Впровадження основних методів і прийомів технології критичного мислення на уроках історії

   

Впровадження основних методів і прийомів технології критичного навчання на уроках історії

Теоретична частина. Критичне мислення, як синтез думки.

    Не зважаючи на те, що головною метою історичної освіти проголошений розвиток історичного мислення, мусимо визнати відсутність повноцінного втілення поставленої мети у навчальний процес. Дуже часто в загальноосвітній школі вивчення історії перетворюється на запам’ятовування дат, битв та історичних документів. Але при цьому ми чомусь забуваємо, що історики не стають крупними спеціалістами лише тому, що являють собою ходячі енциклопедії дат, імен, баталій та історичних документів. Майже скрізь у відмінники зараховують тих, хто лише те й робить, що запам’ятовує дати, імена, баталії та інше. Але справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчив формули на все життя або навчився відповідати на запитання у наших підручниках. Їх скоріше відрізняє уміння ставити перед собою проблеми. І судять про них у значній мірі по важливості проблем, за які вони беруться.

За яких умов навчання наші учні в решті-решт перетворяться на рушіїв суспільного прогресу? Необхідно розробити й впровадити у навчання дослідницькі завдання та створити відповідні педагогічні умови, які б сприяли розвитку таких якостей особистості, як синтетичне мислення (тобто уміння бачити зв’язки, які безпосередньо не спостерігаються); уміння ставити під сумнів сталі принципи та ідеї; обдумана ризикованість; терпиме ставлення до своїх та чужих помилок; пошук проблем, які вимагають творчих зусиль; уміння визначать та перевизначать проблеми та ін. Як можуть виглядати ці завдання на практиці? По-перше, учням можна запропонувати надати свої розв’язання певних проблем, що колись вирішували відомі історичні особи, при цьому обґрунтовуючи ці рішення. По-друге, впровадити розв’язання проблемно-пізнавальних завдань на перевірку обґрунтованості тих чи тих історіографічних оцінок. По-третє, тренувати учнів у виконанні вправ із ретроальтернативістики (побудова альтернативних сценаріїв розвитку реальних подій у минулому). По-четверте, здійснювати спроби на визначення та переформулювання проблем, із якими стикалися у минулому (пошук непомічених проблем у минулому, або правильних розв’язань не тих проблем). Отже, завдання полягає  полягає в тому, щоб забезпечити розвиток критичного мислення школярів можна шляхом упровадження задач і проблемно-пізнавальних завдань на узагальнення та застосування понять, а також на перевірку обґрунтованості історіографічних оцінок та ін.

За словами відомого англійського письменника Льюіса Керролла, «щоб залишатись на одному місці, треба швидко бігти». Постійне вдосконалення професійних вмінь та навичок, в тому числі і по формуванню критичного мислення, є запорукою ефективної роботи з учнями в школі.

 Здобувач освіти − це цілісна всебічно розвинена особистість, здатна до критичного мислення. За експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі[1].  Всесвітній економічний форум у Давосі регулярно складає перелік актуальних навичок, необхідних для успішної кар'єри. За останні роки критичне мислення піднялося в рейтингу цих навичок з 4 місця (навички для 2015 року) до 2 місця (навички, які будуть важливими в 2020 році).

Навчальний заклад  має відігравати важливу роль, допомагаючи молодим людям стати поінформованими, активними, самостійними і творчимиособистостями, здатними адаптуватися до стрімких змін у світі. Формування такої особистості вимагає нових підходів до навчання. Тому оновлення форм організації освітнього процесу визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики в розвитку освіти. Важливим завданням є формування в учнів наскрізних умінь, зокрема критичного мислення, що має реалізовуватись у навчанні будь  - якого шкільного предмета чи курсу [3]. 

Видатному американському мислителю Д.Дьюї належить твердження про те, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не у тому, щоб просто надавати інформацію учням, а у тому, щоб розвивати критичний спосібмислення. Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним, а отже першочерговим є розвиток тих умінь і навичок мислення, що дають змогу адекватно оцінювати нові обставини й формувати стратегію подолання проблем, які можуть виникнути [2]. Таким чином, розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана. У цьому сенсі життєва необхідність критичногомисленнядлявітчизняної освітньої системи очевидна.

Критичне мислення – це цілеспрямований процес мислення, що надає учню можливість сприймати, аналізувати, систематизувати, оцінювати інформацію, результат діяльності й обирати власну позицію, аргументувати власні думки та вчинки.

З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

• аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;
• бачити проблеми, ставити запитання;
• висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;
• робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його [4].

Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати.  І саме школа є ідеальним середовищем для цього. Завдання педагога – змінити практику своєї роботи, сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення, адже в ідеалі ми прагнемо, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували.

Наголошуючи на важливості педагогічних інновацій для шкіл України, Пометун О.І. визначає особливості навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення:

• у навчання включаються завдання, розв'язання яких потребує мислення вищого рівня;
• навчальний процес організований як дослідження учнями певної теми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії між ними;
• результатом навчання є вироблення власних суджень через застосування до інформації певних прийомів мислення;
• викладання передбачає постійне оцінювання результатів із використанням зворотного зв'язку "учні-вчитель" на основі дослідницької активності учнів у класі;
• критичне мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доводами та формулювання умовиводів;
• відповідальність вимагає, щоб учні були вмотивовані до обговорення проблем, а не намагались уникнути їхнього розв'язання [5].

Головним завданням сучасної історичної освіти є розкриття здібностей кожного учня, виховання особистості, готової до життя в високотехнологічному світі. Використання на уроках історії технології критичного мислення формує в учнів не тільки предметні а й соціальні компетентності. Учні на уроках мають навчитися розуміти природу і суть історичних подій, критично сприймати інтерпретації історичного процесу істориками, бути здатними на власне бачення та аргументоване відстоювання своєї позиції.

Критичне мислення формується поступово. Створити певний алгоритм дій по формуванню критичного мислення достатньо важко. Але можна виділити певні умови за яких можна спонукати учнів до критичного мислення. А саме:

• Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації, обробки та вибору способу презентації свого вибору.
• Очікування ідей. Учні повинні зрозуміти, що від них очікують, висловлення свої власних думок та ідей і вони можуть бути різними.
• Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думок.
• Цінування думок інших. Учні повинні зрозуміти що важливо вислухати всі думки, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми.
• Віра в сили учнів.
• Активна позиція. Це стимулює їх до роботи, до прагнення мислити нестандартно, критично, толерантно поводитись під час дискусії.

Критичне мислення сприяє кращому запам’ятовуванню вивченого матеріалу; активізує діяльність учнів на уроці; підвищує пізнавальний інтерес до отриманих нових знань; змінює відношення учнів  до уроку; створює атмосферу довіри  та співпраці.

Для успіху в майбутньому професійному житті сучасному школяру необхідно отримувати інформацію, критично оцінювати, опановувати та застосовувати її, а також робити аргументовані висновки.

Упровадження технології розвитку критичного мислення на уроках історії дає змогу:

• розвивати творчі здібностей учнів;
• формувати нестандартне, креативне мислення, що вчить учнів розв’язувати складні комплексні завдання, відповідати на проблемні запитання, складати і заповнювати різного типу та складності схеми, таблиці тощо;
• підвищувати інтерес до вивчення предмету, що, у свою чергу, сприяє створенню позитивної атмосфери співпраці вчителя з учнем;
• виховувати особистість з толерантним відношенням до інших.

Освіта ХХІ століття – це розвиток, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем. Формувати покоління, яке здатне навчатися протягом усього життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства –ось завдання, що стоять перед учителем сучасної школи [4].  

 

Практична частина. Використання методів та прийомів критичного мислення.

 

  Робота за цією технологією вимагає часу, уваги й мети, а викладання має бути чітким і зрозумілим. Необхідно виділяти достатньо часу для обміну думками. А методів і прийомів, які застосовуються при критичному мисленні, чимало. Отже, розглянемо основні з них та можливості іх використання на уроках історії.

 

 - Прийом «Кластери» - графічний спосіб організації учбового матеріалу.  Кластери – малюнкова форма, зміст якою в  тому що в середини аркуша або дошки записується основне слово (ідея, тема), а по боки від нього фіксується інформація, якимось чином з ним пов*язана. У центрі тема-, довколо неї – великі змістовні одиниці, поєднуємо їх прямими лініями з темою.

 

- Прийом « Позначки» («інсерт»,Воган и Эстес, модифікація Мерпедит та  Стіл - інтерактивна система нотаток для ефективного читання та мислення)

Читаючи параграф підручника потрібно робити позначки на полях. Позначки мають бути такими:

Ставте «  »    на полях, якщо прочитане підтверджує те, що ви вже знаєте.

Ставте« - »  ( мінус) , якщо прочитане відрізняється від того , що ви вже знаєте, чи думаєте, що суперечить  вашим уявленням.

Ставте «+» ( плюс) на полях, якщо  прочитане несе для вас нову інформацію.

Ставте « ?» ( знак питання) на полях, якщо ви натрапляєте на інформацію, яка вас бентежить, чи якщо хочете знати про щось більше.

I – interactive
N – noting самоактивуюча «V» - вже знав
S – system системна помітка «+» - нове 
Е – effective для эфективного «-» - думав інакше 
R – reading and читанняя та роздум «?» - не зрозумів, є запитання 
Т – thinking

 

Доцільно запропонувати учням скласти власну таблицю позначок для впорядкування інформації:

 

«»	« - »	« + »	« ?»

 

-Прийом « Синкан» (синквейн)

Синкан – це вірш, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує чи віддзеркалює тему.

Самостійна робота у стилі « синкан» допомагає учням у первинному сприйнятті теми, спонукає до проблемної роботи над текстом, розвиває творчі здібності, уяву дитини, вміння нестандартно мислити. Це своєрідна цікавинка філософського змісту, що вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей . Кожен може відчути себе поетом, виявити власний погляд на прочитане , почуте. Таким чином, синкан забезпечує  високоефективну роботу з розвитку критичного мислення, спонукає учнів у великому обсязі відібрати основну і відтворити її у стислій формі.

Синкан вимагає певної побудови. Це поетична мініатюра з 5- ти рядків за такою схемою:

1 – й рядок – іменник ( тема мінініатюри);

2 – й рядок – прикметник до теми;

3 – й рядок – дієслово чи дієслівні форми;

4 – й рядок – фраза, яка передає особисте ставлення до теми;

5 – й рядок – синонім до іменника в першому рядку.

Приклад:

• Цезарь
• Хитрий, розумний
• Притягує, захоплює, править
• Став наймогутнішим диктатором Риму!
• Велика людина

 

-Прийом «Фішбоун» (скелет риби)

Для даного прийому використовується схема

 

За допомогою неї можливо у явищах розрізняти складові частини, в подіях виокремлювати причини та наслідки, аргументувати відповідь та підтверджувати його прикладами. Основою для виконання роботи за схемою є проблема, яка є у тексті або у розповіді вчителя. Її записують в «голові» скелету, а висновки, які виходять у процесі роботи, записуються у «хвості». Отже  голова- питання теми, верхні кісточки – основні поняття теми, нижні – зміст понять, хвост – відповідь на питання. Записи повинні бути лаконічними, уявляти собою ключові фрази або слова, які відображають зміст.

-Прийом «вірні та помилкові ствердження»

Наприклад, початком уроку в 11 класі за темою «Епоха застою» можуть бути запропоновані наступні ствердження:

-         в епоху застою була прийнята нова конституція. В якій були проголошені демократичні свободи;

-         це був час розквіту літератури та мистецтва;

-         була відновлена система ГУЛАГу;

-         жорстка цензура;

-         кращі діячі науки та мистецтва були вигнані з СРСР;

Потім учні повинні встановити вірні чи помилкові ці ствердження. Після ознайомлення з основною інформацією повертаємось до даних стверджень та просимо оцінити їх правдивість, спираючись на вже отриману інформацію.

 

-Прийом « Мозковий штурм»

  Мозковий штурм – це методичний прийом, застосування якого сприяє розвитку вищого рівня мислення, допомагає знаходити нові рішення через вияв індивідуальних здібностей кожного, спонукає до розвитку творчості, критичності, вчить застосовувати набуті знання на практиці.

Механізм проведення його простий і доступний. Вчитель об’єднує клас у групи, учасники яких ознайомлюються з конкретними завданнями і проблемою, над розв’язанням якої вони будуть працювати. Пізніше кожен з учнів пропонує свої ідеї, шляхи розв’язання того чи іншого питання, що було поставлене перед ними. Під час мозкового штурму ніхто не коментує думки і не дає їм оцінок. Кожен учасник групи вільно висловлює власну ідею або декілька ідей.

Метою цієї методики  не  є досягнення кількості за рахунок якості , а залучення до роботи всіх учасників.

Етапи проведення мозкового штурму:

1. Організаційний момент. Учитель визначає лідера і секретаря, які контролюють процес висунення ідей.
2. Визначення проблеми. Вибирається конкретна проблема і точно формулюється.
3. Мозковий штурм. Висловлюються розв’язки проблеми, а учень, відповідальний за це, записує їх.
4. Групування. Схожі розв’язки групуються.
5. оцінювання. Обговорюється кожен із розв’язків. Вибирається кілька цікавих ідей, які потрібно буде досліджувати далі.
6. Відбір. Відбираються ті ідеї, що найкраще розв’язують проблему, яку ви перед собою поставили.
7. Дії. Ставиться питання, чи буде ефективний певний розв’язок, і намічаються шляхи втілення його в дію. Ніхто не повинен критикувати чи коментувати розв’язок на цьому етапі.

 

-Прийом « Кубування»

Кубування є методом навчання,який полегшує розгляд різних аспектів теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному його боці вказівками щодо напрямку мислення та письма.

На кожному боці кубика вказівка : опишіть це; порівняйте це, встановіть асоціації,; проаналізуйте це; знайдіть застосування цьому; запропонуйте аргументи „ за” або „ проти” цього. Отже ,вказівки на гранях куба є такими:

-         Опишіть це. Розгляньте уважно об’єкт ( можливо лише уявний) та опишіть, що ви бачите, відзначаючи колір, форму , розміри)

-         Порівняйте це. На що схоже? Від чого відрізняється?

-         Встановіть асоціації. Про що це змушує вас думати?

-         Проаналізуйте це. Скажіть, як це зроблено Вам не обов’язково це знати. Ви можете вигадати.

-         Знайдіть застосування цьому. Як саме це може бути застосоване?

-         Запропонуйте аргументи « за» або « проти».

-         Займіть певну позицію

 

Прийом « Гронування» (асоціації)

Етапи гранування є простими і дуже добре запам’ятовуются:

1. Напишіть центральне слово або фразу посередині аркуша поперу.
2. Починайте записувати слова або фрази, які спадають на думку з обраної теми.
3. Коли всі ідеї записані на папері, починайте встановлювати там де це можливо, зв’язки між поняттями.
4. пишіть стільки ідей, скільки дозволить час, або ж доки всі вони не будуть вичерпані.

                                                  Дніпро

            Калина                                                        Вишиванка

 

 

               Чорне море               Україна                     Козак

 

    Галушки                                                                  Тарас Шевченко                    

                                                   Пшениця

 

 -Прийом «РАФТ» (по К.Санте)

Назва є скороченням: Р(роль) – А(аудиторія) – Ф(форма) – Т (тема). Ідея є в тому, що учень обирає для себе якусь роль, тобто пише текст не від себе, а від імені історичного персонажу (кроль, селянин, революціонер…).Потім обирає для кого писати, та стиль тексту, це може бути письмо, стаття в газету тощо.

 

-Прийом «П» - «М» - «Ц»:таблиця «Плюс-мінус-цікаво»

Нова інформація заноситься у таблицю, за ходом прослуховування лекції заповнюються відповідні стовпчики. 

«П»	інформація, яка, з точки зору учня  носить позитивний характер
«М»	негативний,
«Ц»	Найбільш цікаві та суперечливі  факти
«?»	«Є питання»

При використанні данного методу інформація не тільки більш активно засвоюється, систематизується, а й оцінюється.

-Прийом «Бортові журнали»

Учні під час вивчення теми записують свої думки на наступні питання

 

Що меня відомо з цієї теми?	Що нового узнав з тексту?

 

Зустрівши у тексті ключові моменти, учні заносять їх до свого бортового журналу

 

«Ключові фрази»

Вчитель пропонує учням набор ключових фраз до нової теми. Учні отримують завдання :попрацювати в парах та скласти зв*язаний текст із запропонованих фраз. Ця робота займає 5-8 хв. Потім кожна пара пропонує свій варіант.

 

 

-Прийом «Підказка»

Вчитель пропонує учням коротку інфрмацію про тему, свого роду підказку, яка допоможе учням здогадатися про піде мова на уроці, викличе у них зацікавленість, бажання вивчати цю тему. Це може бути текст закону, лист, оголошення,відео- або аудіофрагмент, вірш, фото тощо.

 

 

- Метод «Резюме»

Вчитель пропонує  учням підвести підсумки своєї діяльності на уроці,написавши резюме, з використанням  ключових фраз:

        - в ході уроку меня вдалося…

        -  найважливішим знанням для мене стало…

        - у ході роботи над темою в мене виникли почуття…

        - мене зацікавили питання…

        - мені не вистачило наступних знань та вмінь…

        - у цих питання я б хотів розібратися докладніше…

        - ці питання не викликали зацікавленості…

 

- Прийом «Кошик ідей»  

 

 Учням задається питання, що їм відомо з вказаної теми. На початковому етапі ця робота індивідуальна (1-2хв.). Потім діти обмінюються інформацією в парах або группах. Далі кожна группа по колу називає факти, імена, події не повторюючись – складається список ідей. Усі свідчення записуються вчителем на дошці без коментарів, навіть якщо вони хибні. За ходом заняття ці факти будуть складатися у логічний ланцюжок.

 

 

5 - 10-хвилинне ессе

Після прочитання та загального обговорення тексту учням пропонується організувати свої думки за допомогою 10-хвилинного ессее. Головне правило цього ессее – не зупинятися, не перечитувати, не виправляти. Якщо виникнуть ускладнення можливо письмово прокоментувати помилку, що виникла на спробувати писати далі. Також цей метод можна використовувати

наприкінці заняття, щоб допомогти учням підсумувати свої знання з даної теми. Для вчителя – це можливість отримати зворотній зв*язок. Тому учням можна запропонувати два пункти:

1) написати про що вони довідались з нової теми

2)задати одне питання, на яке вони так і не отримали відповідь

 

SWOT – аналіз

Проведення SWOT – аналізу являє собою заповнення матриці, яка складається з 4 блоків, у центрі матриці записуємо факт,явище, проблему, яка потребує дослідження, а по блокам матриці

S – силні боки явища що вивчається (англ. strengths – сильний)
W – слабкі  боки явища що вивчається (англ. weaknesses–  слабкий)
О – можливості використання (англ. opportunities –можливості)
T – загрози використання (англ. threats –загрози)

 

-Метод

«Знаємо-хочемодізнатися-дізналися" 
Найкраще місце цього методу — на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю: 

 

Що знаємо?	Про що хоче­мо дізнатися?	Про що дізналися?

"Дошка запитань" 
Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року. 
 

"Сократівське опитування" 
Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити на декілька груп. 
Перша — запитання для прояснення: 
-  Що ви маєте на увазі, коли кажете...? 
-  Яке завдання ви збираєтесь виконувати...? 
- Який приклад ви можете навести...? 
-  Чому ви сказали...? Як це стосується до...? 
Друга група — запитання з припущеннями: 
- Які припущення ви робите? 
-  Чому ви робите ці припущення? 
- Ви припускаєте, що...? 
Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору: 
-  Чи є твоя точка зору щодо... ? 
-  Чи є твоя перспектива в тому, що...? 
Четверта група — запитання, які ви¬значають факти, причини та докази: 
-  Які твої докази для цього? 
-  Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому? 
П'ята група — запитання, які до¬ліджують висновки та результати: 
-  Що є твоїм висновком? 
-  Що буде результатом, якщо це  станеться? 
-  Яким буде ефект від цього? 

"Експерти проти журналістів" 
Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть розвитку критичного мислення. 
 

"Атака на вчителя" ("Атака на учня" )
Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями— учні будуть ставити питання, а вчитель  (або один учень) відповідати на них. Висувається умова— вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру. 

- Прийом «Тонкі та товсті запитання»

«Тонким» вважається таке запитання, на яке можна дати  точну, коротку відповідь, а «товсте» запитання потребує роздумів та розгорнутої відповіді. Цей прийом можна використовувати з іншими:запитальні слова,мозковий штурм,читання з зупинками. Формувати вміння краще починати з «тонких» запитань, адже дітям їх легше придумувати. З історії це можуть бути запитання, відповідями на які можуть бути слова «так», «ні», дата, ім*я,терміни, географічні назви, назва предмету або явища. На підставі «тонких» запитань учні вчаться складати «товсті».

 

-«Переплутані логічні ланцюжки»

Цей прийом підходить для «подійних» тем, в яких розглядаються війни, зміни в житті країни та людей, виявляються причини та наслідки. Учням пропонується виявити послідовність подій. Для цього вони отримують картки, де вказані елементи потій у переплутаному вигляді. Даль діти відмічають послідовність у вигляді ланцюжка чисел, кожне з яких означає певний елемент подій. Далі заслуховуються ланцюжки. Можна ще запропонувати скласти розповідь за своїм ланцюжком.

 

-Метод Жигсо

В основі цього методу лежить групова робота. Формується стільки груп, скільки питань вчитель планує розглянути на уроці. Кожна група отримує однакове завдання: прочитати текст, продумати, як його переказати, скласти запитання. Учні можуть записати опорні слова, зробити схеми або кластери. Після роботи з текстом групи перерозподіляються таким чином, щоб у кожній опинилися представники всіх чотирьох груп. Потім вони по черзі пояснюють своє питання, використовуючи свої записи. Після всіх розповідей та пояснень- письмова перевірка, складена із запитань, які сформували діти, працюючи в групах.

 

 

"Пустийстілець" 
Учитель вибирає тему для дискусії і готує чотири тези на окремих аркушах, що висвітлюють тему з різних точок зору. Учні, переходячи від однієї тези до іншої, визначають, яка із них відповідає їхній позиції. Таким чином, створюються малі групи для дискусії. Кожна група протягом 10—15 хвилин обговорює зміст тези, фіксуючи аргументи, що підтверджують їхній вибір. Після обговорення тези в малих групах перед кожною із них ставиться стілець, на який сідає представник групи, щоб висловити думки стосовно обговорюваної теми. Час виступу обмежений. Після цього виступаючий повертається до своєї групи. Кожен учень може підтримати дискусію своїми аргументами. Учень може зайняти "пустий стілець" тільки один раз. 

 «Ромашка Блума» (ромашка питань)

Шість пелюсток –шість типів питань:

1) Прості (назвати факти, пригадати певну інформацію)

2)Уточнюючи (метою ціх  питань є надання людині можливості зворотнього зв*язку відносно того що він тільки що сказав)

3)Інтерпретаційні або пояснюючі (звичайно починаються з іслов «чому?»)

4)творчі (у питанні є частка «якщо б», елементи умовності, прогнозу)

5)Оціночні(направлені на вияснення критеріїв оцінки тих чи інших подій, фактів, явищ)

6)практичні (це питання направлені на встановлення зв*язку між теорією та практикою)

 

Метод «Рюкзак»

 Він дає можливість залучити кожного учня класу до роботи на цьому етапі. Він полягає в тому, що кожен з учнів стисло записує на папері відповідь на запитання «Які з тих знань, умінь, способів дій, що отримали на уроці, вони візьмуть із собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо?»Папірці з відповідями складають у рюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.

 

Дискусії, як одні із методів критичного мислення.

 

 1. «Класичні дебати»

Приймають участь дві команди з трьох учнів. Команда,що стверджує захищає тему гри та приводить всі можливі аргументи для того , щоб запевнити суддів у вірності своєї позиції. Команда, що заперечує, намагається доказати, що позиція опонентів з даної проблеми невірна. Разом з аргументами, команди повинні надати суддям вислови, статистику, конкретні факти, які підтверджують аргументацію. Таким чином зміст дискусії – це зіткнення думок, позицій з якої-небудь проблеми.
2. «Експрес-дискусія»

Підготовка до неї здійснюється учнями прямо на уроці. Вона не потребує тривалого проведення, частіше проводиться один-на один, коли приймають участь два учні. При цьому у якості теми уроку береться одна велика тема, яка потім розбивається на кілька маленьких. Кожен учень захищає протилежну точку зору.

 Текстова дискусія

Дана форма дискусії проводиться на основі вивчення уривків з наукових статей, монографій, науково-популярних публікацій. Учасники діляться на дві групи. Та відстоюють різні точки зору, використовуючи цитати, факти, приклади із підручників.

Проблемна дискусія

Цей вид дискусії, коли учні не обмежуються окремими фактами, а використовують достатньо великий матеріал із області права, соціології, політології,філософії, та ін. наук.

 «Круглий стіл»

Учасники «круглого столу» сідають за столом лицем один до одного та ведуть бесіду на вказану тему. У ході такої дискусії відбувається обмін думками між всіма учасниками (від 10 до 20 учасників). В цій дискусії також можуть приймати участь вчителя, батьки.

 «Коло»

Метою такої дискусії є залучення всього класу. Учні сідають у два кола-зовнішнє та внутрішнє. При цьому внутрішнє коло –нерухоме, а зовнішнє- рухоме. Кожен учень сидить навпроти іншого. За сигналом вчителя учні із зовнішнього кола пересідають на один стілець праворуч та змінюють партнера з дискусії. В дискусії учні із зовнішнього кола є прихильниками однієї точки зору, учні із внутрішнього – іншої.

 «Акваріум»

Учні поділяються на дві або три групи. Які розташовуються в аудиторії за колом. У кожній групі обирається голова, який буде висловлювати думку групи з головного питання дискусії.

Дискусія з використанням словосполучення «Що було б, якщо б…»

Цей вид дискусії можна характеризувати як «аналіз альтернатив». Учасники даної форми дискусії вважають історичні факти, події можливими, гіпотезними.

    

 

  Висновок.

 

 

Описана технологія дає можливість пробудити критичне мислення учнів, показати різні точки зору на історичні факти, події, явища, процеси; допомагає успішно керувати пізнавальною діяльністю учнів, ефективно формувати творчі особистості. Педагогічна технологія розвитку критичного мислення може успішно застосовуватись під час вивчення будь-якої теми у будь-якому учнівському колективі. Окрім того, її можна поєднувати з іншими технологіями, зокрема з методами активного і інтерактивного навчання, при цьому використовувати технічні засоби навчання або інші види наочності.

Хотілося б зауважити, що розвиток критичного мислення – це не скільки освітнє завдання, скільки суспільна необхідність. Згідно з дослідженнями Світового банку, за рівнем критичного мислення та здатності розв’язувати проблеми реального життя, які не мають простих і очевидних рішень, наша країна перебуває наприкінці світового списку. Якщо ж ми не бажаємо залишатися там надовго, нам просто необхідно використовувати методи критичного мислення під час викладання всіх навчальних предметів, в тому числі і історії.

Зараз є дуже багато методів та прийомів для того, щоб зацікавити учнів на уроці при вивченні певної теми. Слід виважено використовувати ці методи та прийоми на уроках, так як надмірне їх використання може призвести до чималої шкоди, коли за формою роботи втрачається її зміст. Проте користуватися ними необхідно. Так як саме інноваційні технології здатні наповнювати життєвим змістом навчання і виховання учнів з їхніми злетами і падіннями, радощами і сумом, але таким багатим духовним світом.

 

 

Література

1. Дьюї Дж. Демократія і освіта / Дьюї Дж.; [пер. з англ. М. Олійник]. – Львів: видавництво Літопис, 2003. –294 с.
2. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. http://www.meduniv.lviv.ua/files/info/nats_strategia.pdf
3. Пометун О.І. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії / О.І.Пометун // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – 2012. - № 1. – С.3-7.
4. Терно С.О. Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчанняеорія історії / С.О. Терно: посібник для вчителя.  - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. - 70 с.