"Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні..."

Про матеріал


Цей вечір дозволить розширити кругозір дітей,ознайомити їх з життєвою долею Н.Яремчука,з його пісенною творчістю,вшанувати пам'ять Н.Яремчука,оскільки значна частина дітей навіть не знає, хто такий Н.Яремчук. Цей захід проводиться з метою патріотичного виховання.

Мета:

Освітня: Ознайомити учнів із життєвою долею Н.Яремчука, його пісенною творчістю;

Виховна: виховувати свідомого громадянина України на прикладі життя співака, любов до рідної землі, української пісні

Розвиваюча: розвивати почуття патріотизму; естетичні почуття.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала і провела

Педагог-організатор

Бориславської ЗОШ  №3

Стефанчук Оксана Василівна

 

 

 

Борислав

(на проекторі відео «Горнусь до тебе, Україно» виконує Назарій Яремчук.

 

Горнусь до тебе,Україно

Як син до матері горнусь,

За тебе рідна і єдина

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе,Україно

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову,

Очистимо усі джерела,

Дніпро,Славута оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла

 Країна наша і не вмре»(2р)(2 хвилини)

На словах «І заспіваєм: «Ще не вмерла країна наша і не вмре» виходять ведучі.

Уч: Скотилася сльозина Україні на щоку...

Уч: Неповторний, проникливий, своєрідний, вишитий українською інтонацією голос Назарія Яремчука. Неповні сорок чотири роки... Боже, як це мало! І як багато зробив він для всіх, хто мав щастя притулитися до його пісні, його голосу, його великої душі...

Уч: Нелегку стежку дарувала йому доля. Ще малим хлопчиком залишився сиротою, входив у життя, покладаючись лише на себе. Ще змалечку залетіла зоря-зоряниця в його душу, щоб по жарині розсипатись у піснях, які задзвеніли на його вустах.

Уч: В цю розкішну пору, коли все навкруг налаштовує на ліричний лад, до нас зі своїми духовними скарбами повертається незабутній Назарій Яремчук.

Він так співав, що крилами йому став голос,

Який летів до Бога, до небес,

Який кувався у Карпатських хащах,

І був одним із тисячі чудес.

 Вчитель: Отож, дорогі гості, учні, сьогодні, в день пам’яті ювілею Н.Яремчука, ви полинете в світ його пісень, полюбуєтесь його чарівним незабутнім голосом, його піснями, які будуть звучати для вас у його виконанні та тільки з аудіокасет.

 

(Вірш “Прийшли до тебе люди звідусіль” Степан Кириляк).

Прийшли до тебе люди звідусіль,

Назарію, ти тільки подивися...

А ріднокраї у такій красі,

Іди до нас із тої далини.

Із вирію свойого повертайся...

Хай в гіркоті не гіркнуть полини.( відео "Я вернувся")

Уч: Буковинський соловейко, добрий, щирий, скромний Назарій Яремчук народився в передгір’ї Карпат, на березі швидкоплинного Черемоша 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району. Ріс, як Божий дарунок, допитливим, кмітливим, життєрадісним і завжди співав.

 Уч: У житті кожної людини основою буття на землі була, є і буде родина.

Уч: Родина Яремчуків. Марія Даріївна і Назарій Танасійович були цікавими і щирими людьми. Батько був старшим від матері на 33 роки, але це не заважало їм розуміти один одного. Усю свою любов, тепло вкладали в діток, а їх було п’ятеро, бо, як самі казали, вони мають виростати добрими людьми.

Уч: Батько мав чудовий тенор, співав у церковному хорі, знав кілька мов, цікавився політикою, опікувався сільською громадою.

Уч: Мати добре грала на мандоліні й співала, була змалечку неперевершеною акторкою в народному театрі.

Уч: І не дивно, що син почав співати з трьох років.(відео)

Уч: Ставши дорослим, Назарій писав про них:

Батьки жили у злагоді і мирі

В одному ритмі бились їх серця,

А у скрутні хвилини їм допомагала

Свята любов, якій нема кінця.

Уч: А пізніше він обов’язково скаже слово вдячності батькам за пісню.

                    Пісня “Батько і мати” сл. В. Крищенка, муз. О. Злотника.

Уч: І от сьогодні ми підемо разом з вами

Стежками, де зростав талант,

Де сили черпав, брав снагу Назарій,

Де струни серця грали наче діамант.(відео про нього слова сестри)

Уч: Життя прожити – не поле перейти. 1 вересня 1959 року Назарій переступив поріг початкової школи, згодом, після смерті батька, продовжував навчання у Вижницькій школі-інтернаті, а потім у Чернівецькому університеті на географічному факультеті.

Уч: Жоден вечір у школі не обходився без участі Назарія, неодноразово звучав його голос зі сцени будинку культури.

Уч: На одному із вечорів був присутній керівник ансамблю “Смерічка” Левко Дутківський, який і запросив його у свій ансамбль. Так і розпочалась творча діяльність Яремчука.(Відео№2)

Уч: Голос Назарія дзвінкий і приємний, він легко вписався в колектив, його полюбили всі.

Уч: Пісні “Смерічки” того часу стали популярними і згодом увійшли до золотого фонду української естради, принесли всесвітнє визнання.

Уч: Першу мистецьку славу принесла пісня “Горянка”. За її виконання Назарій Яремчук був удостоєний звання лауреата Всесоюзного конкурсу “Алло, ми шукаємо таланти”. . Ті часи пригадує Ярослав Жупанський, нині професор кафедри географії України та картології: «Назар був чемним, скромним і компанійським хлопцем. Не відмінник, але упертий до занять. Без його співу не обходився жоден вечір в університеті.

                 Танець "Полісяночка"

Уч :Після участі «Смерічки» у конкурсах «Пісня-71» та «Пісня-72» івасюковські «Червона рута» та «Водограй» почнуть співати по всіх куточках нашої країни. Але слава не змінить характер Яремчука. Зіркової хвороби він ніколи не мав. Майже рік працював на кафедрі лаборантом, потім — старшим інженером, аж доки не зрозумів, що спів для нього — на першому місці. І тоді перейшов у професіонали — став солістом Чернівецької філармонії».
Уч: А невдовзі Володимир Івасюк напише пісні, які принесуть і йому, і виконавцям всесвітнє визнання. Після зйомок фільму «Червона рута» Софія Ротару, Василь Зінкевич та Назарій Яремчук стануть кумирами публіки.

                 Пісня “Червона Рута” сл. і муз. В. Івасюка.

Уч: Матері! Така їхня доля: ростити, берегти, проводжати, хвилюватись, чекати і молитись за свою кровиночку. Між мамою і Назаром було особливе єднання. На честь мами він пізніше назве Марією свою доню.

Уч: А в 1971 році сумна звістка ранила Назарове серце – мами не стало. коли йому ледве виповнилось двадцять літ.  На жаль, в цей час, він був далеко від дому. А материні уста в останню мить свого життя кликали саме Назара.  

(демонстрація фото його батьків)

Уч:                 Стала сива мама побіля порога,

Задивилась пильно в далеку дорогу:

   Уч:

  •              Синоньку, мій сину, мій розкішний цвіте,

 Як високо, рідний, зірка твоя світить...

   Уч:

Материнські очі не відали втоми,

 Виглядали сина з всіх доріг додому,

І звертався погляд у високе небо:

 Уч:

Синоньку, кровинко, я молюсь за тебе...

  Уч:  Час чоло змережив, посріблені скроні,

 Складені в молитві мамині долоні:

   Уч:

  •              Боже, Ти — всесильний, Ти можеш воліти,

Пошли йому сили щедро так горіти...

Дорога збігла десь за небокрай:

- Боже, мою силу сину передай...

Почуй мене, Боже... Таких — небагато,

Він же сонце носить...

  Уч:              — шепотіла мати.

Мама у молитві — благальна і тиха,

Мама — як закляття від всякого лиха.

Мама у молитві побіля порога —

Живе осереддя Добра світового.

І полинув у світ крик душі – “Мамо, мамо, вишенько біленька”...

Уч: Пройдуть роки і вже в зрілому віці звертаючись до глядачів скаже: (відео)

                        Пісня “Чуєш, мамо” сл. М. Ткача, муз. О. Злотника.

Уч: Дуже любив співак свою маму Марію, яка померла, коли йому ледве виповнилося 20 літ. «Буде, мамо, наша пісня жити»  - пообіцяв він у пісні й доклав усіх зусиль, щоб обіцянка була виконана. Та горе не зламало, а ще більше зміцнило крила карпатського соловія.

Уч: Популярність і слава росла з кожною піснею. На Всесоюзному конкурсі “Пісня-71”, “Пісня-72” – Яремчук стає його лауреатом.

Уч: У 1973 році ансамбль запросили на професійну сцену – до Чернівецької філармонії. Голос Назарія мужнів, кристалізувалася самобутня манера виконання. Він учився у всіх, умів поважати кожного в житті, у праці, у пісні, але ніколи не цурався свого. У кожній пісні намагався передати частку своєї душі.

              Пісня “Мила моя” сл. В. Крищенка, муз. Г. Татарченка.

   Уч: У 70-80 роки минулого століття, коли українська мова цілеспрямовано виживалася з культури і науки, Назарій Яремчук уперто продовжував співати рідною мовою. За текстами співаних ним пісень можна було вивчати рідне слово.

Час – неначе плин води, перегорнемо сторінки його творчості.

-1972 рік – обласна комсомольська премія ім. Кузьми Галкіна, виступ у телепередачі “Сяйво”.

-1978 рік – Назарію Яремчуку присвоєно звання заслуженого артиста України, нагороджено орденом Дружби народів. Йому було тільки 27, а він вже мав звання, до якого люди йшли роками.

. 1981 рік - Перший диск-гігант Назарія «Незрівнянний світ краси» - одна з найкращих платівок в українській дискографії того періоду.

став для Назарія стежкою до міжнародного визнання.

                             Пісня " Квітка розмарії"

-1982 рік – Республіканська премія ім. Миколи Островського.

-1984 рік – лауреат Всесоюзного конкурсу до 40-річчя Перемоги.

-1985 рік – дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.

-1986 рік – нагороджений другим орденом Дружби народів.  

Уч: Назарій дуже багато працює – бере участь у гастрольних поїздках по колишньому Союзу,  у  популярних фестивалях “Київська весна”, ”Московські зорі”, “Марці шор”, “Кримські зорі”, “Білоруська осінь”, “Білі ночі”...

УЧ: Скільки країн об'їздив з піснями Назарій , скільком людям подарував щасливі миті душевного спокою, щастя і радості: Монголія, Лаос, Німеччина, Польща, Румунія, Канада, США, Мексика...

Уч: Ризикуючи життям він співав на війні в Афганістані, у пеклі Чорнобиля. Саме там він розплачувався за талант і славу.(відео)

                         (вірш “Спогад” нашої землячки з Братанівки Світлани Мельник)

Губилось місто в зелені каштанів,

Весняний вітер в листі пустував.

А він стояв на сцені в Сокирянах –

“Червону Руту” людям дарував.

І сам – такий усміхнений, весняний,

Зорів в очах той неповторний блиск.

Пісні про волю, щастя і кохання

Із уст рікою чистою лились.

Хоч лютий біль жорстокою рукою

Його єство так підло обнімав,

Та він своєю піснею дзвінкою

Той біль в собі так мужньо тамував!

Уч: Назарій був людиною делікатної душі. Не вмів відмовляти проханням друзів, знайомих. Цим іноді користалися занадто настирливі і, на жаль, не дуже здібні піснетворці, які постійно набридали йому: ну запиши мою пісню, ну запиши, прошу, благаю. І що цікаво, Назарій у багатьох випадках з досить посередніх творінь своїм голосом ліпив пісні, які запам'ятовувалися надовго. Воістину, де торкнеться рука таланту — там чорне стає світлим. (відео)

Уч: “Кришталево чиста в мистецтві людина”, – сказав про нього поет Микола Сингаївський.

Його голос, його виконання не сплутаєш ні з ким. У кожному українському домі він як рідний, як добрий давній знайомий, життєрадісний, врівноважений, зі щирою посмішкою на вустах, скромний.

                           Пісня “Стожари” сл. В. Кудрявцева, муз. П. Дворського.

-І в 1987 році – найголовніша подія в житті Назарія Яремчука – присвоєння звання “Народний артист України”.

   Уч: Цілих двадцять літ із двадцятип'ятилітньої творчості Назарія припадають на той химерний світ, де під корінь стиналися найменші паростки свободи в будь-яких проявах. Світ, у якому нетерпимість була нормою життя, а всесильне чиновництво безжалісно розправлялося з талантами...

Майже двадцять літ йшов Назарій до високого звання "народний артист України"

Уч:   Знову не запитано в народу,

Знов про нього взяв хтось і забув

— Хто назвав тебе "народним" нині?..

Для народу ти ж завжди ним був!..

-У 1988 році закінчив навчання на режисерському факультеті Київського інституту культури імені Карпенка-Карого (Пісня)

-1993 –1994 роки – плідна співпраця з Олександром Злотником, Олександром Морозовим, Юрієм Рибчинським, Вадимом Крищенком, Степаном Галябардою та іншими. Створено кілька десятків нових пісень. Назарій готувався до  свого творчого бенефісу – 25 річчя його творчості.

-Протягом десяти років вів передачі на  Чернівецькому телебаченні “Зичимо щастя”, “Призначається побачення”.

-Талант Назарія був багатогранним. Добре грав у футбол, писав вірші.

Уч: 25 років творчості – це святе служіння своєму народові, тій українській пісні, що всмоктав з молоком матері. Його пісня звеличує, піднімає гідність, вертає молодим козацьку славу, дбає про невмирущу історію минулих поколінь.

                                Пісня" Горобина"

Уч: Назарій Яремчук — глибоко національний співак, ніколи не втрачав гідності, не міняв її ні за гроші, ні за будь-які звання та привілеї, які в комуністичну добу щедро роздавалися митцям послужливим, згорбленим у покорі. На той час було престижним виступати на Центральному телебаченні в Москві. Якщо покажуть там, то в Києві на тебе вже інакше дивляться, ти вже свій. Та не таку натуру мав Назарій, щоб оббивати московські пороги. А скільки його заманювали російськими піснями, обіцяючи і всесвітню славу, і престижні гастролі, і великі гроші.

Уч: Любов до рідної землі, до рідного народу була якоюсь глибинною і всепоглинаючою. Як він весь світився, коли наша Україна стала незалежною.

Ще задовго до незалежності він проспівав пісню "Запорізькі козаки", де є слова "научіть нащадків так любити волю". Багатьом можновладцям вони кісткою стали в горлі, бо Україна ще була "між рівними рівна, між вільними вільна". Але яке то було щастя, коли в потужному пориві встав зал, уперше наспівуючи разом із Назарієм "наших козаченьків".(відео")

Уч: Українська пісня була його долею, великою і дорогою нагородою на все життя, його сутністю і таким же безмірно великим болем...

Уч: Я несу свою ношу — і тяжка, і безцінна,

Не покину, хоч як хай втомлюся,

Я — щасливий між вас, мене Пісня обрала,

Я за неї із вами молюся...

Пісне!

Моя бентежна радосте і жадання,

Моя любове перша і остання,

Моя пекельна муко і страждання,

 Весняний цвіте мій, тендітний, ранній,

Найкраща жінко в світі, наймиліша,

 Моя молитво щира, найніжніша,

Моя неволе, що солодша меду...

У мене більше доріг нема, окрім тієї,

Пісне, що до тебе...

                             Пісня " Запитай  у серця"

Уч: Назарій ніколи не прагнув хизуватися у всіх на виду. Любив жартувати, любив друзів, любив просто людей, любив щире товариство. На жаль, дехто зловживав його прихильністю.

Одна з найулюбленіших його пісень — це "Одинокий вожак". В цій пісні він співав про себе. Він був справді вожаком у пісенному професіональному товаристві.

Уч: Про кожну пісню можна багато цікавого розповідати. За кожною стоїть окреме незвичне життя видатного співака — зірки. Коли записували пісню "Лелека з України", Назарій зізнався Вадиму Крищенку: "Сьогодні я вперше, співаючи, плакав". І потім розповів, що його старший брат давно живе в Канаді, а лише рік тому вони вперше побачились. Пісня "Лелека з України" саме про наших емігрантів, про те листя з українського дерева, що розлетілося по всьому світу.

Уч: Якось,повернувшись із гастролей по ЛатинськійАмериці,він з болем сказав: "А знаєте, що в світіще так мало нас знають, для більшості ми просто "рашен". Коли я розповідавїм про Україну, про нашу державу, про народ, у багатьохвідздивуваннярозширювалисьочі:"Невже? Хіба? Та не може бути!" І тут Назарій попросив: "Напишіть, будь ласка, пісню про Україну, про нашу державу, яку не всізнають, алеяказаслуговує, щоб про неї знали". І згодомцезробив Вадим Крищенко.Пісняназивається "НевідомаУкраїна", але він, на жаль, уже не змігпокластиїї на свій голос. Назарій, нібивибачаючись, сказав: "Я не маю вже сил. Може, хтосьізмоїхдрузів завершить задумане".

(демонстрація краєвидів Карпат)

Уч: Ви знали: десь є Україна,

      Край світу, таке заграниччя!

     Квітучий віночок, намисто

     І дуже жіноче обличчя.

    Для вас Україна — калина,

   їй треба плече, щоб не впасти.

  Ось інша — наш дуб український,

  Який він міцний, коренастий!

 

Уч: Ви знали: земля ця — красуня,

Тендітна і ніжна, мов ружа.

Погляньте — тут вроди не менше,

Вона ж — не тендітна, а дужа.

Ви знали: вона голосиста,

Співає і плаче небога...

 

Уч:Прислухайтесь! Він дивовижний!

А гідність проміниться з нього!

То трохи журливий, то жвавий,

То добрий і весь — осяйний!

То погляд її — України,

 Мужній, пречистий, живий!
Уч: Нашого солов'я Назарія Яремчука народила буковинська земля. Неповторний світ і дух Вижницьких Карпат промениться чи не в кожній його пісні, палка синівська любов до цього сонячного шматочка української землі пронизувала все його життя...

Уч:

Мої смереки й верховини,

Мої плаї, стрімкі потоки,

Я пригортаю вас до себе,

Я обнімаю тебе, брате,

Мій Черемоше синьоокий.

Я захищу вас від негоди

Руками-крилами лелеки,

Щоб втамувати нашу спрагу,

Я випаду дощем у спеку,

Побіля ватри, що у серці,

Усіх вас хочу відігріти,

Ношу в душі своїй сто свічок,

Щоб вам у темені світити...

Складаю Богу дяку щиру

За те, що з вами нині й прісно,

Що пригортаю всіх до себе...

Побіля вас усіх, живих і предків,

На варті стане моя Пісня...

(звучить пісня «Водограй» у виконанні хору дівчат і демонстрація фото Карпат і Яремчука на фоні природи)

Уч :Завдяки величезному пісенному таланту Назарій міг успішно працювати і жити в Росії, Канаді, Франції, Англії чи в інших країнах світу. Але нізащо не хотів залишати своє місто. Він був справжнім патріотом Буковинського краю, своєї країни.

Уч : За назвами пісень, які виконував, часто отримував друге ім'я – Білий птах, Лелека з України, Ангел, Чорнобривець з Карпат...

Все менше залишалось в нього днів,

Та фінішу свого він не боявся –

Все дужче чарував нас його спів,

І як він мило завжди усміхався.

Уч : Вже у квітні 1995 року Назарій знав, що жити йому залишилося  близько двох місяців. Та навіть після цього намагався жити так, щоб зробити якнайбільше. Саме в цей час  він запланував провести свій ювілейний концерт – у вересні.

Уч : 1995 рік – Назарій Яремчук виступав у столиці України на Пісенному вернісажі – 27 січня;

Уч :  останній концерт на Буковині співак дарував селу ЮрківціЗаставнівського району – в лютому;

на бенефісі Юрія Рибчинського – 24 травня;

на співочому полі на день Києва – 28 травня;

в Національній опері ім. Т. Шевченка – 7 червня.

                          Танець " Матіоли цвіт"

Уч : Чому, чому життя жорстоке? Чому забирає найкращих?

Уч :Назарій спішив жити, спішив співати, спішив робити добро. Чому рідні гори, знахарі, гуцули, не могли допомогти? Він робив все, що радили лікарі, люди, тільки б перемогти недугу.

Уч : Та важка підступна хвороба ятрила Назара, з'їдала його на очах. У березні 1995 року операція на шлунок у брата Дмитра в Канаді. Він боровся, він прагнув жити. Рідні носили Назарові воду з Миколаївської церкви. Вода холодила його біль, а сльози обпікали його серце.

Уч : Будучи важко хворим, Назарій настирливо готувався до свого творчого звіту, але співати на ньому йому не судилось. На превеликий жаль, важка недуга забрала його від нас.

   Уч: Співоче поле, місто Київ. Це був останній виступ Назарія. Сили залишали митця. Схудлий, а очі — як догораюче багаття. Приліг на два стільці, що стояли в ряд, нарешті піднявся і, через силу всміхаючись, промовив: "Нічого, коли я співаю, мені легше". Назарій співав на диво легко, невимушено. Але помах руки до людей — якийсь кволий, боязкий, наче прощався з ними назавжди.

ЗО червня у Чернівцях о 10 годині 30 хв. помер Назарій Яремчук. У ту ж мить зупинився годинник на його руці...

Уч:Ти знову, Боже, нас осиротив

 — Назара взяв... Та чом же, чом же він?!

Ця звістка, мов тяжке, тяжке прокляття!..

 Ця звістка, мов страшний, тривожний дзвін!..

 

(Вірш “Князеві солоспіву” Георгій Шевченко).

Відпалали, відквітли стожари –

Загубився в галактиці звук.

Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре

Та куди ж ти спішиш, Яремчук?

Стихла пісня твоя лебедина

І навіки замовкли уста,

Засмутилася вся Україна,

Зажурилися села й  міста...

Прощавай ти, наш любий маестро,

Солоспіву великого князь,

Над тобою ридають оркестри,

Над тобою ридають за нас.

Відпалали, відквітлистожари –

Загубився в галактиці звук.

Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре

Та куди ж ти пішов, Яремчук?(відео похорону)

Уч : Плакала, тужила Україна. Ювілейний концерт, присвячений 25 – річчю творчості Н.Яремчука як і було заплановано Назарієм відбувся у вересні  в Чернівцях, у Києві, але вже без нього.

 

Йому би ще жити та  жити

Співати й співати пісень,

Серця людські ніжністю гріти,

Й забути назавжди той день.

 

 

Вродливий друже, ти, неначе Бог,

Таким відводять тільки перші ролі.

Та ще й неперевершений талант,

Ти став улюбленцем своєї Долі.

Закохана у тебе до безтями,

Вона уже тебе не відпускала,

І пестила, леліяла щосили,

Щомиті за тобою пильнувала.

Та тільки Доля – пані із жорстоких,

Вона до того ж, бачиш, із примхливих,

Вона воліла, аби ти... назавжди

Залишився красивим і вродливим.

Уч : Його самобутній талант обірвався на найвищій ноті. В той сумний день стих шепіт гірських смерічок, низько схилились кремезні дуби, важко зітхнули хвилі Прута, бо з рідних Карпат, з України соловей відлетів назавжди.

Уч : Він так потрібен рідним, близьким, друзям... Він мав би жити. Дивним голосом і прекрасними піснями творити ауру добра і світла, нести радість в оселі і серця...

Уч : Падолист. 30 число. Саме в цей день Назарій завжди святкував свій день народження, а в 2017 році відзначав би свій ювілей – 65  років. Та, на жаль, він не дожив.

Уч : Скільки недоспіваних пісень, скільки мелодій залишилось на папері, скільки любові до людей було в його серці, але найбільше було доброти, яку він випромінював щоденно.

Уч : Вже 20 років як Назарія Яремчука з нами немає. 20  років, які могли б  бути чи не найпліднішими: розквітом, злетом, Епогеєм.

Уч : То ж вшануємо пам'ять співака, народного артиста України Назарія Яремчука хвилиною мовчання.  (Хвилина мовчання).

             (Вірш “Любив свій край” МанолійПопадюк).

Зойкнула в  лузі калина,

Ранок судома звела.

Руту червону безвинну

Смертю прошила стріла.

Згасла легенда естради –

Гетьман козацьких пісень.

Доля була безпорадна –

Ніч розстріляла день.

Вересень ждав бенефісу

Стигло накритим столом,

Та передчасну завісу

Хтось опустив над чолом.

Тиха хвилина мовчання

Вічністю стала в горах.

Плачуть смерічки печальні,

Плачуть зірки в небесах.

Пісня Івана-Купала

Стихла в зеленім гаю,

Пісня, що так чарувала

Кожну оселю й сім’ю.

Грай, водограю, на скрипці,

Чи хоч на дримбі бодай,

Грай, щоб було нам не прикро,

Він-бо любив так свій край.

Уч:Він повернеться, я знаю..

Душа болить і серце плаче,
гарячі сльози свічка ллє,
тужливо птах у небі кряче 
і покида гніздо своє.

Покинув друзів і родину,
доньку прекрасну, наче цвіт,
синів-соколів і дружину,
пісенний України цвіт.

Покинув все й злетів угору,
здійнявсь у світлі небеса,
залишив край у літню пору - 
полинув в райський дивний сад.

 

Пісня “В райському саду” сл. С. Галябарди,  муз. С. Гіги.

Уч:Ми продовжуємо себе в дітях, так і Назарійпродовжує себе у прекраснихсинах – Дмитрові та Назарові,  Сини Назарія — два легені, такі схожі на нього. Вони пішли дорогою батька, навіть його інтонації пробиваються в їхньому співі. А щеу чарівній голосистій донечці Марічці, у фестивалях, названих його ім'ям, у друзях, у своїх піснях, у наших люблячих серцях.

Уч: Назарій дуже хотів жити, ростити своїх дітей і співати разом з ними для нас всіх. "... у дітях ми себе лишаєм, себе продовжуєм в житті..." Дай, Боже, їм продовжити велику подвижницьку працю, якій віддав усього себе їхній татусь.

Уч:   Кликав батько синів ясночолих до себе:

Уч:Я збираюся, діти, у високеє небо, —

Уч:В батька очі світились — два сини, два соколи,

То — від нього частинка, його рідна кровинка.

  •              Уч:У дорогу далеку мушу, діти, збиратись,

Із тієї дороги вже мені не вертати,

Що нажив, все, що маю, вам, сини, залишаю,

Що беріг, що леліяв, все, чим жив, що омріяв.

Залишаю вам, рідні, нашу матір — Вкраїну,

Бережіть ії, любі, — мати завжди єдина,

Мир і спокій родини вам, сини, захищати,

Наша сила — в єднанні, вам, сини, пам'ятати.

Ще, сини мої любі, скарб вам заповідаю —

Нашу Пісню вкраїнську — хай над краєм лунає,

Вам нести її, рідні, по широкому світу,

Нам без пісні не бути, нам без пісні не жити...

Так багато не встиг я, але мушу збиратись,

Доспівайте за мене — я ж не встиг доспівати,

Долюбіть за мене — я не встиг долюбити,

Як собі, я вам вірю, дорогі мої діти...

Я вам вірю і знаю, що у вас дужі крила,

Все, що заповідаю, донести вам під силу,

Я у пісні вам, рідні, залишу свою душу...

Уч: Ми не відчуваємо, що його вже стільки часу немає, просто не бачимось, але спілкуємось через телебачення, радіо, касети, переповнені його дивовижними піснями.

Яка коротка і стрімка дорога,

Як птах зриває пам'ять кожен раз.

Твоя душа вже відійшла до Бога,

А пісня залишилась поміж нас.

І пісня давня знову нас зустріне,

Даль проясніє, стишиться жура,

Бо голос твій взяла собі Вкраїна,

Щоб ним учить нас правди і добра.

Уч: Він назавжди залишився в історії нової України, української культури, як митець і громадянин.

 

Пісні його звучать і досі,

Пісні відомого митця,

Та не забудемо ніколи,

Як радував Назар серця!

 

Пішов у вічність він далеку,

Зосталась пісня для людей,

Душа його, немов лелека

Шляхом добра усіх веде.

Уч:  Вшановуючи пам’ять дорогого Назарія Яремчука. Його побратим Павло Дворський написав пісню «Пісня Назарія» у виконанні Павла Дворського

Уч: У березні 1996 року Назарій Яремчук був удостоєний нагороди із нагород – Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Але вже посмертно...

Уч:Ти нині іменинник в нас, Назаре,

Та тільки, знаєш, — радості немає,

Бо іменини, брате, ці — без тебе,

І за вікном зима, й в душі — зима,

Від снігу, ніби, світло, та — морозить,

І холод повнить всі душі щілини —

Ми тут — без тебе, ти десь там — без нас,

Гіркі такі, печальні іменини...

Уч: У Чернівцях ім'я буковинської Зірки співу пошановано у назві вулиці, де він жив, встановлено меморіальну стелу-пам’ятник з його барельєфом, його іменем названо фонд і конкурс молодих співаків.

А на Алеї Слави, на Центральному кладовищі привертає увагу своєю неординарністю пам’ятник Назарію Яремчуку. Могила його завжди засипана квітами.


Дивлюсь на тебе я, Назаре,
й не відаю цієї кари,
яка збирає десь в світах
людей зі щирістю в очах.

Ти нас покинув дуже рано,
та не зника болюча рана,
бо голос твій не повторити,
тебе ніким не замінити.

Життя ж, як пісня, віддзвеніло,
але любов не відгоріла - 
вона лишилась поміж нас - 
в усмішці твоїй, у піснях.

Є в світі істина одна свята - 
була людина та й нема,
але завжди і крізь літа
душа лиш стиха в пісні приліта.

(На фоні пісні “Родина” сл. В. Крищенка, муз. О. Злотника)

Учитель: Голос Назара чистий, як ранкова зоря, щедрий, як колосиста нива, високий, як голубе небо, завжди буде нести добро в людські серця.

Тож нехай його пісня буде поміж нас, нехай вона єднає, додає сили, наснаги, віри, приносить щастя і радість у наше життя, у наші родини.

Родина, родина – від батька до сина,

Від матері доні добро передам.

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

 

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Драган Тетяна Романівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
13 жовтня 2018
Переглядів
748
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку