Взаємодія вчителя й учнів у навчально-виховному процесі.

Взаємодія вчителя й учнів

у навчально-виховному процесі

          Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енцик­лопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, роз­винутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної прак­тики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчи­тель», - цю думку В. Сухомлинського можна засто­сувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі.

Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам'ятати те, що йому говорять, — не може забезпечити ні повноцінного форму­вання особистості, ні найвищого щастя людини від успі­хів у праці.

Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації йо­го потрібно насамперед розглянути учня не як суму зов­нішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому основна суть перебудови навчально-виховного процесу. Учень — не об'єкт, а насамперед творець свого власного «Я».

          Слід зазначити, що ефективність навчально-пізнавальної діяльності учнів залежить від здатності вчителя рефлексивно ставитися до себе і до своєї діяльності та вміння розвивати такі ж здібності у своїх вихованців. Розвиток рефлексивної культури особистості -  одна з основних ідей сучасної освіти.

Втілення технології рефлексивного підходу до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів можливе за умови зміни характеру мислення і цінностей учителя. Сучасний учитель початкової школи, в першу чергу, спрямовує свою діяльність на створення комфортних умов для навчання учнів і здійснення своєї професійної діяльності.

З точки зору психологів, комфорт - це психофізіологічний стан, який виникає в процесі життєдіяльності людини внаслідок оптимізації її взаємодії з внутрішнім середовищем.

Комфортність навчального процесу -  це якісна основа, яка може реалізувати гуманістичний підхід та забезпечити успішність навчання школярів і педагогічну діяльність учителя, чим сприяти збереженню їхнього здоров'я.

За відсутності позитивних особистісних контактів молодший школяр не просто перебуває в дискомфортному стані, він буквально перестає розуміти звертан­ня до нього чи прохання вчителя, тобто виключається з навчального процесу, відчуває негативні емоції, блокує пізнавальну активність. Якщо ситуативні емоції неприйняття стають частими, то в молодшого школяра формується стійка дезадаптація до шкільного життя, крім того, погіршується стан здоров'я.

Учитель у дискомфортних умовах не отримує задоволення від професійної діяльності, забуває про себе, своє фізичне та психічне здоров'я, згодом неминуче стає виснаженим, з комплексом захворювань, зовнішніх та внутрішніх особистісних конфліктів і проблем.

У свою чергу, в психологічно комфортному педагогічному процесі виникають позитивні емоції у всіх його учасників. Стан комфорту сприяє тому, що учні та вчитель відчувають задоволення від власної діяльності, породжує позитивні мотиви до її продовження, приводить до індивідуального особистісного росту кожного учня і вчителя.

            Рефлексивний підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів передбачає орієнтацію вчителя на успіх, тому що тільки той учитель, який відчуває впевненість у собі, у своїй професійній компетентності, може позитивно впливати на учня та стимулювати його наполегливість до успіхів у навчальній діяльності. Отож успішний учитель -  джерело успіху своїх вихованців.

Не менш важливою є здатність учителя наповнювати процес спілкування і взаємодії з учнями позитивними емоціями (експресивність). Педагог, котрий стримує емоційну гаму відчуттів, не може розраховувати на успішну взаємодію з вихованцями.

Особливу роль під час організації взаємодії відіграють організаторські здібності вчителя, тобто його лідерські якості, зокрема, спроможність "вести за со­бою учнів" у найрізноманітніших видах діяльності. Але вчитель має розуміти та поважати дитину. У психолого-педагогічній літературі таку професійну якість учителя називають емпатією. Діти дуже чутливі, і їм притаманне захоплення емоціями вчителя. Врахування такого стану дитини дає змогу педагогові легко налагоджувати стосунки з учнями та користуватися їхньою повагою і любов'ю. Отже, взаємодія між учасниками навчального процесу сприяє:

•   розширенню функцій учнів;
•   перетворенню учня з "виконавця" на організатора власної діяльності;
•   підвищенню самостійності молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Ефективність взаємодії з учнями неможлива без розвитку в них навичок самоуправління власною діяльністю, тобто розвитку критичного мислення, ініціа­тиви, вміння самостійно впорядковувати та узагальнювати процес розв'язання навчальних завдань, а саме: умінь планування, контролю, оцінювання ходу та результатів виконання навчального завдання. Оволодіння молодшими школярами цими вміннями значною мірою означає успішність навчання. Для того, щоб набути навичок самоуправління, учневі необхідно спробувати себе в діяльності. З цією метою доцільно використовувати активні методи роботи на уроці.

Взаємодія вчителя з учнями відбувається безпосередньо на уроці. Тому визначимо, яким чином вона має здійснюватися на рівні вчителя і учня.

Перший етап - стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів, мета якого - орієнтація в темі майбутнього уроку, формулювання цілей та плану діяльності спільно з учнями, створення мотивації (бажано внутрішньої), тобто усвідомлення кожним учнем особистісної значущості матеріалу, що вивчатиметься.

Для того, щоб учні вчились із захопленням, кожен урок, як цікавий спектакль, повинен мати гарний вступ. Наприклад, тема уроку "Множення двоцифрових чисел на одноцифрове число" (3 клас). Учитель на початку уроку повідомляє:

          -У клас залетіла Жар-птиця. На її пір'їнках записаний проект уроку:

      - пташиний спів - - усні обчислення;

          - летимо у вись - перевірка домашнього завдання;

          - стрімкий злет - робота над темою уроку;

        - самостійний злет -  виконання самостійної роботи;

        - назустріч вітру - розв'язання задач;

           - вичищаємо пір'їнки - підсумок уроку.

          - Чи погоджуєтесь ви з таким проектом уроку? (Учні вносять свої пропозиції).

Можна разом із дітьми відправитись у плавання на великій яхті, на вітрилах якої - план уроку. Для того, щоб плавання було успішним, дати дітям завдання "підняти" вітрила та поставити їх у правильному напрямку. На "чистих" вітрилах запропонувати учням дописати свої можливі варіанти плану.

Внаслідок такої роботи учні усвідомлюють мету діяльності, що передбачається.

Успішну діяльність можна налагодити, якщо почати урок так:

•      Діти, доторкніться до моїх долонь. (Вчитель підходить до учнів).
•      Що ви відчуваєте? (Вони тремтять).
•      Так, я дуже хвилююсь. Допоможіть мені подолати хвилювання.

          Як бачимо, позитивну установку на урок можна зробити кількома реченнями, які торкнуться душі кожної дитини.

Таким чином, якщо вчителеві вдалось активізувати емоційну сферу дітей з перших хвилин уроку, то в такому разі в них пробуджується бажання наполегливо і плідно працювати. Урок стає особистісно значущим для кожного, що, в свою чергу, дає змогу вчителеві ефективніше організувати взаємодію з учнями.

Після визначення цілей треба вирішити, як віднаходити потрібну інформацію щодо теми уроку. Саме з цього моменту починається основний етап уроку - організація виконання плану діяльності (відкриття нових знань та їх осмислення й усвідомлення).

Якщо вчителеві з перших хвилин уроку вдається активізувати емоційну сферу дітей, то в них пробуджується бажання наполегливо і плідно працювати.

Роль учителя на цьому етапі полягає в тому, щоб реалізувати план діяльності, який був складений на початку уроку. З цією метою вчитель організовує зміну форм і видів діяльності (індивідуальна -  парна -  групова; репродуктивна -  частково-пошукова - творча; писемна - усна; вивчення нового - закріплення - контроль). Така зміна відбувається згідно з планом уроку. Учні мають виступати активними ви­конавцями плану. їм надається можливість вільного вибору, самостійного складання навчальних завдань. Крім того, на уроці передбачається фізична активність учнів: вони можуть переміщатися класною кімнатою, утворювати групи змінного складу, користуватися довідковою літературою, що знаходиться у шафах та ін. Така навчальна діяльність учнів координується та коригується вчителем.

Водночас, на етапі ознайомлення учнів з новим матеріалом, учителеві треба створити такі умови взаємодії, які б психологічно мотивували в учнів потребу зробити "відкриття нового знання" (при цьому висловлюватися щиро і безпосередньо). З цією метою він може користуватися такими прийомами:

• Подив -  учитель подає навчальний матеріал у такій формі, що навіть повсякденне стає незвичайним. Наприклад, вивчаючи тему "Рослини" в 3 класі, учи­тель ставить запитання: "Діти, що відбулося б у світі, якби зникли всі рослини?"

•          Фантастичне запитання - учитель    моделює фантастичну ситуацію.
  Наприклад, на уроці математики під час вивчення теми "Число і цифра О" (1 клас) учитель запитує: "Уявімо, що в математиці зникла цифра 0. Що відбудеться в країні Математиці у зв'язку з цією подією?"
•          Помилка в поясненні – пояснюючи матеріал, учитель навмисне

припускається  помилок.  Він  пояснює свій  намір:  учні  мають  знайти  помилку вчителя під час розв'язання прикладу. Або урок математики на тему "Перетворення величин" (3-й клас). Учитель розв'язує приклад: 45 дм + 45 см = 90 дм. Учням треба знайти помилку та ін.

На етапі осмислення й усвідомлення нового матеріалу доречним буде використання таких методичних прийомів, як "Акваріум", "Ажурна пилка", робота в парах, в малих групах, навчальна дискусія, прийоми взаємонавчання, ділова гра тощо.

Розглянемо організацію діяльності вчителя й учнів під час виконання вправи "Ажурна пилка" на уроці української мови в 4 класі.

Тема. "Відмінювання іменників чоловічого роду з нульовим закінченням та закінченням  - о". Наведемо фрагмент уроку.

 Учитель повідомляє:

     - Сьогодні на уроці необхідно опрацювати і засвоїти велику кількість інформації. Щоб  робота  пройшла вдало,  вчитель  пропонує розділитися  на  чотири  групи. Об'єднання учнів у "домашні групи" (назва групи) відбувається за результатами жеребкування, яке можна провести за кольоровими смужками, малюнками, назвами квітів, птахів та ін. Для подальшої роботи педагог подає інструкцію. Учням "домашніх" груп виконати наступні завдання.

1.          група. Ознайомитися із закінченнями іменників чоловічого роду в давальному відмінку.
2.          група. Ознайомитися із закінченнями іменників чоловічого роду в орудному відмінку.
3.          група. Ознайомитися із закінченнями іменників чоловічого роду в місцевому відмінку.

4 група.  Ознайомитися із закінченнями іменників чоловічого роду в кличному відмінку.

(Кожний учень отримує картку червоного, синього, зеленого або жовтого кольорів з номером "домашньої" групи).

Після виконаних завдань пропонується робота в іншій групі, де учні стають експертами з теми, яку тільки-но вивчали в "домашній" групі. Внаслідок обговорення школярі отримують інформацію від представників інших груп, що дає змогу кожному повністю ознайомитися з темою.

Діяльність учнів під час виконання вправи "Ажурна пилка" передбачає ознайомлення їх з великим обсягом інформації за короткий час.

Відтак, використання активних методів навчання дає змогу молодшим школярам не тільки слухати розповіді вчителя, а постійно співпрацювати в режимі діалогу та висловлювати свої думки.

          Розв'язання навчально-пізнавальних задач на ґрунті творчої взаємодії потребує з боку вчителя відкритих запитань, що дає можливість досягти кращих результатів. Закрите запитання обмежує свободу співрозмовника, нав'язує йому свій спосіб бачення світу. На закрите запитання часто можна відповісти одним словом. Отож, треба будувати запитання, що починаються зі слів «як», «чому», «який». Наприклад, закрите запитання: "З яких частин складається текст?"; відкрите запи­тання: "Які функції виконують зачин, основна частина, кінцівка тексту?". Закрите запитання: "Назвіть серед поданих чисел круглі". Відкрите: "За якою ознакою можна розподілити числа на дві групи?"

Таким чином, за умови ефективної взаємодії на другому етапі уроку, коли відбувається вивчення нового матеріалу і його закріплення, носіями "нового знання" можуть бути не тільки вчитель, а й самі учні. Завдання педагога полягає в тому, щоб організувати творчу взаємодію, включити особистісний досвід молодших школярів у загальну структуру змісту уроку та регулювати розвиток їхньої пізнавальної самостійності шляхом предметних знань, умінь і навичок. Учень у такому випадку стає активним учасником процесу навчання, а вчитель коригує діяльність учнів, допомагає тим із них, які не мають навичок самостійної роботи.

На емоційному рівні доречним буде підбадьорювання шляхом використання запрограмованих ситуацій успіху для учнів як з високим, так і низьким рівнем засвоєння навчального матеріалу, створення загального мажору.

На завершальному (узагальнюючому) етапі уроку відбувається обговорення реалізації плану, рефлексія й оцінювання знань учнів. Це означає, що вчителеві разом із учнями необхідно повернутися до початку уроку і з'ясувати, на які запитання, що виникли на початку уроку, тепер можна відповісти, а які так і залишились без уваги.

Слід зазначити, що і на завершальному етапі домінуючою має бути діяльність учнів. А це означає, що вони залучаються до самоконтролю і самооцінки.

Наведемо основні напрямки, за якими доцільно здійснювати загальну та індивідуальну рефлексію діяльності учнів на уроці:

* Діяльнісний підсумок уроку. Що ми з вами встигли зробити?

* Розвивальний підсумок уроку. Чого ви навчились, на яку сходинку піднялися, у чому стали розумнішими, дорослішими, сильнішими?

* Змістовий підсумок уроку. На які запитання, що були поставлені на початку та в процесі уроку, змогли дати відповідь, які з визначених проблем

змогли вирішити?

  * Емоційний підсумок уроку. Кому з учнів ви хотіли б подякувати за співпрацю, емоційну підтримку вашої роботи, конкретні результати, можливо, окремим учням, а, можливо, й усьому класові?

Однак усі ці види підсумків не слід одразу використовувати на одному уроці. Учитель має право вибирати один або два напрямки та змінювати їх у системі уроків.

Залучаючи учнів до оцінки уроку, можна використовувати різні методичні прийоми. Наприклад, інтерактивні вправи "Незакінчене речення", "Мікрофон", "Килим" та ін. За допомогою виконання таких вправ здійснюється зворотний зв'язок учнів з учителем, який має відображати ступінь просування кожного в плані особистісного розвитку. Крім того, виконання таких вправ дає змогу точніше висловити власні думки, порівняти їх з іншими. Робота за такою методикою сприяє підвищенню самостійності молодших школярів у процесі навчальної діяльності та ефективній співпраці вчителя з учнями.

На узагальнюючому етапі відбувається усвідомлення молодшими школярами досягнення мети, переживання ними ситуації успіху, оцінювання вчителем та самооцінка учнями досягнутих у процесі навчання результатів, вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення діяльністю учнів. Крім того, на цьому етапі дітям надається змога самостійно або з допомогою вчителя порівняти отриманий результат із критеріями еталону (мети), виправити допущені помилки та осмислити причини недоліків.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а та­кож значної кількості часу для підго­товки як учнів, так і педагога. Говорячи про інноваційні інтерактив­ні технології навчання та методику їх використання за різних форм орга­нізації навчання, слід пам'ятати, що діти вчаться ефективно, коли:

•      мають мотивацію до навчання;
•      перебувають у приязному ком­фортному середовищі;
•      використовуються методи, що від­повідають різним стилям і спосо­бам навчання;
•      використовуються їхні знання і вміння;
•      мають почуття контролю над про­цесом навчання;
•      досягають успіхів;
•      мають можливість випробовува­ти нові знання на практиці й ви­користати отриману інформацію;
•      повністю залучаються до проце­су навчання;
•      мають достатньо часу для засво­єння нових знань і вмінь;
•      можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на прак­тиці.

Тому мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання по­лягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної актив­ної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнознач­ними суб'єктами навчання, розумі­ють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, умі­ють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчан­ня передбачає моделювання життє­вих ситуацій, використання рольових ігор і спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповід­ної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, вироб­ленню цінностей, створенню атмо­сфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лі­дером дитячого колективу. Інтерактивна взаємодія містить як до­мінування одного учасника навчаль­ного процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактив­ного навчання учні вчаться бути де­мократичними, спілкуватися один з одним, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

Коли учні працюють разом, вони формують уміння й навички, необ­хідні для самостійного життя:

•      уміння уважно слухати;
•      спільно розв'язувати проблеми;
•      самостійно (спільно) приймати рішення;
•      проводити різноманітні дослі­дження;
•      аналізувати матеріал;
•      розв'язувати конфлікти;
•      засвоювати навички демократично­го способу життя, що знадоблять­ся їм у сім'ї, на роботі, у житті.
•               Так, у 1 класі на уроці математики під час закріплення способів та прийомів усного додавання доречно викори­стовувати вправу «Мікрофон». Учитель, передаючи уявний мікро­фон, пропонує по черзі кожному учне­ві з пари подати виконане завдання. Наприклад: «Я вважаю, 5 + 12 дорів­нює...». Наступний учень, узявши «мі­крофон», у разі згоди погоджується: «Я теж так уважаю» і повідомляє про наступну дію та її результат. Якщо учень не погоджується з відповіддю свого попередника, то, узявши «мі­крофон», у разі незгоди зауважує: «Я вважаю, 5 +12 дорівнює..., тому що...» та обґрунтовує свою відповідь. Далі «мікрофон» бере представник наступної пари і, якщо його відпо­відь така ж сама, то він подає резуль­тат наступної дії тощо.
•      Інноваційні технології взаємодії направлені на те, щоб початкова школа ста­ла школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів, щоб дитина в початкових класах передусім думала, активно здобува­ла знання, шукала істину, мандрува­ла у світі пізнання.