Я і мій клас. Вчимося бути дружніми.

Виховна година

на тему"Я і мій клас. Вчимося бути дружніми"

Мета: допомогти дітям зрозуміти важ­ливість спілкування, сприяти дотри­манню прав дитини в школі; навчити співпереживати, слухати; виховувати почуття поваги та взаємоповаги; уточнити уявлення дітей про дружбу, взаємодопомогу, ввічливість; учити оперувати ввічли­вими мовними формами; виховувати бажання бути ввічливими, турботливими, чуй­ними.

1. Розповідь вчителя

—     Вивчаючи права людини, ми з вами говорили про людяність, доброту, співчуття. А для чого людині знати, як почувається хтось поруч? Це і є емпатія.

Вміння слухати, почуття довіри, по­ваги і відповідальності.  У ставленні одне до одного слід поводитись з іншими так, як би хоті­ли, щоб ставились до вас.

Ви всі — учні. Вдома та в школі вас вчать, як правильно себе поводити, як стави­тися до однокласників. Будемо вчитися слухати, співпереживати та співпра­цювати. Це те, що необхідне кожному в спілкуванні з іншими.

—Приємно відчувати настрій інших людей, а іноді навіть необхідно.

—Чи це корисно — знати, що відчувають люди навколо тебе?

—Чому?

-- Що б сталось, якби ніхто не звер­тав уваги на почуття іншого?

— Уміння співпереживати — це складова частина людських стосунків.

2.  Розповідь вчителя.

—     Життя людини — складний механізм, який залежить не тільки від зовнішніх умов, але й від внутрішнього світу людини. Кожна людина має особисте я — характер.

Зараз від рідного оточення залежить, які риси характеру, звички закладаються в ди­тини.

Дитина зростає, і вже не тільки рідні мають вплив на особистість, а й інші люди — в дитсадку, в школі, у тран­спорті на прогулянці. Книги, музика, живопис впливають на формування внутрішнього світу дитини.

3.    Гра "Чарівне серце".

—     Проведемо гру ″Чарівне серце″. Через нього можна бачити тільки гарне. Ви будете передавати його з рук у руки, розповідаючи при цьому, що бачите гарного в тих, хто поруч із вами.

(Передача серця від дитини до дитини. Починає вчитель)

4.  Характеристика учнями свого характеру. Власні спостереження.

—А тепер спробуйте розповісти про свої чесноти і недоліки.

—Як, на вашу думку, їх можна уникнути? Що для цього ви повинні зробити?

—Чи важко виправляти недоліки, про які вам повідомляють оточуючі?

—Процес формування характеру — не односторонній. Крім зовнішніх факторів, важливі ще й внутрішні — робота мозку, серця і душі. Тільки у такому випадку можна говорити про саморозвиток особистості.

—Чи може людина сама впливати й розвивати свій характер?

5. Притча "Про пихатого мандарина"

Дуже давно у старовинному місті жив великий мудрець, слава про якого поширювалася далеко від його рідного міста. Проте був у місті і вельможа – мандарин, який заздрив славі мудреця. І вирішив він придумати таке запитання, на яке той не зміг би відповісти.

    Спіймав метелика і подумав: "А що, як спитаю у мудреця: який метелик у моїх руках, живий чи мертвий? Якщо він скаже, що живий, я стисну долоні, і метелик помре, а як скаже, що мертвий, я розтулю долоні, і метелик злетить. Тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший".

   Так заздрісник і зробив. Та коли запитав про метелика, мудрець, який насправді був надзвичайно розумною людиною, відповів: "Усе в твоїх руках".

6.  Бесіда про ввічливість.

 - Сьогодні ми ще поговоримо про те, як учні повинні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, , тобто про ввічливість.

—Що, на вашу думку, означає слово ввічливий?Це гарні манери, добрі діла, освідченість.

—Є слова дуже важливі, вагомі — Батьківщина, Україна, мир. Є рідні слова та близькі — мама, тато, бабуся, дідусь, брат, сестра. А ще є ввічливі слова, які називають ″чарівними″.

—Які ви знаєте ввічливі слова?

—Що ви кажете, йдучи зі школи додому?

—Які слова ви промовляєте за зроблену вам послугу?

—Всім людям стає приємно й хороше від цих слів. Чому?

—Як ви звертаєтесь до старших за віком, незнайомих людей, до вчительки?

—Потрібно бути ввічливим не лише в словах, а й у тоні, жестах, діях.

Якщо ввічливі слова сказані грубим голосом, вони перестають бути ввіч­ливими.

— Запам’ятайте: від теплого слова і лід розмерзає. Тож будьте ввічливими дітьми!

7. Казка про єнота.

Послухайте казку "Про Єнота".

Маленький єнот збирав у лісі хмиз. Він набрав велику в'язку сухих гілок і рушив додому. Йому потрібно було перейти через річку. Міст був старий, скрипучий, і єнот дуже боявся. Обе­режно перебираючи лапами, він уже підходив до берега... Випадково гля­нув униз. Який жах! На нього диви­лось величезне кудлате чудовисько. Єнот швидко показав йому кулак,— чудовисько — теж.

Єнот посварився на нього палкою — палкою посварили і його. Єнот ки­нувся тікати. Захекавшись, він при­біг додому, до мами:

—Ніколи більше не піду в ліс — там хтось страшний і злий.

—Не бійся,— сказала мама. — Спробуй усміхнутися йому.

Єнот знову побіг до моста. Він нагнув­ся і... посміхнувся. І що ж? На нього дивилася усміхнена істота.

Малий єнот так зрадів, що зареготав.

—Тепер воно буде зі мною дружити!

І єнот побіг через міст на інший бік.

—Чого вчить ця казка?

І на останок, хотілось би, щоб кожен з вас долучився до наших кульок побажань і поділився своєю мрією чи планами в нашому класі.

 8. Чарівні кульки бажань та мрій

Кожен учасник заходу отримує паперову кульку на якій зображує або пише свою мрію чи бажання. Всі вони разом кріпляться на ватман.