Європейська революція 1848–1849 рр. в західноукраїнських землях. Скасування панщини. Головна руська рада та її національна програма. «Зоря Галицька». Перший досвід парламентської д

Заболотна Юлія Владиславівна, вчитель історії Червонокам’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрійської районної ради Кіровоградської області

Урок 3.

Тема: Європейська революція 1848–1849 рр. в західноукраїнських землях. Скасування панщини. Головна руська рада та її національна програма. «Зоря Галицька». Перший досвід парламентської діяльності.

Мета: 

- охарактеризувати основні складові національно-визвольного руху на західноукраїнських землях під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії, розглянути основні складові  діяльності Головної Руської Ради, простежити зв’язки діячів українського руху Наддніпрянщини з лідерами чеського і південнослов’янського відродження, з’ясувати участь українців у виборах до австрійського парламенту;

- розвинути в учнів уміння та навички самостійної роботи, критичного мислення, уміння аналізувати історичні джерела, працювати в парах;

- виховувати гордість за український народ,  який брав участь у європейських загальнодемократичних процесах.

Обладнання: підручник, карта, роздатковий матеріал.

Тип уроку: сприйняття та усвідомлення історичних подій у відповідному краї.

Основні поняття: революція, парламент, збройне повстання, конституція.

Персоналії: Г. Яхимович, М. Куземський, І. Капущак.

Очікувані результати: 

• вміти пояснювати та правильно застосовувати поняття «революція», «парламент», «збройне повстання», «конституція»;
• свідомо називати основні складові національно-визвольного руху в Західній Україні під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії, аналізувати діяльність Головної Руської Ради, описувати участь українців у виборах до австрійського парламенту;
• самостійно працювати, критично мислити, аналізувати  історичні джерела, працювати в парах;
• з повагою ставитися до  українського народу, який брав участь у європейських загальнодемократичних процесах.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація засвоєних знань учнями

1) Що таке «революційна ситуація» та «революція».

2) Що таке «весна народів»?

3) Пригадайте причини революцій 1848—1849 рр. у Західній Європі.

III. Вивчення нового навчального матеріалу

1. Розгортання революції 1848—1849 рр. на західноукраїнських землях

Робота з дидактичним матеріалом

Опрацюйте матеріал картки, виконайте завдання.

Священик Східної Галичини В. Подолинський у праці «Слово перестороги» писав: «Минув той час, коли ми вкупі вагалися виявити своє ім’я, нині українець виявляє його світові; ніщо не зможе спинити нас у загальних прагненнях Європи; не замовкнемо, хіба Європа замовкне; всі хочемо бути вільні нарівні з іншими народами… Що буде Європі, те й нам буде».

Завдання

Як вплинула революція 1848—1849 рр. у Західній Європі на політичні настрої в Україні?

2. Зв’язки діячів українського руху Наддніпрянщини з лідерами чеського й південно-слов’янського відродження

Працюємо в «Колі ідей»

Картка 1

У березні 1848 р. в Празі відбулися масові народні збори, учасники яких сформулювали ряд вимог: створення для чеських земель єдиного законодавчого сейму, зрівняння в правах чехів і німців, надання демократичних свобод, скасування селянських повинностей.

Картка 2

У березні 1848 р. народні збори в Загребі висунули ряд вимог: відновлення єдності хорватських земель, формування національного уряду, створення національної гвардії, запровадження хорватської мови в державних установах, звільнення селян.

Картка 3

У Сербії ліберальні кола висунули свою програму: визнання сербської національності, вільне вживання сербської мови в школах, місцевому управлінні, церкві, свобода віровизнання тощо.

Запитання

1) Що спільного було у вимогах, які висували до імперських урядів представники національно-визвольного руху Чехії, Хорватії, Сербії та України?

2) Чому лідери чеського та південнослов’янського відродження на чільне місце ставили вирішення мовного питання?

Аналіз документу (групами)

ДУМКИ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЯКНАЙШИРШОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ГРОМАДСЬКОМУ ЖИТТІ І ПОБУТІ (З ЛИСТА ВІД 9 ЧЕРВНЯ 1848 р. ГРИГОРІЯ ГИНИЛЕВИЧА ДО СТЕФАНА ДОБРЯНСЬКОГО)

І група

Не виставите собі, як тут, в Празі, все пестро і мальовничо виглядає. <…> Кожний слов’янин один до другого у своїм язиці промовляє і якось ся розумієм; а най-но рік, два, а в зрозумінню одного слов’янина з другим, здається, не буде вже жодної трудності. На секції, як і в інших наших бесідах, так з собою, як і з іншими слов’янами, навіть із поляками, говоримо по-руськи, яко ж і нашії новії чи поверненії русини, яко то: Дзідушицький, Стецький, Поглодовський з нами принаймні тільки бесідують по-руськи. На запровадження збору, що ся з великою торжественностею учинило, кожний зо щепів слов’янських в власнім язиці мав мову. В нашій русько-польській секції вибрані були на мовців з сторони поляків князь Любомирський, з сторони нашої я: але що в день запровадження 2-го червенця, запевне що-м цілу ніч не спав — раптом-єм заслаб, промовив за мене коротко Борисикевич. <…>

Дякувати то Богу, що-сьмо тут приїхали, бо доперва тепер неяко пізнали своїх братей-русинів слов’яне і чей борше буде і світ о нас знати. Для того теж, хоть бисьмо нічого навіть більше тут не зискали, то вже той великий для нас пожиток, що стали-сьмо яко нарід самостійний.

ІІ група

Много нам, однако ж, ще потреба працювати, аби нашая милая руськая народовість так ся розвинула і вздвигла, як ту чеськая. Тому прошу і взиваю вас, вправляйтеся, кілько лиш можете, в руськім; бесідуйте межи собою по-руськи, призвичайте діти ваші до так милого і від слов’ян улюбленого язика; таже то не тільки вимагає від нас милість до народовості, але і власний пожиток, бо, як видите з укладів наших, урядники мусять по-руські говорити і писати, але теж і повноє для ваших дітей отворилося поле, де нам вже не будуть на заваді чужії насланники. Я тут через короткий час такєм привик до нашої миленької мови, що коли де приходить часом по-польськи говорити, руські ми ся слова мішають, і в самій речі встидатися мусимо, і з трудностею приходимо нам відповідати, коли нам нашії противники закидали, що як ми можемо признаватися до руської народовості, коли навіть власного язика не вміємо і в власних домах, особливо у священиків, по-польські говорити звиклисьмо. Для того іще раз взиваю, так для нашої народовості згубний і для нашого власного добра шкідливий, і най в ваших домах іншая мова не постане, як наша руська, най ваші діти з матернім молоком висисають замилування до любої нашої народовості і нашого над слов’янські краснішого язика. Не виставте собі, що в нас ту праці коштує в бороненні народності. Взбудили-сьмо ю тутка зо сну п’ятьсотнього, най же она ся з силов взмагає, живіть і управляйте єю, усуваючи хоть би з трудностей прохолодило, завади і перешкоди, которії на дорозі народовості нашої стоять.

ІІІ група

Нал жаден день не мине, в котрім би ваші діти поступки в язиці руським не учинили; не говоріть інакше до них, як лиш по-руськи, аби ся до того язика призвичаїли; прецінь і на научення ся інших язиків досить їм ще часу зістане. Не тільки поляки нам закидали, але і чехи ся нам дивують, що так наш язик занедбали. Жичкв-бим собі, щоби всі наші, особливо священики, в Празі були, аби ся навчили шанувати і любити свою народовість, як ту кождий зі слов’янських народів, хоть ані так історичних, ані так великих — п’ятнадцять мільйонів — свою народовість любить. Серб, кроат, словенчик і т. п. не питає, чи його чех або русин розуміє, вія тільки своїм язиком мовить, хоть має спосібність і іншим язиком з другим ся порозуміти. Для чого ж тільки наші русини не тільки з поляком, але навіть самі з собою по-польськи або по-німецьки бесідують.

Запитання і завдання до документа

1) Визначте головну ідею документа.

2) Чим наведений документ є актуальним для сьогодення? Власну думку аргументуйте.

3. Діяльність Головної Руської Ради

Основні напрями діяльності:

1. 2 травня 1848 р. у Львові була заснована перша легальна політична організація українців Галичини — Головна Руська (українська) Рада (ГРР), яка взяла на себе роль представника інтересів українського населення Галичини перед центральним урядом у Відні і виконувала її протягом 1848—1851 рр.
2. Відозва до українського народу від 10 травня 1848 р. була Програмним документом Ради, де галицьких українців вперше офіційно проголошено частиною 15-мільйонного українського народу у складі Австрійської конституційної монархії:

- вимоги культурно-національної реформи для українського населення Галичини;

- поліпшення правового й матеріального становища греко-католицького духівництва;

- поділ Галичини на самостійні адміністративні одиниці — українську (Східна Галичина) і польську (Західна Галичина) з об’єднанням в одну провінцію українських земель — Східної Галичини й Закарпаття під владою Австрії.

3) У 1848 р. домоглася запровадження навчання українською мовою в народних школах та викладання цієї мови як обов’язкового предмета в гімназіях, відкриття у 1849 р. кафедри української мови і літератури у Львівському університеті.

4)  1848 р. скликала перший з’їзд української інтелігенції у Львові — Собор руських учених, під час якого було засновано Галицько-руську матицю — товариство, що мало видавати популярні книги для народу.

5) Друкованим органом була газета «Зоря Галицька».

6) Поновила традиційну українську символіку. Своєю відзнакою вона зробила герб князів Романовичів — зображення золотого лева на блакитному тлі, який належав Галицько-Волинському князівству за часів правління князя Данила Галицького та його сина Лева.

7) З ініціативи було засновано 12 окружних і 50 місцевих рад, організовано українську національну гвардію.

З ВІДОЗВИ ГОЛОВНОЇ РУСЬКОЇ РАДИ

ДО ГАЛИЦЬКИХ РУСИНІВ (УКРАЇНЦІВ), ОПУБЛІКОВАНОЇ 15 ТРАВНЯ 1848 р. У ПЕРШОМУ НОМЕРІ ПЕРШОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЗЕТИ «ЗОРЯ ГАЛИЦЬКА» (ЛЬВІВ)

Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів виносить, з котрого півтретя мільйони на землю галицьку замешкує. Той народ був, колись самодільний, рівнявся в славі найможнішим народам Європи, мав свій письменний язик, свої власні устави, своїх власних князів; одним словом, був у добробуті, заможним і сильним». І далі, згадавши про нещастя, які впали на Русь, про відступництво панів і про занепад мови та народності руської, Рада вказує на надання конституції і ось якими словами відзивається до русинів:

«Браття! Сини так великої руської родини! Мали би сьмо самі одні позістати і надалі в тім нещаснім замертвінні? Ні! Пробудився вже й наш лев руський і красну нам ворожить пришлість. Вставайте ж, браття, вставайте з довгого сну вашого, бо вже час! Вставайте, але не до завади і незгоди! Но двигнімся, разом, щоби піднести народність нашу і забезпечити дані нам свободи. Пожиткуймо з тої спосібності, абисьмо не покрилися ганьбою перед світом і не стягнули на себе нарікання поколінь наступних. Поступаймо з другими народами в любові і згоді. Будьмо тим, чим бути можемо і повинні-сьмо, будьмо народом!».

Для свого ділання Рада народна визначує ось які три точки:

1. Першим нашим завданням буде заховати віру і поставити обряд наш, і права церкви, і священиків наших нарівні з правами других обрядів.

2. Розвивати і підносити народність нашу у всіх її частях видосконалення язика нашого, запровадженням його в школах нижчих і вищих, видаванням письм часових, утримуванням кореспонденцій з письменниками так нашими, як іншими, до щепу слов’янського належними, розширенням добрих і ужиточних книжок в язиці руськім і усильним старанням впровадити і … поставити язик наш на рівні з іншими в урядах публічних.

3. Будемо чувати над нашими правами конституційними, розпізнавати потреби нашого народу і шукати поправи биту нашого на конституційній дорозі, а права наші від усякої напасті і оскорбления стало і сильно хоронити». 

Завдання до документа

Назвіть державницькі ідеї, висловлені у відозві ГРР до галицьких русинів.

ВІРШ ОТЦЯ ІВАНА ГУШАЛЕВИЧА «МИР ВАМ, БРАТТЯ», ЯКИЙ ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА ПРОГОЛОСИЛА 1848 р. НАЦІОНАЛЬНИМ ГІМНОМ УКРАЇНЦІВ

Мир вам, браття, всім приносим,

Мир — то наших отців знак,

Мира з неба всі днесь просим,

Чи багатий, чи бідак.

Разом руки си подаймо

І, як браття, ся любім,

Одні другим помагаймо,

К спільній меті поспішім!

Що ж нам нині на заваді?

Все вже зникло, тепер час!

Далі й в мирі, далі й в ладі

В ім’я Боже, лише враз!

Мир вам, мир вам, руські діти.

І гаразд вашим хатам!

Разом сили сполучіте,

Добре, добре буде нам! 

Завдання до документа

1) Що таке «гімн»?

2) Визначте основну ідею написання І. Гушалевичем вірша.

3) Зацитуйте рядки, у яких ідеться про консолідацію української нації.

4. Українське питання на Слов’янському з’їзді в Празі

Учитель

У 1848 р. в Празі відбувся перший з’їзд представників слов’янських національних рухів Австрійської монархії, відомий під назвою Слов’янський з’їзд (слов’янський конгрес). Він ставив собі за мету скоординувати й об’єднати зусилля слов’янських народів, землі яких входили до складу Австрійської імперії, для захисту національних інтересів перед небезпекою наступу пангерманізму.

У конгресі взяли участь 363 делегати, у тому числі 61 — у складі польсько-української групи з Галичини. Галицьких українців представляла делегація Головної Руської Ради у складі І. Борискевича, О. Гинилевича, О. Заклиньського, представником із Закарпаття був А. Добрянський. Поляків представляла делегація Центральної ради народової та Руського собору на чолі з князем Є. Любомирським за участю П. Сапіги, К. Ценглевича та ін.

Засідання конгресу відбувалися в трьох комісіях: чехословацькій, польсько-українській та південнослов’янській. Українська делегація домагалася визнання за українцями рівних прав і свобод поряд з іншими народами, прийняття до майбутньої слов’янської федерації та висловлювала прагнення закласти в Галичині основи для національного розвитку всіх українців імперії та забезпечити визнання національної ідентичності всієї української нації.

Позиція української делегації, підтримана іншими слов’янами, забезпечила їй моральну перемогу — визнання польською делегацією справедливості вимог. Свідченням цього стало укладення компромісної угоди між обома делегаціями, що гарантувала рівноправність представників усіх національностей і віросповідань у Галичині в адміністративній та освітній справах, створення спільної українсько-польської національної гвардії єдиного сейму та органу виконавчої влади. Суперечливе питання про поділ Галичини на дві окремі провінції (українську й польську) відкладалося до вирішення його сеймом.

З’їзд прийняв «Маніфест до європейських народів». У документі засуджувалися будь-які форми національного гноблення, вищими цінностями проголошувалися свобода, громадянська й національна рівноправність та визначалася програма демократичних перетворень, спрямованих на забезпечення рівноправності й самоуправління слов’янських народів. З’їзд виробив звернення на ім’я імператора, у якому висловлювалась ідея перебудови Австрійської монархії на федерацію рівноправних автономних народів на чолі з конституційною династією Габсбургів, але звернення не було прийняте. Також на конгресі було розроблено проект федеративного союзу австрійських слов’ян для взаємного захисту й підтримки їхніх національних прав, конституції і свободи.

У зв’язку з початком повстання в Празі та обстрілом міста австрійським військом з’їзд припинив роботу. Участь у роботі конгресу українських представників стала першою маніфестацією на міжнародному рівні незалежницьких прагнень відродженого українства, його непохитної волі до боротьби за політичні та національні права. 

Дидактична гра «Громадські слухання» (обговорення)

5. Участь українців у виборах до Австрійського парламенту

Унаслідок революції 1848—1849 рр. поляки й українці Східної Галичини отримали право взяти участь у виборах до Австрійського парламенту — рейхстагу. Зі 100 місць до рейхстагу, визначених для Галичини, русини здобули лише 39, а з восьми місць для Буковини — тільки п’ять. Це пояснюється діяльністю польської шляхти, яка доклала чимало зусиль, щоб не допустити українських представників до парламенту. Серед буковинських депутатів усі п’ятеро були селянами, серед галицьких — 27 селян і дев’ять представників греко-католицького духовенства та троє світських людей.

Парламент розпочав роботу 10 липня 1848 р. Із питань, винесених на розгляд, для українців найважливішими були селянське питання про відокремлення польської території від Галичини й утворення з усіх українських земель в Австрійській імперії окремого коронного краю зі своїм сеймом та урядом.

28 жовтня 1848 р. парламентські депутати випустили спеціальний меморіал, у якому справу поділу Галичини назвали питанням життя для українців. Для того щоб продемонструвати підтримку своїх вимог у краї, Головна Руська Рада стала ініціатором зібрання 200 тис. підписів за поділ Галичини на дві окремі провінції — західну і східну. Австрійський уряд пообіцяв задовольнити вимоги, але далі обіцянок справа не пішла.

Таким чином, участь української делегації в роботі Австрійського парламенту мала важливе значення, оскільки дала змогу вивести українське питання на новий рівень.

Обговорення

1) Визначте напрями діяльності українських депутатів в Австрійському парламенті.

2) Яке значення мала парламентська діяльність українських депутатів для подальшого розвитку національно-визвольного руху на західноукраїнських землях?

6. Львівське збройне повстання. Наслідки революції

План

1. Причини повстання

2. Керівники та рушійні сили повстання

3. Перебіг повстання

4. Причини поразки Львівського збройного повстання 1848 р.

 

Дата	Подія
1848 р., 1 листопада	Напад австрійських солдатів на національних гвардійців, який викликав у Львові заворушення та демонстрації
1848 р., ніч із 1 на 2 листопада	Радикальна частина львівських студентів та робітничої молоді організувала збройне повстання. У Львові з’явилися барикади
1848 р., 2 листопада, день	Після збройних сутичок із повстанцями урядові війська залишили Львів
1848 р., 2 листопада	За наказом командуючого австрійськими військами в Галичині генерала Гаммерштейна почався артилерійський обстріл Львова
1848 р., грудень	Престол посів 18-річний Франц-Йосиф І
1849 р., березень	Оприлюднена конституція, яка проголошувала, що лише імператор може надавати громадянські права і свободи, запроваджувати нові державні установи
1849 р., березень	Розпущено Австрійський парламент
1851 р., літо	Головна Руська Рада змушена була саморозпуститися

 

Аналіз документу

ІЗ СПРАВИ ЛЬВІВСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

ПРО ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ У ЛЬВОВІ

1—2 ЛИСТОПАДА 1848 р.

Перші барикади виникли під керівництвом легіонерів поблизу будинку університету, для їх будівництва з бруківок виймали каміння, а з будинків частково добровільно, а частково насильно приносили манаття. При цьому, на вимогу черні, зайнятої будівництвом барикад, вікна повинні бути освітлені…

Від пізнього вечора 1 листопада до ранку 2 листопада чернь, частково під керівництвом гвардійців і легіонерів, почала нападати на склади із залізом і крамниці зі зброєю, забирати коси, рушниці та іншу зброю, озброюючись проти війська. В найбільших розмірах і головним чином це мало місце на Сербській вулиці в складах Ісака Пордеса і Аврама Панцера…

Окремих приватних осіб, щодо яких припускали, що мають зброю, змусили в їх же квартирах віддати її. Так, один польський емігрант Хаєнцький, який раніше вештався в Журавному і намагався організувати там національну гвардію, відібрав у домовласника Товарницького прекрасну збірку рідкісної зброї. Далі, помічник міського будівельного управління Ейтельбергер, тоді сержант гвардії, над ранком 2 листопада видав пролетаріатові для будівництва барикад і озброєння все будівельне знаряддя, як тачки, сокири та інше, з міського складу будівельних матеріалів, ключ від якого він з погрозами відібрав у сторожа Вольфмеєра.

… Посланий для попередження повстанців на барикаду на Галицьку вулицю генерал Бордольо був відправлений звідти назад з насмішками.

Тоді почався обстріл з багатьох пунктів в такий спосіб, що охопив головні вулиці і площі, а також університетський будинок. На початку обстрілу заворушення в місті збільшилось настільки, що легіонери закріпили на вежі ратуші червоний прапор і заохочували людей до відсічі. Один офіцер міських гренадерів звернувся до зібраної перед вартівнею національної гвардії і вимагав, щоб бажаючі боротися виступили вперед і напали на військо. Однак, коли виступили дуже нечисленні, він порадив їм розійтися, чого, однак, вони не послухали. Більше того, багато з них поспішили на вежу ратуші і зірвали піднятий там за той час білий прапор і закріпили знов червоний. Коли два члени міського комітету поставили вимогу перед студентським легіоном здатися і скласти зброю, їм вчинили опір перш за все емігранти. Тим, хто цього вимагав, вони погрожували смертю як зрадникам батьківщини. Тому депутація міського комітету і комітету безпеки відправилася до генерала фон Гаммерштейна і заявила йому, що місто бажає спокою, але студентський легіон неможливо спонукати здатися.

Однак, коли обстріл почав давати наслідки, особливо коли багатьох керівників озброєної юрби, як Никодим Пшестшельський, було вбито картеччю, повстанців охопив страх. Вони розбіглися, і місто опустіло. Коли, нарешті, і університетський будинок був охоплений полум’ям, то і легіон склав зброю… 

Якими були наслідки та історичне значення подій 1848—1849 рр. для України?

V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу

1) У чому полягає історичне значення діяльності Головної Руської Ради?

2) У чому виявилися зв’язки діячів українського руху Наддніпрянщини з лідерами чеського й південнослов’янського відродження?

3) Схарактеризуйте участь українців у роботі Слов’янського з’їзду в Празі.

4) Визначте історичне значення революційних подій 1848—1849 рр. для подальшого розвитку українського національно-визвольного руху.

VI. Підсумки уроку

Основні висновки:

• упродовж 1848—1849 рр. країни Західної Європи охопила хвиля революцій, яка увійшла в історію під назвою «весна народів»;
• активним учасником революційних подій стало й населення західноукраїнських земель, яке в першій половині ХІХ ст. входило до складу Австрійської імперії;
• у травні 1848 р. у Львові була заснована перша легальна політична організація українців Галичини — Головна Руська Рада, яку очолив єпископ Г. Яхимович;
• завдяки революції 1848—1849 рр. українці вперше здобули досвід парламентської діяльності;
• важливим наслідком революційних подій для Західної України стало пожвавлення українського культурно-освітнього руху та національне самовизначення українців.

VII. Домашнє завдання

Опрацюйте текст підручника.