ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ.

ЛЕКЦІЯ №  6

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ.

Мета: Розробка колективних та індивідуальних засобів  та заходів щодо попередження нещасних випадків

1. Загальні положення.
2. Засоби захисту.

1. Загальні положення.  Розробка заходів щодо попередження нещасних випадків – головна мета всіх теоретичних та практичних робіт в галузі охорони праці. Для забезпечення безпеки праці застосовуються засоби захисту, котрі поділяються на дві групи: колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, що зумовлений рухом або переміщенням матеріального тіла.

Засоби індивідуального захисту видаються робітникам індивіду­ально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Нижче наводиться характеристика та кваліфікація згаданих засобів захисту.

До засобів колективного захисту відносять огороджувальні пристрої. О городжу вальні засоби поділяють на дві групи: огороджувальні пристрої рухомих частин, але не різальних інструментів і огороджу­вальні пристрої різальних інструментів.

Пристрої першої групи можуть бути постійними, наглухо закріпленими, знімними, відкидними, висувними, пересувними або з дверцятами. Це залежить від особливостей огороджувального органа (вузла), особливостей його експлуатації, місця у верстаті. Часто вико­рис­товуються знімні огороджувальні пристрої, котрі постійно закри­вають пасову, зубчасту, ланцюгову чи іншу передачу. Вони можуть бути у вигляді кожухів, козирків, планок, бар'єрів і екранів. За способом виготовлення вони поділяються на суцільні, несуцільні і комбіновані.

 Огороджувальні засоби різальних інструментів можуть огороджу­вати їх неробочу частину, тільки робочу їх частину або ту і іншу. Здебільшого огородження виконують і інші функції, проте у всіх випадках вони мають виконувати основну функцію – огородження небезпечної для робітників зони.

 Огородження можуть наглухо закривати інструмент (неробочу його частину), періодично переміщатися рукою робітника, бути кінематично пов'язаними і автоматичними. Вони не повинні бути громіздкими, не створювати незручностей у роботі, не знижувати продуктивності праці та якості обробки, але повинні бути технологічними, міцними і не обмежувати видимості робочої зони, легко зніматися та встановлю­ватися і входити до комплекту верстата. Огородження блокується з пусковим пристроєм.

 Запобіжні засоби призначені для ліквідації небезпечного виробничого фактора у джерелі його утворення. За характером дії вони поділяються на блокувальні та обмежувальні. Блокувальні пристрої за конструктивним виконанням поділяють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони і шайби.

 Блокувальні пристрої призначені для вимкнення або запобігання можливості увімкнення джерела небезпеки при знятому (відкритому) огороджувальному пристрої. Найбільш поширені в деревообробці елек­т­ричні блокування, принцип роботи котрих полягає в автома­тич­ному відключенні електричного живлення або неможливості увімкнення верстата при знятому або відкинутому огородженні. Електромеханічне блокування застосовується на дверцятах електрошаф, котрі закривають електророзподілювальні пристрої, на дверцятах і люках, що ведуть в небезпечні зони тощо.

Принцип дії фотоелектричного блокування полягає в перетині світлового променя, спрямованого на фотоелемент і зміні величини світлового потоку, що падає на нього, внаслідок чого змінюється сила струму, котрий подається на вимірно-командний пристрій. Подається імпульс на ввімкнення виконавчого механізму захисного пристрою.

 Пневматичне та гідравлічне блокування застосовується у пневмо- та гідросистемах і виготовляється у вигляді клапанів та мембран. Запобіжні мембрани призначені для захисту хімічного устаткування від руйнування за умов аварійного зростання тиску. Основним недоліком запобіжних розривних мембран є те, що після їх спрацювання отвір скидання тиску залишається відкритим.

 Гальмівні пристрої призначені для сповільнення або зупинки виробничого устаткування під час виникнення небезпечної виробничої ситуації. За конструктивним виконанням гальмівні пристрої поділя­ються на колодкові, стрічкові, дискові, за формою – конічні та клинові. За способом спрацювання вони можуть бути ручними, автоматичними і напівавтоматичними. За принципом дії гальмівні пристрої поділяються на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані. Гальмівні пристрої використовуються для швидкої зупинки валів, шпинделів після виключення верстата.

 Пристрої автоматичного контролю та сигналізації призначені для контролю передавання та відтворення інформації (кольорової, звукової, світлової тощо) з метою привернення уваги працюючих та прийняття ними рішень за прояву або можливого виникнення небезпечного виробничого фактора. За призначенням ці пристрої поділяються на інформаційні, попереджувальні, аварійні та відповідні. За характером спрацювання сигналу – постійні або пульсуючі. За контрольованим пара­метром сигналізація може контролювати тиск, температуру, воло­гість, загазованість, шум, вібрацію, частоту обертання, початок пуску тощо.

 Сигналізація застосовується самостійно або разом з огороджу­валь­ними, запобіжними, пусковими пристроями, пристроями керування обладнанням. Слід надавати перевагу такій сигналізації, котра сигна­лізує, попереджує та автоматично усуває небезпеку. Світлова, звукова або світлозвукова сигналізація подається під час групового обслугову­вання агрегатів, багатоповерхового розташування устаткування, перед пуском для попередження працюючих про необхідність вживання заходів перестороги.

 Пристрої дистанційного керування призначені для управління техноло­гічними процесами або виробничим устаткуванням за межами небезпечної зони. Це найефективніші засоби безпеки. Завдяки ним робітники виводяться з зон інтенсивного переміщення предметів праці, шумних та гарячих дільниць і можуть навіть перебувати в іншому приміщенні. Впровадження потокових механізованих та автомати­зо­ваних ліній супроводжується застосуванням дистанційного управління та підвищенням безпеки праці.

 Засоби індивідуального захисту застосовують в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішен­­нями та засобами колективного захисту. Вони підлягають оцінці за захисними, фізіологічними та експлуатаційними показниками.

 Засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) видаються робітникам та інженерно-технічним працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, води, вологи, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіоактивних речовин, нафти і жирів, для захисту від біологічних факторів. Залежно від призначення та виду шкідливого фактора, спецодяг виго­товляють з гладкофар­бо­ва­ного полосника з просочуванням, лавсаноба­вов­няної тканини, сукняної напіввовняної тканини з поліпропіленом, кислотозахисного сукна, нетканого прошивного нітронового полотна.

 Для захисту працюючих від впливу вологи застосовують спецодяг з бавовнянопаперових та льняних тканин з водозахисним просочуванням і гумовим покриттям. Спецодяг загального призначення, що захищає робітників від виробничого забруднення, механічних пошкоджень і холоду, виготовляється із звичайних бавовняно-паперових тканин.

 Засоби захисту органів дихання та слуху забезпечують ефективний захист людини від шкідливого впливу різних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), які є в повітрі робочої зони та від нестачі кисню.

 Слід зауважити, що необхідна безпека повинна забезпечуватись гігієнічним нормуванням з встановленням гранично допустимої концентрації (ГДК) або гранично допустимого рівня (ГДР) шкідливих факторів. Цьому сприяє ефективна загальнообмінна та місцева вентиляція, застосування водяного зрошування запиленого повітряного середовища тощо. Спеціальними захисними засобами є протигази та респіратори. Ці засоби поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

 Фільтруючі засоби забезпечують захист в умовах обмеженого вмісту шкідливих речовин.

 Ізолюючі засоби застосовують під час аварій та великих викидів шкідливих речовин в атмосферу.

 Засобами захисту слуху від інтенсивного шуму (якщо його немож­ливо знизити конструктивними засобами) є навушники та заглушки. Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушні вкладиші –до 25 дБ.

 Засоби захисту голови, обличчя і очей попереджують вплив пилу, стружки та падаючих предметів застосуванням спеціальних окулярів, масок, щитків, капелюхів та касок. Окуляри застосовуються в токарних цехах, під час заточування інструментів тощо. Маски, щитки і капе­люхи використовуються в ремонтних цехах, а каски – на завантажу­вально-розвантажувальних роботах.

 Засоби захисту ніг та рук. Для зовнішніх робіт під час холодного та перехідного періоду року використовується валяне взуття, а для робіт з використанням кислот, лугів та клеїв – гумові чоботи. Під час роботи у вогких, холодних умовах одягають утеплені клеєні та гумові чоботи.

 Засобом захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холоду є рукавиці і рукавички. Найчастіше використовують бавовняно-паперові рукавиці.

 Під час роботи зі слабкими кислотами і лугами для захисту пальців рук використовують гумові напальчники, а для захисту від порізів і забруднень – шкіряні напальчники.

 Засоби запобігання ураження електричним струмом. Поряд з колективними засобами захисту слід використовувати індивідуальні засоби. До них відносять діелектричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діелектричної гуми. Особливу увагу слід звертати на справність засобів, перед використанням оглядати їх.

 Допоміжні захисні засоби призначені для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхувальні канати), для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), а також для захисту від світлового, теплового, механі­чного та хімічного впливів (захисні окуляри, протигази, рукавиці, спецодяг)

 За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притя­гатися органами Держгірпромнагляду до сплати штрафу. Макси­мальний розмір штрафу не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи. Штрафи наклада­ються керівниками Держгірпромнагляду та місцевих органів.

2. Засоби захисту, що застосовуються для попередження

нещасних випадків на виробництві

Відповідно до ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визна­чення основних понять» нещасний випадок на виробництві — це раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час ви­конання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003—74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні; хімічні; біологіч­ні та психологічні.

Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів поділяєть­ся на такі підгрупи:

 машини та механізми, що рухаються;

 незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

 вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;

 підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

 підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалу;

 підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

 підвищений рівень шуму на робочому місці;

 підвищений рівень вібрації;

 підвищений рівень інфразвукових коливань;

 підвищений рівень ультразвуку;

 підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різке коливання;

 підвищена або понижена вологість повітря;

 підвищена або понижена рухомість повітря;

 підвищена або понижена іонізація повітря;

 підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

 небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замкнення якої може статися через тіло людини;

 підвищений рівень статичної електрики;

 підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

 підвищена напруженість електричного поля;

 підвищена напруженість магнітного поля;

 відсутність або недостатність природного освітлення;

 недостатня освітленість робочої зони;

 підвищена яскравість світла;

 понижена контрастність;

 пряме та відбите світло;

 підвищена пульсація світлового потоку;

 підвищений рівень ультрафіолетової радіації.

Група хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів поділяєть­ся на такі підгрупи:

а) за характером впливу на організм людини:

 загальнотоксичні;

 подразнюючі;

 сенсибілізуючі;

 канцерогенні;

 мутагенні;

 такі, що впливають на репродуктивну функцію;

б) за шляхом проникнення в організм людини:

 через дихальні шляхи;

 через травну систему;

 через шкіряний покрив.

Група біологічних небезпечних та шкідливих факторів — це:

 мікроорганізми (бактерії, віруси тощо);

 макроорганізми (рослини та тварини).

Група психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів за характером впливу поділяється на такі підгрупи:

 фізичні перевантаження;

 нервово-психічні перевантаження.

У свою чергу фізичні перевантаження поділяються на статичні, динамічні, гіподинамію, а нервово-психічні – на розумові переван­та­ження, перевантаження аналіза­торів, монотонність праці та емоційні перевантаження.

Для забезпечення безпеки працюючих від впливу не­безпечних виробничих факторів застосовуються засоби колективного захисту, які повністю або частково закри­вають доступ у зону, де діють небезпечні фактори, та виключають їх вплив у разі проникнення людини у прос­тір, де вони виникають.

Засоби колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011–80 поділя­ються на класи:

 нормалізації повітряного середовища приміщень та робочих місць;

 нормалізації освітлення виробничих приміщень та ро­бочих місць;

 захисту від шкідливих і небезпечних факторів.

До засобів захисту від небезпечних факторів нале­жать захисні та запобіжні пристрої, сигналізація безпеки, розриви та габарити безпеки, дистанційне управління.

Захисні пристрої застосовуються для ізоляції частин машин та механізмів, що рухаються, місць, де відлітають частки матеріалу, що обробляється, небезпечних щодо ураження електричним струмом частин обладнання, зон та дільниць, де існує постійна небезпека шкідливого впли­ву на людину температур, випромінювань тощо. Огород­жуються канали, ями, колодязі, люки, різні прорізи, робо­чі місця, розташовані на висоті.

Огородження бувають тимчасові (переносні) для по­значення небезпеки у зв'язку з проведенням будь-яких робіт (ремонт шляхів, проведення робіт у колодязях, очи­щення покрівель, будівель тощо), постійні нерухомі, що знімаються тільки під час ремонту (для огородження ва­лів, гвинтів, шківів, шестерень) та ті, що періодично від­криваються в процесі роботи для встановлення чи знят­тя деталі.

Огородження можуть бути і електронними, що спра­цьовують при наближенні або перетинанні контрольної зони (фотоелектронні, електромагнітні тощо). Для попе­редження випадкового проникнення людини в небезпеч­ну зону захисні пристрої блокуються пусковим механіз­мом обладнання. В електричних пристроях при відкриван­ні чи знятті огородження зі струмовідних частин з них ав­томатично зніма­ється напруга.

Запобіжні пристрої застосовують для обмеження ви­ходу заданих небезпечних параметрів обладнання за межі допустимих. Цими параметрами можуть бути статич­ні та динамічні навантаження, довжина пересування ме­ханізму, рівень рідини, швидкість пересування, тиск пари, газу, води, температура, сила електричного струму тощо. Запо­бі­жні пристрої спрацьовують автоматично, вимика­ючи джерело пара­метру, що контролюється, або ство­рюють умови для ослаблення його впливу.

Як колективний засіб від шкідливих та небезпечних факторів застосовується сигналізація безпеки. Це важли­вий засіб попередження, а не ліквідації небезпеки. До неї належать світлові, звукові, кольорові сигнали та різні по­казники (температури, тиску, рівня рідини тощо). Основ­ними елементами таких приладів є різні датчики (механіч­ні, фотоелектричні, теплові), які реагують на пересуван­ня предметів, зміну їх об'єму, наявність відповідних кон­центрацій шкідливих речовин та випромінювань.

Сигнальні кольори і знаки безпеки регламентуються ГОСТом 12.4.126—76*. Встановлено чотири сигнальні кольори: червоний, жовтий, зелений, синій.

Червоний сигнальний колір застосовується як забо­ронний і вказує на безпосередню небезпеку та засоби

пожежогасіння. Він застосовується для нанесення забо­ронних написів і символів на знаках пожежної безпеки, для фарбування внутрішніх частин кожухів і корпусів, що відкриваються, тощо.

Жовтий сигнальний колір застосовується для попе­редження можливої небезпеки. Він наноситься на буді­вельні конструкції, елементи виробничого обладнання, запобіжні пристрої.

Зелений сигнальний колір застосовується для нане­сення знаків, що вказують на безпеку і наказують, що треба робити.

Синій сигнальний колір застосовується для інформа­ції та вказівок.

На підставі цих сигнальних кольорів встановлено чо­тири групи знаків безпеки: заборонні, попереджувальні, наказові та вказівні.

Заборонні знаки призначені для заборони певної дії. Виконуються у вигляді кола червоного кольору з білим полем усередині, білою по контуру знака каймою із сим­волічним зображенням чорного кольору на внутрішньо­му білому полі, перекресленому нахиленою смугою чер­воного кольору. Замість нахиленої смуги червоного ко­льору на деяких знаках робиться пояснювальний напис, який виконується шрифтом чорного кольору.

Попереджувальні знаки призначені для поперед­ження працюючих про можливу небезпеку. Вони викону­ються у вигляді рівнобічного трикутника з округленими ку­тами жовтого кольору, направленого вершиною догори, з каймою чорного кольору та символічним зображенням чорного кольору.

Наказові знаки призначені для дозволу певних дій працюючих тільки за умов дотримання конкретних вимог безпеки праці, пожежної безпеки та позначення шляхів евакуації. Виконуються вони у вигляді квадрата зеленого кольору з білою каймою по контуру і білим полем квад­ратної форми усередині нього. Усередині білого квадра­та наносяться чорним кольором символічне зображення або пояснюючий напис. На знаках пожежної безпеки по­яснюючі написи виконуються червоним кольором.

Вказівні знаки призначені для позначення місць зна­ходження різних об'єктів, пунктів медичної допомоги, вог­негасників тощо. Виконується знак у вигляді синього пря­мокутника, окантованого білою каймою по контуру з бі­лим квадратом усередині. У білому квадраті наносяться символічне зображення або пояснюючий напис чорного кольору, за винятком символів і пояснюючих написів по­жежної безпеки, що виконуються червоним кольором.

З метою швидкого визначення призначення трубопро­водів і забезпечення безпеки праці встановлено розпіз­навальне забарвлення, попереджувальні знаки та марку­вальні кільця (ГОСТ 14203—69).

Визначено 10 узагальнених груп речовин, які тран­спортуються по трубопроводах:

1. Вода, колір розпізнавального забарвлення — зелений',

2. Пара, колір розпізнавального забарвлення — чер­воний,

3. Повітря, колір розпізнавального забарвлення — синій,

4, 5. Гази горючі та негорючі, у тому числі скрапле­ний газ, колір розпізнавального забарвлення — жовтий',

6. Кислоти, колір розпізнавального забарвлення — жовтогарячий;

7. Луги, колір розпізнавального забарвлення — фіо­летовий;

8. 9. Горючі та негорючі рідини, колір розпізнаваль­ного забарвлення — коричневий;

О — Інші речовини.

Розпізнавальне забарвлення трубопроводів викону­ється суцільно по всій поверхні комунікацій або окреми­ми ділянками.

Для визначення найбільш небезпечних за якістю речо­вин, які транспортуються, на трубопроводи наносяться попереджувальні кільця. Для кілець визначено три кольо­ри розпізнавального фарбування:

Червоний — для легкозаймистих, вогненебезпечних та вибухонебез­печних речовин;

жовтий — для небезпечних або шкідливих речовин (отруйних, токсичних, радіоактивних, високого тиску то­що);

зелений — для безпечних та нейтральних.

Якщо речовина має одночасно кілька небезпечних якостей, на трубопроводі наносяться кільця кількох кольо­рів.

Важливе значення мають розриви та габарити безпе­ки. Під ними розуміють ту мінімальну відстань між об'єк­тами, якої необхідно додержувати для безпечної роботи в цій зоні. Вони регламентуються відповідними стандар­тами та нормами.

Розривів додержують з метою пожежної безпеки (роз­риви між будів­лями, спорудами, матеріалами, які зберіга­ються), для безпеки дорожнь­ого та залізнич­ного руху, для безпечного та зручного обслуговування технологічно­го облад­нання. Розриви та габарити безпеки відіграють важливу роль у поперед­женні виробничого травматизму.

Наприклад, при встановленні верстатів потрібно до­тримувати таких розривів: відстань від стіни до тильної сторони верстата має становити не менш як 0,6 м, а між тильними сторонами верстатів – 0,7 м.

Нормується ширина магістральних проїздів у цехах. Так, для проїзду електрокарів залежно від їх вантажопід­йомності ширина проїзду має бути 3,0–4,0 м, електро-навантажувачів (з постійними вилами) – 3,5–5,0 м, ван­тажних автомобілів – 4,5–5,5 м.

Для безпеки виконання робіт важливо додержувати норм складання заготовок та деталей поблизу робочих місць. Так, висота штабелю заготовок має обиратись за­лежно від їх стійкості та зручності знімання, але не повин­на перевищувати 1,0 м. Ширина проходу між штабеля­ми має бути не меншою ніж 0,8 м.

Запитання для самоконтролю:

1.Які  існують засоби індивідуального захисту?

2.Які  існують засоби колективного захисту?

Література:

1. Бедрій Я.І., Дещинський Ю.Л. та ін. Основи охорони праці: Навчальний посібник / За ред. Я.І. Бедрія. – 3-тє вид., переробл. і доп. – Львів: «Магнолія плюс», видавець СПД ФО В.М. Піча, 2004.

2. Бутко Д.А., Лущенков В.Л., Лехман С.Д. Практикум з охорони праці. - К.: Урожай, 1995.

3. Буракова С.А. Охрана труда в сельском хозяйстве. Учеб. пособие. – К.: Выща шк., 1989

4. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський МО. Основи охорони праці. - Л.: Новий Світ - 2000; К.: Каравела, 2003.

5. Гряник Г.М., Лехман С.Д. та ін. Охорона праці. - К: Урожай, 1994.