Всесвітній день поезії

Всесвітній день поєзії21 березня

«Поезія– це завжди неповторність,якийсь безсмертний дотик до душі»Ліна Костенко

Всесві́тній день пое́зії — свято, яке відзначається щороку 21 березня. Встановлено 1999 року ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО. Вперше відзначено 21 березня 2000 року. Вшановувати тих, хто вміє підбирати найкращі слова і складати їх в найкращому порядку, вирішили на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі. День поезії покликаний об'єднати всіх людей, відданих віршам. У цей день по всьому світу проходять конкурси та фестивалі, зустрічі авторів і шанувальників, на яких початківці і досвідчені поети презентують свої збірники. Безліч заходів до Дня поезії — це шанс молодих сучасних авторів і маленьких видавництв заявити про себе, отримати першого шанувальника і познайомити світ зі своєю творчістю. У День поезії люди мистецтва хочуть нагадати всім, що вірші — це живопис, який можна почути.

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами. Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.

Розстріляне Відродження. Попри те, що авторів, яких відносять до періоду 20-тих і 30-тих років минулого століття, складно назвати сучасними, своєю творчістю вони зробили величезний прорив для літератури і мови, тому будуть цікавими для сучасного читача. Українські поети та письменники того часу мали нелегку долю, але вони зробили вагомий внесок у культуру українського народу. Серед авторів поетичного слова хочеться звернути увагу на творчість Павла Тичини, Михайля Семенка, Миколи Зерова, Євгена Плужника та Максима Рильського. Якщо вас цікавить любовна лірика українських поетів, то у цих авторів можна знайти прекрасні рядки, які западуть в душу та зігріють її. Книги з їхніми віршами виходили у видавництві «Основи», а саме у виданні «Розстріляне Відродження. Поезія та проза», а також у видавництві «Смолоскип» під назвою «Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933». Також у цьому видавництві вийшли книги з вибраними творами Михайля Семенка та його сучасників. Тими роками українська поезія, проза та культура розвинулися дуже сильно і через це Радянський Союз вбачив у них небезпеку та хотів знищити.

Шістдесятники. Також багато цікавої поезії було написано шістдесятниками. Їхня назва пішла від української національної інтелігенції, що стала культурним феноменом в середині 1960-х років завдяки тимчасовому послабленню комуністичного більшовицького тоталітаризму. Поети-шістдесятники в українській літературі представлені такими персоналіями: Дмитром Павличком, Ліною Костенко, Василем Симоненком, Іваном Драчем, Миколою Вінграновським, Віталієм Коротичем, Борисом Олійником, Василем Стусом та Ігорем Калинцем. Дехто з них продовжив відкрито боротися із системою, через що потрапив до репресивних органів, інші ж пішли у внутрішню резервацію. Також були й ті, хто ціною моральних та ідейних поступок намагалися врятувати власне життя і кар’єру й стали конформістами. Така лірика українських поетів дуже цікава попри те, що вона перебувала під пильним оком радянської цензури. Багато шістдесятників досі живі та продовжують творити, до прикладу Ліна Констенко й Дмитро Павличко.

Дев’яностники. Молода та незалежна держава Україна повинна була мати своїх поетів. Попри те, що починаючи із шістдесятників нашу культуру наповнювали все нові «…-сятники», незалежність вимагала нових думок, символів та творців. Тоді ще не дуже відомі українські поети, такі як Андрій Охрімович, Борис Щавурський, Василь Махно, Вікторія Стах, Мар’яна Савка, Маріанна Кіяновська, Назар Федорак творили поетичний простір та давали читачам нові сенси. Вони спробували здійснити переоцінку цінностей, а також часто спиралися на сюжетну та мовну епатажність, що була розрахована здебільшого на молодіжну читацьку аудиторію. Тодішня сучасна українська поезія дала поштовх для письма наступних поколінь, адже її тяжіння до рваності текстів, вплив рок-субкультури та неподоланий освітній провінціалізм були притаманні певною мірою також і поколінню перших десяти років наступного століття. Двотисячники. Чудові цитати українських поетів та письменників можна знайти у поезії двотисячників. Зокрема перша поетична група, чоловіча – це Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Олег Коцарев та Дмитро Лазуткін, а також жіноча: Лора Радченко, Альбіна Позднякова, Ірина Шувалова та (дещо осторонь) Оксана Васьків. Менш відомими поетами через різні причини стали Катерина Бабкіна, Таня-Марія Литвинюк, Вікторія Черняхівська, Карина Тумаєва, Ярослав Ґадзінський, Микола Шпаковський та Олег Романенко. Українські поети Луганська представлені найкраще творчістю Любові Якимчук, яка свого часу належала до луганського літературного угрупування «Стан». Також серед двотисячників хочеться виділити таких авторів, як Андрія Любку, Артема Полежаку та Вано Крюґера. Вони є доволі медійними та розкрученими персонами в сучасній поетичній тусовці, кожен з них має власний стиль. Поетичні книги усіх цих авторів можна придбати в інтернет-магазині мережі книгарень «Є».

Нове поетичне покоління. Про них майже ніхто не говорить в академічних колах, але вони існують – двітисячідесятники. Українські поети, вислови яких вже поступово розбираються на цитати та які пишуть про зміни у суспільстві – війну, розпад символів УРСР, економічний розпач та особистісні трагедії. До таких авторів сміливо можна віднести Мирослава Лаюка, Олену Герасим’юк, Михайла Жаржайла, Вікторію Дикобраз, Женю Морі, Скорика, Катерину Танчак. Дехто з них ще навіть не має поетичних книг, але попри те сучасна молода українська поезія, яку вони представляють, розквітає у нас на очах. Зокрема, ми рекомендуємо переглянути збірки Олени Герасим’юк «Глухота», Вікторії Дикобраз «Семантика наших прекрас» і «Необхідне підкреслити», Мирослава Лаюка «Осоте!» і «Метрофобія». Усі ці книги допоможуть побачити нове поетичне покоління у всій красі, з притаманною їм трагічністю і поєднанням римованої та неримованої поезії. Українські поети представлені в асортименті книгарні надзвичайно широко – від Розстріляного Відродження до молодих паростків сучасної поезії.

Але поєзія не так далеко від нас, як здається

Німецький поет дуже любив фіалки і вирощував їх незвичайним методом. Гуляючи містом Веймаром, автор «Фауста» сіяв насіння фіалок всюди, де було вільне місце. Завдяки захопленню літератора, населений пункт ставав гарнішим. Місцеві жителі прозвали фіалки, засіяні поетом, «квітами Гете». Флористи вирощують їх і досі, а деякі сорти квітів назвали іменами героїв видатного німця. Французький поет у вільний від роботи час любив ремонтувати зламані годинники. Літератору одна із улюблених справ принесла комерційний успіх. Вольтер заснував невелику компанію в Швейцарії, що виготовляла годинники. Продукцію поет експортував у різні країни, у тому числі Францію. Літератор одним із перших випробував мережевий маркетинг — віддячував бонусами друзям, котрі знаходили для нього покупців.

Український поет і письменник любив «тихе полювання» — збирання грибів і рибалку. Вудкою літератор не користувався, бо полюбляв сітки, які сам і плів. Франко любив піші прогулянки та мріяв про велосипед, якого так і не придбав. Франческо ПетраркаІван ФранкоІталійського поета вважають одним із перших колекціонерів старовинних монет. Літератор ініціював нумізматичні дослідження. Старовинні монети Петрарка вражав дуже цінними для історії.

Український письменник прославився як літературними, так і кулінарними витворами. Чоловік сам придумав коктейль із рому та козиного молока, який нині називається «Гоголь-моголь». Письменник також добре готував українські страви — вареники і галушки. Микола Гоголь

"Поетів ніколи не був мільйон..."Поетів  ніколи  не  був  мільйон. Не  кожен  з  них  був  засновником. Розбійником  був  Франсуа  Війон,а  Гете,  Вольфганг,  сановником. Були  серед  них  дипломати,  купці,сангвініки  і  холерики. Були  різночинці,  лорди,  ченці,лунатики  і  венерики. Хто  коми  вживав,  хто  писав  без  ком. Блондином  був  чи  брюнетом. Героєм,  співцем,  мудрецем,  диваком. Але  жоден  поет  не  був  непоетом.