Як працювати з есе у початковій школі.

РОБОТА З ЕСЕ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Есе – невеликий за обсягом твір, що має довільну побудову, у якому автор висловлює власні думки та враження з конкретного приводу чи питання щодо конкретного явища чи предмета. Есе не потребує на вичерпну відповідь чи категоричну позицію відносно предмета висловлювання. Створюючи есе учень/учениця:- висловлює свою власну думку;- показує своє ставлення до того, про що говорить;

- не слід усебічно описувати предмет чи подію;- можна лише частково, як у розмові, торкатися якихось питань;- можна висловлювати спірні міркування;- мова повинна бути виразною, можна використовувати образні слова, порівняння тощо;есе – це текст, у нього має бутипочаток і кінець (завершення).

За бажанням, на початку есе дитина може сказати, про що йтиметься у його висловлюванні, про час, місце й особливості подій. Можна на початку подати вислів, який виражає думку, або викликає різне ставлення в різних людей. Починатись есе може також прислів’ям, приказкою чи чиїмось мудрим висловом. Есе може бути схоже на оповідання, під час читання якого виникають якісь особливі відчуття й напрошується важливий висновок.

Якщо есе створене у формі опису, то цей опис має бути дуже яскравим, захоплюючим і викликати важливі й цікаві думки. Необхідно, щоб останній абзац есе завершив думку. Слова «я думаю», «я впевнений/упевнена», «я переконаний/переконана», «я знаю» допоможуть учню/учениці підкреслити, що це його власна думка. Есе має налаштовувати людину на добрі вчинки. Речення можуть бути короткі й навіть незавершені. Можна використовувати запитання й окличні речення.

Написання есе розвиває творче мислення, навички письмового викладу думок. Людина вчиться виявляти причинно-наслідкові зв'язки, структурувати інформацію, формулювати те, що йому хотілося б висловити, аргументувати свою точку зору, ілюструючи її різними прикладами, підсумовувати викладений матеріал.

Наприклад, можна провести вправу трихвилинне есе – «Крісло автора» (вільне письмо)Крок 1. Підсумовуючи прочитаний текст, попросіть дітей написати протягом 3 хвилин те, що спадає їм на думку про прочитаний твір. Крок 2. Попросіть кількох бажаючих прочитати твори для усього класу в « Кріслі автора», яке виставляється посередині класу. Крок 3. Викладання думок на папері не оцінюється щодо граматики та орфографії. Увага дітей зосереджується на вільному потоці думок. Крок 4. Учні мають бути впевнені у своєму праві висловлювати думки вільно, а також у шанобливому ставленні аудиторії до їхніх думок. Крок 5. Усі мають зрозуміти, що існує більше , а ніж одна правильна відповідь на запитання, і що їхні ідеї та способи вирішення є важливими. Крок 6. Використовуйте відкриті запитання, де учні разом з учителем шукають відповіді і шляхи вирішення реальних проблем. Крок 7. Отримавши відгуки на власні думки, учні мають широкі можливості для їх обговорення.

Україна – це моя Батьківщина. Україна – це моя Батьківщина. На мою думку, Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. Недаремно вона співзвучна слову «батьки». Я переконаний, що кожна людина, коли чує слово «Вітчизна», згадує колискову пісню, подвір’я дитинства, лагідні материнські руки. Я люблю Батьківщину за вишневі садочки, за рідну батьківську хату, за народну пісню, за мальовничі береги річок. Думаю, що кожен має право любити та пишатися своїм рідним краєм.

Моя Батьківщина – славна Україна. Україна – це велика держава. Вона одна з найбільших у Європі. Мій рідний край – найкращий у світі. Навесні сади вкриваються цвітом. Влітку поля золотяться пшеницями. Восени наш парк зачаровує своєю різнобарвною палітрою. А взимку ми їдемо до бабусі в село і весело зустрічаємо зимові свята з щедрівками, колядками, розвагами. Я захоплююсь казковістю замків і фортець, подорожуючи з батьками рідною землею. А ви коли-небудь відчували радість від побаченого? Я думаю, кожного зачаровує наша мелодійна мова та солов'їна пісня. Ось за що я люблю свою неньку Україну. За що я люблю свою Батьківщину?

Чому я люблю свою Батьківщину? Місто, в якому я народилася, найпрекрасніше на землі. Вважаю, що це справжній райський куточок. З одного боку простягаються лани і поля, з іншого – ліси. Розкішні сади оточують чепурні охайні будиночки. Красиво тут у кожну пору року. Гарно навесні, коли тільки-но з’являється молоденька травичка і всі подвір’я потопають у вишневому цвіті. Взимку зачаровує очі сріблястий іній на деревах. Влітку все буяє густою розкішною зеленню. А восени вкривається багрянцем, вдягається в золоті шати. Коли я виросту і здобуду професію, обов’язково повернуся в свій рідний край. Буду старанно працювати, щоб моя маленька батьківщина стала ще прекраснішою і багатшою.

Нехай ніколи не залишає Вас, шановні колеги, бажання творити та спонукати до творчості! Нехай кожен день приносить нашим учням радість пізнання! Нехай через учительське слово краса і добро входять в дитячі серця, які створюватимуть чудові оповідання, казки, вірші…Дякую за увагу!