Язловець - духовна перлина мого краю

Про матеріал

Вивчення історії рідного краю, дослідження пам’яток архітектури, природних особливостей краю, традицій та духовних надбань людей, – необхідна умова гармонійного розвитку молоді.

Перегляд файлу

Озерянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Розробка краєзнавчого маршруту

"Язловець- духовна перлина мого краю"

Підготувала

вчитель географії

Слоньовська І.В.

Вступ

Актуальність теми. Вивчення історії рідного краю, дослідження пам’яток архітектури, природних особливостей краю, традицій та духовних надбань людей, – необхідна умова гармонійного розвитку молоді.

Мета і завдання пошукової роботи. Вивчати природу рідного краю, досліджувати природні ресурси, унікальні ландшафти, природнє середовище та антропогенні впливи на нього, знаходити шляхи раціонального природокористування і охорони природи.

провести екскурсію до стародавнього Язловця;
дослідити об’єкти архітектури та пам’ятки природи;
відвідати музей Блаженної Марцеліни Доровської.

Карта – схема маршруту

Серед туристичних центрів Західної України особливе місце займає Язловець – одне з найбільш колоритних та неповторних містечок середньовічного Поділля, що знаходиться в Бучацькому районі Тернопільської області. Колись прекрасне і мальовниче містечко, яке розкинулось в долині річки Вільховець, з чудовою ренесансовою архітектурою, потужним оборонним замком та іншими історико- культурними та природніми пам’ятниками - на даний час знаходиться не в найкращому стані.

Найбільш масштабною та потужною спорудою мурованого зодчества Язловця є оборонно - фортифікаційний комплекс Верхнього та Нижнього замків XIII-XVIII століття. Ця твердиня відігравала провідну роль у обороні Поділля від завойовників і пов’язана з безліччю героїчних сторінок, легенд, баталій. З середини XVIIIст. замок поступово втрачає своє оборонне значення та перетворюється на магнатську резиденцію польських королівських родин, а згодом у монастир Сестер Непорочного Зачаття Діви Марії. Час та люди перетворили замок з потужної колись оборонної твердині у напівзруйновану споруду, яка в різні часи виконувала роль конюшні, складу, сміттєзвалища. Лише палац, перебудований з Нижнього замку Станіславом Понятковським у XVIIIст., залишився у більш - менш збереженому стані до наших днів завдяки перебуванню в ньому сестер- непокаланок та санаторію легеневого типу.

У 2009 році замок був переданий на баланс Національного заповідника «Замки Тернопілля» і з цього часу розпочалось його відродження. Завдяки зусиллям працівників Бучацького відділу заповідника та допомозі студентів- волонтерів ТНПУ ім. В.Гнатюка вдалося за короткий час розчистити замок від сміття, повирубувати дерева та чагарники, впорядкувати територію, розпочати комплексну консервацію та реставрацію на території Верхнього замку.

Познайомитись з цим прекрасним місцем вирішили і учні 8-9 класів Озерянської ЗОШ I-III ст., члени краєзнавчого гуртка, вирушивши на екскурсію одного погожого осіннього дня. Подорож виявилась дуже цікавою. Наш маршрут пролягав з с. Озеряни через стародавній Бучач, села Трибухівці, Ріпинці, Помірці, Заліщики до древнього Язловця. Протяжність маршруту склала 25 кілометрів. Стародавнє місто зустріло нас розкішним різнобарв’ям золотої осені,чудовою погодою та привітним затишком своєї шляхетної величі.

Історія Язловця сягає сивої давнини. З XIII ст. ці розкішні за природою місця належали Язловецьким з роду Бучацьких. Хто тільки не переходив дорогами цього поселення: загони татарські, полки козаків, війська польські та турецькі. Це змусило декілька поколінь Язловецьких будувати міцну фортецю, яка б мала оборонне значення і була неприступною для ворогів. На нижніх поверхах оборонної вежі були каземати, на двох верхніх- помешкання. До брами вів міст на дерев’яних стовпах, в останній своїй частині - підвісний. Згодом Язловецькі збудували будинки, каплицю, великий бастіон. Ще з середини XIVстоліття і до початку XVIII століття Язловець мав Магдебурське право і відповідні привілеї, тому швидко розвивалася торгівля, що стало поштовхом для зростання населення та розбудови міста. Француз Деларек, який був в оточенні Яна Собеського, так змалював Язловець до турецького нашестя: «Широкі вулиці, муровані будинки з щедрою різьбою на вікнах, орнаменти в їх оздобленні, фонтани, кам’яні костел і церква». Так, Деларек не помилився. Вірменська церква була побудована ще в 1551 році, тут також була резиденція архієпископів вірменських. В 1810 році церква була перебудована і названа на честь Святого Миколая. Сьогодні там проводять богослужіння греко- католики.

Коли в 1643 році замок і палац купував у нащадків Язловецьких Станіслав Конєцпольський, Язловець був одним з найкрасивіших та найбагатших міст Польщі. Новий господар будує палац, укріплює замок, бастіони. Ніщо не віщувало важких випробувань, але вони вже стояли на порозі. 1649 рік. Безуспішно військо Богдана Хмельницького під проводом Максима Кривоноса штурмує Язловецьку фортецю. 1672 рік. Замок зайняли турки під орудою Ібрагіма Шайтана. Місто знищили, людей погнали в рабство,але замок залишили недоторканим. 1684 рік. До замку підійшло польське військо під проводом Потоцького , Ібрагім залишив фортецю. 1746 рік. Господарем Язловця став Станіслав Понятовський, батько останнього короля Польщі Станіслава Августа, який, за легендами, провів тут дитинство і охоче сюди приїздив. Новий господар будує палац, який ми бачимо сьогодні. З Італії замовляє оздоблення. На фронтоні палацу, з боку парку читаємо девіз родини Понятовських: «HONESTUS RUMOR ALTERUM EST PATRIONIUM» (Добра слава є друга спадщина). Там же зображено королівську корону, герби родів Понятовських та Чарториських, а під гербами - нагороду Польщі за виявлену мужність: «Хрест білого орла». 1772 рік. Після першого поділу Польщі палац і замок перейшли до Потоцьких, а згодом – у володіння барона Кшиштофа Блажовського. Мешкав він у Новосілці, а Язловецький палац використовував як мисливський. У вересні 1862 року до Язловця потрапляє Марцеліна Даровська з роду Котовичів, народилася 16 січня 1827 року в Шуляках під Уманню, і звертається до барона Блажовського з просьбою передати палац і парк в Язловці Згромадженню Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії для створення монастиря – осередку релігійності, культури та науково-виховного закладу для дівчат. Барон позитивно поставився до її прохання. Благородний вчинок барона Блажовського обумовив початок невпинної праці Матері Марцеліни Даровської, яку 6жовтня 1996 року Папа Римський Йоан Павло II на площі Святого Петра в Римі проголосив Блаженною. Життєвим кредо Матері Марцеліни було: виховувати дівчат «…на Громадянок Божого Царства.., це означає – виховати їх на : правдивих християнок, дружин, матерів і громадянок Країни». Такий підхід до справи приносив радість не тільки ученицям, а й сестрам і усім, хто з ними спілкувався. Мати Марцеліна прагнула передусім піднесення рівня християнської моралі для всіх верств населення і тому в монастирі поруч з основною школою була безкоштовна школа для місцевих дітей. Серцем Дому сестер стала каплиця із Пресвятими Дарами та скульптурою Матері Божої Язловецької, що була замовлена в Римі та освячена 10 серпня 1883 року в каплиці монастиря. Згодом ця скульптура прославилась численними чудами оздоровлень. Тому у 1937 році сестри та випускниці шкіл Згромадження Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії зібрали підписи під зверненням до Святішого Отця, Папи Пія XI із проханням коронувати фігуру Матері Божої Язловецікої. 9 липня 1939 року відбулася коронація фігури Непорочної Діви Марії. Урочисту Службу Божу у присутності 40 тисяч паломників провів примас Польщі Кардинал Август Хльонд, який поклав освячену діадему на голову фігури Матері Божої Язловецької. В 1847 році у Язловці стараннями Марцеліни Даровської за зразками римського некрополя було збудовано гробницю – одне зі святих місць на цій землі. У гробниці поруч інших сестер- монахинь упокоїлась і невтомна Мати Марцеліна, яка відійшла у вічність 5 січня 1911 року.

Традиції, закладені Марцеліною Даровською,останнім часом активно розвиваються. Її педагогічні принципи сестри втілюють у життя і сьогодні. Протягом усього року до цього осередку християнської духовності приїздять групи дітей та підлітків з метою пережити ре колекції, зустрітися з Богом у молитві, взяти участь у різноманітних конкурсах, екскурсіях, що в цілому дає можливість піднести духовність.