З досвіду використання інтерактивних технологій на уроках географії

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

 

      Виходячи  з  мого  досвіду  роботи  в  школі  можна  сказати,  що  успіх  процесу  навчання  географії  значною  мірою  залежить  від  ставлення  учнів  до  засвоєння  знань  і  мотивів  навчально-пізнавальної   діяльності . Активізація  пізнавальної  діяльності  потребує  від  вчителя  використання  різноманітних  методів, способів  і  форм  навчання,  які  стимулюють  учнів  до  виявлення  активності  та  самостійності . Географічний  матеріал  найкраще  засвоюється  за  умов  активної  діяльності,  адже  діяльність  і  свідомість  перебувають  у  єдності .

 

      Переді  мною,  вчителем  географії,  стоять  такі  завдання :

допомогти  учням  сформувати  такі якості  та  освоїти  такі  способи  дій,  що  знадобляться  в  майбутньому  житті . Базовими  вміннями  людини  сьогодні  стають  не  лише  вміння  читати,  писати,  рахувати, але  й  уміння  плідно  співпрацювати  над  розв`язанням  різноманітних  проблем ; здобувати  й  удосконалювати  досвід  спільної  роботи .

 

      Я  вважаю, що  досягти  дану  мету  можливо  за  допомогою  активного (інтерактивного ) навчання . 

 

Використання  інтерактивного  навчання спрямоване на:

• організацію  самостійної  пізнавальної  діяльності  учнів ;
• підвищення  рівня  знань  учнів ;
• розширення  діапазона  вмінь  і  навичок ;
• „підтягування”  слабких ;
• партнерські,  демократичні  взаємовідносини  вчителя-учня  і

учнів  між  собою ;

• появу  дійсно  зацікавлених  в  отриманні  знань  дітей ;
• повне  задіяння  в  навчанні  всієї  групи  учнів .

       Діти,   яких  я  навчаю  різні  за  своїми  здібностями  до  засвоєння  знань .Одні  засвоюють  знання  тільки  на  репродуктивному  рівні: можуть  розповісти  те,  що  говорив  учитель,  і  на  більше  не  здатні .

       Інші,  не  лише  відтворюють  те,  що  вивчалось  на  уроці,  а  й  можуть  розв`язати  завдання,  які  вчитель  пропонує  зробити  за  зразком .  Є  діти,  яким  засвоєння  знань,  виконання  вправ  і  практичних  робіт  дається  легко  й  не  викликає  напруженої  розумової  діяльності,  вони  завжди  недовантажені   навчальною  роботою,  оскільки  стереотипи  засвоюють  легко,  а  пласти  мислення  залишаються  бездіяльними .

 

Отже, основний  шлях  розв`язання  цієї  проблеми - використання  в  своїй  роботі  інтерактивних  технологій .

 

            В  запропонованій  роботі  наданий  опис  прийомів,  які  я  використовую  на  уроках  географії.  Усі  описані  прийоми  апробовані  мною  на  уроках.  З`явилися  позитивні  результати:  підвищився  рівень  знань  учнів,  зросла  зацікавленість  до  уроків,  відношення  учнів  у  класі  стали  більш  демократичними.

 

 

       Проте,  при  застосуванні  інтерактивних  технологій,  в  мене  виникали  певні  труднощі . Так,  наприклад  я  помітила,  що  робота  учнів  у  групах  та  парах,  взаємонавчання  учнів  також  має  і  свої  слабкі  сторони,  які  необхідно  враховувати,  використовуючи  цю  технологію .

 

 

Позитивні  сторони	Слабкі  сторони
Вчитель  отримує  можливість Раціональніше  розподіляти  свій час,  допомагаючи активніше  дітям  зі  спеціальними  пробле- мами-  особистісними  та  інте- лектуальними .	1. Важко  налагодити  взаємонавчання  як  постійно  діючий  механізм .
Вчитель  менше  часу  змуше- ний  витрачати  на  подолання труднощів  з  дисципліною .	2. Важко  контролювати  процес  взаємонавчання,  а  результат  не  завжди  ефективний .
Учні,  які  мають  свій  досвід вчителювання,  ставляться  до вчителів  з  більшою  повагою .	3.За  невдалого  навчання  необхідно  перевчати  учня,      що  потребує  додаткового             часу .
Для  того,  щоб  подолати  складності  застосування  окремих  інтерактивних  технологій  і  перетворити  їхні  слабкі  сторони  в  сильні ,  я  почала  з  поступового  включення  елементів  цієї  моделі  в  урок

 

       Інтерактивна  взаємодія  потребує  певної  зміни  всього  життя  класу,  а  також  значної  кількості  часу  для  підготовки    як  учням,  так  і  педагогу .Ми  з  учнями  почали  поступово  включати  елементи  цієї  моделі  в  урок . Для  цього  я  створила  план  поступового  впровадження  інтерактивного  навчання .

 

   План  впровадження  технології .

1. Провести  з  учнями  „організаційне  заняття”  і  створити  разом  з  ними  „правила  роботи  в  класі” . Налаштувати  учнів  на  старанну  підготовку  до  інтерактивних  занять .
2. Впроваджувати    спочатку  прості  інтерактивні  технології - робота  в  парах,  малих  групах,  „мозговий  штурм”  тощо .
3. Для  ефективного  застосування  інтерактивного  навчання,  зокрема,  для  того,  щоб  охопити  весь  необхідний  матеріал  і  глибоко  його  вивчити ( а  не  перетворити  технології  в  безглузді  „ігри  заради  самих  ігор”),  старанно  планувати  свою  роботу  при  підготовці  до  занять :
   • дати  завдання  учням  для  попередньої  підготовки : прочитати,  продумати,  виконати  самостійні  підготовчі завдання ;
   • підбирати  для  уроку  або  заняття  такі  інтерактивні  вправи,  які  дали  б  учням  „ключ”  до  освоєння  теми ;
   • під  час  самих  інтерактивних  вправ  давати  учням  час  подумати  над  завданням,  щоб  вони  сприйняли  його  серйозно,  а  не  механічно  або  „граючись”  виконали  його ;
   • на  одному  уроці  використовувати  одну ( максимум-дві) інтерактивні  вправи,  а  не  їх  калейдоскоп ;
   • проводити   спокійне  глибоке  обговорення  за  підсумками  інтерактивної  вправи .
4. Для  зміцнення  контролю  за  ходом  процесу  навчання  за  умов  використання  інтерактивної  моделі  навчання  попередньо  старанно  готуватися  до  уроку :
   • глибоко  вивчати  і  продумувати  матеріал,  у  тому  числі  і               додатковий,  наприклад,  різноманітні  тести,  зразки  документів,  приклади,  ситуації,  завдання  для  груп  тощо ;
   • старанно  планувати  і  розробляти  заняття:  визначати  хронометраж,  ролі  учасників,  готувати    питаня  і  можливі  відповіді,  окреслювати  критерії оцінки  ефективності  заняття (див.  далі ) ;
   • мотивувати   учнів  до  вивчення  теми   шляхом  добору  найцікавіших  для  учнів  випадків,  проблем; оголошувати очікувані  результати ( цілі )  заняття  і  критерії  оцінки  роботи  учнів ;
   • передбачати  різноманітні  методи  для  привернення  уваги  учнів,  налаштовувати  їх  на  роботу;  дисципліну  підтримувати  різноманітними  вправами  розминками, письмовим  розподілом  ролей  у  групах  тощо .

 

        Поступово  набуваючи  досвіду,  відпрацьовуючи  елементи  інтерактивного  навчання,  я  прийшла  до  висновку,  що  треба  використовувати  цю  технологію  не  на  окремих  уроках  (дійсно,  результати  будуть  незначні), а  впроваджувати  її  систематично,  створюючи  механізми,  відстежуючи  настрій  і  ступінь  зацікавленості  учнів . І  тоді  з`являться  результати: партнерські  взаємовідносини  вчителя  й  учнів,  розширення  діапазону  вмінь  і  навичок ; „підтягування”  слабких  і,  головне,  поява  дійсно  зацікавлених  в  отриманні  знань .

      Поява  на  ринку  методичної  літератури  „Прийоми  педагогічної  техніки”  Анатолія  Олександровича  Гіна  -  яскравий  приклад  того,  як  авторська  майстерність  учителя  в  поєднанні  з  професіоналізмом  створили  універсальну  технологію  організації  традиційних  і  нетрадиційних  форм  роботи  на  уроці,  ефективної  перевірки  знань  та  ефективної  організації  праці  учнів .

      Не  можна  не  погодиться  з  Анатолієм  Олександровичем,  що  результативність  використання  його  технологій  досягається  тільки  за  умови,  що  прийоми  впроваджуються  не  стихійно,  а  в  так  званій  „сітці”,  де  здійснюється  їх  взаємозв`язок  та  логічна  послідовність .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( Один  проти  одного,  один  -  вдвох  -  всі  разом, 

„Думати,  працювати  в  парі,  обмінятися  думками” .

 Використання  такого  виду  співпраці  сприяє  тому,  що  учні  не  можуть  ухилитися  від  виконання  завдання . Під  час  роботи  в  парах  можна  швидко  виконати  вправи,  які  за  інших  умов  потребують  великої  затрати  часу .

Серед  них  можна  назвати  такі  :

       * Обговорити  короткий  текст,  завдання  .

 

     * Узяти  інтерв`ю  і  визначити  ставлення  партнера  до  заданого       

          читання,  лекції,  відео  чи  іншої  навчальної  діяльності .

      * Зробити  критичний  аналіз  чи  редагування  повідомлення  по 

          заданій  темі .

       * Сформулювати  підсумок  уроку  чи  серії  уроків  з  теми .

       * Розробити  разом  питання  до  викладача  або  до  інших  учнів .

       * Проаналізувати  разом  проблему .

       * Протестувати  та  оцінити  один  одного .

       * Дати  відповіді  на  запитання  вчителя .

       *Порівняти  записи,  зроблені  в  класі .

 

  

 

1. Запропонувати  учням  завдання,  поставити  запитання  для  невеличкої  дискусії  . Після  пояснення  питання  або  фактів,  наведених  у  завданні,  дати  їм  1-2 хвилини  для  продумування  можливих  відповідей  або  рішень  індивідуально .
2. Об`єднати  учнів  у  пари,  визначити,  хто  з  них  буде  висловлюватись  першим,  і  попросити  обговорити  свої  ідеї  один  з  одним . Краще  відразу  визначити  час  на  висловлювання  кожного  в  парі  і  спільне  обговорення . Це  допоможе  звикнути  до  чіткої  організації  роботи  в  парах . Вони  мають  досягти  згоди  щодо  відповіді  або  рішення .
3. По  закінченню   обговорення  кожній  парі  представити  результати  роботи,  обмінятися  своїми  ідеями  та  аргументами  з  усім  класом .

                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як  організувати  роботу .

1. Розробити  різноманітні  питання,  щоб  допомогти  учням  почати  обговорення  нового  або  роз`ясненого  матеріалу. .Використовувати  переважно  питання,  що  потребують  неоднозначної  відповіді .
2. Об`єднати  учнів  у  трійки . Розмістити  трійки  так,  щоб  кожна  з  них  бачила  трійку  справа  й  трійку  зліва . Разом  усі  трійки  мають  утворити  коло .
3. Дати  кожній  трійці  відкрите  питання (однакове  для  всіх ).

     Кожен  у  трійці  має  відповісти  на  це  питання  по  черзі .

4. Після  короткого  обговорення  попросити  учасників  розрахуватися  від  0  до  2 . Учні  з  номером  1  переходять  до  наступної  трійки  за  годинниковою  стрілкою,  а  учні  з  номером  2  переходять  через  дві  трійки  проти  годинникової  стрілки . Учні  з  номером  0  залишаються  на  місці  і  є  постійними  членами  трійки . Результатом  буде  повністю  нова  трійка .
5. Можна  рухати  трійками  стільки  разів,  скільки  є  питань .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як організувати  роботу

1. Поставити  учням  запитання  для  обговорення,  дискусії  або  аналізу    ситуації .  Після  пояснення  питання  або  фактів,  наведених  у  ситуації,  дати  їм  1- 2  хвилини  для  продумування  можливих  відповідей  або  рішень  індивідуально .
2. Об`єднати  учнів  у  пари  і  попросити  обговорити  свої  ідеї  один  з  одним . Визначити  час  на  висловлення  кожного  в  парі  і  спільне  обговорення .  Попередити,  що  пари  обов`язково  мають  дійти  згоди ( консенсусу )  щодо  відповіді  або  рішення .
3. Об`єднати  пари  в  четвірки  і  попросити  обговорити  попередньо  досягнені  рішення  щодо  поставленої  проблеми . Як    і  в  парах,  прийняття  спільного  рішення  обов`язкове .
4. Перейти  до  колективного  обговорення  проблеми .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця  технологія  застосовується :

 

• для  обговорення  будь- якої  гострої  проблеми  з  діаметрально  протилежних  позицій ;
• для  збирання  інформації  з  якої- небудь  теми ;
• для  інтенсивної  перевірки  обсягу  й  глибини  наявних  знань (наприклад, термінів ) ;
• для  розвитку  вмінь  аргументувати  власну  позицію .

 

 

 

1. Розставити  стільці  для  учнів  у  два  кола .
2. Учні,  що  сидять  у  внутрішньому  колі,  розташовані  спиною  до  центру,  а  в  зовнішньому -  обличчям . Таким  чином,  кожен  сидить  навпроти  іншого .
3. Внутрішнє  коло  нерухоме,  а  зовнішнє -  рухоме : за  сигналом  ведучого  всі  його  учасники  пересуваються  на  один  стілець  вправо  і  опиняються  перед  новим  партнером Мета-  пройти  все  коло,  виконуючи  поставлене  завдання .

 

 

 

 

 

 

 

                        

 

 

                                                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Як  організувати  роботу

1. Переконатися,  що  учні  володіють  знаннями  та  вміннями,  необхідними  для  виконання  завдання .Якщо  робота  виявиться  надто  складною  для  більшості  учнів -  вони  не  стануть  докладати  зусиль .
2. Об`єднати  учнів  у  групи . Почати  із  груп,  що  складаються  з  трьох  учнів . П`ять  чоловік – це  оптимальна  верхня  межа  для  проведення  обговорення  в  рамках  малої  групи .  У  процесі  формування  груп  остерігатися  навішування  будь- яких  „ярликів”  на  учнів .

3.Запропонувати  їм  пересісти  по  групах . Переконатися  в  тому,  що  учні  сидять  по  колу – „пліч –о- пліч,  один  проти  одного” .

4. Повідомити ( нагадати ) учням  про  ролі,  які  вони  повинні  розподілити  між  собою  і  виконувати  під  час  групової  роботи .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як  організувати  роботу

1. Об`єднати  учнів  у  групи  по  4-6 осіб  і  запропонувати  їм  ознайомитися  із  завданням .
2. Посадити  одну  з  груп  в  центр  класу . Це  необхідно  для  того, щоб  відокремити  діючу  групу  від  слухачів  певною  відстанню .
3. Дати  завдання  цій  групі  для  проведення  групової  дискусії . Воно  сформульоване  приблизно  так :

- прочитати  завдання  вголос ;

- обговорити  його  в  групі ;

- за  3-5 хвилин  дійти  спільного  рішення  або  підсумувати  дискусію .

4.Поки  діюча  група  займає  місце  в  центрі,  познайомити  решту  класу  з  завданням  і  нагадати  правила  дискусії у  малих  групах .

5. Обговорити  діючій  групі  можливі  варіанти  розв`язання  проблемної  ситуації . Учням,  що  знаходяться  у  зовнішньому  колі,  слухати,  не  втручаючись  у  хід  обговорення .
6. По  закінченню  відведеного  для  дискусії  часу  група  повертається  на  свої    місця ,  а  вчитель  ставить  до  класу  такі  запитання :

-Чи  погоджуєтесь  ви  з  думкою  групи ?

-Чи  була  ця  думка  достатньо  аргументованою,  доведеною?

-Який  з  аргументів  ви  вважаєте  найбільш  переконливим ?

          На  таку  бесіду  відвести  не  більше  2-3 хвилин .

     7. Після  цього  місце  в  „Акваріумі”  зайняти   іншій  групі  й   обговорити  наступну  ситуацію .

8.Наприкінці  обговорити  з  учнями  хід  групової  роботи,                          

     прокоментувати  ступінь  володіння  навичками  дискусії  у  малих  групах  і  звернути  увагу  на  необхідність  та  напрями   

подальшого  вдосконалення  таких  навичок . У  межах    

 „акваріуму”  можна  підбити  підсумки  або  за  браком  часу   

обмежитись  обговоренням  роботи  кожної  групи .