Захід до семінару бібліотекарів

Захід до семінару бібліотекарів «Дитяча книга – дивосвіт казковий»

Зустріч учасників семінару

Учениця                                                                                                                                Дорогі гості!                                                                                                               В нас сьогодні книжки свято                                                                                     Будем разом відзначати,                                                                                          Книгу – друга шанувати.

Учень                                                                                                                         Скільки в небі зірочок,                                                                                         Скільки в лісі квіточок,                                                                                           Скільки крапель у Дніпрі -                                                                            Стільки книг є на Землі.                       

Учениця                                                                                                               Дружба з книгою – це свято,                                                                                  Не було б його у нас,                                                                                             Ми не знали б так багато                                                                                     Про новий і давній час.

Учень                                                                                                                           Книги дружать з дітворою,                                                                                     Полюбили їх в житті,                                                                                                        І улюблені герої                                                                                                      Будуть друзями в путі.

Учениця                                                                                                                     Заходьте!                                                                                                                    Не оминайте наш поріг,                                                                                            Беріть скарби нетлінні в руки,                                                                                  Нема прекрасніших доріг,                                                                                         Ніж в цей вселюдський храм науки.

                      (Діти роздають програмки учасникам семінару )

Бібліотекар. А зараз ви матимете змогу прогулятися нашою чудовою школою, зазирнути в кожний клас, де вас чекатиме сюрприз і ви зможете поринути в казковий світ, пригадати прочитані твори і взяти участь в квесті і виграти приз.

 Казковий квест

Учні кожного класу розігрують фрагмент твору, а учасники семінару відгадують його  назву і країну. За правильну відповідь отримують прапорець відповідної країни.

Кабінет математики 7 клас – «Пеппі Довгапанчоха» - Швеція

Кабінет образотворчого мистецтва 5 клас – «Аліса в Країні Див» - Англія

Кабінет зарубіжної літератури 9 клас – «Зима-чарівниця» - Фінляндія

Кабінет біології 8 клас – «Піноккіо» - Італія

Кабінет початкового навчання 4 клас – «Бременські музиканти» - Німеччина

Кабінет початкового навчання 3 клас – «Дюймовочка» - Данія

Кабінет початкового навчання 2 клас – «Виноградар і змія» - Болгарія

Кабінет початкового навчання 1 клас – «Лисичка і журавель» - Україна

В актовій залі книжкова виставка «В подорож за героями», яка починається зі звернення до читачів: «Любі друзі! Всі ви любите подорожувати, та це можна робити по-різному. Хтось полюбляє подорожувати потягом, хтось – пароплавом, хтось мандрує автомобілем, а дехто взагалі полюбляє ходити пішки. Та можна подорожувати читаючи! І ми пропонуємо вам переглянути нашу виставку, здійснити подорож за казковими героями д тих країн, звідки вони з’явилися і познайомитись з авторами улюблених казок»

Книги дружать з дітворою,                                                                                  Полюби їх у житті -                                                                                                            І улюблені герої                                                                                                         Будуть друзями в путі

Запрошуємо переглянути захід до дня народження Ганса Крістіана Андерсена  та Міжнародного дня дитячої книги.

              Захід «Дитяча книга – дивосвіт казковий»

Бібліотекар                                                                                                             Кожна книжка – таємниця,                                                                                     Кожна книжка – цілий світ,                                                                                          Духу творчого скарбниця,                                                                                                 Серця квітнучого цвіт

Ведуча І           (читає вірш О.Афоніна «Книжковий світ»)

Книжковий світ – то особливий світ.                                                                          Він, як магніт, притягує до себе.                                                                                    Коли читати вмієш з юних літ,                                                                           Для тебе книга – це безкрає небо.                                                                              Вона дає від Всесвіту ключі                                                                                       Й те, без чого людиною не бути.                                                                                  Читай удень, читай і уночі,                                                                                  Щоб світ цей незбагненний осягнути.                                                                          Життєве невичерпне джерело,                                                                                        Твоя розрада в пору лихоліття.                                                                                Ти знатимеш про все,що вже було,                                                                            І навіть те, що буде в цьому світі.                                                                            Дарує книга лету відчуття,                                                                                            І з нею виростають в тебе крила.                                                                          Ти з нею відчуваєш смак життя                                                                                           Й долати перешкоди маєш силу.                                                                     Книжковий світ  - то особливий світ.                                                                         І безкінечний – наче море з небом.                                                                        Почати можеш будь-коли політ.                                                                                     Для цього просто лиш читати треба!

Ведуча ІІ          (читає вірш Н.Красоткіної  «Казковий світ»)

Ну хто створив цей дивосвіт казковий,                                                                          Де стільки світла, радості й краси?                                                                                   Він надзвичайний, чарівний, чудовий                                                                            Й блискучий від ранкової роси!                                                                                           А скільки в ньому квітів, форм, розмаю                                                                        Та ароматів, звуків, кольорів…                                                                                         Я світу чарівнішого не знаю,                                                                                            Де стільки ще краси і диво-снів.                                                                                      А світ звучить і пахне, зацвітає,                                                                               Дари підносить кожен день нові.                                                                                  Щодень нова картина виникає,                                                                                    А персонажі всі на ній-живі!

                   Інсценізація фрагмента казки Г.К.Андерсена                                              

                                    «Квіти маленької Іди»

(Столик, на якому ваза з квітами, чашка з блюдцем та фарфоровий чайничок. Софа, на якій сидить студент і читає книгу. Лялькове ліжечко з лялькою.)

Іда – Бідні мої квіточки померли! – Ще вчора ввечері вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так?                                                    Студент – Знаєш що? – Сьогодні вночі квіти були на балу, вони танцювали, втомилися, от тепер і посхиляли  голівки.                                                                  Іда – Та квіти ж не танцюють!                                                                                   Студент – Танцюють! Ночами, коли темно і всі ми спимо, вони весело танцюють одна з одною. Майже кожну ніч у них буває бал.                                  Іда – А дітям не можна піти до них на бал?                                                        Студент – Можна. Адже маленькі маргаритки і конвалії також танцюють.               Іда – А де танцюють найкрасивіші квіти?                                                          Студент – Ти була, за містом, де стоїть великий палац? Влітку у ньому живе король, і там такий чудовий сад з квітами. Пам’ятаєш лебедів, які підпливали до тебе за крихтами хліба? Ось там у квітів бувають справжні бали!                     Іда – Я ще вчора була там з мамою, але тепер на деревах немає більше листя, а в саду немає квітів. Куди вони зникли? Влітку їх так багато!                          Студент – Вони всі у палаці. Треба тобі сказати, що як тільки король і придворні переїдуть у місто, квіти зразу ж тікають із саду прямо в палац, і там для них настають веселі часи. От би тобі подивитись! Дві найкрасивіші троянди сідають на трон – це король з королевою. А червоні півники стають біля них, стоять і вклоняються, - це камер-юнкери. Потім приходять інші прекрасні квіти, і починається бал. Гіацинти і крокуси удають із себе маленьких морських кадетів і танцюють з панночками – голубими фіалками; а тюльпани і великі жовті лілії – це літні дами, і вони стежать за тим, щоб усі танцювали поважно і взагалі поводилися пристойно.                                              Іда – А квіточкам не перепаде за те, що вони танцюють у королівському палаці?                                                                                                                    Студент – Але ж ніхто не знає, що вони там танцюють! Правда, один старий доглядач іноді вночі загляне у палац з великою в’язкою ключів у руках, але квіти, як тільки почують дзеленчання ключів, зразу притихнуть, сховаються за довгі фіранки, що висять на вікнах, і тільки ледь-ледь виглядають звідтіля  одним оком. «Тут щось пахне квітами!» - бурчить тоді старий доглядач, а бачити нічого не бачить.                                                                                                 Іда – От цікаво! Виходить, я теж  не можу їх побачити?                                 Студент – Можеш. Заглянь у віконця, коли знову підеш туди, от і побачиш. Сьогодні я бачив там довгу жовту лілію: вона лежала і потягувалася на дивані – уявляла, ніби вона придворна дама.                                                             Іда – А квіти з Ботанічного саду теж можуть прийти туди, хоч сад і далеко від палацу?                                                                                                            Студент – Ну, звичайно, можуть! Адже вони вміють літати і літають, коли захочуть. Хіба ти не помітила, які красиві метелики: червоні, жовті, білі? Вони ніби справжні квіти і колись були квітами. Одного разу стрибнули вони із стеблинки високо в повітря, залопотали пелюстками, ніби маленькими крильми і полетіли. А оскільки вони поводилися добре, то їм дозволили літати і вдень. Тепер їм уже не треба було повертатися додому і смирно сидіти на стеблинці, от їхні пелюстки перетворилися на справжні крила. Ти ж це сама бачила. А втім, можливо, квіти з Ботанічного саду і не бувають у королівському палаці. Можливо, вони навіть не знають, як там весело ночами. Ось що ти повинна зробити – і нехай потім дивується професор ботаніки, який живе тут недалеко, ти ж його знаєш? Коли прийдеш в його сад, розкажи якій-небудь квіточці про великі бали у королівському палаці! Квіточка розкаже про це іншим і всі вони втечуть. От здивується! «Куди ж вони зникли?» - подумає.                                                                                                Іда – Та як же квіточка розкаже іншим? Адже квіти не розмовляють.      Студент – Звичайно, ні. Зате вони вміють порозумітися знаками. Ти сама бачила, як вони гойдаються, ледь подме вітерець, як ворушаться своїми зеленими листочками. І вони так само добре розуміють одна одну, як ми, коли розмовляємо.                                                                                                          Іда – А професор розуміє їх?                                                                             Студент – Звичайно! Якось вранці він прийшов у сад і бачить, що висока кропива робить знаки своїми листочками прекрасній червоній гвоздиці. Ось що їй говорила кропива: «Ти така мила, я тебе дуже люблю». Професору це не сподобалось і він ударив кропиву по листі, і обпікся! З того часу він не наважується її чіпати.                                                                                                      Іда – От цікаво! 

(Маленька Іда понесла квіти до столика, на якому стояли всі її іграшки; у шухляді цього столика теж було повно всякої всячини. В ляльковому ліжечку спала лялька Софі, але маленька Іда розбудила її)                                                     

Іда – Тобі доведеться встати, Софі і цю ніч провести у візочку. Бідні квіти хворі, їх треба покласти в твою постільку – тоді вони, можливо, видужають.

(І вона вийняла ляльку з ліжечка. Маленька Іда поклала туди квіти вкрила їх одіяльцем)

Іда – Лежіть тихо. А я піду заварю чай, він допоможе вам стати зовсім здоровими. Адже я знаю, що вночі ви підете на бал!

Танець квітів

(Звучить музика, входять танцівники. Хлопчики – в шапках гіацинтів, а дівчатка в пишних кольорових платтях і зелених комірцях)

Ведуча І. Ви мали змогу переглянути фрагмент чудової казки «Квіти маленької Іди», яка була написана всім нам відомим казкарем  1835 року  в Данії.

              Дания – моя родина

В цветущей Дании, где свет увидел я,                                                                              Берёт мой мир своё начало;                                                                                             На датском языке мать песни мне певала,                                                          Шептала сказки мне родимая моя…                                                                           Люблю тебя, родных морей волна,                                                                              Люблю я вас, старинные курганы,                                                                               Цветы садов, родных лесов поляны,                                                                     Люблю тебя, отцов моих страна!..

Где ткёт весна узорные ковры                                                                                 Пестрей, чем здесь – богаче и душистей?                                                                     Где светит месяц ярче и лучистей,                                                                               Где тёмный бук разбил пышней свои шатры?..                                                     Люблю я вас, леса, холмы, луга,                                                                                 Люблю святое знамя «Данеброга», -                                                                                 С ним видел Бог победной славы много!..                                                               Люблю я Дании цветущей берега!..

Царицей севера, достойною венца,                                                                               Была ты – гордая своею долей скромной;                                                                      Но всё же и теперь на целый мир огромный                                                                   Звенит родная песнь, и слышен звук резца!..                                                           Люблю я вас, зелёные поля!                                                                                         Вас пашет плуг, места победных браней!..                                                                             Бог воскресит всю быль воспоминаний,                                                                       Всю быль твою, родимая земля!..                                                                               

Страна, где вырос я, где чувствую родным                                                                      И каждый холм, и каждый нивы колос,                                                                     Где в шуме волн мне внятен милый голос,                                                                     Где веет жизнь пленительным былым…                                                                        Вы, берегов скалистые края,                                                                                               Где слышны взмахи крыльев лебединых,                                                                Вы – острова, очаг былин старинных,                                                                      О, Дания! О, родина моя!..

                                                        Г.К.Андерсен

Ведуча І – Для вас виступив працівник нашої школи в образі прекрасного лебедя данської землі Ганса Крістіана Андерсена.                                                   Ведуча ІІ – Данія – батьківщина великого казкаря Ганса Андерсена – дивовижна країна! Королівська Данія – це невеличка Скандинавська держава в Північній Європі. Її територія – 43 тис. км., яку складають 474 острови, 76 з яких – безлюдні. Данія розташована на півострові Ютландія. Формально до складу Данії входить найбільший у світі острів Гренландія, а  також Фарерські острови.                                                                                                                                               Ведуча І – Населення країни складає 5,5 млн. осіб. Столиця і найбільше місто – Копенгаген. Великі міста – Орхус, Ольборе і Оденсе. В Данії немає великих лісів, гір та є дуже багато пагорбів, тут завжди дмуть сильні вітри, іноді доходячи до ураганних і це цілком нормальне явище, рідко випадає сніг, і мало лежить на землі. В Данії велосипед – це повноцінний і дуже зручний транспорт, до якого люди прикріплюють причеп і возять чи то продукти, чи дітей у дитячий садок. В цій країні дуже поважне відношення до дітей. На березі Нової Гавані в м. Копенгагені стоїть невеличкий будиночок, де багато років жив і писав казки Ганс Крістіан Андерсен.                                                Ведуча ІІ – Данія розташована на воді: з усіх боків її оточує море, а в містах чимало каналів і проток. Навіть сама назва столиці Данії – Копенгаген означає «Купецька гавань», оскільки місто здавна було осередком торгівлі й перехрестям водних шляхів. Якщо ви пригадаєте казки Андерсена, то багато подій у них пов’язано саме з водою: Русалочка живе у морі, Непохитний олов’яний солдатик потрапив до каналу, а Еліза з казки «Дикі лебеді» іде вздовж річки до того місця, де вона впадає у відкрите море, через яке її  несуть на крилах брати – лебеді.                                                                            Ведуча І – У Данії існує легенда, ніби Ганс Крістіан Андерсен мав королівське походження. Однак – це красива казка, яку придумав для сина його батько – ремісник.                                                                                        Ведуча ІІ – Отож, саме тут народився видатний письменник Ганс Андерсен, який написав дуже багато дитячих казок. Читаючи його, ми переконуємося з вами в правдивості слів письменника: «Право на щастя можна заслужити лише істинною безкорисливістю і справжньою любов’ю» .

Відеопрезентація «Біографія Г.К.Андерсена»

Ведуча І – Ще до смерті казкаря розпочалося планування встановлення йому пам’ятника, який зараз стоїть на площі перед ратушею у Копенгагені.   Ведуча ІІ – Співвітчизники Андерсена свято зберігають пам'ять про нього. У Копенгагені та в його рідному містечку Оденсе створено музеї письменника. Ведуча І – Однак, не менш значущим вшануванням пам’яті казкаря є щорічне святкування  2 квітня, у день його народження, Міжнародного дня дитячої книги, а водночас і церемонія вручення Премії імені Г.К.Андерсена. А сталося все завдяки одній чарівній леді, яка , мабуть, ще з дитинства дуже любила читати казки, а подорослішавши, вирішила своє захоплення перетворити на професійну діяльність.                                                                     Ведуча ІІ – 1956 року з ініціативи німкені Елли Лепман ЮНЕСКО погодилось оголосити 2 квітня Міжнародним днем дитячої книги. Водночас, саме ця енергійна поборниця прав дитячої літератури стала організатором Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY), що об’єднує письменників, художників, літературознавців, бібліотекарів понад 60 країн світу, заразом виступаючи головним організаційним комітетом у справі вручення Міжнародної премії імені Г.К.Андерсена, яку присуджують найкращим авторам книг для малечі раз на два роки. Починаючи з 1966 року, премією нагороджуються також і найкращий художник – ілюстратор дитячої книги. Опікується нагородою сама королева Данії.                                          Ведуча І – Першим лауреатом, а точніше лауреаткою стала  не надто відома українському загалові англійська письменниця Елеонор Фарджон, авторка казок «Хочу місяць», «Сьома принцеса» тощо.                                                  Ведуча ІІ – А от наступна переможниця (1958 рік) вже не потребує реклами, бо нею була шведка Астрід Ліндгрен, славнозвісна креаторка милої серцям багатьох дівчаток і хлопчаків, а також їхніх матусь, татусів, бабусь і дідусів Пеппі, знаної у світі своїми задовгими панчохами. Серед наступних іменитих переможців зустрічаємо італійця Джані Родарі у товаристві сльозогінної цибулинки Чиполіно, фінку Туве Янсон зі своїми зовсім нестрашними, натомість дуже добрими тролями, англійця Льюїса Керролла у компанії вічної мандрівниці й любительки дзеркал Аліси та багатьох інших.                Ведуча І – Українські автори теж мають чим похвалитися, адже серед численних лауреатів, нагороджених Почесними дипломами і внесених до Почесного списку Андерсена, є і наші співвітчизники.                                        Ведуча ІІ – Першим вітчизняним переможцем став у 1974 році Богдан Чалий за фантастичні пригоди свого чарівного Барвінка з поеми – казки «Барвінок і Весна». Самого автора на церемонію нагородження до Бразилії  пильна радянська влада так і не пустила. Замість нього премію отримувала інша, теж нам відома, номінанта – Агнія Барто.                                                                    Ведуча І – Другим же українцем, який потрапив до заповітного списку 1979 року, пощастило стати Всеволоду Нестайку за його вікопомний пригодницький роман «Теодори із Васюківки». Олександра Кравченко «Амазонки Дніпра» (2008), Юрій Лігун «Тузіки не здаються» (2010).                 Ведуча ІІ – Список українських книг, відзначених Міжнародною радою дитячої та юнацької літератури (IBBY). Почесним дипломом Андерсена нагороджені: Богдан Чалий «Барвінок і Весна» (1974), Євген Білоусов «Оповідання про маленьку Копійку та велику Гривню» (2002).                      Ведуча І – Найкращі художники – ілюстратори дитячої книги серед українців: Наталя Музиченко, ілюстрації до книги «Казка про красуню і злу бабу» (2000); Володимир Штанко, ілюстрації до книги М.Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (2012); Марина Пузиренко, ілюстрації до книги Гофмана «Лускунчик» (2014).                                                                                 Ведуча ІІ – Отже, як ми бачимо, творчість Андерсена надихнула не одного письменника до написання чарівних, казкових історій. І навіть через століття його ім’я є символом дитячої книги, яка об’єднує всіх, хто хоч раз поринав у казку! І неважливо, якою мовою вони звучать, головне те, що ці історії запалюють у наших душах і серцях усе найкраще!

Учениця                                                                                                                    Сьогодні мандрували ми в дитинство                                                                            Ми рівні, ми щасливі, ми живі,                                                                                  У на мільйони шансів доброчинства,                                                                    Давайте, ми не будемо черстві!                                                                           Давайте, будемо терпимі,                                                                                                   І миром хай освітяться серця,                                                                                Ці істини такі прості незримі,                                                                                      Нехай не буде у добра кінця!                                                                                         Усі країни будуть разом –                                                                                                Майбутнє світле будувати.                                                                                       Братерство буде нам дороговказом,                                                                               Щоб разом у Європі панувати!

Бібліотекар – А тепер пропонуємо вам, шановні гості, випробувати власну ерудицію у конкурсі «Літературні канапе»

                                     «Літературні канапе»

На столі лежать портрети письменників, назви книг,країн та прапори. Командам треба приготувати «канапки» - з’єднати правильно автора, героя твору, країну і прапор.

Джоан Роулінг – «Гаррі Поттер»  - Англія    

Джанні Родарі – «Пригоди Чиполіно» - Італія

Крестіне Нестлінгер – «Конрад, або Дитина з бляшанки» - Австрія

Бібліотекар – Ви, наші шановні колеги, дуже ерудовані особистості, творчі, з багатою уявою. Тому зараз ми хочемо запропонувати вам створити лепбук як підсумок нашого семінару.

                           Колективне виготовлення лепбука                                                                               «Ганс Крістіан Андерсен – прекрасний лебідь землі данської»                              (три сторінки)

Данія – батьківщина видатного казкаря                                                                     Ганс Крістіан Андерсен і його творчість                                                          Лауреати Премії імені Андерсена

Бібліотекар – Дякуємо вам, наші любі гості, За вашу творчість і креативність.