Загальношкільні спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи як засіб позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Спорт є засобом виховання тоді,

 коли він – улюблене заняття кожного.

 

В. Сухомлинський

ВСТУП

Тема досвіду роботи: Загальношкільні спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи як засіб позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Автор досвіду: заступник директора з навчально-виховної роботи  Ришавської СЗШ І-ІІІ ступенів Максимова О.П.

Досвід вивчався у 2015-2017 роках адміністрацією Ришавськох СЗШ І-ІІІ ступенів.

Мета роботи: розкрити основні підходи та особливості організації в проведенні спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів  в умовах навчального закладу.  

Завдання – проаналізувати літературні джерела, в яких описується сутність і специфіку проведення спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів у школі; охарактеризувати методику організації та проведення загальношкільних фізкультурно-спортивних заходів.

Об’єкт дослідження: процес організації спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчиих заходів.

Предмет дослідження: спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи.

Актуальність досвіду полягає в тому, що загальношкільні фізкультурно-масові і спортивні заходи проводяться з метою повноцінного вирішення завдань фізичного виховання, формування здорового способу життя школярів, підвищення рухової активності, спортивних досягнень.

Здоров’я населення – показник добробуту суспільства, тому його збереження є завданням державного рівня. Особливої уваги потребують діти й молодь, бо вони – наше майбутнє. Сучасна національна школа України має формувати не тільки людину, яка б втілювала у собі високі громадянські почуття, національну свідомість, а насамперед особистість, яка свідомо ставиться до свого здоров’я, здорового способу життя та повною мірою володіє знаннями поведінки, безпечними для її здоров’я. Причинами погіршення стану учнів є недостатність валеологічних знань у школярів відсутність наступності, системності, послідовності у впровадженні здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі.           

Сьогодні школа повинна сприяти вихованню в дітей потреби в здоровому та безпечному способі життя, формуванню навичок прийняття самостійних рішень стосовно підтримки та зміцнення свого здоров’я, що є невід’ємною ланкою соціалізації — розвитку здорової, гармонійно розвиненої індивідуальності, високодуховної, творчої особистості в результаті впливу всіх факторів соціального середовища. На законодавчому рівні це закріплено Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», Державна Програма «Діти України».  

Питанню формування культури здорового способу життя дітей розкриті в чисельних працях І. Брехмана, М. Гончаренко, В. Горащука, В. Колбанова, Г. Зайцева, Л. Татарникової та інших.

Вчителями фізичної культури з різних куточків України розроблені методичні поради щодо організації і проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у школі, безліч сценаріїв спортивних змагань, фізкультурно-оздоровчих свят та розваг.

Проблемами організації спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів  займалися Л.І Іванова, В.Єрмолова, Козленко М.П. , Качашкіна В.М., Віленський М.Я., Сафін Р.С., Шиян Б.М. та багато інших .

Сучасні наукові дослідження характеризуються зростанням інтересу до теоретичного обґрунтування і практичної підготовки школярів. Проте аналіз літератури засвідчив, що питання визначення особливостей організації та проведення спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів  в умовах навчального закладу не набуло достатньої розробки.

 

 

                                          Зміст                                                           стор

Вступ ………………………………………………………………............... 2

Зміст ………………………………………………………………………….4

Розділ І. Теоретичні засади специфіки проведення спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів  у школі……………………..5

 

1.            Спортивно-масові заходи на сторінках історії…………………….5
2.            Особливості формування особистості в процесі фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів……………………………………...7

1.3. Види спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів та їх значення ..................................................................................................................8

 

РОЗДІЛ ІІ. Загальношкільні спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи………………………………………………………………...11

 

2.1. Завдання спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів та принципи їх проведення ......................................................................................11

2.2. Методика проведення загальношкільних фізкультурно-спортивних заходів ...........................................................................................................14

2.3. Організація та проведення спортивно-масової роботи в загальноосвітній школі.…………........................................................................16

2.4. Фізкультурно-спортивні заходи за шкільною програмою………….21

             Висновки…………………………………………………………………...24

 Список використаної літератури………………………………………....25      

 Додатки.  

1. Статут «Школи сприяння здоров’ю».
2. Сценарій спортивного свята «Малі Олімпійські ігри».

 

 

Розділ І. Теоретичні засади специфіки проведення спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих

заходів  у школі.

 

1.        Спортивно-масові заходи на сторінках історії.

У культурно-історичному розвитку будь-якого народу гра, зокрема обрядова, була важливим фактором виховання, передумовою початкової підготовки людини до життя.

Виняткову роль у поширенні окремих видів фізичної культури, формування її місцевих особливостей відіграють традиції. Ще з давніх-давен відомо, що проведення відповідного обряду перед полюванням, з відтворенням у ритуальному танці рухів мисливця, його емоцій після перемоги над звірем, сприяло підготовці до полювання, а також передавати досвід наступним поколінням. Кожне релігійне свято супроводжували специфічні обряди з рухливими іграми,забавами, змагальними фізичними вправами. Пізніше з метою пристосування до нових реалій життя, почали використовувати форми рухів, що мали військовий характер.

Змінювались часи, змінювались обряди, змінювались форми фізичних вправ, які відповідали соціальному устрою.

 За визначенням І.Кравченка, «фізична культура - фундаментальна складова національної культури».

Видатний філософ і педагог Джон Локк та французький просвітитель Жан-Жак Руссо схвально ставилися до змагально-ігрового методу у фізичному вихованні та підтримували проведення національних народних святкувань з нагоди визначних подій у житті народу, в програмі яких були масові спортивні змагання та ігри.

Кожну подію у житті наші пращури слов’яни відзначали змагальною діяльністю. Рухливі ігри, танці, змагання сприяли вдосконаленню фізичних можливостей людини.

Аналогом «богатиря-героя» в Україні став козак. Ці люди впевнено почувають себе на суші, у воді і повітрі. Козацька молодь розвивалася завдяки іграм, танцям, хороводам, різним видам змагань і боротьби. Як і бувале козацтво, молодь на свята народного календаря, під час народних ігор змагалася у спритності, силі, винахідливості, точності. Систематичне виконання фізичних вправ і ефективна система загартування виховували, той тип козаків, які легко переносили спрагу, голод, спеку й холод та були надійними захисниками українського народу.

Протягом останніх років спостерігається зростання інтересу населення до пізнання та відродження національних традицій, у тому числі, традицій фізичного виховання та здорового способу життя. Саме тому актуальним є масові спортивно-оздоровчі заходи з елементами традицій фізичного виховання українського народу.

Найбільш реалізованими та дієвими у навчально-виховній, виробничій і соціально-побутовій сферах є традиції фізичного виховання козацької доби («Козацький гарт», «Козацькі ігри та забави», «Бойове мистецтво козаків», «Нащадки козацької слави» та ін..

Традиції фізичного виховання Київської Русі доволі рідко зустрічаються у сучасній практиці оздоровчої та спортивно-масової роботи.

З метою розширення та збагачення знань про різні історичні періоди, становлення та розвитку Української держави, використання національного досвіду здорового способу життя, необхідно показувати традиції фізичного виховання у Київській Русі, розробити шляхи їх використання у всіх формах масової фізкультурно-оздоровчої роботи.

Тільки спільна робота усіх ланок управління школи дає можливість грамотно і доцільно організувати спортивно-масову роботу школи направлену на оздоровлення школярів, залучення їх до здорового способу життя.

І.В. Ковпак визначає, що козацька педагогіка-це частина народної педагогіки, яка формувала підростаюче покоління українців у синів рідної землі; це народна виховна мудрість, що основною метою мала формування козака, як лицаря, мужнього громадянина з чітко вираженою українською ментальністю. Вона увібрала в себе ідейно-моральні, емоційно-естетичні, психолого-педагогічні надбання наших предків від часів Київської Русі.

Спортивні свята у сучасній школі виховують у школярів такі цінні риси характеру як витримка, наполегливість у подоланні перешкод, уміння опанувати себе у будь-якій ситуації, уміння з гідністю сприйняти поразку, почуття відповідальності за спортивну честь свого колективу.

Сучасними формами загальношкільної спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи є: дні здоров'я і спорту, змагання молодших школярів «Веселі старти», масові змагання: «Дні здоров'я і фізичної культури», «Старти надій», «Дні фізичної культури і спорту», «Малі Олімпійські ігри», «Олімпійські ігри за столом»,  «Забави козачат», різні внутрішкільні змагання, фізкультурні свята військово-прикладного характеру, пробіги миру, народні та бойові танці зі зброєю та без та інші.

 

2.        Особливості формування особистості в процесі

фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів.

 Результати, що досягаються у фізичній культурі та спорті останнім часом, дають будь-якій людині можливість відчувати гордість і щастя від перемоги над собою. Тому такі заняття сприяють самоутвердженню особистості. В процесі фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів виробляються не тільки необхідні в повсякденній діяльності професійні якості, але і готовність докласти необхідні вольові зусилля для досягнення поставленої перед собою мети.

   Вольові здібності людини розвиваються не тільки в процесі змагальної діяльності, коли необхідно крім досягнення максимально можливого результату ще і перевершити протидіючих конкурентів, які підготовлені не гірше, але і під час фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів. Насправді, не кожна людина, навіть  схильна до якого-небудь певного виду діяльності, в змозі витримувати щоденні багатогодинні тренування і заняття з високою інтенсивністю, частіше на багато більшої, ніж на змаганнях, при цьому не протягом тижня або місяця, а протягом багатьох років. Систематичні заняття фізичною культурою та оздоровленням організму накладають певні обмеження в режимі дня, а для того, щоб уникати спокус, потрібні вольові зусилля.

    Спортивно-масові заходи дисциплінують людину, вимагають від неї будувати розпорядок дня по якомусь певному графіку, а для цього також вимагається проявити волю.

Крупні спортивно-масові заходи дивляться нині мільйони людей в усіх частинах світу. Будь-яка спортивна подія знаходить відгук в колі уболівальників, які роздумують над ним, аналізують і обговорюють його. В результаті таких ось обговорень виробляються певні орієнтири, які для особистості уболівальника починають служити матеріалом його власної поведінки. Тому приклади благородності, честі і мужності, які проявляють спортсмени під час змагань   дуже впливають на виховання підростаючого покоління. Не випадково організатори Олімпійських ігор створили приз «Фейр плей» (дослівно «чесної гри»), який вручається спортсмену за проявлення  благородства по відношенню до суперника (наприклад, надання допомоги на трасі супернику, який отримав травму та ін.) Кілька років тому, на Параолімпійських іграх в Сіетлі, дев'ять спортсменів-інвалідів бігли стометрівку. Раптом один із учасників впав і заплакав. Інші вісім, почувши плач, повернулися до нього, підняли, обнялися і всі разом прийшли на фінішну пряму. Глядачі, які знаходилися на трибунах від захоплення встали і під бурхливі оплески  раділи їхній перемозі. Звичайно, золоту медаль і приз за проявлене благородство під час змагань вручили всім учасникам змагань, але головне, що це стало дуже потужним прикладом виховання моральності для багатьох людей світу.

 

1.3. Види спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих

заходів та їх значення

Спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи займають важливе місце в системі організації здорового способу життя населення України. Вони є методом залучення широких мас населення занять фізичною культурою й спортом, реабілітації організму, підвищення фізичної підготовленості, виховання необхідних рухових навичок і вмінь, сприяють підвищенню мотивації до занять фізичною культурою й спортом.

Спортивно-масові заходи - це змагальна ігрова діяльність, учасники якої з урахуванням їх віку, статі, підготовленості мають приблизно рівні можливості досягти перемоги в доступних їм вправах. Ця доступність створюється спеціальним підбором змагальних вправ, складності й довжини дистанцій, ваги використовуваних снарядів, а також тривалістю й інтенсивністю виконання рухових дій. Крім того, для змагання з різним контингентом учасників з метою вирівнювання їхніх фізичних можливостей використовуються гандикапи, фора, порівняльні коефіцієнти й заохочувальні бали.

Фізкультурно-оздоровчі заходи поєднують у своєму змісті не тільки спортивні змагання з метою перевірки навичок і вмінь, набутих у процесі занять фізичними вправами, але й з метою організації активного оздоровчого відпочинку, релаксації та реабілітації. Це зумовлює до розширення та урізноманітнення програм, використання новітніх технологій, поповнення технічного та тактичного арсеналу, підвищує вимоги до особливостей підготовки й проведення масових фізкультурно-оздоровчих заходів з населенням різних вікових та соціальних груп.

У ХХІ столітті найбільш поширеними масовими фізкультурно-спортивними заходами є „Богатирські ігри”, „Ігри патріотів”, „Форт Буаярд”, „Лицарські турніри”, „Козацькі забави”, „Дні спорту”, фестивалі,  спартакіади закладів освіти та трудових колективів, футбольні турніри від Київстар, масові гуляння з нагоди державних та регіональних свят і т.д. Такого роду заходи є не тільки засобом пропаганди здорового способу життя, але й потужним засобом виховання патріотизму й національної цілісності.

Великий інтерес викликають змагання з лижного спорту, масові естафети й пробіги, свята ковзанярів, велосипедистів, комплексні змагання, день здоров'я, день плавця, день бігуна. Учасниками таких фізкультурно-спортивних заходів можуть бути представники різних верств населення, вікових груп та рівня фізичної підготовленості. Мета таких змагань - підвищити емоційність, створити сприятливу атмосферу, стимулювати ріст майстерності й результативності учасників й тим самим зробити більш ефективними змагання. ціль таких змагань - підвищити емоційність занять, створити сприятливий настрой, стимулювати ріст майстерності й тим самим зробити заняття більш ефективними.

З метою популяризації та реклами, зростанню інтересу до фізичної культури, відомі політики, бізнесмени, зірки телеекрану. При цьому обовязково, щоб серед учасників таких змагань була якомога більша кількість представників, які необхідно залучати до занять у фізкультурно-оздоровчих групах, спортивних школах, а саме учнівська молодь.

Змагання у програмі широкомасштабних масових фізкультурно-спортивних заходів доцільно проводити за спрощеними правилами, рухливі ігри, туристичні естафети, змагання на доріжках здоров'я, майданчиках й т.д.

На етапі засвоєння техніки спортивних вправ і опанування навичками змагальної діяльності, можна організувати змагання спортивної спрямованості, головними завданнями яких є досягнення найвищого результату, установлення рекордів (у тому числі особистих), виграш першості, добір найсильніших у збірні команди. З цією метою проводяться змагання з видів спорту (першості, чемпіонати) за загальними правилами, у тому числі комплексні змагання як усередині колективу, так і за планами спортивно-масових заходів школи, району, міста і т.д.

Фізкультурно-оздоровчі заходи, які проводяться у нашій  школі  протягом дня: фізкультурні хвилинки, паузи, самостійні занятт, загальнорозвиваючі      вправи, дихальні вправи танцювальні рухи, загальнорозвиваючі вправи, вправи на формування постави, потішки, хороводи, танцювальні рухи, рухливі ігри, прогулянки, пробіжки, хороводи, танці, поєдинки, кожного ранку перед заняттям ранкова гімнастика, години здоров’я, тощо.

 

 

Розділ ІІ. Загальношкільні спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи  та їх значення

 

2.1. Завдання спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих

заходів та принципи їх проведення

Фізичне виховання у навчальних закладах нашої держави виконує важливі завдання. Відповідно до законів України “Про освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”, “Концепцією національної системи фізичного виховання дітей, учнівської та студентської молоді України”, Державною програмою розвитку фізичної культури і спорту та іншими документами визначено головним завданням постійне підвищення рівня здоров’я, фізичного та духовного розвитку населення, профілактику захворювань, забезпечення нормального вікового розвитку дітей, підлітків і молоді, формування основ здорового способу життя.

Основною метою фізкультурних спортивно-масових заходів є створення сприятливих умов рекреації населення України та забезпечення права громадян на заняття фізичною культурою і спортом, задоволення їхніх потреб в оздоровчих послугах за місцем проживання та у місцях масового відпочинку, популяризації здорового способу життя.

Стимулюючи зростання спортивно-технічних досягнень, сприяючи кращій фізичній підготовці й морально-патріотичному вихованню молоді, масові фізкультурно-спортивні заходи вирішують багато актуальних соціальних завдань.

1. Пропаганда фізичної культури й спорту. Вона забезпечується наочністю, котра відповідає оформленням місць проведення, своєчасною грамотною інформацією про хід, сутність і підсумки заходу.

2. Реклама форм і видів масових фізкультурно-оздоровчих заходів, залежно від характеру й спрямованості, їхньої популяризації серед населення.

3. Розширення менеджментської та маркетингової спортивно-масової структури діяльності.

4. Виявлення перспективної молоді для занять різними видами спорту.

5. Виконання „Державних нормативних тестів фізичної підготовленості населення України”.

6. Встановлення спортивних рекордів (школи, району,області).

7. Національно-патріотичне виховання, яке базується на традиційних основах фізичного виховання українського народу.

8. Розширення сфери спілкування, інтелектуального збагачення, об’єднання інтересів, усвідомлення суспільної цілісності та особистої

значущості. Цьому допомагає спільна підготовка до змагань, участь у складі команд, присутність глядачів і вболівальників.

9. Залучення населення до суспільно-корисної діяльності в галузі фізичної культури й спорту. У сфері масової фізкультурно-оздоровчої роботи слід залучати помічників, спортивних суддів, волантерів, спонсорів, представників радіомовлення та преси.

10. Виявлення найсильніших учасників і команд, комплектування збірних команд.

11. Підведення підсумків, оцінка та контроль роботи фізкультурних клубів, секцій, груп, визначення переможців масових заходів та якості фізкультурно-оздоровчої роботи.

12. Обмін досвідом роботи, демонстрація досягнень кращих колективів. Це завдання вирішується завдяки залученню досвідчених фізкультурників, організації зустрічей з різними командами підсумків змаганнь, акцентуванню уваги учасників на досліджуваних предметах.

У кожному окремому випадку при проведенні масового заходу ставляться конкретні завдання, що відповідають його головній меті та сприяють її досягненню в найбільш повній мірі. Таким чином, кожен масовий спортивний захід у системі фізкультурно-оздоровчої роботи повинен проводитися у відповідності з наступними основними організаційними принципами:

1. Відповідність організації завданням. Тобто, характер, зміст, місце й час проведення повинні вибиратися так, щоб сприяти найбільш повному вирішенню головного завдання. Якщо таким завданням є пропаганда фізичної культури й спорту, то захід потрібно проводити в місцях масового відпочинку, усередині мікрорайону, біля будинків, на відкритому спортмайданчику або стадіоні у той час, коли змагання спостерігатиме найбільша кількість глядачів. У плані підготовки таких заходів одним із головних місць будуть займати питання реклами, інформації, оформлення. Якщо метою є оздоровчий відпочинок, для якого важлива відсутність сторонніх, невимушена атмосфера, можливість усамітнитись, відпочити на свіжому чистому повітрі - надмірна реклама не актуальна.

2. Доступність заходу за часом і місцем проведення. Це другий організаційний принцип, і його дотримання вимагає обов'язкового врахування таких факторів, як режим роботи учасників, транспорт, погода.

3. Доступність змагальних вправ. До участі у спортивно-масовому заході залучаються учасники, різного з віку, статі й фізичної підготовки. Ці фактори необхідно враховувати при визначенні програми змагання, включаючи в неї вправи, доступного навантаження, складності, тривалості й інтенсивності виконання.

4. Безпека учасників, глядачів і суддів. Спортивно-масові заходи часто проводяться не на типових спортивних спорудах та із залученням недостатньо досвідчених суспільних суддів і учасників.

Необхідно організувати медичне забезпечення, особливо ретельно підбирати й контролювати траси для бігу, сектори для метання й стрибків, майданчики для ігор, дистанції туристських естафет і т.п. Необхідно заздалегідь перевірити спортивний інвентар, установити огородження небезпечних зон, призначити пікети й передбачити місця для розташування учасників і їхнього майна. Варто пам'ятати, що неорганізованість у цьому питанні може не тільки зіпсувати настрій людей, але і призвести до непоправних наслідків.

5. Видовищність, наочність, естетичність, що сприяє гармонійному розвитку особистості. Цей принцип повинен проявлятися не тільки в підборі вправ з урахуванням статі, віку, інтересів учасників і глядачів, але й у мистецтві оформлення, створенні відповідної атмосфери, церемоніях їх відкриття й закриття, в охайності костюмів учасників і суддів, в етиці спілкування між учасниками, суддями й глядачами, об'єктивності в оцінці результатів, своєчасності підведення підсумків змагання і їхніх оголошень, дотримання врочистих процедур при нагородженні переможців. Недотримання цих принципів може негативно вплинути на успіх проведення спортивно-масових заходів та змагань, знецінити організаційну підготовчу роботу, призвести до небажаних наслідків, створити загрозу здоров'ю учасників.

 

2.2. Методика проведення масових фізкультурно-спортивних

заходів.

У процесі організації спортивно-масових заходів необхідно враховувати фізкультурно-спортивні можливості, інтереси передбачуваних учасників, а також наявні можливості реалізації цих інтересів (наявність спортивного інвентарю й необхідних спортивних споруд, кліматичні умови, забезпеченість спортивними суддями, організаторами, матеріальними та фінансовими ресурсами).

Затверджуючи план масово-спортивного або фізкультурно-оздоровчого заходу необхідно орієнтуватися на плани школи, районних та обласних  управлінь фізичної культури і спорту. Це дозволить забезпечити систематичність і послідовність змагань, своєчасну підготовку збірних команд і учасників особистої першості до змагань на першість школи, району.

Практично доведено, що доцільно проводити на місяць не більше 1-2 фізкультурно-спортивних заходи традиційного характеру, проведення яких протягом кількох років у визначений час дозволяє краще підготуватися до змагань, робить їх звичними, традиційними, знайомими, систематизує і стимулює учасників.

Заходи необхідно проводити для всіх класів і розподіляти рівномірно впродовж усього календарного року.

У плані фізкультурно-спортивних заходів доцільно виділити розділи:

1. Комплексні фізкультурні і спортивні заходи (народні ігри , поєдинки, естафети);

2. Змагання з видів спорту (Малі Олімпійські ігри).

Крім назви і термінів проведення в плані можна вказати й іншу інформацію, що може сприяти кращій організації (передбачувані нагороди, призи, і т. д.)

Для організації   спортивно- масового фізкультурно-щздоровчого заходу необхідно завчасно провести підготовчу роботу та створити організаційний комітет. До нього входять працівники районного відділу освіти, школи, відомств фізичної культури і спорту, викладачі, тренери, представники культури, спонсори і тих організацій, які можуть бути корисні в підготовці, проведенні та забезпеченні змагань, атракціонів і розваг.

Для впорядкування роботи оргкомітету складається план підготовки заходу із урахуванням його мети, особливостей передбачуваних учасників, змісту змагальних вправ, об'єктивних умов і можливостей організаторів.

План передбачає конкретизацію змісту роботи, терміну виконання, визначення відповідальних та відомості про організації, учасників, суддів, задіяних у заході.

У плані бажано передбачити наступні питання.

1. Розробка положення про спортивно-масовий захід та кошторису витрат.

2. Розробка сценарію (розгорнутого плану проведення), враховуючи церемонії відкриття, проведення, закриття, нагородження, використання символіки, гімну, музичного супроводу та ін.

3. Підбір, затвердження, інструктаж безпосередніх організаторів, технічних керівників, суддів, членів журі.

4. Підготовка, місць проведення змагань, реклама, оформлення засобами наочної агітації й пропаганди, маркування трас, ігрових майданчиків, установка покажчиків, огородження й т.д.

5. Підготовка устаткування, інвентарю, спорядження (у тому числі суддівського), придбання призів, підготовка грамот, протоколів і т.д.

6. Виготовлення засобів наочної агітації, складання коментаторських текстів, афіш, оголошень, бланків «експрес-інформації» і т.д.

7. Організація медичного забезпечення, підбір лікарів, придбання медичних препаратів.

У разі проведення заходу не на типових спортивних спорудах, а з виїздом за місто, в плані підготовки змагання повинен бути додатковий медичний пункт.

8. Організація транспортного медичного й побутового обслуговування.

У цьому пункті необхідно передбачити порядок забезпечення учасників і суддів транспортом, підготовку тимчасових укриттів від дощу, забезпечення питною водою. У деяких випадках варто передбачити спорудження тимчасової роздягальні, організацію харчування, прокату спортивного інвентарю й ін.

 

2.3. Організація та проведення спортивно-масової роботи в загальноосвітній школі.

Організація та проведення спортивно-масових, фізкультурно- оздоровчих заходів вирішують важливі завдання у залученні широких верств населення до систематичних занять, наданні фізкультурно-оздоровчих послуг, поєднанні індивідуальних форм організації фізкультурно-спортивної діяльності за місцем проживання, навчання та в місцях масового відпочинку населення.      

 

 Охарактеризуємо основні вимоги до розробки положення про спортивно-масовий або фізкультурно-оздоровчий захід.

Положення - головний управлінський документ, на підставі якого здійснюється підготовка й безпосереднє проведення заходу. Положення визначає сутність, зміст і порядок заходу або змагальної діяльності, регламентує відносини між організаторами, суддями й учасниками.

У зв'язку із цим положення необхідно складати гранично чітко, щоб повністю виключити різне тлумачення тих або інших його пунктів. У ньому потрібно передбачити конкретні найбільш важливим ситуації, які можуть виникнути в ході проведення змагань. Разом з тим положення повинно бути по можливості коротким, ясно сформульованим. Його не слід перевантажувати вказівками, передбаченими загальноприйнятими типовими правилами змагань з певних видів спорту.

У сфері фізкультурно-оздоровчої роботи часто проводяться змагання за спрощеними правилами. У цьому випадку у положенні повинно бути обумовлений характер спрощення.

Фізкультурно-оздоровча робота у режимі навчального дня учнів регламентується комплексними програмами. Основне їх завдання створення оптимального рівня підвищення фізичного та розумового рівня працездатності у процесі навчального дня.

З цією метою в школах рекомендується, крім навчальних занять з ФК, проводити: гімнастику до занять, фізкультурні хвилинки на уроках кожний день, фізичні заняття у групах продовженого дня тощо.

До основної позакласної фізкультурно–спортивної роботи відносяться: гуртки фізичної культури, гуртки початкової підготовки ДЮСШ, гуртки загальної фізичної підготовки, спортивні секції з різних видів спорту, спортивні змагання, спортивні свята, туристичні походи.

Фізкультурно-оздоровча робота — важлива частина педагогічного процесу. Особливого значення вона набуває у зв'язку зі зростанням навантаження на молодших школярів, збільшенням кількості хворих дітей, несприятливими екологічними умовами, гіподинамією.

Фізичне виховання спрямовується на формування навичок здорового способу життя, позитивного ставлення до фізичної культури, гігієни, спорту, на удосконалення і розвиток рухових якостей, формування правильної постави, виховання морально-вольових якостей.

Організація фізкультурно-оздоровчої роботи потребує продуманого, творчого підходу, особливо — якщо група різновікова. Вихователь має бути обізнаний зі станом здоров'я, рівнем фізичного розвитку кожного учня, і відповідно до цього регулювати навантаження. Для занять фізкультурою доцільнішим є поділ учнів на групи не за віком, а за станом здоров'я.

Найкращим шляхом оптимізації рухового режиму в групах подовженого дня (ГПД) в сучасних умовах є використання фізкультурних хвилинок (2—3 хв), фізкультпауз (10—15 хв). Такі нетривалі заняття сприяють підвищенню працездатності, знімають фізичне і емоційне напруження. До фізкультурних хвилинок і пауз включаються вправи для збереження зору, корекції плоскостопості, постави. Діти можуть виконувати вправи індивідуально або групами під керівництвом старших учнів. Можна виконувати вправи за малюнками або просто потанцювати під музику. Якщо в групі є килимок, можна виконувати вправи лежачи — це дуже корисно для розвантаження хребта.

В обладнаних приміщеннях вправи на спеціальних масажерах, ходіння по мотузці, ребристій дошці, камінцях, килимках з нашитими ґудзиками є масажем підошви і активізують діяльність нервової системи та внутрішніх органів, підвищують працездатність. Бажано проводити фізкульт хвилинки кожні 45—60 хв, фізкультпаузи — 1,5—2 год.

Більш тривалі заняття організуються на прогулянці або в спортзалі. Щоденне перебування на свіжому повітрі обов'язкове. Тривалість прогулянки та вибір діяльності школярів залежить від: погодних умов, попередньої діяльності, стану їхнього здоров'я, навіть від одягу. За несприятливих погодних умов краще поділити прогулянку на дві меншої тривалості. Фізкультурні заняття на прогулянці (або в спортзалі) включають вправи і рухливі ігри для закріплення навичок, здобутих на уроках фізкультури, для розвитку швидкості, спритності, орієнтування у просторі тощо. Щоб заохотити учнів, бажано проводити спортивні години як естафети, змагання, тематичні рухливі ігри (Ну-мо, козаки, "Малі Олімпійські ігри", "Козацькі розваги" тощо). У тематичні заняття можна включити питання про спорт, гігієну. На початку заняття навантаження більше, потім поступово зменшується. Раз на місяць бажано проводити спортивне свято з участю батьків, учнів, вчителів.

В сучасних умовах проблема здоров'я дітей набуває глобального характеру. Здоров'я дитини, визначається дією зовнішніх і внутрішніх дій на його організм, з одного боку, і можливостями самого організму протистояти цим діям. Учнів необхідно навчити правильно і доцільно вибирати засоби і форми для формування здорового організму.

Успішність цієї діяльності, усунення шкідливих дій і підвищення стійкості, до них визначає напрями зусиль по збереженню і зміцненню здоров'я.

Культурна ж людина, як відзначав І. І. Брехман, не повинна допускати хвороби, особливо хронічні, оскільки в переважному числі випадків вони є слідством способу життя протягом досить довгого часу. Відомо, що здоровий спосіб життя, позитивне відношення до занять спортом і фізичною культурою закладається в шкільні роки. Сім'я разом із загальноосвітньою школою грає в цьому важливу роль.

Важко переоцінити значення змагань, як головного спортивного атрибуту у фізичному вихованні школярів. Використання елементів змагань у навчальній діяльності відкриває широкі можливості для підвищення емоційного тонусу й активності учнів. Не випадково в американських школах особлива увага надається змаганням. Викладачі, батьки переконані, що змагання — це школа життя, лабораторія формування особистості. У жодній країні світу не влаштовується стільки змагань, як у США. Практично всі діти займаються у спортивних секціях при школі, а не просто відвідують уроки фізкультури. Узагалі, "спортивна честь школи" — це оригінальне, варте наслідування явище. Дух змагання культивується з дитинства. Шкільних чемпіонів пам'ятають, зберігають їхні фотографії, запрошують на різноманітні заходи. Частими у школах є різні спортивні турніри, вечори тощо.

Той добре відомий факт, що специфічні змагальні відносини мають властивість до виявлення фізичних і психічних можливостей кожного учня аж до екстремальної мобілізації функціональних резервів організму і тим стимулюють їхній розвиток, зумовив поширення різних варіантів змагальних форм не тільки у спортивному русі, а й у більшості сфер фізкультурної практики.

У межах обов'язкового курсу фізичного виховання в загальноосвітній школі використання змагальних форм занять підпорядковане передусім логіці педагогічного процесу, інтересам його якості, розв'язанню освітніх і виховних завдань. Тут змагальні форми занять — не стільки спосіб досягнення спортивної перемоги або значного спортивно-технічного результату, скільки форма емоційного наповнення спілкування, здорового відпочинку і розваги. Беручи участь у змаганнях, школярі збагачуються новими враженнями, глибше пізнають себе і своїх товаришів, переживають радість перемог і гіркоту поразок. Атмосфера змагань дає змогу усвідомити важливість занять фізичними вправами.

Будь-які змагання повинні створювати таку атмосферу, щоб і глядачі хотіли взяти в них участь разом зі своїми друзями, сім'ями. Обов'язковими умовами цього процесу є яскраве оформлення місць проведення змагань; виставлення стендів про історію команд, фотографій гравців, тренерів; організація виставок спортивної атрибутики; виступи перед глядачами коментаторів, ветеранів; проведення лотерей, конкурсів, вікторин; змістовне фізичне оформлення змагань тощо.

 

 

 

2.4. Фізкультурно-спортивні заходи за

 шкільною програмою.

Програма таких заходів(змагань) складається вчителем і повинна сприяти розв'язанню завдань, які ставляться перед учнями на кожному конкретному етапі засвоєння матеріалу шкільної програми. Вона передбачає завдання:

· із техніки виконання засвоєних вправ або тих, що вивчаються;

· на результат (наприклад, штрафні кидки або удари по воротах із різних точок та віддалей, кидання в ціль тощо);

· на прояв фізичних якостей (стрибки, підтягування, згинання і розгинання рук в упорі лежачи та ін.) і обов'язково комплексні естафети.

У програму змагань може включатися теоретичний матеріал у вигляді запитань, що визначають уміння учнів самостійно займатись, управляти класом, допомагати товаришам.

Змагання треба проводити як особисті (переважно внутрікласні), так і командні (як ведеться, між класами). Цінність останніх полягає в тому, що відчуття відповідальності перед товаришами спонукає кожного учасника сумлінно готуватися, виявляти максимум зусиль і наполегливості у процесі підготовки до змагань і участі в них.

Співвідношення завдань, їхня питома вага в програмі залежать від умов проведення, віку учнів, їхньої статі, етапу навчання.

Програма змагань повинна бути відома учням за 2-3 місяці до їх початку. Проводити їх можна окремо, або під час спортивної години у групах подовженого дня, чи під час годин здоров'я. Такі змагання сприяють зв'язку позаурочних занять і уроків фізичної культури, активізують самостійну діяльність школярів.

Змагання за шкільною програмою на уроках і в позаурочний час доцільно проводити, починаючи з першого класу, поступово ускладнюючи їхню програму і привчаючи дітей мобілізувати всі сили на досягнення високих результатів і чесне суперництво.

Конкурси. Мета цього виду змагань — розвивати вміння самостійно користуватися фізичними вправами, складати комплекси вправ і комбінації, засвоювати певну інформацію, їх можна організовувати як самостійні заходи на перервах, у групах подовженого дня або як складову частину інших заходів (вечорів, спортивних свят, днів здоров'я та ін.).

Цінність конкурсів в їхній спрямованості на раціональне розв'язання самими учнями рухових завдань. Конкурси можуть проводитись усередині класів і між ними. У другому випадку програма конкурсу повинна передбачати індивідуальні та групові завдання. Наприклад, доцільно влаштовувати конкурси на краще складання і виконання комплексу ранкової гімнастики, створення нових вправ із двох або трьох запропонованих, кращу комбінацію вільних вправ із раніше вивчених рухових дій тощо. Усі практичні завдання повинні бути обґрунтовані та прокоментовані учнем.

Конкурс може проводитися на краще виконання запропонованих вправ, точність і швидкість відтворення, продемонстрованого окремими учнями або групою.

"Веселі старти". Ігри — ефективний засіб загартування та оздоровлення дітей, тому доцільно їх використовувати в колективах шкіл, у таборах літнього відпочинку і за місцем проживання.

Виняткову увагу зверніть на створення спеціальної матеріальної бази, виготовлення відповідного інвентаря та атрибутики (ходулі, мішки, стійки, набори дощок, фанерних планшетів, кілець, прапорців тощо).

Щоби уникнути помилок під час пояснення чергової гри, рекомендуємо показати одному-двом учасникам способи передачі предметів, подолання перешкод та ін. Після пояснення і показу необхідно відповісти на питання, які виникли в учасників (щодо техніки і правил гри).

Для визначення переможців у кожній грі за перше місце нараховують кількість очок, що дорівнює числу команд, за друге — на одне менше і т.д. Після всіх ігор і естафет одержані очки додаються, і перемагає команда, що набрала найбільше очок. Можна визначити переможця і за найменшою сумою очок. У такому випадку нарахування йде у зворотному порядку.

Нагороджуючи, доцільно заохочувати всі команди.

Під час командних ігор і естафет діти надзвичайно збуджуються; тому необхідно вжити заходів, щоб уникнути можливих травм. Через це не рекомендуємо включати в програму перекиди на швидкість, біг по вузькій високій опорі, спускання з канату на швидкість та інші подібні вправи. Для заспокоєння збуджених учасників треба по закінченню чергової гри дати вправи на увагу.

Підбираючи ігри й естафети, завжди чітко визначайте завдання, які хочете вирішити. В одних випадках можна робити акцент на вихованні фізичних якостей, в інших — на формуванні вміння погоджувати власні дії з діями партнерів. На перший план в окремих іграх рекомендуємо висувати і виховні завдання. Так, для виховання почуття колективізму, товариськості в естафеті передбачаються завдання, успіх виконання яких залежить від узгодженості дій учасників, їхньої взаємодопомоги та взаємовиручки. Кмітливість і творче мислення будуть формуватися під час виконання завдань, у яких успіх вирішують тактика подолання перешкод, вибір найбільш раціональних способів виконання рухових дій.

Щоб естафети та ігри не втрачали педагогічної цінності, своєчасно фіксуйте всі порушення правил і, підсумовуючи, враховуйте їх, а також робіть усе можливе для попередження порушень.

Для організації естафет всередині класів, груп подовженого дня команди повинні бути однаковими, їхній склад (у більшості естафет — 8-12 чол.) може залишатися постійним протягом тривалого часу.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

Сучасне суспільство в Україні орієнтується на заняття фізичною культурою і спортом як на самоцінність, яка, на жаль, ще підтримується не дуже розвиненою цією інфраструктурою, не головною соціальною інституцією в нашому суспільстві.

Сьогодні, в певних умовах, в Україні підлітки позбавлені можливості організовано проводити дозвілля в спортивних клубах, секціях, залах. В основі цієї проблеми - суперечності між потребами суспільства і формуванням творчої, всебічно розвиненої особистості, що має спрямованість до максимальної реалізації і недостатньо розвинутими формами проведення і задоволення потреб у рішенні проблем, пов'язаних з фізичною культурою і спортом.

        Заходи, які  проводяться на державному рівні, на жаль, не мали значного впливу на покращення фізичного стану школярів і молоді, а значить - і на формування всебічно розвинутої особистості, як структурної одиниці суспільства.

Саме тому ми вирішили розглянути цю проблему з іншого боку.

Проаналізували літературні джерела з даного питання, описли сутність і специфіку проведення спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів у школі; охарактеризували методику організації та проведення загальношкільних фізкультурно-спортивних заходів.

Досліджуючи процес організації спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчиих заходів, безпосередньо спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи ми дійшли висновку, що вони постійно оновлюються, доповнюються і лишаються для більшості учнів улюбленим заняттям. Місце фізкультурно-спортивних заходів для школярів було і є значним і домінуючим. При відсутності здоров’я – відсутня мотивація життя, тобто немає бажання вчитись, вчити, творити, любити і т.п.

Кожний вчитель знає і усвідомлює: Здорові діти – здорова нація.

 

Список використаної літератури

1. Віленський М.Я., Сафін Р.С. Професійна спрямованість фізичного виховання студентів педагогічних спеціальностей .- М.: Просвещение, 1989. -305 с.

 2. Волков Л.В. Методика виховання фізічніх здібностей учнів. - К.: Радянська школа, 1980. - 234 с.

 3. Качашкін В.М. Методика фізичного виховання - М.: Просвещение, 1980. – 307с.

 4. Книга вчителя фізичної культури. - М.: Просвещение, 1973. - 304 с.

 5. Козленко М.П.  Теорія і методика фізичного виховання .- К.: Радянська школа, 1984. - 296 с.

 6. Козленко М.П., ​​Вільчковській Є.С., Цвек С.Ф. Теорія І методика фізічного виховання. - К.: Вища школа, 1984. - 220 с.

 7. Лосєва О.А, Паранічева Т.М. Фізіолого-гігієнічні передумови до організації навчання дітей шестирічного віку / / Поч. шк. - 1986. - № 7. - С. 56-58.

8. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури. - М.: ФиС, 1991. - 543 с.

 9. Матвєєв А.П. Теорія і методика фізичної культури. - М.: Фізкультура і спорт, 1991 - 543 с.

 10. Методичні рекомендації до виконання курсових робіт для слухачів заочних курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників ЖОІППО.Підготував Гошко А.М. - викладач кафедри методики викладання навчальних предметів ЖОІППО. Затверджено рішенням вченої ради ЖОІППО  від 21.03.2013 року.-16 с.

 11. Спортивні свята / упоряд. Н. Черненко. –К.: Шк. Чвіт, С73 2008. 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

 12. Теорія і методика фізичного виховання / За ред. Б. А. Вайнбаум. - М.: Просвещение, 1979. - 209 с.

13. Теорія і методика фізичного виховання / За ред. Б.А. Ашмаріна. - М.: Просвешение, 1990. - 287 с.

 14. Шиян Б.М. Методика фізічного виховання школярів .- Л.: Видавництво "Світ", 1993. - 183 с.