Промислова революція, яка розпочалася в XVIIIст. у Великобританії та окремих країнах Європи, набуває все більшої сили та розмаху. Дев’ятнадцяте століття характеризується могутнім розвитком виробничих сил, остаточним об’єднанням науки і техніки. Звідси бере початок науково-технічний прогрес. У розвинутих європейських країнах відбувається промисловий переворот, індустріалізація та урбанізація. Це потребувало нових науково-технічних знань. XIX століття принесло відкриттів і винаходів більше, ніж всі попередні століття разом взяті, а саме – 8527.
Томас Едісон Томас Едісон у своїх майстернях, які стали пізніше основою знаменитої «Дженерал електрік», розробляє всю техніку електроосвітлення. В 1882 р. він побудував у Нью-Йорку першу в світі теплову електростанцію загального користування, а в 1896 р. дала струм найбільша гідроелектростанція – Ніагарська.
Вільгельм Конрад Рентген Наприкінці 1895 р. повідомив про існування нового роду променів із дивовижними якостями. Залишаючись невидимими, вони пронизують різні предмети. Рентген став володарем першої у світі серед фізиків Нобелівської премії (1901), Раніше за Рентгена «x-промені» відкрив в Австро-Угорщині видатний український учений Іван Пулюй (2.02.1845–31.01.1918). Він став піонером у їх вивченні і виготовив скляну лампу для світлоскопії.
Особливу роль відіграли французькі вчені в дослідженнях будови речовини й становленні атомної фізики як самостійної науки. - 1896 р. Антуан Беккерель відкрив природну радіоактивність солей урану; - 1898 р. П’єр і Марія Кюрі відкрили радіоактивність полонію і радію; - Марія Склодовська-Кюрі запровадила в науковий обіг поняття радіоактивність, а пізніше в співавторстві з А.Деб’єрном, отримала металевий радій.
Англієць Генрі Бессемер Різке зростання попиту на метали призвело до винаходу Генрі Бессемером конвертерного способу переробки чавуну на сталь, так званого бессемерівського процесу П’єр Мартен В 1864 р. для виробництва сталі шляхом окислювальної плавки залізомістких матеріалів (чавуну, стального лому) П’єр Мартен збудував піч, яку згодом, як і спосіб плавки, назвали його іменем. Цей метод виробництва сталі
У культурному житті Європи в першій третині XIX ст. домінував романтизм. Центральна тема прогресивного романтизму: Героїзація особистості, що веде боротьбу з ворожим середовищем; Страждання і смерть в боротьбі героя. Основними жанрами романтичної літератури стали: Драма; Новела; Романтична поема; Балада; Роман у віршах; Казка.
У літературі одним з найяскравіших представників романтизму, виразником епохи XIX ст. був великий англійський поет Джордж Ноел Гордон Байрон Байрон належав до найвідоміших людей свого часу. Автор пісні-поеми «Паломництво Чарльд Гарольда»; роману у віршах «Дон Жуан», поеми «Корсар», філософських драм «Манфред» і «Каїн», Його перу належить одна з найоригінальніших поем «Мазепа».
Олександр Дюма Цілу галерею романтичних образів створив знаменитий французький письменник Олександр Дюма-старший Славу йому принесли, насамперед, гостросюжетні романи «Граф Монте-Крісто», «Три мушкетери»– «Двадцять років згодом» «Віконт де Бражелон, або Десять років згодом» , «Королева Марго» «Графіня де Монсоро» і «Сорок п’ять»
Фредерік Шопен Вже у восьмирічному віці його називали «польським Моцартом». В творчості Шопена використовуються картини народного побуту, історичні сцени, народні перекази, відображається вся повнота і складність внутрішнього життя людини – від ліричних роздумів до буремної пристрасті.
Гектор Берліоз Берліоз у музичному відношенні був спадкоємцем Бетховена та іншого німецького композитора Карла Вебера (1786–1826) – основоположника німецької романтичної опери. Берліоз прагнув зробити музику виразником літературних ідей і образів. З цією метою він вивчав твори Вергілія, Шекспіра, Гете, Байрона.
В другій половині XIX ст. в окремий напрям у літературі та мистецтві оформляється реалізм (від лат. realis – речовинний, дійсний). Він ставив своїм завданням: найповніше, найправдивіше відтворювати дійсність, художньо осмислювати всі її суперечності; уміти враховувати об’єктивні умови, можливості, співвідношення сил;
Оноре де Бальзак Він кілька років жив на Житомирщині, а в 1850 р., незадовго до смерті, в Бердичеві, у костьолі святої Варвари, обвінчався з Евеліною Ганською, яку письменник любив багато років.. Практично все життя працював над створенням великого циклу романів і повістей, які згодом об’єднав під назвою «Людська комедія».
Гюстав Флобер Був не менш великим майстром літературної форми, тонким художником , який сказав найбільш глибоку для свого часу правду про людину. Його антибуржуазність, що виявилась у постійному обуренні убозтвом життя буржуазії, надихнула на створення чудових романів: “Мадам Боварі”, “Виховання почуттів”, “Саламбо”.
Йоганн Штраус Середина XIX ст. стала часом народження нового музичного жанру – оперети – легкої опери, яка включала і танець, і діалог. Батьківщина оперети – Франція. В останній третині XIX ст. отримала розвиток віденська оперета в Австрії. Одним з її основоположників став Йоганн Штрау. Кращими його творами є оперети «Летюча миша» «Циганський барон:»Всесвітню славу Штраусу принесли також віденські вальси («Голубий Дунай», «Казки віденського лісу»). Завдяки їм від здобув ім’я «король вальсів».
В літературі та мистецтві останньої третини XIX ст. склалася така течія, як натуралізм (фр. naturalisme від лат. nature – природа). Він прагнув до безпристрасного, фотографічно точного та об’єктивного відтворення дійсності та людських стосунків. Митці-натуралісти ставили собі за мету вивчати суспільство так само досконало, як учений досліджує природу та її закони. Вони цікавилися побутом людини, її фізіологічною природою, буденними явищами, намагалися «писати під диктовку життя».
Імпресіонізм Термін походить від назви картини французького художника Клода Моне «Враження. Сонце, що сходить» («Impression. Levant soleil»). Іноді виникнення терміна «імпресіонізм пов’язують з новаторськими пошуками іншого французького художника – Едуара Мане (1832–1883). У передмові до каталогу своїх картин він так висловив власне естетичне кредо: «Митець прагне лише до того, щоб передати свої враження (impression)».
Постімпресіонізм Головні риси імпресіонізму дістали свій розвиток в постімпресіонізмі. Яскравими представниками цього напрямку були французькі художники Поль Сезанн, Поль Гоген (1848-1903) і голландський художник Вінсент Ван Гог (1853-1890). Вони великою мірою є родоначальниками мистецтва XX ст.
Вінсент Ван Гог Посилював експресивні якості художньої форми, прагнув висловити своє захоплення красою природи, співчуття людині, яка страждає. Картини художника, які при його житті не знаходили покупців, в наші дні коштують багато мільйонів доларів і продаються на всесвітньо знаменитих аукціонах.
Модернізм у культурі XXст. Поняття «модернізм» походить від французького слова «moderne» і означає новітній, сучасний. Це поняття має той же корінь, що і слово «мода», і нерідко вживається в значенні «нове мистецтво», «сучасне мистецтво». Модернізм виник в кінці XIX- на початку XX ст. і охоплював період від початку століття до кінця 1960-х років (за деякими оцінками). Для нього характерна безліч відносно самостійних художніх напрямів та течій, загальною ознакою яких є рішучий відхід від традицій класичного мистецтва. Основні течії модернізму: символізм, експресіонізм,кубізм футуризм, авангардизм, сюрреалізм, поп - арт
Французькі митці виступили законодавцями такого мистецького напрямку кінця XIX - початку XX ст., як символізм (від фр. symbole - знак, символ). У творчості його представників основним засобом вираження був символ, концентроване відбиття певної ідеї, явища, образу. Символом може бути вчинок, квітка, порух. Об’єктом зображення стає ірреальний світ, світ мрії, таємності. Символісти стверджували, що тільки ідеї являють ту вищу реальність, яку і повинно зафіксувати мистецтво.
Сюрреалізм Сальвадора Далі Митці цієї течії почали розкладати видимі форми речей і заново комбінувати їх уламки, створюючи атмосферу сну або марення. Найвідоміший майстер – іспанець Сальвадор Далі створив своєрідний сюрреалістичний літопис XX ст. з його політичними катастрофами, агресивною жорстокістю й атомною загрозою “Передчуття громадянської війни”, “Атомна Леда”.
Фові́зм (фр. les Fauves — «дикі») — стиль групи французьких художників початку ХХ століття, чиї роботи були швидше зосереджені на мальовничості, декоративності та насиченості кольорів, аніж на зображальних чи реалістичних аспектах, як у французькому варіанті імпресіонізму Анрі Матиісс
Архітектура В архітектурі стиль модерн прагнув поєднати вишуканість і декоративність з граничною простотою форм і ліній. Архітектурні форми та декор модерністських будівель були незвичними, тут часто застосовувалися зовсім нові прийоми художнього оформлення. Бельгієць В. Орт першим застосував в декорі пружну лінію, що назвали “лінією Орта”
Антоніо Гауді Видатний представник стилю модерн; Відомий його проект фантастичного житлового комплексу в Барселоні – Каса Міла: хвилеподібний фасад, витягнуті вертикально балкони, утворені кованими гратами, декоративна скульптура. Всесвітньо відомий зразок стилю модерн – Храм Святого Сімейства в Барселоні. Фантастично виглядає парк Гуель у Барселоні: тут у декорі паркових споруд, що звиваються мов змії, використано в мозаїчних прикрасах фрагменти черепиці й навіть уламки ножів.