23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

"Як позбутися від істерики та капризів". Поради батькам

Про матеріал

У викладеному матеріалі мова йде про істерики та капризи в дитячому віці. Наведені поради, як можна їх зупинити, та яким чином розрізнити справжню істерику від капризу.

Перегляд файлу

Як позбутися від істерики та капризів

 

Каприз (фр. — примха, забаганка) — прагнення дитини, перш за все молодшого шкільного та дошкільного віку, домагатися чогось неможливого в даний момент, недосяжного або забороненого. Зазвичай капризи безпричинні, вони супроводжуються тупанням, криком, плачем, розкиданням предметів.

Чому виникає істерика?

  • Невміння справитися із емоціями;
  • Відчуття безсилля (злість);
  • Потребе в увазі.

З істерикою батьки найчастіше зустрічаються у молодшому віці: 1- 4,5 років. З 2 до 4 років дитина вчиться розуміти свої емоції, і часто під час істерики може не чути дорослих. Основний пік припадає на трирічну дитину. Після цього ж віку починає формуватися маніпуляція.

5 кроків, щоб зупинити істерику:

  1. Контроль власних емоцій, зберігання спокою.

Головна помилка: батьки самі впадають в стан істерики, оскільки не знають як реагувати та правильно себе поводити. Вони часто думають: «якщо я «пересилю» істерику дитини вона заспокоїться».

Правильно: привести свої емоції в стан рівноваги.

  1. Погашення каналу істерики.

Головна помилка: спроби вести виховні діалоги в момент істерики. Дитина не реагує та не усвідомлює значення слів дорослих.

Правильно: словесно заспокоїти дитину (все добре, я тебе розмію, я поряд…).

  1. Визначення причини істерики.

Головна помилка: повне ігнорування дитини під час істерики. Батьки думають, якщо будуть ігнорувати поведінку дитини, істерика пройде сама.

Правильно: ігнорувати слід істерику, та не її причини і не дитину. Якщо дітей ігнорувати в малому віці – це викликає недовіру. В подальшому дитина може не йти на контакт і не розповідати що з нею відбувається. Потрібно не вказувати дитині (заспокойся), а виясняти причину (що сталось, що тебе турбує…).

  1. Тактильний контак, заспокоєння.

Головна помилка: фізичне покарання (вдарити по дупі), жорстока дія на дитину (тягнути з магазину, чи дитячої площадки, трясти). Дорослі думають, якщо шльопнути як слід, дитина прийде до тями і заспокоїться.  Та це подіє лише в дорослому віці, адже стан істерики може виникнути через шоковий стан. Поводячи  себе таким чином, це може сприяти виникненню психологічного якоря (якщо під час істерики взяти дитину за зап’ястя і тягти,- то в нормальному стані, стані спокою, якщо брати дитину за руку може виникнути плач та істерика. Адже це причинно-наслідковий зв’язок. Щоб його зняти – слід перестати робити те, що його викликало. Таким чином він поступово зникне сам).

Правильно: м’який фізичний контакт, заспокійливі рухи (обійми, поглажування).

  1. Переключення уваги; вирішення проблеми.

Головна помилка: повна капітуляція перед дитиною і її істерикою (батьки відразу здаються і роблять все, що хоче дитина). Якщо істерика у дитини виникла через емоційну чи фізичну перевтому – вияснення причини буде нечітким (я не знаю…, не хочу).

Дорослі часто думають: коли дитина в істериці, то простіше дати їй те, що вона хоче, ніж пояснювати чому не можна. Та таким чином спонукається формування маніпуляції.

Правильно: переключити увагу дитини на щось інше. Вирішити проблему знайшовши взаємовигідне рішення.

Хороший спосіб впоратися з істериками – це їх профілактика. Позбутися їх зовсім – неможливо, адже це частина дорослішання кожної дитини, а от змінити щось у повсякденному житті, щоб їх було менше – слід. Варто також підмітити, що істерика може бути свідомою і несвідомою.

Свідома істерика (каприз) - для дітей старшого віку - спосіб домогтися бажаного. Дитина хоче отримати те, що дорослі їй не дають. Видно по очах, по дитині, що вона кричить, бо хоче, а не тому, що їй погано і вона не може не кричати. І хоч зовні дуже схоже, та це не істерика, а каприз. У таких випадках слід дати дитині зрозуміти, що дорослі на таку поведінку не поведуться. Якщо батьки не витримають і здадуться – маємо початок маніпуляційній поведінці.

Несвідома істерика (справжня) - дитина не може впоратися зі своїми емоціями (втомою, страхом, гнівом, втратою) і не контролює себе. Істерика розгорається. Видно по напруженню, по обличчю, рухах, що дитина не може впоратися сама. В обох випадках дитина може падати на підлогу, битися руками і ногами, кричати.

 

docx
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
23 жовтня 2018
Переглядів
236
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку