"Як живеться, вам, птахи"

  Наші пернаті друзі

Шановні діти! Сьогодні ми зібралися в нашому кінозалі, щоб переглянути усний, музичний журнал на тему: « Наші пернаті друзі». Які дійсно є нашими друзями, які рятують наші зелені насадження від шкідників, радують наш слух чарівним співом, з життям пташиного світу пов’язано багато легенд, казок, загадок, прислів’їв.                                             

А зараз пропоную до вашого перегляду першу сторінку нашого музичного журналу «Пташиний ярмарок».(Перегляд ілюстрацій під музику).

      Наступна сторінка «Незвичайні рекорди».

1.Найбільший серед птахів-гриф чорний. Маса його досягає до 12,5 кг довжина крила-87 см.

2.Найвищим птахом є журавель сірий. Висота його досягає 120 см , а маса 7 кг.

 

3.Найважчий птах української фауни-дрохва. Її маса може досягати 20 кг.

4.Найменший лісовий птах-корольок. Його маса 4-5 грамів. Має на голові повздовжню смужку, що нагадує корону (звідси й назва-корольок).

5.Найшвидший птах є сапсан, якого ще називають мандрівним соколом. Нападаючи на якогось птаха,він мчить зі швидкістю понад300 км/год. Його навіть не наздогнати літаком АН-2.

6.Найвище серед птахів піднімаються орли - на 7500м.

7. Рекорд по дальності перельотів належить лелеці. Інколи навесні вони долають відстань у 400-500км на добу.

8. Рекордсменами серед птахів довгожителів є сокіл-162 роки.

9.Найдовший язик має дятел - 14 см, він висовується на відстань, що перевищує довжину дзьоба в чотири рази.

10.Найбільші крила має беркут, їхній розмах сягає 3 метра.

11.Найсильніший голос серед птахів має бугай. Весняний крик цього птаха чути на 2 кілометра і більше.

12.Сім΄я шпаків за день знищує 350 гусениць, жуків.

13.Зозуля за літо з’їдає до 270 тисяч гусениць.

14.Грак за день може знищити 400 черв’яків.

15.Сім΄я ластівок за літо знищує близько мільйона різних шкідливих комах.

16.Сова з’їдає за день 10 польовок.

17.Синиця за день з’їдає 400 шкідливих комах.

        Наступна третя сторіночка нашого журналу присвячена більш конкретній темі «Лелека та ластівка».

       Лелека-красивий гордий птах. Їх залишилося мало, бо зникли болота-їх осушили. Особливої охорони потребує чорний лелека, якого занесено до Червоної  книги. Гніздо лелеки - окраса української оселі. У народі кажуть: «Лелека селиться біля добрих людей», «Якщо на хаті звів гніздо лелека, то в родині має бути лад». Лелечина вірність є символом любові до рідної землі. З лелекою пов’язують народження дитини: «Лелека дитину приніс». Якщо хтось зруйнує гніздо, накличе лиха: «Зруйнуєш лелече гніздо - згорить хата».

      Читання казки «Лелечник» ст. 55.

 

 

Лелечник

   Колись отут, де ми живемо, лежали нетанучі сніги увесь рік. Прочули про цю землю лелеки. А селилися тоді вони лише  в Африці – там завжди тепло. І вирішили відважні птахи подивитися, що ж то за земля така, що сніги її від усіх ховають. Набрали на свої крила тепла, скільки кожен здужав понести, і полетіли. Обминали океани і моря, пролітали над різними краями – не один день, і не одну ніч провели в дорозі.

       Аж нарешті прилетіли і сіли. Від принесеного на крилах тепла сніги почали танути. А земля стала оживати - вкрилася травами - квітами краси небаченої, оксамитовими листочками кущі й дерева вбрала.

     - Яка гарна земля! – заклекотіли лелеки, радісно змахуючи білосніжними крилами. Тоді їхні крила були зовсім білі, ще без чорних пір’їн.

      - Тут будемо жити! – сказав ватажок.

        Так і залишилися лелеки на нашій землі. З’явилися у них лелеченята. Люди полюбили птахів, бо ті поряд селилися, вчили малят літати. І біля чиєї домівки лелеки гніздо будували, до того щастя приходило…

        Але тепла, що принесли вони його з Африки, вистачало тільки на весну й літо, а під осінь земля почала холонути і навіть часом примерзати. Зрозуміли мудрі птахи, що мають летіти за теплом.

      Та дуже не хотілося їм розлучатися з рідним краєм.

  І тоді кожен із них зачерпнув крилами трішки чорної землі. Ось звідки на лелечих білих крилах чорна ознака.

        В Африці добре лелекам: і тепло, і не голодно. Та всю зиму вони сумують і чекають миті, коли знову вирушать у далеку дорогу до рідної землі. Набирають на свої крила тепла, скільки кожен здужає, і повертається в Україну. Приносять разом із теплом і весну.

       Прилітають вони у квітні. Зачувши у небі клекіт білих птахів із чорною ознакою, люди кажуть: «Місяць лелечник настав». 

      Пісня «Лелеки».

   Ластівки прилітають з теплих країв відносно пізно. Це пов’язано з появою комах. Цих пташок називають дітьми повітря. Літають вони дуже вправно.

     Пролітаючи над водою, можуть напитися води і скупатися в польоті. Побутує така легенда: господарі будуть щасливими, якщо ластівка зліпить гніздечко під дахом їхньої хати. А якщо гніздо пошкодити, накличеш біду на господу. Це дуже трудолюбива пташка.

  Читання казки «Чому у ластівки хвостик роздвоєний». Ст. 64.

Чому у ластівки хвостик роздвоєний

       Зійшло на небо сонечко. Усміхнулася травичка, росою оченята вмила.

       Із синього лісового дзвіночка вилетіла бджілка. Полетіла у маленьке відеречко медок збирати.

         Біла хмаринка летіла, за верхівку явора зачепилася і колихається на вітах,як на гойдалці.

          Ластівка гніздечко в’є, пір’ячком дно встеляє, щоб її діткам було тепло і затишно. Весна панує на землі…

         Тут раптом прилетіла сорока-вістунка і проторохтіла на весь ліс:

• Усім! Усім! Усім! Цар лісовий збирає всіх птахів і звірів на велику нараду!

Усім! Усім! Усім!

   Зібралися всі жителі лісові на великій лісовій галявині. Посередині, під величезною липою, сидів лісовий цар. Біля нього на срібній таці лежали золоті ключі, що їх охороняли великі орли. Навколо нього стояли і сиділи птахи, звірі, жаби, гадючки і вужі, комахи і миші. Ніхто нікого не їв і не ображав, бо того не можна було робити на великих зібраннях усього лісового люду. От цар і каже:

        - Шановна громадо! Маємо великий клопіт! Весна добігає свого кінця, а Літо спить у своєму золотому теремі на небі. Щоб його розбудити, треба взяти золоті ключі і відчинити двері терему.

        - Але хто це зробить? Треба дістатись до неба і донести ті ключі. Та де ми їх візьмемо?- запитав вовк.

       - Ось ці ключі - сказав лісовий цар. Мені їх принесли з вирію веселики-лелеки . Але відчинити ворота терему, в якому спить Літо, може тільки той, хто має чисті помисли, щире серце і дуже працьовитий.

         Зашуміли лісові жителі. Стали один перед одним вихвалятися, хто з них і добрий, і щиросердний, і працьовитий. Лівий цар аж вуха руками закрив , бо такий гамір піднявся. 

• Припиніть шуміти! Я ще не все вам сказав! Щоб знати волю богів, треба кожному підійти і спробувати взяти ключі! Хто це зробить, той і відкриє ворота Літу.

      Послухався мудрого царя лісовий люд і почали по одному підходити до ключів. Та ніхто з них так і не зумів  ключі із таці забрати: то вони ставали прозорі і крила , і лапи проходили крізь них, то раптом робилися такі важкі, їх несила було підняти.

• Хто ще не спробував?- спитав цар,роззираючись

навколо.

• Ластівка, ластівка ще не підходила до ключів, - загомоніли птахи.

Ластівка підлетіла до ключів,легенько підхопила їх у дзьобик і злинула у небо. Птахи гордо розправили груди,що саме з їхнього роду обрали боги достойницю. Але ворон кинувся на переріз божій обраниці, вхопив дзьобом за хвіст… Та вирвав дві пір’їнки. Проте ластівка навіть не помітила цього, Сонячний вітер підхопив її і вона через мить зникла за хмарами…

       З тих пір так і довелося, що на небесах у теремі Літа двері відмикає ластівка… Тільки хвостик у неї без двох пір’їн, як згадка про віроломного і заздрісного ворона…

 Четверта сторінка нашого журналу «Загадкова».

 

 

 

Хто це каже: «Кар – кар – кар»?

Хто літає поміж хмар?

Це дзьобата горда пані

Ходить в сірому жупані.

Знають всі, що це …(ворона).

 

Як матуся, вони ніжні

Чорні, сірі,білосніжні,

Сиві, світло – голубі…

Це туркочуть… (голуби).

 

Що це за сіренька пташка?

Ловить гусінь і комашок,

Цвірінчить вона, стрибає,

В теплий край не відлітає.

Цей маленький жвавий хлопчик

Називається…( горобчик).

Він увесь чорний,

Він дуже моторний,

Завжди кричить: «Крак!»

Здогадалися? Це ж…(Грак).

 

В лісі лине дивний звук6

Тук – тук – тук! Тук – тук – тук!

Гострий дзьоб, як молоток:

Тук – тук – тук! Цок – цок – цок!

Буде лісу помагати,

Працьовита пташка… (дятел).

 

Дивний ключ у небі лине,

Не залізний, а пташиний

Цим ключем в осінній млі

Відлітають…(журавлі).

 

Сіра пташка на лужку

Нам кує: «Ку – ку, ку- ку».

Та погану звичку має –

Яйця в гнізда підкладає.

Ця матуся – вередуля

Називається…(зозуля)

 

Відлітають за моря,

У краї далекі,

На будинках гнізда в’ють.

Звуть же їх…( лелеки)

 

На скелі він будує дім

І не боїться жити в нім.

Як розправляє два крила,

То впізнають усі… (орла)

Пташка хвіст свій розпустила –

І пів світу затулила!

Як веселка, пір’я сяє,

Та поганий голос має

Набурмосений панич

Здогадались? Це…(павич).

 

Кольоровий, наче пава,

Птах веселий і ласкавий,

І червоний , і зелений,

Птах говорить цей до мене!

Не буває краще друга

За кмітливого…(папугу).

 

Морячок наш чорно – білий

Ловить рибу дуже вміло.

Схожий трішечки на діжку,

Має крильця,має ніжки.

Між крижин відважно плава,

Обганяє пароплави.

Тож ви знаєте, що він

Називається …(пінгвін)

 

Жовтогруді щебетушки

Мають чорні капелюшки,

Сірі лапки, білі щічки,

Називаються…(синички)

 

Сіро – чорний, волохатий,

Птах цей може налякати.

Він полює на мишей,

Спить в дуплі весь божий день,

А настане темна ніч –

«Пугу – пугу!» каже…(сич)

 

Червоні взимку яблука

На гіллі у горі…

Та полетіли яблука,

Бо це ж бо…(снігурі)

 

Поночі літає,

Удень засипає.

Кругла голова,

Зоветься…(сова).

 

У долині цілий день

Він співа дзвінких пісень.

Як верба і як калина,

Птах цей – символ України.

Тішить піснею людей

Горда пташка…(соловей)

 

Сіла на сосну й строкоче,

Всі новини знати хоче.

Чорний хвостик, білобока,

Називається…(сорока).

 

Птах цей довгі ноги має,

Голову в пісок ховає,

Хоч і швидко він біжить –

В небеса не полетить!

Я догнати намагаюсь,

Та швидкий, як вітер…(страус)

 

Підкотивши своє штання,

Опустився він зі стайні,

Влаштувався на роботі.

У найближчому болоті.

Та не бійся, не загруз

Наш чорнявий…(чорногуз)

Відкладає птах яєчка,

Не лякає вітер, сніг,

А проклюнеться малеча –

Шишок вистачить на всіх.

Лише ворона «Кар!» та «Кар!»:

• Ну й дивак оцей…(шишкар).

Перший я приніс весну,

Розбудив усе від сну.

І співаю під вікном.

Люди звуть лиш…(шпаком).

         П’ята сторінка «Гніздо – це пташиний скарб». Він надійно схований у траві чи в листі. Яєчка в ньому – як жменя сяючих коштовностей. Одним відрізняється пташиний скарб від справжнього: його не можна торкатися. Тільки незайманий, тільки незнайдений принесе він радість.

Запам’ятай правила!

1. Не підходь близько до гнізда пташок. По твоїх слідах гніздо можуть зруйнувати хижаки.
2. Якщо раптом ти опинився біля гнізда, не торкай його, одразу ж відійди. Інакше пташки – батьки можуть зовсім покинути цього.
3. Якщо у тебе є собака, не бери її з собою у ліс весною і на початку літа. Він легко може зловити пташенят, які ще погано літають.
4. Не лови і не принось додому здорових пташенят.
5. Обов’язково підгодовуй пташок взимку. Весною для них зроби будиночки.