трьох слів, потім поступово довжина збільшується) варто читати так, щоб кожне його слово вимовлялося двічі, наприклад: Розквітли розквітли у полі у полі червоні червоні маки маки. Ця вправа допомагає дитині проникнути в зміст тексту, що озвучується.
На відміну від звичайного читання, окремі речення і цілісні тексти читаються з умовою, що деякі слова дитина вимовлятиме вголос двічі. Які саме слова? На першому етапі виконання цієї вправи двічі озвучується кожне друге слово, тобто через одне. Наприклад:Учора учора випав перший перший сніг. На наступному етапі двічі озвучується кожне третє слово: Учора випав першийперший сніг. На заключному й основному етапах повторюються слова, підкреслені в тексті, причому такі, що несуть основне змістове навантаження в реченні.
Учням дають 10 - 20 карток: на одних із них написані слова (наприклад: дорога, метро), на інших — псевдослова, тобто безглузді сполучення літер (наприклад: шолурет, мувка). Пропонують картки зі словами скласти в одну групу, а з псевдословами — в іншу. Ця вправа розвиває здатність швидко розуміти зміст прочитаного.
Вчитель називає одне-три слова, які дитина повинна якнайшвидше знайти у тексті. Бажано, щоб ці слова зустрічалися по кілька разів. Відшукавши, дитина може їх підкреслити або обвести. Особливо корисна ця вправа в тому випадку, якщо дитині послідовно пропонувати різні слова в тому самому тексті і при цьому просити проробити це в максимально швидкому темпі, фіксуючи затрачений час за допомогою секундоміра.
Читати треба через кожне друге слово. Ця вправа вносить розмаїття у процес читання і створює відчуття швидкості читання, підсилює довільну увагу через необхідність додатково регулювати вибір слів, що читаються, сприяє розвиткові кута зору дитини завдяки постійному чергуванню швидких і повільних рухів очей.
Перед учнями - надрукований текст із пропущеними літерами (кількість пропусків залежить від рівня підготовки дитини). При…шла о..інь. Н..стал… х..л.дні дні. Ос…нній ві..ер зр..ває з де…ев пож..вк..е л..стя. Ча..то йд..ть до…і. Нез..ба..ом на…тане з…ма.
Учитель добирає від трьох до десяти слів і кожне з них пише на двох маленьких картках так, щоб перша його частина (приблизно половина) була написана на одній картці, а друга — на іншій. Завдання дитини - швидко скласти слова. Проходження словесних лабіринтів Дитині повідомляють, що слово можна записати не тільки у звичайній формі, а й використовуючи вертикальне розташування літер, наприклад: Св С Іт ві ан та ок нок Після орієнтування в такому читанні дитині кажуть, що написані в такий спосіб слова (наприклад, у деякій казковій країні) замасковані (від чужоземців) зайвими літерами так, щоб у результаті вийшов квадрат або прямокутник, і дитині треба, переборюючи ці перешкоди з боку зайвих літер, усе-таки прочитати слово, наприклад: БКД ЗЖО ИЛА |
|