ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Владимирова Ірина Володимирівна

Соціальний педагог

 Чугуївського НВК №6

 ім.тричі героя Радянського

 Союзу І.М.Кожедуба

Чугуївської міської ради Харківської обл.

Сьогодні настав час впровадження інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами та їх соціалізації у житті українського суспільства. Ці зміни дуже важливі для розвитку України, як демократичної європейської держави, де кожен громадянин має рівні можливості для розвитку своїх здібностей, реалізації свого природнього потенціалу.

Навчання дітей з особливими освітніми потребами дуже актуальне сьогодні. Кожна родина повинна мати право вибору освіти для своєї дитини, незалежно від того, чи має дитина фізичні вади. Головною метою навчального закладу на сучасному етапі є забезпечення якісної освіти для кожного учня.

Дуже важливим кроком на цьому шляху став розгляд впровадження інклюзивної освіти в України на найвищому державному рівні - засіданні Національної Ради Реформ та прийняття Верховною Радою і підписання президентом Закону про інклюзивну.

Інклюзія - це розкриття особистості кожного учня за допомогою навчальної програми, яка є досить складною, але адаптованою до можливостей окремої дитини, залежно від індивідуальних здібностей і задатків дитини.

Подальшим кроком в комплексному підході стало реформування радянських ПМПК у прогресивні ІРЦ, метою яких є допомога дітям на шляху до якісної освіти та повноцінного суспільного життя.

Інклюзивно -ресурсний центр (ІРЦ) - установа, яка створена з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у професійно-технічних навчальних закладах, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (далі — комплексна оцінка), надання психолого-педагогічної допомоги та забезпечення системного кваліфікованого супроводження (крім вихованців дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, учнів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів). /ПОЛОЖЕННЯ про інклюзивно -ресурсний центр Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 545/

 Мета інклюзії в освіті полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним з основоположних прав людини й основою для більш справедливого суспільства.

На міжнародній конвенції ООН з питань освіти, науки й культури «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє», яка відбулася у Женеві в 2008 році, відмічалось, що запровадження інклюзії в освітній сфері є центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти і створення більш інклюзивних суспільств.

У Саламанкській декларації вказується, що кожна дитина має свої унікальні особливості, здібності, інтереси та навчальні потреби, відповідно них варто розбудовувати системи освіти й розробляти навчальні програми таким чином, аби брати до уваги широке розмаїття цих особливостей і потреб.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, та створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

У 2009 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів визначаючи цим, що інклюзивна освіта не лише забезпечує найкраще середовище для навчання дітей з інвалідністю, але й допомагає усунути бар’єри та зруйнувати стереотипи.

В 2012 році в Україні розпочала свою діяльність Програма «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні», одним з її завдань було сприяння впровадженню універсального дизайну у сферу освіти на місцевому рівні. Даний проект реалізується Програмою розвитку Організації Об’єднаних Нації(ПРООН), дитячим фондом ООН(ЮНІСЕФ), Всесвітньою організацією охорони здоров’я(ВООЗ), Міжнародною організацією праці(МОП).

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до освіти дітям з особливими освітніми потребами за допомогою організацій їх навчання у звичайних загальноосвітніх закладах на основі особистісно - орієнтованих методів, з урахуванням особистісних здібностей кожної окремої дитини.

Основні принципи інклюзивного навчального закладу полягають в тому, що:

•                   Усі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.
•                   Школи мають визнавати та враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.
•                   Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розроблення відповідних навчальних планів, здійснення організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зав’язків зі своїми громадами.
•                   Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.
•                   Інклюзивні навчальні заклади є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими освітніми потребами та їхніми однолітками.

Школа – одне з місць у громаді, де діти проводять багато часу, і одне з місць, яке може «охопити» дітей з інвалідністю. Нерідко стосунки, які формуються в школі, впливають на ставлення, цінності та переконання, що продовжуються в старшому віці. Коли діти навчаються разом, інвалідність не розглядається як щось особливе або унікальне.

Залежно від діагнозу дитини, педагог повинен залучати до навчально-виховного процесу різних спеціалістів, а саме: психологів, дефектологів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, логопедів, невропатологів тощо.

Переваги інклюзивної освіти: усвідомлення суспільством проблем дітей з різними видами нозологій; солідарність між дітьми з особливими освітніми потребами та їх звичайними ровесниками; соціальна адаптація дитини з особливими освітніми потребами; зосередження уваги на можливостях і сильних сторонах особистості дитини з особливими освітніми потребами; виховання більш толерантного суспільства.

Дитина з особливими потребами — це не обділена долею, це, швидше, визначений спосіб життя за обставин, що склалися, який може бути дуже цікавий їй і оточуючим людям, якщо порушення розглядати в рамках соціальної концепції

Особливі освітні потреби – це:

• визначення поточних потреб та навичок;
• пошук та розробка особистих цілей та завдань для дитини;
• пошук найкращого освітнього середовища;
• створення особистісно - орієнтованих індивідуальних планів розвитку та навчання.

Діти з особливими освітніми потребами не зможуть скористатись своїм правом на освіту, якщо до освіти не буде «доступу». Так відсутність доступного входу до школи, туалету, класної кімнати тощо може пешкоджати учням з порушенням опорно – рухового апарату добиратися до місця навчання. Не використання комп’ютерних та допоміжних технології в різноманітних навчальних ситуаціях створює нові бар’єри для учнів із сенсорними порушеннями.

Доступність навчального процесу - це усунення існуючих бар’єрів, які перешкоджають дитині з особливими освітніми потребами отримувати якісну освіту та користуватися своїм правом на освіту.

Архітектурно доступна школа – це:

• забезпечення рівних можливостей права на освіту для всіх дітей;
• врахування потреб усіх учасників освітнього процесу;
• безпечне середовище;

покращення функціональності об’єкта освіти для всієї громади.

Проте для вдалої реалізації впровадження інклюзивної форми навчання дітей з особливими освітніми потребами держава також потребує кваліфікованих та професійних фахівців для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

На даний час проблем, щодо впровадження інклюзивної форми навчання багато, але держава робить переконливі кроки для того, щоб кожна дитина не залежно від стану її здоров’я мала рівні права щодо реалізації свого права на освіту та розкриття свого потенціалу, здобуття суспільно значущої професій для подальшого дорослого життя.

Література

1.               Основи спеціальної та інклюзивної педагогіки : навч.посіб. /за заг.ред.проф Ю.Д.Бойчука. -Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди,2018.-338с.
2.               Специальное образование в меняющемся мире. Европа: учеб. Пособие для студентов пед.вузов / Н.Н.Малофеев.-М. : Просвещение, 2009. – 319с.
3.               Супрун М.О. Корекційне навчання учнів допоміжних закладів освіти: витоки, становлення та розвиток (друга половина XIX – перша половина ХХ ст.): монографія / М.О. Супрун.-К.:Вид.ПАЛИВОДА А.В.,2005.-328 с.
4.               Інклюзивна освіта. Підтримка розмаїття у класі:практ.посіб./Тімлорман, Джоан Деппелер, Девід Харві. – К.:2013.-296с.
5.               Школа для кожного: посібник / Упорядник: Байда Л.Ю. – К.,2015.-60с.