Як жили предки українського народу – слов’яни.

Як жили предки українського народу – слов’яни

Мета:дати уявлення учням про життя слов'ян напередодні Великого переселення народів; познайомитися із суспільним і господарським життям слов'янських племен; розвивати вміння критично мислити та висловлювати власну думку.

Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть:на основі самостійного історичних джерел робити висновки про суспільне, господарське, духовне, повсякденне життя давніх слов'ян;називати основні джерела з історії давніх слов'ян, основні теорії їхнього походження, головних персонажів слов'янської міфології;показувати на карті територію розселення слов'ян;застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття.

План: Як облаштовували житло давні слов’яни. Як господарювали давні слов’яни. Який вигляд мали давні слов'яни. Духовний світ давніх слов’ян.

Як облаштовували житло давні слов’яни Від початку своєї історії слов’янські спільноти вели осілий спосіб життя. Хоча також переміщалися в пошуках нових територій для життя.

Давні слов’яни облаштовували невеликі (від семи до 30 господарств) неукріплені поселення, іноді будували укріплені городища. Свої житла слов'яни споруджували в основному з дерева, заглиблювали їх наполовину в землю. Такі будинки були більш надійними й теплими. Посередині хати розташовувалися печі – для обігріву житла і приготування їжі. Печі були без димарів, палили "по-чорному", дим виходив через отвори в даху. Недалеко від будинку обов'язково споруджувалася яма – льох, де слов'яни зберігали зерно та інші продукти.

Слов'яни жили сусідською общиною, що поділялася на великі патріархальні сім'ї, у яких жили родичі декількох поколінь. Вони вели спільне господарство, володіли окремими господарськими будівлями, житлами, навіть невеликими поселеннями. Общини родичів жили у близьких поселеннях, що називалися "гніздами". Група таких "гнізд" об'єднувалася в плем'я. Пізніше такі племена починають об'єднуватись у союзи племен.

Як господарювали давні слов’яни Природно-кліматичні умови сприяли формуванню розвинутого господарства слов'ян: повноводні ріки, родючі ґрунти, густі ліси, заселені різноманітною звіриною і птицею, помірно рівний клімат. Такі умови відіграли помітну роль в розвитку економіки стародавніх слов'ян. Археологічні розвідки поселень говорять про те, що основним заняттям східних слов'ян в II-V ст. було землеробство. Вони сіяли просо, жито, пшеницю, льон і інші культури. Для обробітку землі застосовувалось рало, мотика, серп, коса. Пізніше з'явився плуг із залізним лемішем.

Слов'яни займалися також присадибним скотарством. Вони розводили велику рогату худобу, коней, свиней, полювали на хутрових звірів (хутра були цінним товаром). Слов'яни займалися рибальством, бортництвом (примітивним бджолярством), у лісах збирали гриби та ягоди. У слов'ян було розвинене ремесло. Найбільш поширеним було ковальство, залізоробне ремесло, гончарство, прядіння, чинбарство і ткацтво.

Який вигляд мали давні слов'яни Слов'яни високі на зріст, міцні тілом, надзвичайно сильні, легко переносять спеку і холод. В одних письмових джерелах вони з русявим волоссям та синіми очима, носили довгі вуса, а бороди переважно стригли. Волосся підстригали в кружок або голили зовсім, залишаючи тільки довгий чуб. Прокопій Кесарійський у книзі “Війна з готами” вказував, що колір обличчя в них зовсім білий, волосся не русяве і не переходить у чорне, а рудувате і до того ж — у всіх.“Наші люди були колись здебільшого русяві, з ясними (синіми або сірими) очима... Були терпеливі на холод, негоду, голод. Любили пісні, музику, гулянки, ігрища, забавки; мали веселу вдачу, були охочі до меду, пива. Вельми привітні і ласкаві були до чужого чоловіка, як йому доводиться бути між нашими людьми. Чужого чоловіка, гостя (купця) кожен було нагодує, напоїть, оборонить, обдарує”. 

Слов’яни були дуже привітними, волелюбними, з великою пошаною ставилися до жінок, роботящі. В походах витривалі, у боях — хоробрі. Надзвичайно цінували свободу, не давали нікому себе підкорити і їх не можна було примусити до рабства. “Вирушаючи на війну, багато з них іде на ворога пішим, тримаючи в руках невеликий щит і дротик; панцирів вони не носять...”, — писав Прокопій Кесарійський.

Духовний світ давніх слов’ян Східні слов’яни створили високу духовну культуру. У них сформувалася цілісна система релігійних вірувань, основними божествами були сили природи, існував разом з тим культ роду (предків). Вірили східні слов’яни також і в духів (русалок, мавок, лісовиків), мали численні обрядові свята, пов’язані зі зміною пір року. Носіями релігійних знань були жерці (волхви), які були не тільки релігійними діячами, а й оберігали надбані знання, звичаї та традиції.

Слов’яни вірили, що в хатах живуть домовики, у лісах — лісовики, у водах і болотах — водяники і русалки. Щоб задобрити богів, у храмах-капищах приносили їм жертви у вигляді їжі, напоїв, тварин. У священних місцях ставили ідолів — кам’яні фігури богів, яким поклонялися.

Головними божествами були: Дажбог — бог Сонця й добра,Перун — бог грому та блискавки,Сварог — бог неба,Стрибог — бог вітру,Ярило — бог весни,Велес — захисник худоби,Дана — богиня води,Лада — богиня любові й краси,Марена — богиня смерті тощо.