З досвіду роботи МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З ПЕДАГОГАМИ МІСТА

Опис досвіду роботи

методиста ММК Управлінння освіти Бахмутської міської ради

 Астапової Інни Володимирівни

МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

З ПЕДАГОГАМИ МІСТА

Серед пріоритетних напрямів державної політики з розвитку середньої загальної освіти сьогодні визначено питання постійного підвищення якості освіти, модернізації змісту та форм організації навчально-виховного процесу, впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій. Саме сьогодні створюється нова педагогіка, характерною ознакою якої є інноваційність - здатність до оновлення, відкритість новому, прогресивному.

Школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. Відповідно, інноваційність має характеризувати професійну діяльність кожного вчителя: постійна здатність до самоосвіти, усвідомлення необхідності навчатися впродовж життя.

Допомогти вчителю адаптуватися в інноваційному просторі, створити умови для самовираження та самоствердження - безпосередній обов'язок міської методичної служби. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема підвищення кваліфікації і професійної компетентності кожного вчителя через ефективно організовану систему методичної роботи.

Ефективність процесу підвищення професійної майстерності педагогічних працівників потребує підведення наукової бази до її організації. Оскільки науково- методична робота є складним і цілісним утворенням, то науковою основою до її організації і здійснення має бути системний підхід.

Головні компоненти системного підходу: кардинальна модернізація, актуалізація і систематизація знань з основних психолого-педагогічних проблем, методики з питань навчання та виховання учнів; оновлення професійних знань, оволодіння новими ідеями і новими знаннями, формування практичної дієвості цих знань, подолання стереотипів практичної діяльності; формування та розвиток потреби у постійному вдосконаленні професійної майстерності, творчому зростанні фахівця; розширення світогляду, ознайомлення з новими науковими педагогічними відкриттями в різних галузях науки, збагачення культурними цінностями.

Представники української педагогічної науки, розглядаючи здебільшого теоретичні аспекти управління науково-методичною роботою, переконливо доводять переваги системного підходу до неї (Н. Мельник, В. Пуцов, А. Стельмах, В. Крижко, Є. Павлютенков та ін.). «Планування розвитку системи науково- методичної роботи - це, по суті, прийняття реального управлінського рішення щодо моделювання оптимального варіанта управління нею», - стверджував І. Жерносек.

Усе вищевикладене зумовило вибір теми досвіду, провідна наукова ідея якої - створення моделі методичної роботи, як системоутворювального фактора в організації науково-методичної роботи з вчителями міста.

Об'єкт дослідження: науково-методична робота з учителями   закладів освіти міста Бахмута.

Предмет дослідження: модель методичної роботи з вчителями міста.

Мета дослідження: аналіз та узагальнення практичних аспектів моделювання системи методичної роботи з вчителями.

Об'єкт, предмет і мета дослідження обумовили такі завдання:

•     вивчення та дослідження проблеми моделювання в практиці методичної роботи з педагогічними кадрами;
•     наукове обґрунтування організаційно-функціональної моделі системи методичної роботи з вчителями міста;
•     визначення ефективних форм та методів розвитку творчої самореалізації педагогів у системі методичної роботи.

Для розв'язання поставлених завдань використані такі методи дослідження, як аналіз, синтез, конкретизація, узагальнення, моделювання, спостереження, опис, систематизація.

Теоретичні аспекти проблеми моделювання системи методичної роботи з педагогічними кадрами

Теоретичний аналіз науково-методичної літератури з проблем моделювання.

Відповідно до виклику часу і потреб особистості у системі середньої освіти йде пошук нових моделей її розвитку. Реформування освітньої галузі вимагає застосування засобів педагогічного прогнозування, моделювання і проектування освітніх систем, моніторингу якості освіти тощо. Сучасне педагогічне моделювання, розроблення і реалізація моделей інноваційних загальноосвітніх навчальних закладів, системи науково-методичної роботи з педагогічними кадрами стають потужними механізмами визначання і досягнення нової якості середньої освіти.

Моделювання і використання моделей органічно пов'язано із прогнозуванням. Але модель не лише забезпечує прогноз вона робить його повнішим на підставі історичного досвіду, інтерпретованого на засадах ретроспективного аналізу, експертних оцінок, виявлених тенденцій на майбутнє із урахуванням сучасних викликів. Моделювання, будучи одним з методів наукового дослідження, широко застосовується в педагогіці.

Аналізу останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання цієї проблеми, визначенню поняття «модель» та використанню його в педагогіці присвячено роботи багатьох науковців Л. Даниленко, В. Горб, В. Давидов, А. Дахін, Б. Динін, І. Зязюн, Н. Кузьміна, А. Маркова, О. Мельничук, Г. Суходольський досліджували моделювання як метод проектування освітньої мети. Проблему моделювання професійної діяльності в контексті опрацювання її змісту, форм і методів вивчено в працях В. Андрєєва, Б. Глинського, Д. Григор'єва, Б. Динамова, Л. Сігаєвої, А. Киверялга, В. Лозовецької, Є. Максимової, В. Маслова, В. Пікельної,

2. Семиченко, В. Сластьоніна, В. Смирнова, М. Таланчука, М. Чумакової та інших. Дослідженню можливостей моделювання як методу аналізу й синтезу педагогічних систем, професійної діяльності присвячено численні наукові праці, зокрема С.Архангельського, Ю. Бабанського, Н. Кузьміної,

Н. Тализіної, де обґрунтовано різні підходи до моделювання та доведено важливість використання цього методу у вивченні освітніх процесів. Н. Ничкало зазначає, що, моделюючи систему, слід керуватися тим, що вона (система) складається на основі єдності мети, завдань, різноманітних видів діяльності, організаційних форм, критеріїв функціонування системи як в цілому, так і окремих її підсистем. Підсистема, як правило, постає компонентом системи більш високого рівня, тому для окреслення мети й особливостей її функціонування необхідно враховувати завдання, порушені перед системою більш високого порядку.

Моделювання є вихідним методом наукового дослідження пізнання та його центральним методологічним засобом, суть якого полягає у заміщенні об'єкта спеціальною моделлю, що відтворює головні особливості оригіналу, та проведенні за її допомогою необхідних досліджень.

Проаналізувавши наукові джерела, можна дійти висновку, що модель - це об'єкт в ідеалі, аналог реально існуючих складних явищ і процесів. У моделі відсутні другорядні деталі, моменти та випадковості. Головне її призначення - як методу, засобу, форми, способу пізнання педагогічної дійсності.

Процес побудови моделі в наукових джерелах має назву - моделювання.

Моделювання - творчий цілеспрямований процес конструктивно-проектної, аналітико-синтетичної діяльності з метою відображення об'єкта (системи) у цілому або його окремих складових, які визначають функціональну спрямованість об'єкта (системи), забезпечують стабільність його існування та розвитку. Моделювання здійснюється на наукових засадах системного підходу та теорії моделювання із урахуванням закономірностей і специфіки функціонування конкретного об'єкта. Основним поняттям методу моделювання є модель.

Побудова педагогічної моделі дуже подібна до управлінського циклу і відбувається за допомогою: визначених цілей, закономірностей, принципів, визначення змісту, форм, методів, системи контролю та оцінки результату.

До основних етапів побудови педагогічної моделі відносять:

•     перший етап: постановка завдання. Цей етап вважається найбільш важливим. Правильна постановка завдання забезпечує вирішення управлінської проблеми. Завдання має бути сформульоване таким чином, щоб проблема була достатньо діагностованою;
•    другий етап: побудова моделі. Після визначення основного завдання щодо побудови моделі необхідно визначити інформацію, необхідну для її побудови, що задовольнятиме визначену мету. Тобто треба, визначити інформаційні потоки, встановити їх залежність та взаємовплив й структурувати їх відповідним чином;
•    третій етап: перевірка моделі на достовірність. Після побудови моделі необхідно перевірити ступінь відповідності моделі реальному світові. Це виявляється аналізом усіх релевантних змінних, що впливають на вирішення поставленого завдання. Ще один аспект перевірки - встановлення ступеня ймовірності та спроможності вирішення за допомогою даної моделі проблеми;
•     четвертий етап: використання моделі. За його допомогою визначається ступінь успішності побудованої, моделі. Заключним етапом є оновлення моделі. Після використання моделі деякі її показники необхідно модифікувати. Це пов'язано з тим, що на практиці або виявилися слабкі сторони моделі, або з'явилися інші показники, які необхідно враховувати при розв'язанні проблеми.

Системний підхід до організації методичної роботи з педагогічними кадрами

Ефективність процесу підвищення професійної майстерності педагогічних працівників потребує науково-теоретичної бази. Методична робота є цілісним, складним утворенням, тому науковий підхід до її організації і здійснення має бути системним.

Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр) визначає, що його діяльність ґрунтується на принципах «демократизму і гуманізму; рівності умов для кожного педагогічного працівника щодо повної реалізації його духовного, творчого та інтелектуального потенціалу; безперервності фахового вдосконалення; науковості, гнучкості й прогностичності науково-методичної роботи з педагогічними кадрами».

Системний підхід - це не тільки новий шлях у науці, але й новий шлях здійснення і вирішення багатьох практичних проблем, зокрема й проблеми підвищення ефективності організації науково-методичної роботи в регіоні. Системне бачення процесів стає важливою рисою сучасного пізнання і практики, особливо практики управління.

Характерними рисами системного підходу до організації й проведення методичної роботи є:

1. Бачення методичної роботи як системи - це бачення її не тільки як цілого і в елементарному складі. Визначення елементів системи відкриває шлях до пізнання її сутності, її внутрішньої організації. Для керування методичною роботою в місті як системою, треба знати чим керувати, на які елементи треба впливати, щоб система функціонувала ефективно, а управлінський вплив на систему мав адресну спрямованість. Без цього не може бути наукової організації процесу підвищення професійної майстерності педагогічних працівників. Створення системи методичної роботи починається з визначення установи. Система методичної роботи складається з таких елементів: мета, завдання, зміст, форми, методи, умови, результати.
2. Бачення методичної роботи як системи - це бачення її у сукупності взаємопов'язаних взаємодіючих елементів. Елементи системи повинні обов'язково бути пов'язаними і створювати систему.

Основні зусилля організаторів системи методичної роботи мають бути спрямовані на забезпечення зв'язків елементів, які її складають. Процес спрямування науково-методичної роботи - це, насамперед, аналітичний процес. При відсутності глибокого аналізу функціонування елементів системи методичної роботи неможливо ефективно управляти її якістю. Щоб змінити якісні показники функціонування системи, треба, перш за все, впливати на зв'язки між елементами, які є її складовими.

3. Бачення методичної роботи як системи - це бачення її цілісного утворення. Осмислена дія є дія цілеспрямована. Будь-яка розумна дія передбачає формулювання мети, яка є певним уявленням людини про кінцевий результат дії.

Для того, щоб методична робота в місті здійснювалась як система, необхідно адаптувати, підпорядкувати функціонування всіх елементів єдиній меті. Мета завжди виступає як системо утворювальний фактор.

Системний підхід до організації методичної роботи з учителями передбачає удосконалення всіх елементів системи: завдань, змісту, форм, методів і конкретизації кінцевих результатів з урахуванням необхідних умов та принципів організації системи, забезпечення реалізації провідних функцій. Отже, в основу головної мети методичної роботи закладаються професійно значущі якості, які необхідно або сформулювати, або вдосконалити, або розвинути.

Вдосконалення всіх елементів науково-методичної роботи, бачення їх у нерозривній єдності можливе за умови наявності теоретично обґрунтованої і адаптованої до умов регіону моделі.

Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя

Організаційно-функціональна модель системи методичної роботи з вчителями міста.

В управлінні методичною роботою як системою визначальним є метод моделювання. Саме використання цього методу є пріоритетним напрямом в організації методичної роботи з вчителями міста Бахмута. У місті розроблено і активно реалізується організаційно- функціональна модель системи методичної роботи з вчителями  з врахуванням як компонентів системи так і зв'язків між ними та альтернативних шляхів її розвитку.

Розвиток цілісної системи методичної роботи з педагогами здійснюється відповідно до ряду важливих вимог, які є принциповими, а звідси - принципи методичної роботи:

•     конкретність завдань;
•     системність у роботі;
•     врахування індивідуальних потреб і запитів учителів;
•     формування творчого потенціалу;
•     створення комфортних умов для вдосконалення й професійної майстерності;
•     стимулювання самоосвіти й саморозвитку педагогічних працівників.

Розроблена модель методичної роботи з вчителями міста Бахмута  включає:

•     цільовий компонент;
•     змістовий компонент;
•     процесуальний компонент (форми та методи);
•     результативний компонент.

1. Цільовий компонент охоплює цілі і завдання методичної роботи. Він є системоутворювальним, що безпосередньо впливає на визначення змісту форм і методів роботи з педагогічними працівниками.

Метою реалізації моделі методичної роботи є створення умов розвитку педагогічної майстерності, творчої ініціативи вчителів, удосконалення форм і методів підвищення їхньої кваліфікації.

Відповідно до визначеної мети виділено й реалізовуються завдання методичної роботи з вчителями:

•     створення умов для підвищення науково-методичного рівня вчителів: підготовка вчителів до засвоєння ними змісту нових програм і технологій їх реалізації;
•     вивчення і втілення у шкільну практику передового педагогічного досвіду, постійне вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителів;
•    забезпечення організаційно-методичного супроводу, впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес.

2. Змістовий компонент моделі є комплексом культурологічних, методологічних, педагогічних і методичних проблем, вирішення яких забезпечує досягнення визначених цілей та завдань. Між цільовим і змістовим компонентами існує тісний взаємозв'язок.

Оптимальному функціонуванню моделі методичної роботи як системи сприяє низка джерел формування її змісту.

Перше джерело - законодавчі, керівні та концептуальні загальнодержавні документи, що стосуються освіти.

Друге джерело. Науково-методичний комплекс викладання предметів в  школі. Передусім, це Державні стандарти початкової та  загальної середньої освіти, програмно-методичне та інформаційне забезпечення, сучасні технології тощо.

Третє джерело - сучасна науково-методична література з фаху, педагогіки та психології.

Четверте джерело - стан навчально-виховного процесу та професійної компетентності вчителів.

П'яте джерело - національна та світова культура, зокрема духовна.

Шосте джерело - результати науково-дослідної діяльності педагогічних працівників.

Сьоме джерело - національні та міжнародні педагогічні проекти та програми «Обдаровані діти», «Рівний доступ до якісної освіти» тощо.

Формування змістового компонента моделі методичної роботи передбачає об'єднання важливих питань та проблем у роботі вчителя  у п'ять організаційно-змістових модулів.

Модуль «Актуальні проблеми сучасного  навчання» містить такі групи тем та питань: оновлення змісту навчального процесу, зокрема освітні стандарти; підвищення професійної компетентності вчителів з питань сучасних досягнень  освіти.

Зміст модуля «Методики викладання предметів» має два основні напрями: дидактика, теорія і практика виховання в  школі, організаційне та наукове-методичне забезпечення викладання предметів.

Модуль «Передовий педагогічний досвід» передбачає вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду в практику роботи педагогів міста.

Основні групи тем модуля «Інноваційні педагогічні технології»: вдосконалення форм і методів у навчально-виховному процесі; оволодіння педагогічними технологіями та новаціями у викладанні предметів.

Модуль «Психологічна підготовка та загальнокультурний розвиток вчителя» передбачає: відновлення та розширення знань із загальної, вікової, соціальної та педагогічної психології, а також інформаційне забезпечення педагогічних працівників з питань національної та світової культур, формування педагогічної культури, педагогічного спілкування; залучення педагогічних працівників до активної культурно-духовної діяльності.

3. Процесуальний компонент моделі методичної роботи є комплексом педагогічних засобів реалізації змісту, що забезпечує професійний розвиток педагогічних працівників. Складовими процесуального компонента системи науково-методичної роботи є форми та методи організації методичної роботи, які поділяються на традиційні та нетрадиційні; колективні (масові), групові та індивідуальні.
4. Результативний компонент моделі виявляється в результатах методичної роботи, які відображають рівень досягнення цілей та завдань. Тому до результативного компоненту визначаються вимоги, насамперед у вигляді критеріїв результативності.

Критеріями оцінювання результативності системи методичної роботи є:

1. Динаміка позитивних змін у рівні професійної компетентності педагогічних працівників за такими ознаками:

•     оновлення, збагачення та систематизація відповідних знань;
•     засвоєння сучасних педагогічних теорій, перспективного педагогічного досвіду на рівні практичного використання (технологічний рівень);
•     розширення особистого методичного арсеналу;
•     розвиток загальнопедагогічних умінь, зокрема критичного осмислення і оцінювання власного педагогічного досвіду;
•     зростання творчої активності;
•     позитивні зміни у загальній та духовній культурі.
  2. Динаміка позитивних змін у мотивах до навчальної діяльності в системі науково-методичної роботи. Основні ознаки:
•     активізація педкадрів у системі науково-методичної роботи, зокрема кількісний прояв;
•     запити та пропозиції, ініціативи, починання, їх об'єктивність та реальність;
•     оцінка педкадрами дієвості методичних заходів;
•     підвищення з їх боку вимогливості до змісту науково-методичної роботи.
  3. Позитивні тенденції у стані викладання предметів, результатів навчальної діяльності учнів. Основні ознаки:
•     зменшення проблем та недоліків в організації, змісті та методиці начально-виховного процесу;
•     позитивні зміни характеру навчального процесу на основі рекомендацій науки та досвіду;
•     розширення методичного арсеналу та його вдосконалення;
•     поліпшення педагогічної техніки та майстерності;
•     прояви новацій у педагогічній діяльності;
•     прояви творчої активності;
•    тенденції до підвищення рівня досягнень у навчальній діяльності.

Показником зростання рівня професійної майстерності вчителів  є проведення атестації педагогічних працівників, результати їхньої участі в професійних конкурсах, публікації творчих доробок у педагогічних виданнях.

Важливим показником ефективності методичної роботи також є співвідношення зростання педагогічної майстерності вчителі з підвищенням якості й ефективності навчально-виховного процесу. Показники навчання та виховання учнів, результати їхньої участі в олімпіадах, конкурсах, вікторинах - це підсумок рівня професійної майстерності вчителів міста.

Ефективні форми та методи розвитку творчої самореалізації педагогів у системі методичної роботи

Якість навчально-виховного процесу школи, його результати повною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

Провідна роль у процесі розвитку професійної компетентності вчителів належить методичній службі. Цей процес довготривалий, складний і динамічний. Він вимагає створення ефективної системи підготовки, перепідготовки, безперервного навчання всіх категорій педагогічних працівників. З метою підвищення рівня науково-теоретичної підготовки, педагогічної майстерності, розвитку творчого потенціалу вчителів в місті реалізовуються різноманітні форми та методи науково-методичної роботи.

Для підвищення професійної компетентності вчителів методична служба міста ретельно вивчає освітні потреби педагогічних працівників моніторингу педагогічних запитів, анкетування, співбесіди. Результати досліджень аналізуються і з метою надання методичної допомоги вчителям планується зміст та обираються форми роботи.

Зокрема, було проведено анкетування вчителів іноземних мов з метою визначення їхнього самоосвітнього рівня.

Як показує аналіз анкетування 25% опитаних вчителів постійно відчувають потребу в підвищенні своєї фахової майстерності, 75% респондентів відповіли, що їм час від часу не вистачає нової інформації та знань з предмету.

Наступне питання анкети характеризує вчителів, як людей, зацікавлених у підвищенні професійних знань. 95% респондентів отримують моральне задоволення від нових педагогічних знань.

Найбільшу перевагу у підвищенні професійної майстерності педагоги надають індивідуальній самоосвітній роботі. 

Питання анкети «Я володію такими авторськими знахідками ...» мало на меті визначити творчий підхід до роботи, встановити, які ж саме знахідки мають педагоги. Майже 40% респондентів відповіли, що мають в арсеналі педагогічних накопичень нестандартні розробки уроків. Третина може поділитися розробками виховних заходів і стільки ж - дидактичними розробками. 3% педагогів із опитаних можуть запропонувати своїм колегам комп'ютерні презентації навчального чи методичного призначення.

Важливим аспектом у плануванні методичної роботи є визначення й усвідомлення педпрацівниками своїх педагогічних знахідок й проблем.  Учителі міста визначили ієрархію найбільш затребуваних сьогодні знань.

На питання анкети «Що заважало вам брати активну участь у методичній роботі?» педагоги відповіли таким чином:

•     велике навчальне навантаження - 17%;
•     нічого не заважає, вважаю її непотрібною - 10%;
•     у нас в школі вона відбувається формально - 13%;
•     завжди працював активно, які б проблеми не виникали - 58%;
•     інше (не люблю виділятись) - 2.

Враховуючи результати діагностичного анкетування методична робота з вчителями в місті організована за трьома напрямами діяльності: «Становлення педагогічного працівника», «Творче зростання педагогічного працівника», «Професійна майстерність педагогічного працівника». А реалізуються вони через масові, групові (колективні) та індивідуальні форм роботи. Перший напрям орієнтований на задоволення потреб молодих фахівців, другий - сприяє професійному зростанню вчителів І та ІІ категорій, робота третього - об'єднала творчих педагогів з вищими категоріями й педагогічними званнями.

Напрям 1. Становлення педагогічного працівника (молоді педагоги - спеціалісти).

1. Наставництво і стажування.
2. Індивідуальні консультації.
3. Міська Школа молодого педагога «Стимул».
4. Конкурс «Ми - молоді» (сумісно з міською профспілковою організацією).

Напрям 2.Творче зростання педагогічного працівника (спеціалісти II та І кваліфікаційної категорії).

1. Міжшкільні методичні об'єднання.
2. Постійнодіючий семінар з проблеми «Удосконалення уроку як засобу формування творчої особистості вчителя й учня».
3. Творчі групи.
4. Методичний міст.
5. Педагогічна майстерня.

Напрям 3. Професійна майстерність педагогічного працівника (спеціалісти вищої кваліфікаційної категорії).

1. Школа передового педагогічного досвіду.
2. Майстер-клас.
3. Клуб творчого вчителя.
4. Проект «Історія мого успіху».
5. Творча лабораторія.
6. Конкурси професійної майстерності.

Робота з молодими вчителями спрямовується переважно на стимулювання сумлінної результативної роботи, на розвиток творчих здібностей, інтересу до творчості. їхнє навчання та становлення як педагогів забезпечують наставництво (наставники призначаються у школі з числа досвідчених педагогів) та Школа молодого педагога, що працює в місті.

Кожного року у вересні проводиться організаційне заняття міської Школи молодого педагога, на якому молоді педагоги знайомляться з вимогами до організації роботи вчителя, вимогами з ведення шкільної документації, отримують поради з планування роботи та підготовки уроку. Програма Школи розрахована на три роки навчання і всі заняття об'єднані проблемою «Шляхи підвищення ефективності уроків».

Система роботи в ній спрямована на поповнення теоретичних знань молодих педагогів з усіх предметів, удосконалення методики викладання окремих дисциплін, на сприяння застосуванню активних форм і методів організації дитячого колективу. Завершується навчання в Школі молодого педагога захистом проекту «Педагогічний дебют». За підсумками роботи над проектом учитель готує звіт «Мій найкращий урок».

Зміст роботи з вчителями ІІ та І кваліфікаційної категорії визначається результатами діагностичних досліджень, організацією самоосвіти, проведенням тренувальних практичних занять (відкритих уроків, ділових ігор, семінарів- практикумів тощо) з метою набуття особистого досвіду роботи, визначення перспектив.

Вчителі І та ІІ категорії беруть участь в роботі постійного семінару з проблеми «Удосконалення уроку як засобу розвитку творчої особистості вчителя і учня». На його засіданнях розглядаються такі питання як: «Шляхи удосконалення структури сучасного уроку», «Самостійна робота як вид навчальної діяльності молодших школярів», «Шляхи формування комунікативної компетентності молодших школярів» тощо.

Процес розвитку педагогічних працівників з вищою кваліфікаційною категорією та педагогічними званнями включає інформування про сучасні технології навчання та виховання; пропаганду педагогічних ідей та інновацій, ознайомлення з творчими доробками колег; ознайомлення з матеріалами періодичних видань, друк творчих доробок на сторінках педагогічної преси, випуск методичних посібників тощо.

З метою інформування педагогів про нові технології, методики, педагогічні ідеї, що з'являються в педагогічній практиці, в місті організовано роботу творчої групи вчителів з проблеми «Сучасні освітні технології в навчально-виховному процесі». В рамках її роботи розглядалися такі актуальні питання як: «Формування у  школярів навичок пошуково-дослідницької діяльності», «Організація та зміст навчально-виховної роботи з обдарованими дітьми », «Технології формування критичного мислення школярів», «Використання проектних технологій у навчально-виховному процесі».

Однією із дієвих форм роботи з підвищення кваліфікації вчителів є Школа передового педагогічного досвіду. Її робота спрямована на поширення та впровадження педагогічного досвіду, а також на його формування й удосконалення.

Для вчителів вищої кваліфікаційної категорії, які претендують на звання «Старший вчитель» «Вчитель-методист» започатковано проект «Історія мого успіху». Працюючи над проектом, педагоги аналізують свій власний досвід, розглядають можливості впровадження його в практику роботи колег.

Системний підхід до організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами сприяє поетапному становленню молодого вчителя як висококваліфікованого компетентного професіонала. Сходинками професійного самовдосконалення та розвитку вчитель підіймається до вершин майстерності: з базового рівня, сформованого у вищому навчальному закладі, переходить на адаптивно-орієнтований; з адаптивно-орієнтованого - на репродуктивний; з репродуктивного - на творчий рівень .

Цей шлях учитель проходить у найзручнішому для нього темпі, обираючи зміст та форми методичної роботи, які найбільше відповідають його особистісним якостям, знанням та професійним навичкам.

Висновки

Найважливішою умовою підвищення якості освіти є створення умов, які активізують професійно-пізнавальний пошук педагогів, що сприяє розвитку їхніх творчих сил, самостійності, нового, наукового стилю мислення. Виникнення професійно-пізнавального інтересу в учителя, бажання розвиватися, рухатися вперед є прямим результатом роботи методичної служби школи з підвищення професійної майстерності педагогів.

          Результатом її діяльності методиста можна вважати створення моделі методичної роботи, як системоутворювального фактора в організації науково-методичної роботи з учителями міста.

Методична робота проводиться у різноманітних формах і напрямах, враховує індивідуальні особливості, реальний рівень підготовки педагогічних кадрів, традиції регіону тощо. Вона є собою цілісною, створеною на наукових досягненнях, надбаннях передового досвіду і конкретному аналізі проблем системою, спрямованою на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, на досягнення оптимальних результатів навчання, виховання й розвитку учнів міста.

Отже, реалізація описаної моделі системи методичної роботи з учителями  сприяє підвищенню їхньої професійної культури, стимулює й активізує творчий потенціал, загалом, формує вчителя з високим рівнем професійної компетентності і, як результат, - забезпечує якість освіти в місті.

Література

1. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-уклад. Н. П. Наволокова. - Х.: Основа, 2009. - 176 с. - (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
2. Іващенко О. Аналітична діяльність як складова діяльності методиста / О. Іващенко // Методист. - 2013. - № 3. - С. 55-70.
3. Котун К. Значення педагогічної практики у процесі підготовки майбутнього вчителя початкової школи у Фінляндії / К. Котун // Порівняльно-педагогічні студії. - 2013. - № 2-3. - С. 133-138.
4. Кислякова В. Створення регіональної моделі методичної роботи /
   2. Кислакова // Методист. - 2013. - № 3. - С. 26-30.
5. Мандрик О. І. Безперервна освіта педагогічного колективу за системою індивідуальних педагогів [електронний ресурс] / О. І. Мандрик. - Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp8/
6. Нормативні документи з організації науково-методичної роботи // Методист. - 2013. - № 1. - С. 55-68.
7. Олініченко Р. Підготовка творчого вчителя в умовах сільського регіону / Р. Олініченко // Методист. - 2012. - № 9. - С. 60-61.

9. Половенко О. Аналітична діяльність методиста / О. Половенко, А. Постельнак // Методист. - 2012. - № 1. - С. 18-30.
10. Пономарено Л. Сучасна методична служба району: зміст діяльності / Л. Пономаренко // Початкова освіта. - 2010. - № 32. - С. 7-9.
11. Радченко А. Є. Моніторинг професійної педагогічної компетентності вчителя (МППКВ) / А. Є. Радченко // Управління школою. - 2005. - № 35-36. -
    100. 13-17.
12. Радченко А. Є. Професійна компетентність учителя / А. Є. Радченко. - Х.: Основа, 2006. - 126 с.
13. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи / О. Я. Савченко. - К.: Генеза, 2002. - 368 с.
14. Сєдова Н. Адаптивно-мережева система підготовки педагогічних кадрів початкової школи / Н. Сєдова, Н. Капінус, Г. Грабова // Методист. - 2012. - № 9. - С. 50-59.