Загальні вимоги щодо виконання схем

Загальні вимоги щодо виконання схем.

Незалежно від виду і типу схем виробів стандартом встановлені єдині вимоги до їх виконання :

1.                   Схеми необхідно виконувати на стандартних форматах паперу.
2.                   Схеми виконують, недотримуючись масштабів і дійсного просторового розміщення складових частин виробу. Вони повинні бути компактні, водночас зручні для читання.
3.                   Елементи схем зображають умовними графічними позначеннями. Допускається використовувати нестандартні умовні графічні позначення.
4.                   Лінії зв’язку, які з’єднують  позначення складових частин виробу, виконують товщиною від 2,2 до 1 мм залежно від форматів схем та розмірів графічних позначень. Вини повинні мати якнайменше зламів і перетинів, причому відстань між сусідніми паралельними лініями повинна бути не меншою3 мм. Відстань між окремими графічними позначеннями повина бути не меншою 2 мм.
5.                   На схемі розміщують різні технічні дані біля графічних позначень елементів або на вільному полі креслення над основним написом.
6.                   Кожний вигляд схеми виконують за правилом.
7.                   Кожний елемент, зображений на схемі, повинен мати цифрове чи літеро-цифрове позначення. Ці позначення заносять у перелік елементів, що виконують у вигляді таблиці., яку заповнюють зверху до низу.

Кінематична схема.

Правила виконання кінематичної схеми встановлені ГОСТ 2. 703-68, умовні графічні позначення деталі – ГОСТ 2. 770-68. Вали нумерують римськими цифрами в порядку передачі руху, починаючи від двигуна. Для зубчастих коліс задають модуль і зазначають кількість зубців, для шківів – діаметр і ширину. Біля електродвигуна вказують його потужність і кількість обертів за хвилину.

Тільки за схемами можна з’ясувати послідовність передачі руху, однак на них не зображено дійсне розміщення деталей механізму.

Зображення схеми в аксонометричній проекції використовують для наочного показу просторового розміщення окремих елементів у механізмі виробу і їх кінематичних взаємозв’язків.

Електричні схеми.

Електричні схеми виконують за правилами, встановленими ГОСТ 2.702-75 на схеми, їх різновиди та типи.

Усім зображенням на схемі елементам і пристроям присвоюють умовні літерно-цифрові позиційні позначення. Вони складаються з двох частин, які записують без розділових знаків і пропусків. Перша літера в коді вказує на групу виду елемента. Або пристрою. Наприклад, R - резистори C – конденсатори  V – прилади електровакуумні та напівпровідникові. Друга літера вказує на окремий вид. наприклад  VT - транзистор VD – діод тощо.

Схема електрична принципова – це конструктивний  документ, в якому зображують всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів і показують всі електричні зв’язки між ними.

Гідравлічні та пневматичні схеми.

У промисловому обладнанні транспортних і сільськогосподарських машинах (автомобілях, тепловозах, тракторах і комбайнах) широко  й ефективно використовують  гідравлічні та пневматичні системи. Ремонт, регулювання і контроль цих систем виконують за допомогою гідравлічних і пневматичних схем за правилами.

Елементи і пристрої на схемах нумерують. Номери розміщують за порядком у  напрямку потоку рідини чи газу. Пристроям, вміщення у загальний  контур, присвоюють один порядковий номер.

Номери деталей і пристроїв зазначають на поличці лінії – виноски. Лінії зв’язку(трубопроводи) також нумерують за напрямком потоку рідини чи газу, але порядкові номери їм присвоюють після того, як присвоєні номери всім елементам схем.

Номер трубопроводу наносять біля лінії – виносок без поличок.

Елементи та пристрої, а також трубопроводи, котрим присвоєно номер, записують у перелік елементів і оформляють у вигляді таблиці. На кресленнях схем допускається зазначити технічні дані,необхідні для монтажу, випробування та перевірки системи (маркування трубопроводів, робочий тиск і температура тощо).

Стиснуте повітря, необхідне для живлення електропневматичних апаратів і пневматичних приладів управління, а також для допоміжних потреб тепловоза, надходять у систему з живильної магістралі автогальм трьома незалежними шляхами.