«Якби можливо їм було зустрітись, то мову спільну чи знайшли б...(за творами "Мартин Боруля» Івана Карпенка- Карого та "Міщанин - шляхтич" Жана - Батиста Мольєра)»

 

 

 

ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

(УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА)

10 КЛАС

ТЕМА: «Якби можливо їм було зустрітись, то мову спільну чи знайшли б...(за творами "Мартин Боруля» Івана Карпенка- Карого та "Міщанин - шляхтич" Жана - Батиста Мольєра)»

 

Розробку підготувала Змієва Тетяна Миколаївна,

учитель української мови та літератури

Ліцею №4 «Успіх» Краматорської міської ради

 

 

 

Тема:  «Якби можливо їм було зустрітись, то мову спільну чи знайшли б…

( за творами «Мартин Боруля» Івана Карпенка – Карого та «Міщанин – шляхтич» Жана- Батиста Мольєра)»

Мета: виявити загальне й особливе в характеристиці персонажів творів, у ставленні авторів до своїх персонажів; розвивати вміння й навички аналізу літературного тексту; формувати навички аналітичного мислення, полікультурної компетентності; удосконалювати досвід творчої діяльності; спрямовувати учнів на розуміння творчого характеру взаємовпливу різних культур.

Тип: інтегрований урок компаративного аналізу (українська література – зарубіжна література).

Унаочнення: мультимедійна презентація, аркуші для роботи в групах, роздруковані уривки із творів, маркери для створення ментальних карт.

Форми роботи: фронтальна, робота в групах.

Методи й прийоми: дослідницький, частково – пошуковий, комунікативний методи; евристична бесіда, дискусія, порівняльний аналіз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перебіг уроку

І. Організаційно-мотиваційний етап

1.Емоційна настанова:

Урок починається.

Пролунав дзвоник. Урок починається. Я усміхнулася вам, а ви посміхніться один одному й подумайте,як добре, що ми сьогодні всі разом. Ми спокійні, привітні, добрі, ласкаві. Ми всі здорові.

Глибоко вдихніть і видихніть учорашню образу. Вдихніть у себе тепло сонячних променів, свіжість ранку.

Я бажаю вам гарного настрою і дбайливого ставлення один до одного. Посміхніться і скажіть добрі, гарні слова тому, хто поряд.

2. Бесіда.

Діти, ви любите нові знайомства, нові зустрічі, нові враження?

А як ви вважаєте, чи можливо зустрітися людям, які живуть у різних країнах, а в різних століттях?

Спробуємо уявити, що така зустріч можлива, то чи знайшли б вони спільну мову, у якому випадку?

Саме сьогодні на уроці ми з вами спробуємо організувати таку зустріч. Де?

Давайте подумаємо…

Але для цього нам треба з’ясувати, кому ж будемо організовувати цю зустріч.

3. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація.

   1) Вікторина:

- Творчість якого драматурга, представника театру «корифеїв» ми з вами опрацьовували протягом останніх уроків? (Івана Тобілевича, тобто Івана Карпенка-Карого)

- Кому належать слова : «…я – не бидло і син мій – не теля….» ?(Мартину Борулі)

- Хто такий Мартин Боруля?  (Головна дійова особа  трагікомедії «Мартин Боруля»  Івана Карпенка-Карого).

- А який схожий твір  ви вивчали на уроках зарубіжної літератури? («Міщанин-шляхтич» Жана -  Батиста Мольєра)

- Як звали головного героя твору? ( Пан Журден)

   2) Колаж

 Здогадалися. Про кого піде мова? (Звичайно, про Мартина Борулю та пана Журдена)

   3)  «Коло ідей»

Так де ж ми можемо організувати їм зустріч? А навіщо нам потрібно, щоб герої зустрілися?

Очікувані відповіді:

Учні пропонують, пояснюють…(поступово доходять висновку, що в театрі, але не можна ж заважати виставі, тоді …у театральному кафе під час антракту; а зустріч ця необхідна для того, щоб змогли порівняти життя українських та французьких дворян у різних століттях, культуру, вподобання)

 

ІІ. Виконавчо-діяльнісний етап

1. Актуалізація опорних знань.

Що вам відомо про культурно – мистецьке  життя французів - аристократів  у другій половині ХVII століття?(можна дати завдання учням заздалегідь підготувати невелике повідомлення)

Очікувані відповіді:

У цей період влада перейшла до короля Людовіка ХІV, який дуже багато часу приділяв «палацовим церемоніям», що тривали значну частину робочого дня, тим самим міг дати буржуа все те, чого вони прагнули найбільше – розважатися. Поступово правитель  свідомо підвів їх до «паразитичного» способу життя.

 Король протегував науку та мистецтво, оскільки вважав неможливим розквіт держави без високого рівня розвитку цих сфер людської діяльності.

Величезну ставку Людовік зробив на театр. Саме цей монарх вивів театр на новий рівень. І не дивно, що аристократія із задоволенням підхоплювала такі захоплення короля, роблячи своє життя цікавим та насиченим. Тож, не дивно, що охочих поповнити ряди дворянства ставало все більше, бо таке життя набагато цікавіше. А ще на додачу й соціальний статус.

А які умови життя українців XIX століття?

Очікувані відповіді :

Панівну верхівку українського суспільства складало дворянство, у яке оформилася козацька старшина й шляхта. Воно набуло особистої та майнової недоторканності. Позбавити цього дворян можна було тільки за рішенням суду. Дворянство зберігало пануюче становище і в політичній організації суспільства. Це призводить до того, що, насолоджуючись владою, дворянство поступово деградує: втрачається загальнолюдське, залишається тільки матеріальна користь. А після реформи 1860 року селяни, дочекавшись можливості працювати на власній  землі, могли ставати заможними і статками рівнятися з дворянами, але на заваді все одно стоїть статус.

Висновок:

Що із вищесказаного є спільним і для французів , і для українців?

Панівний клас, незважаючи на статус у суспільстві, на рівень освіченості, на рівень культури поведінки , найчастіше деградує, не бажає вдосконалюватися, а звичайні люди намагаються в будь-який спосіб дорівнятися до верхівки.

2.Робота в групах

І - обирають цитати, які стосуються Мартина Борулі

ІІ – обирають цитати, які стосуються пана Журдена (додаток 1)

ІІІ – складають таблицю «спільне в образах героїв»

ІV – складають таблицю «відмінне в образах героїв»

Представники груп діляться своїми набутками:

Очікувані відповіді:

І група:. «…уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку … свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую»

«Нащо вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться!»

«Ох, діти – діти! Як би ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли…»

ІІ група:     «Чесне слово, я й не підозрював, що ось вже більше сорока років говорю прозою»

«Я хочу розуму набратися, щоб не пасти задніх у пристойному товаристві»

«Ні, не треба. Я запальний, як сто чортів, і ніяка етика мене не втримає: я бажаю казитися, скільки влізе, коли мене розбирає злість»

ІІІ група: Спільне:

• Це типові образи для свого часу і соціального середовища
• Обидва прагнуть визнання в суспільстві
• Не хочуть визнавати себе звичайними людьми
• Герої неосвічені й культурно обмежені
• Зневажливо ставляться до своїх рідних

ІV група : Відмінне:

• Герої представники різних історичних відрізків часу
• Пан Журден турбується тільки про себе, а Мартин Боруля прагне визнання в суспільстві для всієї своєї родини
• Пан Журден так і не визнав своїх помилок, а Мартин Боруля наприкінці твору постає духовно оновленою особистістю
• Пан Журден намагався бути прийнятим при дворі короля, а Мартин Боруля намагався захистити власну людську гідність

Робимо висновок, що у створених світовими митцями персонажах є і спільне, і відмінне (що саме записуємо на дошці)

 

3.Коло ідей

Якщо герої  зустрінуться в кафе, то давайте поміркуємо , що ж замовимо в офіціанта…(Додаток 2)

(тут обираємо страви, аргументуємо свій вибір, можливо, порадимо щось із сучасної української кухні)

Очікувані відповіді:

Меню французької кухні:

-Хліб підрум’янений із золотистою скоринкою

-Бараняча лопатка, нашпигована петрушкою

-Телятина нормандська

-Куріпка ніжна

-Індичка, обкладена голубами, прикрашена цибулинками та цикорієм

-Бульйон з блискітками жиру

- Французьке вино, ніжне, мов оксамит.

 

Меню української кухні:

-Вареники з різними начинками

- Печериці у сметані

- Яйця уснятку

- Кури запечені

- Сало

-Парене молоко

-Квас

-Кофій.

Висновок: Як бачимо, страви французьких дворян відрізняються вишуканістю та різноманіттям, а українські більш класичні, так би мовити, народні. Однак, головні герої хотіли гостей максимально здивувати своїм частуванням.

4. Дискусія

Чудово.  Поки високоповажні гості чекають на замовлені страви, пропоную їм поспілкуватися

(учні заздалегідь готують питання від імені героїв, інсценізують цей епізод) . Іншим дітям пропоную приєднатися до розмови в ролі відвідувачів кафе і також ставити питання

Очікувані питання:

Від імені Мартина Борулі, а пан Журден відповідає (імпровізуючи, але спираючись на текст)

• Чи не шкода Вам було витрачати гроші на всіх учителів, навіщо Вам це було потрібно?
• Хіба не шкода було свою дочку, коли не дозволили вийти за коханого хлопця?
• Скажіть, Ви що, не відчували,  що вас виставляли на посміховисько?
• Що для Вас, пане Журдене, значить родина?
• Чи досягли Ви своєї мети?

 

Від імені пана Журдена Мартинові Борулі:

• Що підштовхнуло Вас стати дворянином, адже ви й так жили заможно?
• Чи не шкода було витрачати так багато грошей на Степана, який отримував мізерну платню в місті?
• Чому не дослухалися до дружини й дочки, які говорили, що дворянство не потрібне?
• Зараз Ви задоволені, що все ж таки не стали дворянином?

Інші діти за бажанням можуть долучатися до діалогу.

Висновок: кожен із наших гостей не шкодує про життєвий вибір, розуміючи, що кожна людина є творцем своєї долі

5. Евристична бесіда

Як, на вашу думку, ставилися автори до своїх героїв?

Очікувані відповіді:

-Іван Карпенко -Карий був позитивно налаштований до свого героя – Мартина Борулі: хоч і висміював його, але по-доброму, бо використовував добродушний народний гумор (здебільшого у сценах із Омельком або коли запроваджував дворянські порядки вдома); Мартин хоч і сварив дочку та дружину, але знову ж таки по-доброму; прагнучи стати дворянином, він втрачає здоровий глузд, але не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе.

Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!».  Іван Карпенко – Карий симпатизував Мартинові. До речі,  він блискуче грав роль Мартина Борулі в Театрі корифеїв.

 

-Жан – Батіст Мольєр вигадав свого персонажа пана Журдена для того, щоб висміяти турецьку делегацію до Людовіка, отже, персонаж не дуже позитивний і навряд чи така людина могла б сподобатися автору.

Драматург висміяв жадобу до наживи, прагнення будь – якими шляхами потрапити у вищий світ. Незважаючи на те, що герой буржуа, він соромиться свого походження. Сміх викликає поведінка пана Журдена під час занять, його ганебне плазування, лакейське приниження перед придворними званнями і титулами, ставлення до своєї дружини, насміхання з нього…але сміх не добродушний, а злий. Це людина, яка деградує.

Висновок: Хоч обидва персонажі вигадані і є типовими для свого часу, Іван Карпенко- Карий зобразив людину, яка наприкінці твору змінює думку про дворянство і визнає помилки, тому автор їй симпатизує, а Жан – Батіст Мольєр показав персонажа, який деградує, який не хоче нічого помічати на своєму шляху до досягнення мети, тому це персонаж негативний, і ставлення автора до нього не може бути позитивним.

6.Робота в групах

Створити ментальні карти до творів

І, ІІІ – «Міщанин – шляхтич»

ІІ, ІV – «Мартин Боруля»

Презентувати свої  ментальні карти

 

IІІ. Контрольно-корекційний етап

1. Підбиття підсумків. Оцінювання.

Слово вчителя.

Отже, діти, як ви вважаєте, чи вдалася організована нами зустріч, чи цікаво було героям спілкуватися, чи відчувалися між ними часовий та мовний бар’єри ?

А що вам сьогодні сподобалося, що не сподобалося? (учні висловлюються).

І перед тим, як попрощатися з нашими гостями, я пропоную подарувати їм, створені вами ментальні карти. Напишіть, будь ласка, на них, що б ви їм побажали.

 

ІV. Домашнє завдання.

Робота у творчих групах (на вибір)

Створити буктрейлер до одного із творів.

Створити кросенс за опрацьованими творами.

Взяти інтерв’ю у одного із героїв у форматі відео.

 

 

 

 

Додаток 1

1. «…уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку … свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую»
2. «Багато з радістю дали б мені в борг, але ви мій кращий друг, і я боявся, що ображу вас, якщо попрошу у кого-небудь іншого.»
3. «Чесне слово, я й не підозрював, що ось вже більше сорока років говорю прозою»
4. «Нащо вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться!»
5. «Я хочу розуму набратися, щоб не пасти задніх у пристойному товаристві»
6. «Ох, діти – діти! Як би ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли…»
7. «Ні, не треба. Я запальний, як сто чортів, і ніяка етика мене не втримає: я бажаю казитися, скільки влізе, коли мене розбирає злість»
8. «Правда твоя! Ох, правда, моя добра ти, моя розумна дитино!.. Ти побалакала зо мною—і в мене наче полуда з очей упала. Сама бачу, що дворянство нам біду  робе»

 

 

 

Додаток 2

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

 

ЯВА 1

 

Дорімена, пан Журден, Дорант, троє співаків, лакей.

 

Дорімена. О Доранте! Та це ж розкішний бенкет!

 

Пан Журден. Ви глузуєте з мене… Я волів би запропонувати вам щось достойніше вас, пані!

 

Дорімена, пан Журден, Дорант і троє співаків сідають до столу.

 

Дорант. Пан Журден має рацію, маркізо, і я йому дуже вдячний за те, що він так гостинно вітає вас у себе. Я цілком погоджуюся з ним, що обід цей не гідний вас, маркізо. Я сам його замовляв, дроте, мушу признатися, я далеко не такий досвідчений у цих справах, як наші друзі, а через те й обід цей не досить, вишуканий. Людина, що має витончений смак, знайде в ньому багато недоліків… О, коли б за цю справу взявся Даміс, то все було б як слід: на всьому відбилася б його елегантність і глибоке знання справи, він сам вихваляв би кожну страву, і зрештою ви були б змушені визнати за ним високий талант до науки смачно попоїсти. Він розповів би вам багато й вельми красномовно про цей підрум’янений хліб із золотистою скоринкою, що так м’яко хрумтить під зубами; про тонке, ніжне, немов оксамит, вино з чудовим ароматом; про баранячу лопатку, нашпиговану петрушкою; про нормандську телятину — білу, соковиту, що так і тане в роті; про куріпок, що так чудово пахнуть; і як про вінець усього — про бульйон з блискітками жиру та про молоду ситеньку індичку, обкладену голубами й прикрашену білими цибулинками та цикорієм. Що ж до мене, то, на жаль, мушу вам признатися, — я великий профан у цій справі, і, як дуже влучно висловився пан Журден, я волів би запропонувати вам щось багато достойніше вас, маркізо.

 

Мартин. I я не ворог своїм дітям, хочу обох дітей пристроїть по-дворянськи!.. Тілько ти, Палазю-душко, зділа.й милость, не супереч мені, слухай мене.

 

Палажка. Не дратуй мене, то все буду робить, як звелиш.

 

Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе са-муварь, чаю, сахарю і... кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять.. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч? Палажка. А коли ж приїде жених?

Входе Омелько.

 

Ти чого знову у вічі лізеш? Кортить, щоб поскуб?

 

Омелько. Письмоводитель станового приїхав, питається, чи ви дома, та я не знав, що й сказать, боявся, щоб не лаяли... Що йому сказать?

 

Мартин. Зви! Проси! Бачиш — дома, хіба тобі повилазило?

 

Омелько вийшов. Мартин біжить до бокових дверей.

 

Палажко! Письмоводитель приїхав... І-і! Я й забув, що її нема! Марисю! Пошли за матір'ю до Сидоровички, а сама вари вареники, печи курчат, нехай дівчата печериць назбирають, у сметані насмажиш, та яєць звари уснятку і молока спар!.. Нехай Омелько порося заколить... Та квас, квас щоб був, бо він раз у раз з похмілля... Певно, привіз утвержденіє в дворянстві. Отепер, пане Красовський, я тобі покажу, яке я бидло і яке теля мій син... (До дверей.) А, Нефодій Осипович! Пожалуйте, пожалуйте, дорогий гостю!..