Забезпечення емоційного комфорту, атмосфери доброзичливості між учасниками освітнього процесу сучасного закладу освіти: презентаційні матеріали

Дошкільний навчальний заклад “Веселка”Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької областіПрактичний психолог ДНЗ “Веселка” Костянтинівської СР МР ЗОШиян Олена Олександрівна. Засідання Костянтинівського територіального освітнього округу“Забезпечення емоційного комфорту, атмосфери доброзичливості у взаєминах педагогів, вихованців, учнів, батьків в закладах освіти КТОО”

Емоційний інтелект – це здатність керувати власною поведінкою, реагувати на соціальні складнощі, приймати рішення, які досягають позитивних результатів За Деніелом Гоулманом емоційний інтелект складається з чотирьох основних навичок, які у свою чергу складаються з двох основних компетентностей: особистої  та соціальної. Особисті компетентності включають вашу самосвідомість та навички самоконтролю; це ваша здатність усвідомлювати свої емоції та керувати своєю поведінкою. Самосвідомість — це ваша здатність чітко сприймати свої емоції і усвідомлювати, коли вони проявляються. Самоконтроль — це ваша здатність використовувати усвідомлення своїх емоцій, щоб залишатися гнучким і усвідомлено керувати своєю поведінкою. Соціальні компетенції складаються з ваших соціальних вмінь та навичок управління відносинами; це ваша здатність розуміти чужі настрої, поведінку та мотиви, щоб ефективно реагувати та покращувати якість ваших стосунків. Соціальний аналіз — це ваша здатність точно розуміти емоції інших людей і розуміти, що насправді відбувається. Управління стосунками — це ваша здатність використовувати усвідомлення своїх емоцій та емоцій інших, щоб успішно керувати взаємодією.

Уперше поняття емоційного інтелекту описали наприкінці ХХ століття Джон Меєр та Пітер Селовей, які назвали чотири напрямки емоційного інтелекту:як ми оцінюємо та виражаємо емоції;що про них знаємо;як ними керуємо;як на їх основі ухвалюємо рішення. Що ж характеризує людей з високим рівнем емоційного інтелекту: Вони не бояться змін, усвідомлюють, що зміни — це частина життя, і готові бути гнучкими. Вони легко можуть назвати свої сильні сторони та зони росту, точно знають, над чим варто працювати і що розвивати, а також яким чином це робити. Вони вміють проявляти емпатію, розуміти почуття інших та реагувати на них. Вони шукають та знаходять баланс у професійному та особистому житті. Вони відкриті до нового, люблять досліджувати та цікавитись новинками. Що означає бути емоційно компетентним на практиці?Деніель Гоулман описав такі компетенції емоційного інтелекту: Самосвідомість, тобто розуміння власних емоцій. Самоконтроль, тобто управління власними емоціями. Соціальне розуміння, тобто розуміння емоцій інших людей. Управління взємовідносинами, тобто управління емоціями інших людей.

ЯК РОЗВИВАТИ СВІЙ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ, ЩОБ СПІЛКУВАТИСЯ З УЧАСНИКАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ РЕЗУЛЬТАТИВНО? І. Розуміння власних емоцій. Як розвивати розуміння власних емоцій? Найпростіше — це спостерігати за собою, відслідковувати зміни емоційного стану, дозволяти собі переживати різні почуття. Варто застосовувати самоемпатію — це аналіз себе у формі: Cитуація (що відбулось?) Емоції (що я відчуваю?) Потреби (що я хочу? що потребую?)Дії (що я можу зробити?) Сумувати, злитись, радіти — це нормально. За кожною нашою емоцією стоїть потреба, яку варто розпізнати та усвідомити, а не ігнорувати.

ЯК РОЗВИВАТИ СВІЙ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ, ЩОБ СПІЛКУВАТИСЯ З УЧАСНИКАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ РЕЗУЛЬТАТИВНО?ІІ. Управління власними емоціями. Емоції неможливо контролювати. Це те ж саме, що намагатись заспокоїти хвилі на морі. І єдиний спосіб зробити так, щоб море стало спокійним, — зачекати. Те ж саме і з емоціями. Адже емоція — це короткотермінова реакція нашого мозку. Емоції можна і варто:усвідомити;зрозуміти причини виникнення;вміти реагувати, тобто ми можемо навчитись управляти емоціями. Крім того, найкраще у будь-яких надемоційних ситуаціях працює правило: зупинись, подихай, дій!

ЯК РОЗВИВАТИ СВІЙ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ, ЩОБ СПІЛКУВАТИСЯ З УЧАСНИКАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ РЕЗУЛЬТАТИВНО?ІІІ. Розуміння почуттів інших людей. Це мистецтво слухати і чути, бачити та розуміти, проявляти емпатію. Активне слухання, Звертати увагу на невербаліку,«Взути черевики іншої людини». 

ЯК РОЗВИВАТИ СВІЙ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ, ЩОБ СПІЛКУВАТИСЯ З УЧАСНИКАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ РЕЗУЛЬТАТИВНО?ІV. Управління емоціями інших людей. У налагодженні щирої комунікації на основі поваги, довіри та емпатії, допомагає практичний метод ненасильницької комунікації (ННК). Він був розроблений американським психологом доктором Маршаллом Розенбергом у 60-х роках ХХ століття. Якщо розглянути структуру ненасильницької комунікації, їй притаманні такі складники: Факт (конкретна дія, яку ми спостерігаємо і яка на нас впливає). Почуття (пояснювати, що ви відчуваєте, коли потрапляєте в таку ситуацію). Потреби (важливо проговорювати свої очікування, пояснюючи потреби). Прохання (конкретні дії; важливо розшифрувати, що ми маємо на увазі, вдаючись до конкретики, адже одна і та сама фраза для різних людей може означати різне). Вислухати позицію співрозмовника. 

Сучасні психологи вважають, що люди з розвиненим емоційним інтелектом стають хорошими командними гравцями, лідерами. Вони вміють вести переговори і домагатися свого, при цьому залишаючи про себе приємне враження. Тому батькам варто задуматися про майбутнє дітей і допомогти їм розібратися в багатогранному світі почуттів. Деякі помилки батьків. Психолог Джон Готман виділяє три типи батьків, які неправильно поводяться з дитячими емоціями: Батьки, які відкидають емоції. Вони роблять вигляд, що переживання дитини – це дрібниця, намагаються відвернути дітей від них. Батьки, які не схвалюють емоцій. Вони сприймають негативні емоції як неправильні і часто карають дітей за них. Батьки, які не втручаються. Вони бачать дитячі емоції, але не знають, як допомогти дітям, тому роблять вигляд, що нічого не відбувається.

Спілкування – це передача інформації від однієї людини до іншої. Для батьків дуже важливо мати можливість відкрито й ефективно спілкуватися зі своїми дітьми. Це іде на користь не тільки дітям, а й кожному члену сім'ї. А значить, відносини між батьками та їхніми дітьми значно покращуються. В чому ж секрет спілкування між батьками та їх дітьми?Як побудувати нормальні відношення з дитиною?Перш за все, безумовно сприймайте дитину. Це означає любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, відмінник, помічник тощо, а просто так, просто за те, ЩО ВОНА Є!

Зобразимо «посудину» наших емоцій у формі глечика. Помістимо гнів, злість і агресію в найвищій його частині. Тут же покажемо, як ці емоції проявляються в зовнішній поведінці людини. Це так, на жаль, знайомі багатьом обзивання і образи, сварки, покарання, дії і т.п. Тепер запитаємо: а чому виникає гнів? Психологи відповідають на це запитання дещо несподівано: гнів – почуття вторинне, і виникає він від переживань зовсім іншого роду, таких як біль, страх, образа. Отже, ми можемо помістити переживання болю, образи, страху під почуттями гніву і агресії, як причини цих руйнівних емоцій (II шар «глечика»). Чому виникають такі почуття? Психологи дають дуже чітку відповідь: причина виникнення болю, страху, образи – в незадоволенні потреб. Потреба може виявитися незадоволеною, і це, як ми вже сказали, призведе до страждання, а можливо, і до «руйнівних» емоцій. І так відбувається з будь-яким негативним переживанням: за ним ми завжди знайдемо якусь нереалізовану потребу. Знову звернемося до схеми і подивимося, чи є що-небудь, що лежить нижче шару потреб? Виявляється, є! Переживання людини – ставлення до самої себе, висновок про себе. Зрозуміло, що подібні ставлення і висновки можуть змінюватися разом з обставинами життя. У той же час в них є якийсь «спільний знаменник», який робить кожного з нас швидше оптимістом чи песимістом, а значить, більш-менш стійким до ударів долі. Загальний закон тут простий: позитивне ставлення до себе – основа психологічного виживання (базисні потреби: «Мене люблять», «Я хороший», «Я можу!») На самому дні емоційного глечика знаходиться найголовніша «коштовність», дана нам від природи – відчуття енергії життя. Зобразимо її у вигляді «сонечка» і позначимо словами: «Я єсмь!» Або більш патетично: «Це Я, Господи!»“ГЛЕЧИК ЕМОЦІЙ” Ю. Б. ГІППЕНРЕЙТЕР. ОСЬ СПРАВЖНЯ ПРИЧИНА АГРЕСІЇ І ГНІВУ!Неприємні емоції – гніву, злоби, агресії. Ці почуття можна назвати руйнівними, оскільки вони руйнують і саму людину (її психіку, здоров’я), і її  взаємини з іншими людьми. Вони – постійні причини конфліктів, часом, матеріальних руйнувань, і навіть війн.

Ю. Б. ГІППЕНРЕЙТЕР«ДИТИНІ ТРЕБА БОЯТИСЯ» Часто запитують, чи потрібно допускати до свідомості дитини страшні, жорсткі речі, і в якій мірі це потрібно. Скоріше за все, нікому не прийде в голову тримати дитину на жахіттях весь час. Але ізолювати дитину від усього негативного – неправильно. Буває, що діти переживають гострі і страшні речі, бачать у снах чудовиська, які за ними женуться. А виховують їх при цьому дбайливо, м’яко. Ми не маємо на меті виховувати дитину в страхах, але не можна ховати малят від життя. Ті обставини життя, які їх лякають, слід освоювати разом з ними. Дітям потрібно переживати страхи, і вони навіть тягнуться до цих переживань, оскільки це закладено в природі емоцій. Крім того, знайомство з явищами, що лякають, закладено в нашій культурі – згадаймо персонажів народних казок. Коротка відповідь на вищезазначене запитання така: дозуйте, але не відсторонюйте.  ІГРИ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ДІТЯМ ПОДОЛАТИ СТРАХ Малюємо страх. Малюємо веселку сили. Складаємо казку. Майструємо будинок для страху. Викидаємо страх. Відпускаємо страх. Закопуємо страх. Пальчиковий ляльковий театр. Затопчемо страх. Складаємо страшилку. Робимо намисто. Справжній герой

ОДА РАДОСТІЯк навчити дитину бути щасливою: практичні поради та вправи«Все дети от двух до пяти верят (и жаждут верить), что жизнь создана только для радости, для беспредельного счастья, и эта вера – одно из важнейших условий их нормального психического роста. Чудесно сказал об этом самообслуживании ребёнком веселья поэт Александр Кушнер: В детстве что? Кружись и падай, на одной скачи ноге. Сам себя смеши и радуй в голубом  дождевике…Доставляй себе веселье из всего. Из рук и ног,Из болезни, из безделья, из бумаги, из чулок…Гигантская работа ребёнка по овладению духовным наследием взрослых осуществляется только тогда, если он непоколебимо доволен и собой, и окружающим миром»(К. И. Чуковский “От двух до пяти”)Чи можна навчити дитину радості? Звичайно. Головне — це знати, що працює на довгу перспективу, а що приносить лише одномоментні задоволення. Автор книги «Пробудити радість у дітях» (Awakening for Joy Kids) Джеймс Барас розробив «вправи для щастя», які можна виконувати вдома і в школі: вони допоможуть вашим дітям бути оптимістами, відчувати себе впевнено, бути відкритими і добрими до себе і інших. Вправи для дорослих теж є! Багато вправ базуються на наукових дослідженнях. Наприклад, ми вчимо дітей працювати з настроєм: потрібно бути налаштованими на радість і не фокусуватися на тому, що поганого може статися — таким чином мозок легше знаходить і відчуває радість. Ми також навчаємо техніці майдфулнесс, тому що доведено її вплив на зменшення стресу. І, звичайно, ми вчимо співчуття, тому що турбота про інших — це запорука хороших відносин та емоційного здоров'я.

Медитація подяки для дорослих... Чому важливо практикувати подяку? Психологи з'ясували, що якщо ви відчуваєте себе вдячним, то ви відчуваєте себе щасливим і пов'язаним позитивною емоцією з іншими людьми. Якщо вчасно згадувати, що за багато чого у вашому житті потрібно бути вдячним, то негативний потік думок переривається і ви відчуваєте радість прямо зараз — за те, що оточує вас зараз. Сядьте і прийміть зручну позу, сконцентруйтеся на зоні серця. На вдиху уявіть собі, що вдихаєте доброту, на видиху випускайте з себе негатив. Потім поміркуйте про якийсь з дарів вашого життя: про людину або ситуацію, за яку ви вдячні. Це може бути щось просте: у вас є зір, щоб бачити блакитне небо і яскраве сонце, у вас є їжа на столі, люблячий партнер, улюблена робота або хороші друзі. Що б це не було, відведіть собі час, щоб сказати тихе «спасибі» і відчути, як добре почувається і ваше тіло. Іншою вправою на подяку є «лист подяки», можна скласти список хороших подій у щоденнику або просто розповісти коханій людині про те хороше, що вас оточує. Коли ви практикуєте вдячність, радість росте в вас і поширюється на інших людей, не пропустіть можливості помножити радість!... і для дітей. Почніть з обіду або вечері, коли ви сідаєте за стіл разом з дітьми: ви можете триматися за руки і поділитися почуттям подяки за добрі події дня, навіть такі прості, як перша квітка або дзвінок друга. У ці миті батьки і діти краще розуміють, що відбувається в житті один одного, це основа для взаєморозуміння. У школі ми радимо вчителям збирати дітей у коло і просити передавати один одному, наприклад, «чудесний камінь», при цьому кожен може висловити подяку за щось хороше. Вчителі можуть також просити дітей вести «щоденник подяки».

Як дорослі можуть впоратися з труднощами. Життя не завжди сповнене радості, так просто не буває. Але пам'ятайте, що труднощі — це виклик для нас. І якщо ми культивуємо в собі радість, то вона не допоможе нам уникнути труднощів, зате завдяки їй ми впораємося з ними легше. Не боятися і не панікувати у важкий момент, а поводитися мудро, співпереживати — ще один ключовий навик для культивування радості. Коли ми страждаємо, ми відчуваємо біль, гнів, страх або смуток. Техніка RAIN допоможе вам впоратися з цими емоціями. Ось етапи цієї техніки: Розпізнати (Recognize), що ви відчуваєте. Назвіть ваші емоції. Дозвольте цим емоціям бути там, де вони є (Allow it to be here), на кілька хвилин. Дослідіть (Investigate) те, що ви відчуваєте на рівні тіла. Не намагайтеся аналізувати причини вашого стану або позбавитися його. Подивіться з боку на ваші емоції, з дослідницьким інтересом. Не приймайте на особистий рахунок (Non-identification) цю проблему. Якщо у вас проблема, це не означає, що ви погана, дурна, негідна людина. І якщо ви відчуваєте гнів, страх або смуток — це не означає, що ви — злюка, боягуз або плакса. Всі коли-небудь відчувають емоції різного характеру, це життя. Якщо дослідження ваших емоцій дається вам важко, то замість цього спробуйте попрактикувати майндфулнесс або медитацію подяки, ви можете повернутися до аналізу ваших емоцій пізніше. Часто найголовнішим для вас може стати доброта до себе: не докоряйте, не проклинайте себе, від цього стане тільки гірше. Пам'ятайте, що біль, який ви відчуваєте — відчувають практично всі люди. Дослідник Христина Нефф пропонує в таких випадках покласти руку на серце і посилати самому собі позитивні думки, наприклад: «Страждання — частина життя», «Я переживу страждання з добротою і співпереживанням». Ця практика заспокоює, підвищує емоційну реактивність щодо інших і допомагає менше ображатися на долю.

Формат думок для дітей. Ми всі хочемо захистити наших дітей від труднощів, але це не завжди можливо, крім того, що дітям доведеться потім справлятися з ними самостійно. Для того, щоб підготувати дітей до цього, нам знадобляться практики радості і подяки, які ми робимо в хороші часи: вони дають енергію для боротьби з проблемами. Але ігнорувати свої емоції діти ні в якому разі не повинні. Їх просто треба вчити переформатувати думки. Негативним думкам треба протиставити реалістичну перспективу. Дайте дитині аркуш паперу, розділений на дві колонки. Нехай у першій колонці дитина напише свою настирливу негативну думку, наприклад: «У мене не виходить математика» або «Ніхто мене не любить». А у другій колонці потрібно написати протилежне за змістом або вираз що нейтралізує, наприклад: «Математика — складна, але я приймаю виклик і нічого страшного, що у мене не все виходить, я ж вчуся!» або «Якщо одна людина образила мене, не означає, що я нікому не подобаюсь, я буду відкритим і веселим, тому що я буду хорошим другом іншим людям». Вчіть дітей співпереживанню. Допомагаючи іншим людям у важкій ситуації, ми зміцнюємо наші відносини, а це, в свою чергу, важливий ресурс для наших важких ситуацій. Спробуйте так: попросіть дітей подумати про когось, у кого зараз труднощі (людина, тварина, наша планета). Потім попросіть їх придумати, що б вони могли зробити, для того, щоб допомогти. Звичайно, мова про маленькі жести, не треба змушувати дітей думати над тим, як вирішити цілу проблему: діти можуть написати листівку з побажаннями одужання хворому, подзвонити другу, обійняти собачку, яка їх чекала вдома, полити квіти, яким хочеться пити. Вчіть дітей помічати, що в інших є труднощі, і допомагати, так вони будуть на одній хвилі зі світом, що їх оточує. А це дуже приємне відчуття.

ПАМ’ЯТАЙМО: БЕЗУМОВНЕ СПРИЙНЯТТЯ ДИТИНИ – ЗАПОРУКА ЇЇ ЕМОЦІЙНОГО КОМФОРТУ

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!ppt_xppt_x