«Загальна естетична компетентність, художньо-образне мислення учнів як інтегрований результат навчання, виховання розвитку»

«Загальна естетична компетентність, художньо-образне мислення учнів як інтегрований результат навчання, виховання розвитку»

Упродовж тривалої історичної еволюції українська школа накопичила значний досвід виховання дітей та юнацтва засобами мистецтва. Ретроспективний аналіз кращих досягнень школи минулого свідчить, що витоки художньо-естетичного виховання сягають шкіл часів Київської Русі. Національно своєрідним педагогічним системам видатних представників української педагогіки Г. Скороводи, С. Русової, В. Сухомлинського характерне домінування емоційно-образних, художньо-естетичних чинників становлення особистості, єдність інтелектуального, морального та естетичного розвитку учнів. Естетико-виховні традиції української національної школи на сучасному етапі її реформування набувають нового значення і стають важливими орієнтирами розвитку особистості.

Соціокультурні процеси в Україні, що формуються на підґрунті багатовікових вітчизняних традицій і в загальному контексті європейської та світової інтеграції зумовлюють необхідність переосмислення концептуальних засад художньо-естетичного виховання школярів. Нові тенденції розвитку культури інформаційного суспільства, пов’язані з глобальним поширенням мас-медіа, не можуть не впливати на систему освіти та виховання, яка в усі часи гнучко реагувала на соціокультурні умови і потреби. Світогляд школярів, їх ставлення до різних видів мистецтва формується переважно під впливом стихійних факторів соціального оточення, зокрема засобів масової інформації, особливо телебачення. Дисципліни художньо-естетичного циклу – музичне та образотворче мистецтво – посідають скромне місце в загальноосвітніх навчальних закладах і на, нашу думку, мають недостатньо розкритий потенціал впливу на формування світогляду учнів.

Соціальні зміни в Україні відбуваються не лише в економіці, але і у духовності громадян сучасного суспільства. Тому одним з важливих завдань школи в умовах розвитку України як молодої європейської держави є виховання гармонійної, духовно багатої та національно свідомої особистості. Високий рівень розвитку естетичних почуттів дітей допоможе їм у майбутньому зрозуміти і оцінити красу природи, красу людини, красу Батьківщини.
Проблема морально-естетичного виховання досліджувалась представниками різних наук. Їх об’єднує думка, що добро, щирість, любов, працелюбність, милосердя – це моральні якості, які мають бути орієнтирами сучасної української школи.

Мистецька спадщина, акумулюючи емоційно-естетичний досвід поколінь, втілює і передає ціннісне ставлення до світу крізь призму етнонаціональної специфіки, тому вона є ефективним засобом виховання моральності, патріотичних почуттів, громадянської позиції. Цінності мистецтва важливі також з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Завдяки універсальності художньо-образної мови вони передають зрозумілу для різних народів смислову інформацію, дають змогу особистості вступати в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасності, розуміти інших і розширювати таким чином свій власний духовний світ, його унікальність і самобутність.

Сучасний навчальний заклад має стати осередком виховання справжньої духовності, плекання творчої особистості, виховання людини, що характеризується високою емоційно-естетичною культурою. Саме таку мету ставить перед собою і наша школа.

Аналіз результатів педагогічних досліджень дозволив встановити, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Першочергово на становлення й розвиток дитини впливає сім’я, однолітки,позашкільні освітні заклади. Школа теж має вагомий потенціал, тому суспільство покладає на освітній заклад більше відповідальності за виховання дітей.

Пам’ятки гуманістичної культури, естетичний досвід, система народних традицій, знань, умінь – це наш невичерпний потенціал у справі виховання підростаючих поколінь. Національна культура втілює глибоку духовність, національну психологію, світогляд, світовідчуття. Тому через усі її засоби (народну та професійну творчість, мистецькі зразки, національні традиції, звичаї, обряди) проходить ідея гармонії людини з навколишнім світом, любові до Батьківщини. Культура народу – це весь устрій його життя, певна система цінностей, світоглядних орієнтирів, взаємовідносин. Сьогодні в учнів потрібно формувати цілісну художню картину світу, відчуття причетності до національної культури через пряму співучасть у мистецькому житті. У вихованні реалізується ідея єдності національного та загальнолюдського в культурній спадщині.

Мистецтво має унікальні можливості впливу на людину, тому художньо-естетичне виховання потрібно розглядати не лише як процес набуття художніх знань і вмінь, а, насамперед, як універсальний засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.
Мета художньо-естетичного виховання полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні.

СИСТЕМА ВИХОВАННЯ ГАРМОНІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

Школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу відбувається так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя.

Система виховної роботи в Миронівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 розроблена відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» Конвенції ООН про права дитини, статуту навчального закладу. Основними ідеями, які лягли в основу виховної системи школи, є ідея гуманізму, педагогіки співробітництва, загального піклування, формування єдиного виховного простору. В Законі України «Про загальну середню освіту» особлива увага приділяється вихованню громадянина-патріота своєї держави, який готовий до подальшого навчання та трудової діяльності зі своїми політичними переконаннями, формуванню творчої особистості, свідомого відношення до своїх обов’язків; формуванню навичок здорового способу життя. Одним із основних завдань, які поставив перед собою педагогічний колектив школи – це створення належного освітнього середовища для розвитку здорової дитини, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки, формування в учнів свідомого ставлення не лише до власного життя і здоров’я, а й оточуючих. Характер виховання повинен передбачити глибоке розуміння вчителем фізіологічної природи вихованців їх індивідуальні риси та можливості, повагу до особистості дитини. На сьогоднішній день в школі склалася система виховної роботи, яка на принципах гуманізму, демократизму, єдності сім’ї та школи, спадкоємності поколінь забезпечує здійснення національного виховання, спонукає до утвердження педагогіки особистості, сприяє формуванню в учнів навичок самоосвіти, самоаналізу, допомагає учням розвивати індивідуальні здібності, творчі задатки, самовизначитись та самореалізуватись. Місія школи з виховної роботи: формування і розвиток свідомої особистості з громадською позицією, готовою до конкретного вибору свого місця в житті, здатного змінити на краще своє життя і життя своєї країни.

Виховна робота реалізується за такими напрямками:

• Виховання громадянської свідомості через учнівське самоврядування, формування активної життєвої позиції.
• Виховання правової культури та профілактика правопорушень.
• Пропаганда здорового та безпечного способу життя. Психологічна підтримка учнів та вихованців.
• Національно-патріотичне виховання.
• Еколого-натуралістичне виховання, краєзнавство.
• Культурологічне виховання.
• Організація позаурочної діяльності учнів через гурткову, секційну, факультативну, дослідницьку та науково-пошукову роботу.

Кожний напрям відбито в річному плані роботи школи в доступному обсязі. Система виховної роботи спрямована на створення умов для розвитку для самореалізації особистості кожного учня. Управління шкільною виховною системою здійснюється через конкретизацію цілей виховання, розширення видів діяльності, введення інновацій у виховний процес, діяльність соціально – психологічної служби розширення взаємодій з середовищем. Пошук сучасних шляхів і засобів виховання школярів здійснюється на засадах педагогіки творчості і становить одну із найактуальніших проблем навчально-виховного процесу. Тому в школі визначено коло питань для пріоритетного вирішення сутності виховного процесу, функцій, які спрямовані на розв’язанні проблеми становлення творчої особистості. У центрі виховного процесу є особистість – її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самосвідомість, характер. Уся виховна робота школи спрямована на кінцевий результат — випускника Школи.

Реалізація основних завдань і принципів виховання в нашій школі здійснюється, як і у всій національній системі освіти, у таких пріоритетних напрямках: – патріотичне виховання
– ідеал служіння Україні
– правове виховання;
– моральне виховання (цей напрямок охоплює художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості);
– трудове виховання;
– фізичне виховання.

СИСТЕМА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ ОСВІТИ У ШКОЛІ

На сучасному етапі розвитку освіти, вдосконаленні навчально-виховного процесу загальна мета діяльності педагогічного колективу конкретизується в основних завданнях, що інтегрують навчальні, розвиваючі та виховні аспекти художньо-естетичної освіти:

– формування уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв: хореографічного, образотворчого, музичного, театрального;
– виховувати культуру учнів на основі вивчення зразків світової, національної художніх культур та предметів гуманітарного циклу, особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва;
– розвивати естетичну свідомість і художню компетентність, розширювати емоційну сферу особистості;
– виховувати художні інтереси, смаки, морально-естетичні ідеали, потребу у художньо-творчій самореалізації;
– виховувати культуру сприйняття та оцінки художньо-естетичних явищ та предметів, а також потребу в духовному самовдосконаленні;
– формувати художньо-образне мислення, розширювати творчий потенціал учнів, забезпечувати вияви нахилів та здібностей учнів, прогнозування та виконання програм творчого розвитку для кожного учня;
– формування універсальних якостей діяльно-творчої особистості;
– формування утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України.
Цілісна педагогічна система художньо-естетичної освіти та виховання включає такі складові:
змістовно-цільова – цілі (у соціальному й особистісному вимірах), принципи і завдання, зміст навчання і виховання;
функціонально-процесуальна (педагогічні засоби, форми, методи і прийоми, способи взаємодії, педагогічні технології);
результативно-оцінна (критерії оцінювання проміжних і кінцевих результатів навчання, інтегральні показники художньо-естетичної вихованості, гуманістична експертиза педагогічної системи загалом).

Система художньо-естетичної освіти та виховання включає структурні компоненти:
1. Базовий освітньо-виховний компонент, що передбачає навчання, виховання й розвиток учнів під час вивчення предметів та курсів освітньої галузі “Мистецтво – Естетична культура” і складається з двох частин:
а) інваріантної частини, представленої предметами і курсами базового навчального плану державного освітнього стандарту, які мають опановуватися всіма учнями, незалежно від типу навчального закладу і профілю навчання (предмети “Музичне мистецтво”, “Образотворче мистецтво” або інтегрований курс “Мистецтво”, курс “Художня культура”)
б) варіативної частини, що складається з елективних предметів і курсів, які вводяться до робочих навчальних планів конкретного навчального закладу відповідно до можливостей і потреб педагогічного колективу, учнів, батьків (“Хореографія”, “Основи театру і кіно”, “Українське декоративно-ужиткове мистецтво”, “Дизайн”, “Комп’ютерна графіка” тощо).
2. Позаурочний компонент художньо-естетичного виховання, що передбачає організацію колективних і групових форм діяльності учнів поза межами класу і школи, (заняття в гуртках художньо-естетичного профілю, шкільних об’єднаннях за інтересами, художньо-творчих колективах, клубах; організація екскурсій до музеїв, фольклорних експедицій; відвідування театральних вистав, концертів, художніх майстерень тощо);
3. Позашкільний освітньо-виховний компонент, що охоплює різні типи позашкільних навчальних закладів усіх форм власності – державних і громадських (спеціальні музичні та художні школи, мистецькі заклади, студії, будинки й палаци дитячої та юнацької творчості тощо).
4. Компонент художньо-естетичної самоосвіти та самовиховання, початковий досвід яких набувається в школі завдяки створенню відповідних організаційно-педагогічних умов, різних форм індивідуальної роботи вчителя з учнями, методів педагогічного стимулювання художньо-естетичного саморозвитку учнів, а також за допомогою залучення батьків до естетико-виховного процесу, сприяння сімейно-родинному аматорству.
5. Навчальна діяльність – фундамент естетико-виховної системи школи.
Основою виховного впливу мистецтва на особистість школяра є навчальна діяльність, адже саме у перебігу систематичного викладання предметів художньо-естетичного циклу вчитель має змогу цілеспрямовано і систематично виявляти могутній виховний потенціал художніх цінностей, впливаючи на всіх без винятку учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку.

Система художньо-естетичної освіти та виховання має відкритий характер, широкий простір для вдосконалення, відродження кращих національних культурних традицій і впровадження найсучасніших інноваційних ідей. Слід відзначити нагальну потребу у популяризації художньо – естетичної освіти, у кардинальних змінах у цій царині. Мета нашого закладу – пропагування художньо – естетичної освіти у широкому колі фахівців – науковців і педагогів-практиків, усіх членів суспільства, причетних до виховання дітей і молоді – майбутнього України.

Метою художньо-естетичного виховання учнів у позаурочній діяльності є засвоєння цінностей, формування ціннісного ставлення до світу, здатності сприймати й примножувати художні цінності у сфері дозвілля. Щоб формувати духовну культуру учнів, недостатньо забезпечити умови для опанування системою знань і вмінь, включення в художню діяльність, необхідно, на нашу думку, виховувати ціннісне ставлення до мистецтва через власний емоційно забарвлений досвід. Змістом цього досвіду виступає:
– сукупність потреб соціокультурного характеру, спрямованих на соціально значущі об’єкти та види діяльності;
– здатність до відчуття широкої палітри емоцій, до морально-естетичних переживань, до вияву емоцій різної інтенсивності у відповідності з суспільною системою цінностей та ідеалів.

Художньо-естетичне виховання учнів у позаурочний час здійснюється за загальними принципами, які лежать в основі педагогіки дозвілля:
-особистісно-орієнтований підхід, що виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності, передбачає, що його реалізація має ґрунтуватися на діалогічній основі, що визначає суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників виховного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію;
– принцип дієвості, активності і самостійності школярів передбачає розвиток самостійності мислення, критичності щодо потоку художньої інформації, творчості у позаурочній діяльності;
– принцип соціокультурної адекватності, багатоманітності і варіативності спрямовує на створення варіативних програм художньо-естетичного виховання у позаурочний час для різних типів шкіл з урахуванням локальної специфіки та можливостей;
– принцип безперервності і послідовності передбачає, що процес прилучення до мистецтва і розвитку естетичної свідомості, естетичного ставлення до нього здійснюватиметься (з орієнтацією на вікові особливості, рівень розвитку, потреби та інтереси учнів) поступово, поетапно збагачуючи здатність художньо-естетичного сприйняття явищ різних мистецтв, потребу творчого самовираження й особистої участі в естетичному перетворенні навколишнього життя.

Школа має забезпечити умови вибору різноманітних видів художньо-естетичної діяльності учнів, перетворення дозвілля у фактор особистісного творчого розвитку за допомогою духовного потенціалу різних видів мистецтв, використання активних форм різного характеру, спрямованих на самовираження та самоствердження засобами музики, образотворчого мистецтва, театру, хореографії, кіно тощо.

У позаурочний час створюються сприятливі умови для реалізації творчого потенціалу школярів у різноманітних формах: художніх гуртках і студіях, виконавських колективах (хори; музичні, танцювальні, фольклорні ансамблі), самодіяльних театрах, тимчасових об’єднаннях школярів, у процесі підготовки та відвідування концертів, театрів, музеїв, виставок, вернісажів, зустрічей із митцями, під час переглядів телепередач, підготовки та проведення різноманітних мистецьких заходів, шкільних свят з використання музики, театралізації, кіно та відео, декоративного оформлення тощо, а також у формі клубів, які спрямовані на інтегрування різних напрямів мистецького життя, згуртування вихованців різного віку.

ЗАСОБИ УКРАЇНСЬКОГО ТА СВІТОВОГО МИСТЕЦТВА В УМОВАХ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ ШКОЛИ

Музейна справа у закладі освіти як фактор особистісно-зорієнтованого розвитку і навчання підростаючого покоління.

Реалії нашого життя свідчать про те, що зміни – це наше сьогодення. В деяких ми беремо участь, на деякі маємо безпосередній вплив, а інші, нібито, проходять повз нас. Великі соціальні зміни впливають і на нас педагогів, наставників, школу в цілому. Тому завдання перед вчителем набувають нового змісту. Ми маємо не лише забезпечити молоде покоління знаннями на все життя, а створити оптимальні умови для розвитку і навчання особистості, яка здатна втілювати оригінальні ідеї, критично мислити, приймати нестандартні рішення. Особистості яка пам’ятає і знає своє коріння, цінує та поважає традиції, самобутність свого народу. Особистості яка бажає вчитися бути патріотом своєї країни. Тому в центрі уваги – дитина, самобутня особистість з неповторною індивідуальністю. Руйнація світоглядів, нестабільність світу, інтенсивність соціально-економічних і технологічних змін зумовлюють потребу вміти вчитися впродовж життя. Тому, в сучасній школі на перший план ставиться не накопичення дитиною інформації, а засвоєння нею інтелектуальних технік, які є складовими культури і невід’ємною частиною змісту освіти. Власний інтерес, зацікавленість, розвиток пізнавальної активності школярів, формування в них позитивного ставлення до процесу і результатів своєї праці, ось головні чинники сучасної освіти.

Відповідно до Національної доктрини головна мета освіти полягає у створенні умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства; сприяти консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави.

Система освіти має забезпечувати:

• формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;
• збереження і продовження української культурно-історичної традиції, виховання шанобливого ставлення до українських національних святинь, української мови, історії і культури всіх національностей, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;
• виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадянські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, релігійний, мовний вибір кожної людини;
• формування у дітей і молоді цілісної наукової картини світу, сучасного світогляду, творчих здібностей і здатності до самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.

Національне, громадянське та патріотичне виховання є одним із головних пріоритетів і органічним компонентом розвитку освіти. Воно має бути спрямоване на формування у дітей та молоді сучасного світогляду, ідей, поглядів, переконань, заснованих на найцінніших надбаннях вітчизняної і світової культури. В основу національного, громадянського та патріотичного виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь. Головна мета національного і громадянського виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури. Національне, громадянське та патріотичне виховання має здійснюватися впродовж усього процесу навчання дітей та молоді. Воно має забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності.