З досвіду роботи "Розвиток комунікативних навичок на уроках української мови та літератури"

Одне з актуальних завдань сучасної школи – пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як компетентну особистість, яка здатна здійснювати самостійний вибір і приймати відповідні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях, вміти практично і творчо застосувувати здобуті знання.

В інформаційному суспільстві фахівець повинен швидко сприймати будь-яку форму мовлення, засвоювати необхідну інформацію, створювати й вести діалоги, керувати системою мовленнєвих комунікацій у межах своєї компетентності тощо. Від багатства словникового запасу, рівня культури мови і техніки мовлення значною мірою залежать професійна майстерність, імідж та успіх особистості.

Сучасна концепція національної освіти ставить перед учителем-словесником чітку вимогу: сприяти формуванню національно-мовної особистості з розвиненим мовленням, мисленням, інтелектом та вмінням вільно користуватися засобами мови, тобто забезпечує належний рівень комунікативних навичок.

Вчитель має орієнтуватися на використання педагогічних технологій, за допомогою яких не тільки б поповнювалися знання й уміння, а й розвивалися та пізнавальна активність, самостійність засвоєння знань, уміння творчо мислити, контролювати власне висловлювання тощо.

В епоху масового поширення спілкування засобами електронних носіїв,  формування комунікативної компетентності особистості є нагальним завданням вчителя.

Комунікативні навички необхідні для спілкування, які включають сукупність знань про норми й правила ведення природної комунікації, тому на української мови та літератури учитель повинен:

- закласти міцний фундамент – збагатити знаннями;

- збагатити словниковий запас;

- навчити вільно висловлювати думки;

- виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події й оцінювати їх, маючи при цьому власну думку; 

- навчити орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне.

Сучасного учня, який звик до  інформаційного середовища, непросто зацікавити художнім твором, а тим більше – теоретичними відомостями про нього, розкрити йому багатство слова як витвору мистецтва, неповторність і красу рідної мови, прищепити любов до понять, що асоціюються з образом Батьківщини, допомогти зрозуміти важливість комунікативних умінь і навичок.

Ось і постає перед учителем, зокрема української мови і літератури, проблема, як побудувати урок, на якому б можна було максимально залучити дітей до співпраці, активізувати їх навчально-пізнавальну діяльність як запоруку міцних знань та формування комунікативних навичок.У першу чергу, звичайно, це нестандартні уроки, що є складовою частиною інноваційних технологій.

Проблемна ситуація, створена вчителем, є рушієм мислення, джерелом творчого пошуку, сприяє пробудженню потреби здобувати нові знання, формуванню комунікативних здібностей, підвищенню ефективності навчально-виховного процесу загалом.

Питання формування комунікативних навичок учнів за допомогою ситуативних завдань сьогодні покликані активізувати процес пізнання через моделювання ситуації. Інтелектуальна, вольова й емоційна сторони пізнавального інтересу становлять єдине ціле, тому  процес навчання повинен викликати  в учнів позитивне емоційне ставлення до матеріалу, що засвоюється, спонукати  його до різноманітної діяльності.

Застосування різних за змістом і формою творчих завдань ситуативного характеру в процесі вивчення фонетики, граматики й правопису, а також синтаксису беззаперечно сприяє виробленню комунікативних умінь і навичок школяра.

Пошуково-дослідницькі завдання випереджувального характеру в аспекті інноваційних технологій – це ще один із шляхів формування комунікативних навичок, зокрема на уроках мови і літератури в старших класах.

Нестандартні види роботи, методи, які стимулюють пізнавальну діяльність учнів, відкривають для них можливість відчути себе не лише співучасником навчального процесу, а й бути його творцями. Інновації в навчальному процесі – це вимога сьогодення, адже живемо в такому інформаційному просторі, який так чи інакше висуває вимоги до вчителя не заперечувати, а вміло використовувати його ресурси.

Вдало підготовлена учнями презентація – це не лише свідчення їх здатності користуватися послугами Інтернету, а й уміння зорієнтуватися в «морі» інформації і відібрати найсуттєвіше, щоб зацікавити однолітків, викликати інтерес, проілюструвати власний рівень компетентності з певного питання.

Працюючи над формуванням мовленнєво-комунікативної компетентності учнів, треба пам’ятати, що характерною особливістю цієї методики є те, що вона орієнтована на розвиток здатності ефективного спілкування в різних соціальних ситуаціях.

Комунікативні навички формуються в процесі навчання мови і літератури.

Учитель – головна рушійна сила в забезпеченні процесу формування самоосвітньої компетентності учнів. Від нього передусім залежать результати, яких досягнуть школярі у майбутньому.

Комунікативні навички - навички ефективного спілкування. Сюди зазвичай відносять легкість встановлення контакту, підтримання розмови, навички синтонного спілкування, вміння домовлятися і наполягати на своїх законних правах.Формування комунікативних навичок у дітей – це запорука успішного зростання особистості.

Спілкування дитини – це не лише вміння вступати в контакт і вести бесіду, але й уміння уважно й активно слухати і чути, використовувати міміку і жести для більш експресивного вираження своїх думок.

В умовах НУШ постають нові завдання, нові вимоги, відбувається оновлення методів і форм організації освітнього процесу. Комп’ютерне навчання можна вважати новою освітньої галуззю, і для НУШ це є дуже актуальним та перспективним, бо саме тут виховуються майбутні професіонали, що працюватимуть в інформаційному суспільстві.

Останнім часом широкого поширення набула взаємодія вчителя з учнем через комп’ютерні мережі – дистанційне навчання.

Для обдарованого та допитливого учня це можливість займатися самоосвітою та підвищувати рівень розумового розвитку. Досконале володіння ІКТ учителем, вдале їх використання під час проведення уроків забезпечуватиме ефективний навчальний процес, підвищуватиме мотивацію і пізнавальну активність школярів, створюватиме умови для самостійного навчання кожного учня.

Отже, використання ІКТ в освітньому процесі Нової української школи сприяє формуванню інформаційно-цифрової компетентності учнів, основ інформаційної культури, надбанню умінь життєво необхідних компетентностей, розвиває критичне мислення, емоційний інтелект, творчу активність, ініціативність, самостійність.

Комунікативна спрямованість під час викладання української мови та літератури допомагає реалізувати розвивальний, ціннісний та виховний аспект навчальних предметів. Різноманітні завдання, в основі яких лежить комунікативний характер, спонукають учнів до контролю власних висловлень. Комунікативні ситуації сприяють розвитку інтелектуальних, розумових здібностей учнів та кращому запам’ятовуванню опрацьованого матеріалу. У школярів поступово виробляються навички самоосвіти.

У сучасному світі мова забезпечує повноцінне функціонування особистості в соціумі.

Уроки української мови та літератури покликані розвивати комунікативні навички шляхом використання технології критичного мислення, гри, інтерактивних (групових) методів роботи, розвитку діалогічного та монологічного мовлення та ін. Оскільки вони є ефективними в процесі формування комунікативної компетентності учнів, передбачають моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють закріпленню вмінь і навичок, збагачують лексичний запас вихованців.

Заняття з української мови та літератури треба будувати так, щоб кожен із використаних видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення.

У своїй роботі вчитель має використовувати діалогічні методи, організовувати дискусії, спонукати учнів  висловлювати власну думку, вчить правильно ставити запитання та відповідати на них, слідкує за культурою мовлення, створює проблемні ситуації. Також доцільно використовувати інтерактивні методи навчання та прийоми педагогічної техніки комунікативної спрямованості – мозковий штурм, ділові ігри тощо. Кожен учитель обирає свої способи формування комунікативної компетентності учнів, опираючись на досвід, умови, рівень підготовки дітей та ін.

Формуючи комунікативну компетенцію учнів, доцільно:

створювати проблемні ситуації, що вимагають від учнів активності, виявлення та пояснення розбіжностей між фактами;

допомагати учням оволодіти найбільш ефективними методами навчально-пізнавальної діяльності,

 навчати їх вчитися;

відомо: насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує знання на практиці;

у процесі навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини;

навчати так, щоб учень розумів, що це є для нього життєвою необхідністю.

«Мовна культура людини – це дзеркало його духовної культури. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, думок, хвилювань є краса і велич рідного слова.»

                                                                                                       В.Сухомлинський