Клюєва Оксана Миколаївна
Сумська гімназія №1
Впровадження методу проектів у процесі вивчення
української мови та літератури
Сучасні умови вимагають нових підходів у навчанні та вихованні, передбачають реформування в напрямку впровадження в освітній процес особистісно орієнтованого навчання. Розв’язати цю проблему можна лише за умови спрямування навчально – виховного процесу в школі на активність школярів, їх самостійність, творчу активність, адже ця проблема пов’язана з вирішенням питання підвищення якості навчального процесу в цілому.
Саме тому, на нас – учителів, покладена відповідальність за виховання всебічно розвинутої особистості перед батьками, перед державою, адже випускник сучасної школи повинен володіти не тільки необхідними знаннями, а й грамотно опрацьовувати інформацію, самостійно приймати рішення, дбати про розвиток свого інтелекту, культурного і морального рівня, бути комунікабельним, контактувати у різних сферах життя; уміти критично мислити; помічати труднощі та шукати шляхи їх подолання.
Останнім часом широкого розповсюдження в педагогічній практиці набули інтерактивні технології навчання, сутність яких полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учасників[2]. Однією з таких технологій є проектна робота, яка передбачає створення проекту одним, двома чи групою виконавців.
На сучасному етапі реформування шкільної освіти виникла проблема відродження методу проектів у вітчизняній практиці, враховуючи його незаперечну цінність, що співвідноситься з діяльнісним підходом у сучасній дидактичній системі. Учителі-словесники намагаються використовувати в роботі як вітчизняні, так і зарубіжні інноваційні методи, спрямовані на розвиток у школярів найкращих духовних цінностей.
Ще В. Сухомлинський переконував, що «справжня школа — це багатогранне духовне життя учнівського колективу, в якому учитель і діти об'єднані багатьма інтересами і захопленнями».
Проектна технологія дає можливість учителеві застосувати розмаїття інтерактивних вправ і змінити роль авторитарного транслятора готових ідей на натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладалося б у схему "учень — технологія — учитель", за якої педагог перетворюється на технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання. Педагогічна майстерність сучасного вчителя має розвиватись "не через забезпечення його великою кількістю рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність"
Проектування — це особливий тип інтелектуальної діяльності, характерною особливістю якої є перспективна орієнтація, дослідження, яке має практичне спрямування [1]. Таким чином, робота над проектом, по-перше, — це практика особистісно зорієнтованого навчання, що враховує у процесі навчання конкретного учня, його вільний вибір та особисті інтереси (тому цей учень розуміє, навіщо йому знання і де їх застосувати); по-друге, навчальне проектування орієнтоване насамперед на самостійну роботу — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують упродовж визначеного часу; по-третє, проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів.
Досліджуючи проектну діяльність, потрібно акцентувати увагу на важливості підготовчих її ланок, тому в структурі методу проектів виділяю такі етапи:
Оскільки застосування методу проектів з української мови та літератури вимагає витрати досить великої кількості часу, серйозної, ґрунтовної підготовки, технологія проектування асоціюється з формами позакласної роботи [5]. Підбиття підсумків проекту та всього процесу його реалізації є невід’ємним виховним та навчальним етапом, під час якого дуже важливо належним чином акцентувати успіхи та недоліки проведеного дослідження. Необхідно заохотити учнів до продовження участі в проектах різного типу. Презентація й захист проектів – невід’ємна й обов’язкова складова застосування методу проектів.
Групові проекти відрізняються від індивідуальних та парних більшою змістовністю та оригінальністю художнього оформлення[7]. Крім того, участь у проекті надає дітям змогу здійснити свої ідеї, норми, моделі поведінки, учні несуть відповідальність за цей вибір, працюють в атмосфері співпраці, бо успіх кожного — це успіх усіх.
Організація живої взаємодії між учителем і учнем можлива через різноманітні форми та методи, новий матеріал засвоюється завдяки діяльності учнів. Саме цьому і сприяє проектна технологія, яка враховує вибір методичних прийомів, здатних виявити та розвинути хист, азарт кожного учня, врахувати його вдачу, здібності, схильність до тих наукових знань, які йому найбільш цікаві.
Метод проектів є прекрасним засобом мотивації останнім часом все ширше входить у навчальний процес. Він привернув увагу багатьох творчих учителів України, зокрема, Міхальцової Т. В., Кущенко С. В., Гаврилюк О. В., Данилової О. Г, Дубок Т. В., Малько О. А., Ліпіної М. М., Мисько О. М. та інших .
Вже другий рік впроваджую цей метод у практику. У цьому році, наприклад, на уроках української літератури у 8 класі учні успішно презентували такі проекти: "Лірична душа Павла Тичини", Т. Осьмача — символ приниженого, але невмирущого народу", "Олександр Олесь — співець природи і краси", "Компаративний аналіз віршів "Айстри" Олександра Олеся та "Айстри" Василя Чумака", "Т. Осьмачка. Життєвий та творчий шлях", "Основні мотиви творчості Максима Рильського", "Т. Осьмачка. Фатальна залежність митця від історичної долі його народу"; у 10 класі — "Вічний образ у поемі Івана Франка "Мойсей", «Перлини духовності в імені Леся Українка. Драма – феєрія «Лісова пісня», «Романтика в моєму житті. М.Коцюбинський «Повість забутих предків», у 11 класі – «Вижити попри все» - У.Самчук «Марія», В.Барка «Жовтий князь» . Така робота прийнятна як на уроках подачі нового матеріалу, так і на уроках узагальнення і систематизації набутих знань.
Під час захисту проектів була продемонстрована не тільки активність учнів, зростання їхнього пізнавального інтересу, а й неабияка творчість; ще були представлені листи, казки, наукові доповіді, акції пам'яті, компаративний аналіз тощо. Крім матеріалу з основних предметів, учні використовували різні види мистецтва, зокрема, живопис, музику, графіку, креслення, опрацювали додаткову літературу, а найголовніше — удосконалити не тільки знання з української літератури, а й уміння та навички самостійної роботи, навчилися разом ставити мету, завдання, досягати їх, робити певні висновки.
Перш ніж узятися до реалізації проекту, визначається предметна секція, обирається напрямок роботи. Назва роботи — крок дуже серйозний[4]. Тема проекту має бути цікавою, актуальною, змістовною, з обов'язковою наявністю дослідницького матеріалу, який був визначений у процесі роботи. Далі прогнозується визначення окремих проблем та шляхи їх розв'язання, даються поради з метою моральної підтримки дитини, проводиться робота з батьками.
Окреме місце відводиться вимогам до написання роботи, її друку, збагачення ілюстративним матеріалом. Проводиться огляд попередніх контрольних робіт, даються корисні поради та рекомендації. Розв'язання проблеми, яка стоїть перед дитиною в процесі виконання проекту, забирає більшу частину часу.
Пошукова творча робота — різнопланова [3] . Спочатку учень знайомиться з науковими публікаціями, працює з літературними і нормативними джерелами, аналізує, цитує їх, виготовляє таблиці, схеми, графіки, діаграми, робить попередні висновки. Відповідне місце відводиться енциклопедіям та словникам.
Активізується дослідницька робота, якщо для експерименту правильно вибраний об'єкт роботи. Отриманий матеріал опрацьовується, фіксується, обробляється, перевіряється, систематизується. Таким чином, вирішується теоретичне, наукове та практичне розв'язання проблеми.
Захист науково-дослідницького проекту відбувається у визначені терміни, тому учні працюють над оформленням тексту, додатків, готуються до презентації. Завершується проект аналізом результату. Він є одним із важливих етапів — дає змогу глибоко осягнути ідею проекту, а здобута перемога виводить дитину на новий виток навчально-пізнавального процесу.
Досвід організації науково-дослідницької діяльності учнів переконує, що вона є важливим елементом системи роботи з дітьми, сприяє розвитку творчого потенціалу дитини, її світогляду, самостійності, самоорганізації й відкриває перед нею можливості самореалізації [6] .
Таким чином, сучасні методи навчання, методи шукань, не тільки сприяють розвитку пізнавальної активності учнів, а й наближають процес навчання до життя.
Учні, працюючи над проектом, краще запам'ятовують навчальний матеріал, мають змогу випробувати себе в різних ролях, навчаються співпрацювати, розв'язуючи певні пізнавальні завдання. Завдяки цьому реалізується одна з найважливіших функцій навчання — комунікативна.
Участь у проекті забезпечує високий рівень пізнавальної активності, до розумової діяльності залучаються емоції, нові знання здобуваються у суперечках, формуючи варіативне мислення. Отже, процес пізнання стає радісним, цікавим, тобто ефективним.
Проектний підхід у філологічній освіті формує в учнів навички проектної діяльності, здатність до прогностичного мислення, що є основою стратегічної компетентності. Таким чином, сучасні методи навчання, методи шукань, сприяють розвитку пізнавальної активності учнів та наближають процес навчання до життя.
Література